ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 грудня 2012 р. 15:59 Справа №2а-2033/12/0170/12
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства "Заубер"
до Кримської митниці Державної митної служби України
про скасування податкових повідомлень-рішень
позивача - Спасенков Олексій Миколайович, паспорт РФ № 7035873119, довідка з ЄДРПОУ від 12.04.2011
представник відповідача - Патраш Володимир Іванович, довіреність № 17-07/7749 від 17.10.2012;
Суть спору: Приватне підприємство «Заубер»(далі -позивач, ПП «Заубер») звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Кримської митниці Державної митної служби (далі - відповідач) з наступними вимогами:
- Відмінити податкові повідомлення-рішення від 01.02.2012 за № 5 та № 6.
Позовні вимоги порушенням відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення норм Митного Кодексу України та Єдиного митного тарифу при проведені перевірці вантажно-митних декларацій після закінчення митного оформлення, що призвело до зайвого нарахування мита та податку на додану вартість.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.02.2012р. відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав, наведених у позові.
Представник відповідача (Кримська митниця) проти позову заперечує з підстав, викладених в письмових запереченнях від 18.04.2012 року (вих. 17-07/3005)(а.с.130), вважає, що в діях Кримської митниці відсутні порушення діючого законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.07.2012 було призначено по справі судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертних Міністерства юстиції України.
У зв'язку з призначенням експертизи, Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.07.2012 провадження по справі було зупинено.
20.11.2012 до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов експертний висновок від 09.11.2012 № 1744 (а.с.189), у зв'язку з чим Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.11.2012 провадження по справі було поновлено.
Представник позивача погодився з висновком судової експертизи в повному обсязі.
Представник відповідача надав письмові заперечення на висновок судової експертизи від 12.12.12 за вих. № 17-07/9342 (а.с.198).
В судовому засіданні 20.12.2012 року представник позивача відкликав частину позовних вимог.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.12.2012 було залишено без розгляду позовні вимог в частини скасування податкових повідомлень-рішень від 01.02.2012 за № 5 в частині збільшення ввізного митна на 64,01 грн. та застосування штрафних(фінансових) санкцій в сумі 16,00 грн. та № 6 в частині збільшення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 12,80 грн. та нарахування штрафних(фінансових) санкцій в сумі 3,20 грн.
Під час судового розгляду представники позивача та відповідача наполягали на своїх доводах та запереченнях.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників учасників процесу, суд
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Заубер» є юридичною особо, зареєстрованою Виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради 01.04.1998, ідентифікаційний код 25149559 (а.с.91).
З28.09.2008 по 25.10.2011 посадовими особами відповідача було проведено планову документальну перевірку позивача з питань митної справи з питань, які належать до компетенції митних органів за період з 01.07.2008 по 30.09.2011, за результатом якої складено Акту перевірки від 25.10.2011 № 0026/11-600000000/25149559 (а.с.8)(далі - Акт перевірки ).
За висновками Акту перевірки відповідачем встановлений факт невірного декларування заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТЗЕД, що є порушенням ст.81 Митного Кодексу України; встановлений вірний код товару згідно УКТЗЕД.
Крім того, відповідачем встановлено зменшення бази оподаткування імпортованих товарів в порушення ст.ст.4,8 Закону України «Про Єдиний митний тариф», що призвело до несплати у повному обсязі ввізного мита згідно відповідних ставок Митного Тарифу України в сумі 30518,74 грн. та податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності 6103,74 грн.
На підстав зроблених висновків в Акті перевірки відповідачем відповідно до п.54.3.6 та ст.102 Податкового Кодексу України визначено базу оподаткування (митна вартість) ввізним митом та податком на додану вартість при митному оформлені товарів в сумі 36622,48 грн., які позивач повинен був сплатити до бюджету.
Вказані порушення відповідачем встановлені по Вантажно-митним деклараціям (ВМД) № 60050000/2009/117, № 600050000/2009/197, № 60050002/2010/27, №60050002/2010/53 (а.с.16).
Не погодившись з Актом перевірки позивачем надано заперечення від 31.10.2011 № 31.10/01 (а.с.19), за результатом розгляду яких відповідачем відповідно до відповіді від 14.11.2011 за вих.. № 26-23/8971 (а.с.25) висновки Акту перевірки було частково переглянуті (а.с.25).
25.11.2011 за вих. № 01-13/9336 (а.с.28-29) на адресу позивача відповідачем було направлено податкові повідомлення -рішення від 25.11.2011 № 63 щодо визначення податкового зобов'язання (збільшення) з мита на товари, що ввозяться на територію України на суму 30518,74 грн. та нарахування штрафних(фінансових) санкцій в сумі 7629,69 грн., та № 64 щодо визначення податкового зобов'язання (збільшення) з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України на суму6103,74 грн. та нарахування штрафних(фінансових) санкцій в сумі 1525,94 грн.
Не погодившись з прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх у адміністративному порядку, направивши скаргу від 05.12.2011 за вих. № 05.12/02 (а.с.30), за результатам якої Державною Митною службою України було прийнято рішення від 26.01.2012 за вих. № 11.1/1.15-15.1/699 (а.с.37), яким скаргу позивача було частково задоволено та зменшено загальну суму грошових зобов'язань, нарахованих позивачу за ВМД №60050002/201010/000053 та № 60050000/9/000117.
01.02.2012 за вих. № 04-13/871 відповідачем на адресу позивача було направлено податкові повідомлення-рішення від 01.02.2012 № 5 щодо визначення податкового зобов'язання (збільшення) з мита на товари, що ввозяться на територію України на суму 330284,2 грн. та нарахування штрафних(фінансових) санкцій в сумі 7571,05 грн., та № 6 щодо визначення податкового зобов'язання (збільшення) з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України на суму6056,83 грн. та нарахування штрафних(фінансових) санкцій в сумі 1514,21 грн.(а.с.41,42)
Не погодившись з прийнятими рішеннями позивач звернувся до суду.
Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст.1 Митного кодексу України (якій діяв на час прийняття оскаржуваного рішення) митні органи є спеціальними уповноваженими органами виконавчої влади в галузі митної справи, слід зазначити, що статтями 6, 8 Конституції України встановлено, що органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Позивач в судовому засіданні відкликав частину позовних вимог, у зв'язку чим Ухвалою було залишено без розгляду вимоги в частини скасування податкових повідомлень-рішень від 01.02.2012 за № 5 в частині збільшення ввізного митна на 64,01 грн. та застосування штрафних(фінансових) санкцій в сумі 16,00 грн. та № 6 в частині збільшення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 12,80 грн. та нарахування штрафних(фінансових) санкцій в сумі 3,20 грн.
Вказані суми грошових зобов'язань було розраховано за ВМД № 60050000/9/000117.
Решта податкових зобов'язань була розрахована відповідачем за ВМД № 600050000/2009/197, № 600050002/2010/27 (товарна позиції №1,2), у зв'язку з чим суд надає правову оцінку діям відповідача щодо розрахунку податкових зобов'язань саме по вказаним вантажно-митний деклараціям.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог судом встановлено наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України (в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, надалі -МК України), особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
При декларуванні товарів та транспортних засобів митному органові подаються документи, необхідні для здійснення митного контролю (п. 2 частини 1 ст. 54 МК України).
Відповідно до положень п. 14, 15 ч.1 ст. 1 МК України, митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів. Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 11 МК України митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання при здійснені митної справи, як здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Судом встановлено, що позивачем до митного оформлення було заявлено ВМД № 6000500000/9/000197 про ввезення на митну територію України товару - холодильне обладнання для підприємств громадського харчування та харчоблоків1 комплект (а.с. 59) .
В графі 31 ВМД було наведено наступний опис товару -
- холодильна камера промислова «Viessmann», з антибактерицидним покриттям, збірно-розбірна, зі стінкою завтовшки 100мм, зовнішні розмірі 5100х2700х2150, з трьома дверима для відділень з температурою +6,-18,-18 град.С.,
- з підсвіткою у камерах з підвісом на стелі для туш з 5-ю гачками у комплектів;
- з трьома холодильними агрегатами на стелю компресійного типу:CS 0900 «SPLIT «Viessmann» від -2 гр.С до +19 град.С., 0,53 кВт- 220/1/50 1 шт.; FS-1400 «SPLIT «Viessmann» від -2 гр.С до -25 гр.С 0,75 кВт- 220/1/50- 2шт.
Код товару в ВМД за УКТЕЗД визначений 84186190. Ставка мита складала - 3%
Також позивачем до митного оформлення було заявлено ВМД № 600050002/2010/000027 (а.с.60) про ввезення на митну територію України товару:
1. товарна позиція № 1 холодильне обладнання для підприємств громадського харчування та харчоблоків 1 комплект:
- холодильна камера промислова «Viessmann», збірно-розбірна, зі стінкою завтовшки 100мм, зовнішні розмірі 10200х4000х2180, об'єм 74100л з чотирма дверима для відділень з температурою +6,+6, +6,-18 град.С.,
- з підсвіткою у камерах з підвісом на стелі для туш з 5-ю гачками у комплектів з цоколь-решіткою (вентиляція, проти замерзання);
- з чотирма холодильними агрегатами компресійного типу:CS 2000 «SPLIT»від -5 гр.С до +20 град.С., 1,58 кВт- 220/1/50 3 шт.; PS-2400 «SPLIT» від -5 гр.С до -25 гр.С 2,27 кВт- 380/3/50-1шт.
Код товару в ВМД за УКТЕЗД визначений 84186190. При цьому ставка мита складала - 0%.
2. Товарна позиція № 2 - меблі металеві для підприємства громадського харчування та харчоблоків -стелажі «Almo», збірні, по розміру холодильної камери, каркаси з діагональними підсилювачами алюмінієм, заввишки 1800мм: з 4-ма полицями з пластмаси - комплект; з 3-ма полицями з пластмаси - комплект. Фірма виробник «Viessmann Kaltetechnik AG». Країна виробництва DE.
Код товару в ВМД за УКТЗЕД визначений - 94032099.Ставка мита - 0%
Відповідно до ст. 86 Митного кодексу України Митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.
Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.
Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу.
З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.
Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення митного контролю і митного оформлення товарів з використанням вантажної митної декларації, затвердженого Наказом Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005 р. (далі Порядок № 314), вантажна митна декларація проходить етап митного контролю, в процесі якого на рівні з іншим здійснюється: перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами); перевірка надходження коштів суб'єктів ЗЕД на спеціальний рахунок митного органу та перевірка заповнення графи В вантажної митної декларації; перевірка правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за вантажну митну декларацію та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства; контроль своєчасності й повноти сплати податків і зборів; за відсутності зауважень здійснюється списання (справляння) сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у порядку, установленому законодавством України та заповнення графи С вантажної митної декларації.
Відповідно до підпункту 6.6, 6.8 пункту 6 Порядку № 314 за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадова особа митного органу може відмовити в прийнятті вантажної митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України в порядку, установленому законодавством України.
Крім того, відповідно до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів та інших предметів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженої наказом ДМСУ від 20.04.2005 року № 314 та Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.1997 року, митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів та інших предметів. Вантажна митна декларація (далі - ВМД) -заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби і мету їх переміщення через митний кордон України, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів. ВМД застосовується під час декларування суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, що перевозяться через митний кордон України. У разі прийняття ВМД для оформлення їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться реєстрація в журналі обліку ВМД. ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.
З матеріалів справи вбачається, що митні декларації позивача з внесеними до них відомостями було прийнято митним органом, про що свідчать відповідні номерні печатки інспектора Кримської митниці на деклараціях.
Проте, відповідачем при складанні Акту перевірки було зроблено висновок про віднесення вищенаведених товарів до іншої товарної позиції за УКТЗЕД:
- Товар, задекларованій в ВМД № 6000500000/9/000197 було віднесено до коду товару 8418109190. При цьому ставка мита змінилась до 5%;
- Товар, задекларований в ВМД № 600050002/2010/000027 (товарна позиція № 1) було віднесено до коду товару 8418109190. При цьому ставка мита змінилась до 5%;
- Товар, задекларований в ВМД № 600050002/2010/000027 був також віднесений до коду товару 8418109190 (товарна позиція № 2). Ставка мита змінилась до 5%.
Під час апеляційного узгодження податкових повідомлень -рішень, що оскаржується Державною митною службою України було зроблено такі ж саме висновки
Мито є податком, що стягується митницею при переміщенні товарів та інших предметів через митний кордон України (стаття 6 Закону «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.1992 № 2097-XII).
Відповідно до ст. 4 вказаного Закону товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до п.4.3. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням, в тому числі ввізного мита. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.
Таким чином при збільшені ставки ввізного мита збільшується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету.
Перевіряючи доводи відповідача щодо невірного коду товару за УКТЗЕД, заявленого позивачем в ВМД суд зазначає таке.
Статтею 313 МК передбачено, що класифікацію товарів, тобто віднесення їх до зазначених в УКТЗЕД класифікаційних групувань, покладено на митні органи, рішення яких із цього питання є обов'язковими для підприємств і громадян.
Таким чином, рішення Кримської митниці про визначення коду ввезеного позивачем товару, яке прийнято у визначеному законодавством порядку та в межах законодавчо визначених повноважень є обов'язковим для позивача.
Суд зазначає, що ані при проведенні митного оформлення вказаного товару. Ані за результатами проведеної перевірки рішення про визначення коду товару відповідачем не приймались.
Судом встановлено, що вказана перевірка проводилась відповідно до Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 р. № 1730,якій не надає повноважень відповідним підрозділам відповідача складати Рішення про визначення коду товару.
Крім того, вказаний порядок визначає механізм проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, як у процесі митного оформлення товарів і транспортних засобів, так і після його закінчення, в частині дотримання ними вимог законодавства з питань митної справи,а не правильність визначення кодів товару.
Відповідно до Закону України «Про митний тариф України» митний тариф - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.
Згідно із ст. ст. 311, 312, 313 Митного кодексу України, Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.
В УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.
Ведення УКТЗЕД здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Для цілей класифікації товарів митні органи використовують Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД), що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України "Про Митний тариф" від 05.04.2001 р. N 2371-III. УКТЗЕД, в свою чергу, побудована на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів, запровадженої Всесвітньою митною організацією, та Комбінованої номенклатури Європейського Союзу.
Класифікація товарів згідно з УКТЗЕД провадиться з урахуванням визначальних характеристик товару та Основних правил інтерпретації класифікації товарів та пояснень до УКТЗЕД.
Позивач відніс товар, внесений до ВМД № 6000500000/9/000197 та ВМД № 600050002/2010/000027 (товарна позиція) до коду 8418619000
Товар під № 2 в ВМД № 600050002/2010/000027 позивач відніс до коду 94032099.
Позиція відповідача полягає у тому, що вказаний товар слід декларувати з кодом - 8418109190.
Відповідно до Митного тарифу товарна позиція 8418 включає в себе Холодильники, морозильники та інше холодильне або морозильне обладнання, електричне або інших типів; теплові насоси, крім установок для кондиціонування повітря, товарної позиції 8415:
Товарна позиція 8418619000 включає - інше обладнання холодильне та морозильне; теплові насоси- компресійного типу з конденсатором, який є теплообмінником, інши:
Товарна позиція 9403209900 включає в себе - інші меблі металеві, інші
Позиція 8418109190 включає в себе - комбіновані холодильники-морозильники, з окремими зовнішніми дверима, інші.
В ході розгляду справи судом було призначено проведення товарознавчої експертизи, на вирішення якої було поставлено наступне питання: чи відповідають висновки, зазначені в рішенні від 05.12.11р. №05.12/02 за результатами скарги щодо визначенні кодів товару за УКТЗЕД по ВМД №600050000/9/000117, №600050000/9/000197, №600050002/2010/000027, №600050002/2010/000027 якісним характеристикам, зазначеним у товаросупровідній документації?
Відповідно до висновку експерта від 09.11.2012 №1744 товар, характеристики якого вказані в ВМД № 6000500000/9/000197 та товарній позиції № 1 ВМД № 600050002/2010/000027 відповідає характеристикам товару з кодом 8418619000; товар, характеристики якого вказано в товарній позиції № 2 ВМД № 600050002/2010/000027 відповідає товару з кодом 9403209900.
Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідач вважає висновок експерта необґрунтованим та неповним, оскільки на його думку експертом не дотримано вимоги Інструкції про призначення і проведення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 5/3145.
Проте, суд зазначає, що висновок експерта підтверджується відповідними поясненнями до товарних позицій (а.с.48, 57), керівництвом по монтажу та експлуатації товару від фірми виробника (а.с.70-84), а також Регламентом Комісії Європейських спільнот від 10.10.2005 № 1655/2005 стосовно класифікації деяких товарів Комбінованої номенклатури (а.с.85).
Суд також не погоджується з доводами відповідача з посиланням на Пунктом 3 Основних правил інтерпретації класифікації товарів та пояснень до УКТЗЕД, згідно з яким у разі якщо згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється в порядку, встановленому вказаним пунктом.
На думку суду, враховуючи те, що відповідач в порядку ст. 71 КАС України не навів будь-яких доказів того, що під час перевірки ним було встановлені будь-які обставини, або вивчені документи, які не могли бути йому відомі підчас митного оформлення товарів за спірними ВМД, суд зазначає, що відсутні підстави для висновку про можливість віднесення вказаного товару до двох чи більше позицій.
Отже суд дійшов висновок про те, що експертний висновок від 09.11.2012 №1744 є повним та обґрунтованим, а тому є належним доказом по справі.
Крім того, суд зазначає таке.
Митний кодекс є частиною податкового законодавства згідно з пункт 3.1. статті 3 Податкового кодексу України.
Митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, є одним з елементів, що становить митну справу (статті 3 Митного кодексу України).
Митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує справляння податків і зборів (статті 15 Митного кодексу України).
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення на період господарських операцій з 09.07.2009 по 07.06.2010 був Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181), якій діяв на час оформлення вантажно-митних декларацій.
Законом України від 03.04.1997 N168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями, далі -Закон про ПДВ). При цьому пільгові норми оподаткування ПДВ передбачено у статтях 5, 6, 8-1, 11 Закону про ПДВ, а також окремими міжнародними договорами (угодами).
Згідно підпункту 2.1.1. пункту 2.1. статті 2 Закону №2181 митні органи - є контролюючим стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України. Порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільним рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу.
Відповідно до абзацу "б"пункту 10.1. статті 10 Закону про ПДВ особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) ПДВ до бюджету при здійснені ввозу товарів на митну територію України, є митний орган.
Згідно з пунктом 10.3 статті 10 Закону про ПДВ платники податку, які імпортують товари на митну територію України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митними органами.
Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті Закону №2181 якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, то платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в установленому цим Законом порядку.
На момент проведення перевірки набув чинність Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-УІ. Згідно статті 61 цього кодексу податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Митний орган є контролюючим органом щодо справляння Мита при ввезенні товарів на митну територію України (підпункт 2.1.1. статті 2 Закону № 2181 та підпункт 41.1.2. статті 41 Податкового кодексу України).
Податковий контроль у частині здійснення заходів, що вживаються митними органами з метою перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, є складовою частиною митного контролю.
Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 41.1.2. статті 40 кодексу митні органи є контролюючими щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.
Митні платежі -податки, що відповідно до цього Кодексу або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на митні органи (пункт пункт 14.1.113 пункт 14.1. статті 14 Податкового кодексу України). Справляння митних та інших платежів - нарахування й прийняття митним органом сум таких платежів згідно із законодавством.
Митний орган є контролюючим органом щодо справляння ПДВ при ввезенні товарів на митну територію України (підпункт 41.1.2. пункт 41.1. статті 41 Податкового кодексу України ).
Якщо контролюючий орган згідно з податковим та іншим законодавством є особою, відповідальною за нарахування податкових зобов'язань з окремого податку, то саме контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків (пункт пункт 54.3.3. пункт 54.3. статті 54 Податкового кодексу України).
Таким чином, визначення (розрахунок) ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України, здійснює контролюючий орган -митниця, і саме митний орган приймає рішення про здійснення митного оформлення товарів із застосуванням пільг в оподаткуванні.
В той же час, якщо податкові зобов'язання розраховуються контролюючим органом, то платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування податкових зобов'язань (пункт 54.5. статті 54 Податкового кодексу України).
Відповідно до статті 42 МК України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.
Згідно ст.69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.
На думку суду, законодавство чітко визначає форму, зміст та порядок складання вантажної митної декларації, яка має бути належним підтвердженням належного здійснення декларування імпортної операції в разі відповідності цього документа вимогам нормативних актів.
Під час митного оформлення товарів декларант зобов'язаний своєчасно надати митному органу додаткові відомості, що підтверджують правильність визначення заявленої митної вартості. При цьому, у разі потреби митний орган може надати декларантові за наявності у базі даних Держмитслужби інформацію про середньоконтрактні ціни або митну вартість товарів, що була визначена під час митного оформлення ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, ввезених в Україну за іншою угодою.
В даному випадку митне оформлення товарів було проведене митними органами, саме на підставі поданих позивачем документів, як зазначено в Акті перевірки розбіжностей між документами, наданими до митного оформлення та документами, наданими в ході перевірки не встановлено.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що на час виникнення спірних правовідносин, а саме: митному оформленні товару позивач вказував код товару, з яким погодився митний орган.
Крім того, при відсутності висновків службового розслідування або порушення кримінальної справи стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта відсутні достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи, тому підстав для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про нарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій за порушення податкового законодавства немає.
Суд також зазначає, що відповідно до діючого законодавства обов'язок по здійсненню митного оформлення та митного контролю щодо ввезених на територію України товарів та вчинення необхідних дій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності покладено на митні органи.
Контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщені товарів через митний кордон України.
Відповідно до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів і транспортних засобів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом ДМСУ №561 від 14.10.2002 року встановлено прямий обов'язок митного органу здійснювати митне оформлення та митний контроль що до імпортованих товарів.
Отже, за наявності достатніх підстав на кожному з ета пів контролю посадовою особою митного органу може бути відмовлено в митному офо рмленні. При цьому обов'язково оформлюється Картка відмови, реєстраційний номер вантажної митної декларації, за якою відмовлено в митному оформленні, підлягає анулюванню .
Як вбачається з матеріалів справи, питання про відмову у митному оформленні вантажних митних декларацій № 600050000/2009/197, № 600050002/2010/27 (товарна позиції №1,2) позивача відповідачем не піднімалося, картка відмови не оформлювалася, а поставлення посадовою особою митного органу номерної печатки у графі С ВМД прямо вказує на закінчення перевірки нарахованих платежів й згоду з їх нарахуванням та списанням, тобто приймаючи пакет документів від позивача на переміщення товарів через митний кордон ввізне мито було нараховане відповідно до заявленого коду УКТЗЕД, перевірено посадовими особами Кримської митниці і сплачено позивачем у повному обсязі, а товар випущений у вільний обіг.
Згідно статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх суддів України.
Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 18.09.2012 по справі № 21-203а12 якщо митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень у зв'язку виявленням помилки у класифікації товару.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність нарахування за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями мита та ПДВ.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності та про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
З наведеного слідує, що наслідком визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень є його скасування.
Позивач у позовній заяві просить відмінити податкові повідомлення -рішення без визнання їх протиправними.
В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.02.2012 № 5 в частині визначення податкового зобов'язання (збільшення) з мита на товари, що ввозяться на територію України на суму 30330,19 грн. та нарахування штрафних(фінансових) санкцій в сумі 7555,05 грн., та № 6 в частині визначення податкового зобов'язання (збільшення) з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України на суму 6044,03 грн. та нарахування штрафних(фінансових) санкцій в сумі 1511,01 грн.
Таким чином,суд задовольняє вимоги позивача в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.
Під час судового засідання, яке відбулось 20.12.2012 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАСУ повний текст постанови складено 25.12.2012р.
Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.02.2012 № 5 в частині визначення податкового зобов'язання (збільшення) з мита на товари, що ввозяться на територію України на суму 30330,19 грн. та нарахування штрафних(фінансових) санкцій в сумі 7555,05 грн., та № 6 в частині визначення податкового зобов'язання (збільшення) з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України на суму 6044,03 грн. та нарахування штрафних(фінансових) санкцій в сумі 1511,01 грн.
3. Стягнути на користь Приватного підприємства «Заубер» (ідентифікаційний код 25149559, вул. Южнобережне шосе, 1, м. Ялта, АР Крим, 98650) з Державного бюджету України за рахунок коштів на утримання Кримської митниці (ідентифікаційний код 35814509, вул. Мальченко, 22, м. Сімферополь, АР Крим, 95491)судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 454,26 грн.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Котарева Г.М.
Суд | Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим |
Дата ухвалення рішення | 20.12.2012 |
Оприлюднено | 28.12.2012 |
Номер документу | 28202450 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Котарева Г.М.
Адміністративне
Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Цикуренко Антон Сергійович
Адміністративне
Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Цикуренко Антон Сергійович
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Котарева Г.М.
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Котарева Г.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні