Рішення

від 13.11.2012 по справі 0538/7541/2012

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 0538/7541/2012

Провадження № 2/0538/2502/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2012 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Копилової Л. В.,

при секретарі Єфремовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальність «Южпроммонтаж» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальність «Южпроммонтаж» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, посилаючись на те, що він працював у відповідача в період з 15 лютого 2012 року по 18 травня 2012 року. За роботу у лютому 2012 року він отримав заробітну плату і розрахунковий лист. За березень і квітень 2012 року він отримав тільки розрахункові листи, однак заробітна плата йому виплачена не була. Він неодноразово в усній формі звертався до відповідача з вимогою своєчасної виплати йому заробітної плати, однак йому відмовляли через відсутність грошових коштів. Після звільнення заробітну плату за травень 2012 року йому не виплатили, на його звернення пообіцяли виплатити після отримання товариством коштів від замовника. Згідно виписки з його карткового рахунку та розрахункових листів за березень-квітень 2012 року за період з 18.06.2012 року по 18.07.2012 року він отримав заробітну плату за березень та квітень 2012 року. Розрахунковий лист за травень та належні йому суми при звільненні йому не виплатили. У зв»язку з невиплатою йому належних грошових коштів йому також заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що в зв»язку із зверненнями до керівництва товариства він змушений був неодноразово приїзджати до м.Маріуполь з метою особистого звернення з вимогами виплати йому цих коштів, на проїзд позичав гроші у батьків, що доставляло йому неприємності. За відсутності грошей він був позбавлений можливості проводити свій вільний час із друзями, які запрошували його в кіно, на дискотеки. Його батьки повністю взяли на себе питання з придбання йому продуктів харчування, що також негативно впливає на його моральний стан. Моральну шкоду він оцінює в 1 000 грн. Просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за травень 2012 року, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 червня 2012 року по день подання позову - 30 серпня 2012 року в сумі 8181,93 грн. та моральну шкоду в сумі 1000 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав свої вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовні заяві та доповнив їх тим, що на даний час відповідач 05 вересня 2012 року вже виплатив йому всю заборгованість по заробітній платі за травень 2012 року, тому в цій частині своїх позовних вимог він відмовляється.

Також уточнив свої позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та просив стягнути його в розмірі 12 193,44 грн. за період з 18 травня 2012 року до дня остаточного розрахунку з ним 05 вересня 2012 року за 76 робочих днів.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримала вимоги позивача, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача - Єфімік О.О. позовні вимоги не визнала, пояснивши суду, що відповідач -ТОВ «Южпроммонтаж» є підрядною організацією. Оплата заробітної плати здійснюється при надходженні грошей від замовника, яким є МК «Азовсталь». Заробітна плата виплачувалася позивачеві по мірі надходження грошей на рахунки товариства. Вільних грошових коштів у товариства не має, так як замовник з ним розраховується несвоєчасно. Тому вважає, що вини відповідача у несвоєчасній виплаті позивачеві заробітної плати немає.

На даний час 05 вересня 2012 року, позивачеві вже виплачена уся заборгованість по його заробітній платі.

Середній заробіток за весь час затримки розрахунку підлягає виплаті, якщо буде доведено, що є вина підприємства у несвоєчасній виплаті заробітної плати працівникові. Моральна шкода також не підлягає виплаті, в зв»язку з відсутністю вини відповідача.

Крім того, після звільнення позивача 18 травня 2012 року і до дня його звернення до суду з позовом 30 серпня 2012 року пройшло більше 3-х місяців, тому вважає, що позивач пропустив строк для звернення до суду, передбачений ст.233 КЗпП України.

Заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши письмові докази по справі суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 в період з 15 лютого 2012 року по 18 травня 2012 року працював у відповідача на посаді газорізальника 3 розряду. Звільнений за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.

18 червня 2012 року позивач звертався до відповідача із заявою про надання йому відомостей щодо кінцевого розрахунку з ним по заробітній платі, на яку листом від 26 червня 2012 року його повідомлено, що заробітна плата буде виплачена йому на наступний день із грошей, які залишилися після отриманих ПАТ «МК»Азовсталь» за виконані роботи після погашення заборгованості по виплатам в Держбюджет. Іших джерел надходження грошових коштів, підприємство немає.

За результатами перевірки територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області по факту невиплати ОСОБА_1 заробітної плати встановлено, що на підприємстві перед позивачем існувала заборгованість по заробітній платі.

З довідки від 09.10.2012 року про нараховану заробітну плату позивачеві за травень 2012 року та розрахункового листа за травень 2012 року видно, що за травень ОСОБА_1 було нараховано за відпрацьовані 4 дні 2 326,63 грн., у вказану суму увійшли: нарахування заробітної плати за КТУ 4 дні - 925,07 грн., нарахування по лікарняному за 8 днів - 770,10 грн., компенсація за невикористану відпустку за 6 днів - 631,46 грн. За відрахуванням ЄСВ та податку на додану вартість виплачено 1 916,91 грн.

Як видно з виписки з карткового рахунку позивача ОСОБА_1 у відділенні № 3 філіалу банку ПУМБ в м.Маріуполі, 05 вересня 2012 року, на його рахунок відповідачем перераховано останню заборгованість по заробітній платі -оплачено лікарняний в сумі 320,75 грн.

Як видно з договору підряду, укладеного 24 жовтня 2011 року між ПАТ «МК»Азовсталь» та ТОВ «Южпроммонтаж», останнє є підрядною організацією і зобов»язується за завданням замовника виконувати роботи, передбачені графіком проведення ремонтів на ПАТ «МК»Азовсталь», яке зобов»язується прийняти і оплатити виконання підрядником робіт.

Згідно довідки відділення № 3 філіалу банку ПУМБ в м.Маріуполі на розрахунковий рахунок ТОВ «Южпроммонтаж» за період з травня по липень 2012 року надходили грошові кошти від наступних підприємств:

- в травні 2012 року: АТ «ДПД Україна», ЗАТ «СП Укренергочормед», ПАТ «МК «Азовсталь»;

- в червні 2012 року: ПАТ «МК» Азовсталь», АТ «ДПД Україна»;

- в липні 2012 року: ЗАТ «СП Укренергочормед», ПАТ «МК»Азовсталь», ТОВ «Домнасервіс».

Директор ТОВ «Южпроммонтаж» звертався з листом, разом з директорами інших підрядних організацій, замовником яких є ПАТ «МК»Азовсталь» на ім»я його генерального директора щодо вирішення питання оплати заборгованості, яка виникла перед бюджетом, пенсійним фондом, заробітній платі працівникам підрядних організацій, що потягло за собою штрафні санкції до підрядників з боку контролюючих органів.

З довідки, виданої відповідачем від 12.11.2012 року, видно, що середньоденний заробіток позивача за два місяці перед звільненням (березень - квітень 2012 року) становить 160, 44 грн.

Свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що вона працює головним бухгалтером в ТОВ «Южпроммонтаж». Відповідач є підрядною організацією і фінансується за рахунок коштів, які надходять йому на рахунок від замовника ПАТ «МК» Азовсталь». У підприємства немає своїх грошей. Заборгованість замовника перед їхнім товариством утворилася в травні 2012 року. Таким чином несвоєчасна виплата працівникам заробітної плати має місце тільки через відсутність грошей, не з вини самого товариства. Прибуток їх товариство отримує, однак гроші спрямовуються впершу чергу на сплату податків, штрафних санкцій.

Згідно положень ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 дано офіційне тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статтей 116, 117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

За таких обставин суд вважає, що строк звернення до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 не пропущений, а посилання представником відповідача на його пропуск позивачем є безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно із ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» (далі Постанова), установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідач є підрядною організацією і з відповідачем не своєчасно проводиться розрахунок замовником у зв»язку з чим у відповідача були відсутні кошти на своєчасну виплату заробітної плати.

Проте з огляду на вищевказане положення Постанови, судом не встановлено відсутності вини відповідача у несвоєчасній виплаті заробітної плати.

Крім того, законодавством не передбачено такої підстави для звільнення роботодавця від відповідальності перед працівником за порушення його трудових прав.

Згідно з п. 32 Постанови у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати /далі - Порядок/, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Відповідно до ч. 3 п. 2, п. 5, 8 Порядку середньомісячна заробітна плата, у випадку нарахування середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Згідно розрахунку позивача його середній заробіток за весь час затримки розрахунку починаючи з 18 травня 2012 року по день остаточного розрахунку 05 вересня 2012 року становить 12 193,44 грн., з розрахунку: 160,44 х 76 = 12 193,44 грн. (де 160,44 грн. - середньоденний заробіток позивача; 76 - робочі дні за період з 18.05.2012 р. по 05.09.2012 р.).

Оскільки відповідач вимог закону при звільненні позивача не виконав, остаточно розрахувався з позивачем тільки 05 вересня 2012 року, то суд вважає вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 травня 2012 року до дня остаточного розрахунку по 05 вересня 2012 року доведеними і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За змістом ст.237-1 КЗпП України підставами для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків працівника і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно роз'яснення наданого Пленумом Верховного Суду України у п.13 постанови від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам необхідно врахувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплата належних йому сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності чи галузевої належності.

Встановивши факт порушення трудових прав позивача, яке полягало у несвоєчасній виплаті йому заробітної плати, суд приходить до висновку що таке порушення призвело до моральних страждань позивача та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Однак враховуючи обставини справи, вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що розмір моральної шкоди позивачем завищений, а тому стягує з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 500 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 214,60 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.116,117,233,237-1 КЗпП України, ст.ст.10,11,88,209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальність «Южпроммонтаж» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальність «Южпроммонтаж» (м.Маріуполь, вул.Набережна, 3, код ЄДРПОУ 31971895, п/р 26003962489040 в ПАТ «ПУМБ» м.Донецьк, МФО 334851) на користь ОСОБА_1, мешканця АДРЕСА_1, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 травня 2012 року по день остаточного розрахунку 05 вересня 2012 року в сумі 12 193 (дванадцять тисяч сто дев»яносто три) гривні 44 копійки та моральну шкоду в сумі 500 (п»ятсот) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальність «Южпроммонтаж» (м.Маріуполь, вул.Набережна, 3, код ЄДРПОУ 31971895, п/р 26003962489040 в ПАТ «ПУМБ» м.Донецьк, МФО 334851) на користь держави судовий збір в сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя Орджонікідзевського районного суду

міста Мріуполя Донецької області Л.В.Копилова