Ухвала

від 18.12.2012 по справі 2а-1670/4177/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 р.Справа № 2а-1670/4177/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2012р. по справі № 2а-1670/4177/12

за позовом Приватне підприємство "Фінтехснаб"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Фінтехснаб", звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002741502/61 від 11.05.2012 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 768 грн та № 0002731502 від 11.05.2012 року, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 19 672 грн 39 коп., з них за основним платежем - 15 737 грн 91 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 934 грн 48 коп.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2012 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0002741502/61 від 11.05.2012 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7687 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0002731502/570 від 11.05.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 19672 грн 39 коп.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2012 року відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлений належним чином. У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів встановила, що в період з 02.04.2012 року по 06.04.2012 року старшим державним податковим інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Кременчуцької ОДПІ Іоновою О.М. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Фінтехснаб" (ідентифікаційний код 31998539) по питанню взаємовідносин з ПП "Інбуд" за період - червень 2010 року, та з ПП "Азимут Плюс" за серпень-жовтень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.04.2012 року № 834/15-222/31998539 (а.с. 10 - 18, т.1), в якому відображено порушення позивачем пп. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (надалі - ЗУ "Про ПДВ"), пп. 1.2 ст. 215, пп. 1.5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 201.6 ст. 201, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0002731502/570 від 11.05.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 19 672 грн 39 коп., з них: за основним платежем - 15 737 грн 91 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 934 грн 48 коп. (а.с. 39, т.1);

- № 0002741502/61 від 11.05.2012 року, яким ПП "Фінтехснаб" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 768 грн. (а.с. 38, т.1);

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

30.08.2011 року ПП "Фінтехснаб" уклало договір поставки № бн з ПП "Азимут плюс" (а.с. 12-13, т. 2), відповідно до умов якого ПП "Азимут плюс" (продавець) зобов`язується передати належний йому товар у власність ПП "Фінтехснаб" (покупцю) товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та сплатити його вартість згідно з умовами цього договору. Найменування, кількість, одиниця товару згідно з накладною (з накладними). Підрядні роботи, що становлять предмет цього Договору, виконуються відповідно до проектно-кошторисної документації, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту були податкові накладні, видані ПП "Азимут плюс", а саме: податкові накладні № 119 від 30.08.2011 року (а.с. 112, т. 1), № 68 від 30.09.2011 року (а.с. 149, т. 1), № 67 від 29.09.2011 року (а.с. 128 т.1), № 57 від 02.09.2011 року (а.с. 116, т.1), № 66 від 27.09.2011 року ( а.с. 124, т. 1), № 63 від 23.09.2011 року ( а.с. 120 , т. 1), № 18 від 03.10.2011 року.

Зазначені податкові накладні підписані та скріплені печаткою ПП "Азимут плюс", яке на момент їх видачі зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами.

Факт господарських операцій позивача із ПП "Азимут плюс" щодо поставки товарів підтверджується іншими первинними документами, а саме: видатковими накладними (а.с. 111, 115, 119, 123, 127, 131, 134, т. 1), рахунками-фактурами (а.с. 110, 114, 118, 122, 126, 130, 133) банківськими виписками, згідно яких позивачем проведено оплату за придбаний товар (а.с. 150-158, т.1).

Факт господарських операцій позивача із ПП "Азимут плюс" щодо надання/отримання підрядних послуг підтверджується податковими накладними № 62 від 14.09.2011 року (а.с. 141, т.1), № 58 від 08.09.2011 року (а.с. 135, т. 1), рахунками - фактурами № 109 від 30.09.2011 року (а.с. 145, т.1), № 29 від 14.09.2011 року (а.с. 140, т.1), довідками про вартість виконаних будівельних робіт ( а.с. 142, 146, т.1), актами приймання виконаних будівельних робіт № 7-02-1-1 (а.с. 143-144, т.1), № 7-02-1-3 (а.с. 147, т.1).

Перевезення придбаного у ПП "Азимут плюс" здійснювалось ФОП ОСОБА_2, на підтвердження чого надані товарно-транспортні накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 113, 117, 121, 125, 132, т.1), та ФОП ОСОБА_3, що підтверджують наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних (а.с. 129, 136, т.1).

Отримання придбаного у ПП "Азимут плюс" товару здійснювалось уповноваженою особою позивача - Петленко З.І., якій видавались довіреності, що підтверджується витягом із журналу виданих ПП "Фінтехснаб" довіреностей.

В подальшому отриманий від ПП "Азимут плюс" товар та підрядні послуги позивач використовував у своїй господарській діяльності, а саме: реалізовував товар та передавав збудоване (відремонтоване) ТОВ "Градосфера" (договір поставки № 30/3/11 від 10.06.2011 року, рахунки, податкова накладна, акти приймання-передачі виконаних робіт, локальний кошторис (а.с. 18 - 34, т. 2)), ТОВ "Торгово-розважальний комплекс" (договір № 4 від 06.09.2011, рахунки, податкова накладна, акти приймання-передачі виконаних робіт, локальний кошторис (а.с. 35-46, т. 2)), ПАТ "Кременчукм`ясо" (договір поставки № 25 від 14.09.2011 року, рахунки, податкова накладна, акти приймання-передачі виконаних робіт, локальний кошторис (а.с. 47-55, т. 2)), ПАО "Укртатнафта" (договір №1Ф від 17.08.2011р., податкова накладна № 7 від 18.08.2011 року, накладна №53 від 23.09.2011р., рахунок №55 від 16.08.2011р. (а.с. 143-155, т.2)).

Господарські операції позивача здійснювалися в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД, зазначених у довідці з ЄДРПОУ АБ № 492374 від 14.02..2012 року (а.с. 20, т. 1)), зокрема , 49.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами, та санітарно-технічним обладнанням, 43.29 - інші будівельно-монтажні роботи, 41.20 - будівництво житлових і нежитлових приміщень.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ПП "Азимут плюс" мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що 12.05.2010 року ПП "Фінтехснаб" уклало договір підряду № 04/01-15 з ПП "Інбуд" (а.с. 165-169, т. 1), відповідно до умов якого ПП "Інбуд" (підрядник) зобов`язується за завданнями ПП "Фінтехснаб" (замовника) виконати підрядні роботи (монтаж конструкцій фасадного остеклення, дверей та вікон із алюмінієвих профілей та профілей ПВХ, автоматичних розпашних та розсувних дверей, а також конструкцій без рамного остеклення із загартованого скла), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту була податкова накладна, видана ПП "Інбуд", а саме: податкова накладна № 157 від 04.06.2010 року (а.с. 171, т. 1).

Зазначена податкова накладна підписана та скріплена печаткою ПП "Інбуд", яке на момент їх видачі зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами.

Факт господарських операцій позивача із ПП "Інбуд" щодо надання/отримання підрядних послуг підтверджується рахунком - фактурою № 348 від 25.05.2010 року (а.с. 170, т.1), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (а.с. 172 т.1), актом приймання виконаних будівельних робіт № 7-1-02-1-2 (а.с. 173-174, т.1).

Оплата за надані контрагентом послуги підтверджується банківською випискою (а.с. 175, т. 1).

В подальшому отримані від ПП "Інбуд" підрядні послуги позивач використовував у своїй господарській діяльності, а саме: передавав виконані роботи ТОВ "Кременчуцьке ремонтно-монтажне підприємство" (договір № 15 від 10.03.2010 року (а.с. 60-62, т. 2, а.с.158-161 т.2), рахунок № 36 (а.с. 64, т.2), податкова накладна № 36 від 04.06.2010 року (а.с. 64, т. 2), довідка про вартість виконаних робіт (а.с. 66, т. 2), акт приймання виконаних робіт (а.с. 67-69, 164-178 т.2).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції позивача з ПП "Інбуд" мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі -Закон України "Про ПДВ"), встановлено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пп. 7.7.1 пп. 7.7 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вищенаведені норми права, колегія суддів зазначає, що формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 16 505 грн 91 коп. здійснено на підставі належним чином оформлених податкових накладних ПП "Азимут плюс" та ПП "Інбуд" відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про невідповідність фактичним обставинам справи висновків податкового органу щодо непідтвердження можливості здійснення досліджуваних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва надання послуг; наявності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та інших обставин.

Стосовно судження відповідача щодо нікчемності правочинів слід зазначити наступне.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Отже з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, належать до виключної компетенції судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Відповідачем не надано доказів того, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в оспорювались судовому порядку, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними на момент складання акту перевірки та не має.

В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт та товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і доказів в їх обґрунтування відповідачем не надано.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року по справі № 2а-1670/4177/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Філатов Ю.М. Судді Водолажська Н.С. Тацій Л.В.