Ухвала

від 30.10.2012 по справі 2а-300/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2012 р.Справа № 2а-300/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2012р. по справі № 2а-300/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське комплексне постачання"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ "Українське комплексне постачання", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просив:

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0000252305 від 06.01.2012 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на підставі акту №6269/2305/33897908 від 23 грудня 2011 року про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки TOB "Українське комплексне постачання" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та зборів TOB "Скап Холдінгс" (код за ЄДРПОУ 34715960) їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2010 року відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000252305 від 06.01.2012р., яким визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 24916,00 грн. і штрафні (фінансові) санкції в сумі 6229,00 грн. Перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 198.2, п. 198.3, п 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 24 916,00 з ПДВ за березень 2010 року. Вказані висновки відповідача обґрунтовуються виключно актом нікчемності підприємства TOB "Скап Холдінгс"№ 103/23-10/34715960 від 21.02.2011 р. Зазначає, що висновки податкового органу про вчинення позивачем порушень, які відображені в акті перевірки, є помилковими, а спірне податкове повідомлення-рішення прийняте всупереч нормам закону та порушує охоронювані законом права і інтереси позивача, у зв'язку з чим підлягає скасуванню. Господарські операції з контрагентом фактично здійснені та спричинили реальні зміни майнового стану як позивача так і контрагента, про що свідчать договір, податкова накладна, підписаний акт виконаних робіт, платіжне доручення, які свідчать про сплату контрагенту суми у вигляді ПДВ за виконанні роботи, інші документи, які свідчать про подальше використання позивачем результатів виконаних робіт.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0000252305 від 06.01.12р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське комплексне постачання" судові витрати у розмірі 32,19 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "Українське комплексне постачання" (код ЄДРПОУ 33897908) щодо документального підтвердження господарських відносин з TOB "Скап Холдінгс" (код ЄДРПОУ 34715960) їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2010 р.

Результати перевірки оформлені актом №6269/2305/33897908 від 23.12.2011 р. (а.с. 96-108). Відповідно до висновків акту, встановлено порушення вимог: п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, ст.200, п. 201.1, п.201.4. ст. 201 Податкового кодексу України підприємством, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 24916 грн. у тому числі по періодах: березень 2010 завищена сума податкового кредиту на 24916 грн.

На підставі зазначених висновків ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000252305 від 06.01.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 31145,00 грн., з яких: за основним платежем - 24916,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6229,00 грн. (а.с. 5).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що застосовуючи до спірних правовідносин приписи Податкового кодексу України, податковим органом не враховано, що відповідно до п. 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2011 року, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку TOB "Українське комплексне постачання" за березень 2010 року.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно позиції Конституційного Суду України, наведеній у п. 2 мотивувальної частині рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) № 1-7/99 від 09.02.99 р., викладеної стосовно дії загально-правового принципу норми права у часі, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Як зазначено в абз. 1 даного Рішення, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої станції, що застосування до спірних правовідносин, тобто для вирішення питання про можливість включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних у березні 2010 р., приписів Податкового кодексу України, який набрав чинності лише з 01.01.2011 року, порушує принцип дії нормативно-правових актів у часі.

При цьому, судовим розглядом встановлено, що в березні 2010 року позивач придбав у ТОВ "Торговий дім Укрспецпоставка" за договором купівлі-продажу № 25 02/10-ТЛ від 25.02.2010 р. (а.с. 67-71) стрічку конвеєрну загального призначення в кількості 1288,77 м2 на суму 695935,80 грн. (в т.ч. ПДВ 115989,30 грн.) на що отримані видаткові накладні РН-0000024 від 16.03.2010 та РН-0000027 від 25.03.2010 р. (а.с. 75-76), податкові накладні № 24 від 12.03.2010 р., № 28 від 25.03.2010, № 25 від 16.03.2010 р. (а.с. 77-79).

За придбаний товар позивачем була здійснена оплата ТОВ "Торговий дім Укрспецпоставка" у безготівковій формі на поточний рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями № 26 від 12.03.2010 р., № 30 від 24.03.2010 р., № 31 від 25.03.2010 р., № 35 від 02.04.2010 р., № 45 від 13.04.2010 р.

З метою виконати обов'язки за договором № 03/0012/10 від 19.02.2010 р., укладеним позивачем (постачальник) з Державним підприємством "Управління промислових підприємств державної адміністрації транспорту України" (замовник) щодо поставки стрічки транспортерної та з метою покращити стан обрізних країв придбаної стрічки, позивач скористався послугами ТОВ "Скап Холдінгс", з яким уклав договір № 10/03/10ТЛТ від 10.03.2010 р. (а.с. 56).

За умовами договору № 10/03/10ТЛТ від 10.03.2010 р. ТОВ "Скап Холдінгс" (Виконавець) зобов'язувався для ТОВ " Українське комплексне постачання " (Замовник) зробити торцювання та обклеювання країв стрічки транспортерної.

Стрічка транспортерна в кількості 1288,77 м2 для проведення робіт була передана позивачем до ТОВ "Скап Холдінгс" на підставі актів прийняття-здачі товару № 160310 від 16.03.2010 р. та № 250310 від 25.03.2010 р. (а.с. 58-59).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 12.03.2010 р. до договору № 10/03/10ТЛТ від 10.03.2010 р. (а.с. 153), представники ТОВ "Скап Холдінгс" здійснювали роботи на території складу постачальника ТОВ "Торговий дім Укрспецпоставка", який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Довголевського,19.

Про виконання послуг ТОВ "Скап Холдінгс" свідчать наступні документи: акти здачі-прийняття стрічки транспортерної в кількості 1288,77 м2 № 57 від 16.03.2010 р. та № 78 від 25.03.2010 р. (а.с. 60, 161), акт здачі-прийняття робіт від 31.03.2010 р. на загальну суму з ПДВ 149 497,32 грн. (а.с. 62) та платіжне доручення № 46 від 13.04.2010 р.(а.с. 64), звіт про результати проведення торцювання 1288,77 м2 стрічки транспортерної, наявні в матеріалах справи (а.с. 63).

Сума ПДВ в розмірі 24 916,22 грн., що підтверджена податковою накладною № 885 від 30.03.2010 р. (а.с. 57), була віднесена позивачем до податкового кредиту в Декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року.

Після отримання послуг від ТОВ "Скап Холдінгс", згідно з договором перевезення № 16/03-БАЗ1 від 16.03.2010 р., укладеного позивачем з перевізником з ФОП ОСОБА_1 (а.с. 182-183) та договором перевезення № 25/03 від 25.03.2010 р., укладеного позивачем з ФОП ОСОБА_2 (а.с. 187-188), придбана стрічка транспортерна в кількості 1288,77 м2 була поставлена позивачем до Державного підприємства "Управління промислових підприємств державної адміністрації транспорту України" відповідно до умов договору № 03/0012/10 від 19.02.2010 р. (а.с. 80-84), що підтверджують видаткові накладні № РН-0000001 від 17.03.2010 р. та № РН-0000002 від 25.03.2010 р. (а.с. 86-87), податкові накладні № 4 від 17.03.2010 р. та № 8 від 25.03.2010 р. (а.с. 88-89) і товарно-транспортні накладні № 147547 від 16.03.2010 р. та № 121651 від 25.03.2010 р. (а.с. 186, 190).

Зазначену податкову накладну № 885 від 30.03.2010 р. (а.с. 57) позивач має в оригіналі, вона на момент перевірки була пред'явлена відповідачу, має усі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ", а саме: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Копії податкових накладних наявні в матеріалах справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу необґрунтованості стверджень відповідача щодо відсутності факту реального вчинення ТОВ "Українське комплексне постачання" господарських операцій із платником податків та зборів ТОВ "Скап Холдінгс" за березень 2010 р. на загальну суму 149497,32 грн. (в т.ч. сума ПДВ 24916,22 грн. ) з огляду на наступне.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Матеріали справи свідчать, що на момент укладення договору № 10/03/10ТЛТ від 10.03.2010 р., виписування відповідної податкової накладної контрагент позивача - TOB "Скап Холдінгс" пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, перебував на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва (а.с. 14-24), мав Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ за № 100269746 від 16.03.2009 року (а.с. 54). Згідно довідки з ЄДРПОУ, станом на час укладання договору та на 27.03.2010 року відбулась державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи (а.с. 22).

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пункт 2.4 зазначеного Положення зазначає, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність -це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до ч.1 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону передбачається заборона включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Податкова накладна, згідно з вимогами, передбаченими п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З матеріалів справи, а саме з акту перевірки, встановлено, що позивач виконав вимоги Закону України "Про податок на додану вартість", сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який, в свою чергу, видав покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття "продаж товарів", при цьому до суду надані достатні докази фактичного отримання придбаних позивачем ТМЦ у TOB "Скап Холдінгс".

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

Відповідно до ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, який порушує публічний порядок, а згідно з ч.1 цієї ж статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінального переслідування.

Проте, доводів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності контрагентів чи відносно їх посадових осіб відповідачем в ході розгляду справи не надано.

Крім того, ч.3 ст.228 ЦК України передбачено, що в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Однак, відповідачем не надано суду доказів того, що вказані правочини визнані недійсними.

Договір № 10/03/10ТЛТ від 10.03.2010 р. між позивачем та TOB "Скап Холдінгс", укладений відповідно до вимог діючого законодавства та відповідає вимогам ч.1 ст. 205, ч.2. ст.207, ч.1 ст.208, ч.1 ст. 638, ч.3 ст.639 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 181 ГК України. Сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання. Виконання цього договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто ТМЦ фактично були отримані та оплачені, договір між позивачем і TOB "Скап Холдінгс" мав реальний характер.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що відповідно до презумпції правомірності правочину, укладений між сторонами правочини є чинним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та його контрагентом угода не віднесена законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання її недійсною. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, у разі порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Таким чином надані суду документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених позивачем угод, та, як наслідок, правомірність віднесення ТОВ "Українське комплексне постачання" сум податку на додану вартість до податкового кредиту у березні 2010 р. у сумі 24 916,22 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське комплексне постачання", документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року по справі № 2-а-300/12/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197 п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2012р. по справі № 2а-300/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В. Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.