Ухвала

від 18.12.2012 по справі 2а/0370/1015/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 р. Справа № 151611/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Попка Я.С., Клюби В.В.,

з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Цунамі» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, головного управління Державного казначейства України у Волинській області про визнання неправомірними дій, скасування рішень та стягнення бюджетної заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2011 року товариства з обмеженою відповідальністю «Цунамі» (далі - ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх вимог просило визнання антизаконними дії Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - ОДПІ), визнати протиправними та скасувати її податкові повідомлення-рішення від 12.11.2010 року № 0001002302/0, від 15.12.2010 року № 0001002302/1, від 12.01.2011 року № 0001002302/2, якими товариству було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 11442,00 грн. та стягнути з Державного бюджету України вказану бюджетну заборгованість.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року у справі № 2а/0370/1015 позову було задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 12.11.2010 року № 0001002302/0, від 15.12.2010 року № 0001002302/1, від 12.01.2011 року № 0001002302/2. Стягнено з Державного бюджету України на користь ТОВ 11442 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ОДПІ просить скасувати вказану постанову суду та прийняти нову про відмову у задоволенні ТОВ. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що згідно з поданою ТОВ до ОДПІ податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2009 року, довідки щодо залишку суми від'ємного значення передніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, розрахунком суми бюджетного відшкодування за травень 2009 року, сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 377669 грн.

Відповідно до висновку акту № 520/07/31572226 від 01.02.2010 року перевіркою буде підтверджено заявлену ТОВ суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року у 377669,00 грн. після отримання результатів зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника.

Причиною, по якій заявлені ТОВ суми відшкодування ПДВ не підтверджені, є ненадходження відповідей на запити щодо проведення зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника у порушення п. 1.8. ст. 1, пп. 7.7.2 «а» п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Одночасно апелянт наполягає на тому, що бюджетне відшкодування сум ПДВ проводиться згідно із вимогами спільного наказу № 451/501/132 від 03.08.2004 року «Про затвердження Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.08.2004 року за № 971/9570.

Представник ТОВ у ході апеляційного розгляду вимоги апелянта заперечив та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники відповідачів в судове засідання апеляційного суду не прибули, що не перешкоджає розгляду справи на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи частково вимоги позивача, суд першої інстанції виходив із того, що 19.11.2009 року ТОВ подало до ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2009 року разом розрахунком суми бюджетного відшкодування, довідкою щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 377669 грн.

У період з 20.01.2010р. по 26.01.2010р. працівниками ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника в банку за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.09.2009 року по 31.10.2009 року, про що складено довідку від 01.02.2010р. №520/07/31572226. У висновках довідки перевірки від 01.02.2009р. зазначено, що перевіркою буде підтверджено заявлену ТОВ суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року в розмірі 377669 грн. після отримання результатів зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника.

Оскільки за наслідками даної перевірки податковим органом будь-які повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2009 року не приймались, то нею було підтверджено заявлену до відшкодування суму ПДВ, зокрема, за жовтень 2009 року.

Виходячи з приписів п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4, 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає та частина від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) саме у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). При цьому Закон не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування ПДВ, а тому посилання представників відповідачів на неможливість проведення зустрічних перевірок постачальників 1-ої, 2-ої ланок в зв'язку з їх відсутністю за юридичною адресою та зменшення заявленої до бюджетного відшкодування суми є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Позивачем на вимогу суду подано докази реальності проведення господарських операцій у вересні 2009 року з ТОВ «ТД «Агропроменерго» та ФОП ОСОБА_1, а саме:

по ТОВ «ТД «Агропроменерго» - платіжне доручення від 29.09.2009р. №2698, видаткову накладну № РН-0000626 від 18.09.2009р., рахунок-фактуру № СФ-022382 від 18.09.2009р., товарно-транспортну накладну від 18.09.2009р., акт виконаних робіт від 21.09.2009р., податкову накладну від 18.09.2009р., прибуткову накладну на товарно матеріальні цінності №7328 від 18.09.2009р.;

по ФОП ОСОБА_1 - платіжне доручення від 11.09.2009р. № 2580, видаткові накладні від 03.09.2009р. №№ РН-0000087, РН-0000088, угоду від 05.01.2009р., рахунки-фактури від 03.09.2009р. №№ СФ-0000087, СФ-0000088, товарно-транспортні накладні від 03.09.2009р. №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, акт здачі-прийняття робіт (послуг) від 04.09.2009р. №РН-0001486, податкові накладні від 03.09.2009р. №№ 87, 88, прибуткову накладну на ТМЦ №7249 від 03.09.2009р. (оригінали зазначених документів оглянуто в судовому засіданні).

З огляду на викладене суд прийшов до переконання, що позивач мав господарські взаємовідносини щодо поставки товару (дуба кругляка та дуба пиловика) саме з ТОВ «ТД «Агропроменерго» та ФОП ОСОБА_1 і по даних господарських операціях сплатив всі податкові платежі, включаючи і ПДВ, що не оспорюється відповідачем.

Будь-яких доказів того, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності податковими органами не подано, реальності поставки товарів ТОВ «ТД «Агропроменерго» та ФОП ОСОБА_1 не оспорено, а тому суд вважає правомірним визначення ТОВ податкового кредиту по правовідносинах з ТОВ «ТД «Агропроменерго» та ФОП ОСОБА_1 у вересні 2009 року та відповідно відшкодування ПДВ з бюджету в жовтні 2009 року в сумі 11442грн.

Позовна вимога про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року у розмірі 11442 грн. також підлягає задоволенню, виходячи з приписів пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з урахуванням того, що ТОВ виконало всі умови, що передбачені Законом для отримання права на бюджетне відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року у розмірі 11442 грн.

Разом з тим, суд не погодився із твердженнями позивача про протиправність дій відповідачів щодо відмови у наданні ОДПІ висновку органам Державного казначейства про суми, які підлягають відшкодування, а також дії головного управління Державного казначейства України у Волинській області по відмові в проведенні бюджетного відшкодування з ПДВ, оскільки ТОВ не подано доказів звернення з вимогою про надання висновку та проведення бюджетного відшкодування до відповідачів.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання позивача на протиправну бездіяльність ОДПІ щодо тривалого ненадіслання запитів на проведення зустрічних перевірок контрагентів ТОВ, оскільки податковим органом надано копії запитів, що були направлені податковим інспекціям за місцезнаходженням постачальників відразу після проведення в січні 2010 року позапланової перевірки, а також копії запитів, направлених повторно.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Пунктом 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спору, бюджетне відшкодування визначено як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 названого Закону (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 цієї ж статті протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За змістом підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Покликання апелянта на відсутність доказів надмірної сплати сум ПДВ до бюджету постачальниками позивача по ланцюгу не можуть бути взяті до уваги, виходячи з такого.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

За змістом підпункту 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту. Крім того, ОДПІ не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди (безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету, або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо).

Водночас слід зазначити, що несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцю. Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

Саме ж по собі припущення контролюючого органу щодо можливої несплати постачальниками підприємства по ланцюгу необхідних сум ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні бюджетного відшкодування..

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апелянта висновків суду першої інстанції не скасовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, а відтак у задоволення апеляційної скарги ОДПІ слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2011 року у справі № 2а/0370/1015 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена 20 грудня 2012 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.В.Клюба

Я.С.Попко