Постанова

від 18.12.2012 по справі 2а-12207/12/0170/11

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2012 р. (10:48) Справа №2а-12207/12/0170/11

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Магері М.В., представника позивача - Первенкової В.В., довіреність від 09.11.2012р., представника відповідача - Кузьмина В.В., довіреність від 05.03.2012р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «С.А.Г.А.- Будіндустрія»

до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство «С.А.Г.А.- Будіндустрія» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Ялта №0004632301 від 15.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на 68771грн., в тому числі 55017 грн. за основним платежем, 13754 грн. за штрафними санкціями, №0004632301 від 15.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 55018грн., в тому числі 44014грн. за основним платежем, 11004грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги вмотивовано помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту та сум податку, сплачених позивачем КП «Альянс» та БВП «Строитель плюс», у зв'язку із встановленням під час проведення перевірки, що угоди з такими постачальниками є нікчемними. З цих самих підстав позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення відповідача про визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.11.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство «С.А.Г.А.- Будіндустрія» є юридичною особою (ідентифікаційний код 34121507), перебуває на податковому обліку, є платником податку на додану вартість.

Посадовою особою ДПІ у м. Ялта АР Крим ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «С.А.Г.А.- Будіндустрія» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з суб'єктами господарської діяльності КП «Альянс» та БВП «Строитель-Плюс» за період з 01.09.09 до 31.03.12.

За результатами перевірки складено акт №1756/22-03/34121507/16 від 03.10.2012 р. (а.с.13-30), у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ПП «С.А.Г.А.- Будіндустрія» вимог:

- п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94 - ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 55017грн. (за 2009 рік в сумі 46971грн., за три квартали 2010 в сумі 8046грн., в тому числі за 3 квартал 8046грн., за 2010 рік в сумі 8046грн.);

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97 - ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на 44014 грн. (за жовтень 2009 на 6437грн., за листопад 2009 на 7956грн., за вересень 2010 на 29621грн.).

В акті перевірки зазначено, що «як свідчать матеріали перевірок КП «Альянс» та БВП «Строитель - Плюс», наданим листом ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 24.04.2012р. за №2166/7/22-4, в рамках постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи №69-0146, фактично постачальники КП «Альянс» та БВП «Строитель - Плюс» ніякої господарської діяльності не здійснювали (наявність фіктивного підприємництва), а тільки були оформлені документи для формування валових витрат та податкового кредиту.

Виходячи з вищевикладеного, первинні документи, які складені КП «Альянс» та БВП «Строитель - Плюс» за період з 01.01.2009 до 31.03.2012р. суперечать законодавчим та нормативним документам, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку».

За результатами перевірки, на підставі акту перевірки 1756/22-03/34121507/16 від 03.10.2012 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0004632301 від 15.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на 68771грн., в тому числі 55017 грн. за основним платежем, 13754 грн. за штрафними санкціями, (а.с.9), №0004632301 від 15.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 55018грн., в тому числі 44014грн. за основним платежем, 11004грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.11).

Не погодившись із зазначеним податковими повідомленнями-рішеннями відповідача позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними і скасування.

Відповідно до преамбули Закону України від 03.04.1997 №168/97 - ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168, тут і далі чинний в редакції на момент здійснення відповідних господарських операцій) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата випискивідповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Обов'язкові реквізити, що повинна містити податкова накладна визначені у п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Як вбачається з матеріалів справи завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за 01.01.09 - 31.03.12 в сумі 44014грн. складається з наступних сум: 7956грн. за жовтень 2009 року за податковою накладною №5283 від 31.10.2009 р.; 29621грн. за листопад 2009 року за податковою накладною №5791 від 30.11.2009 р.; 6437грн. за вересень 2010 року за податковою накладною №3607 від 30.09.2010 р.

Судом залучені до матеріалів справи вищезазначені податкові накладні, а саме №5283 від 31.10.2009 р. на суму 47736,24грн., в т.ч. ПДВ 7956,04грн. (а.с.49), №5791 від 30.11.2009р. на суму 177723,57 грн., в т.ч. ПДВ 29620,59грн. (а.с.52), №3607 від 30.09.2010 р. на суму 38622грн., в т.ч. ПДВ 6437грн. (а.с.42).

Суд зазначає, що вищевказані податкові накладні відповідають вимогам п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону №168.

Виявлені порушення відповідач обґрунтовує наступними обставинами.

На адресу ДПІ в м. Ялта АРК ДПС надійшов лист ДПІ в м. Сімферополі АРК ДПС від 24.04.2012р. за №2166/7/22-4 в рамках постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012р., винесеної в рамках кримінальної справи №69-0146, про направлення актів про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку х урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.09.09р. до 31.03.2012р., а саме акт від 11.04.2012р. №36/22/32468182 КП «Альянс», акт від 11.04.2012р. за №37/22/31263808 БВП «Строитель-Плюс».

Згідно актів про неможливість проведення перевірки КП «Альянс» та БВП «Строитель - Плюс» встановлено порушення ч.1 ст.203, ст.215, ст.216, ст.228, ст.662, ст.655, ст.656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених по ланцюгу постачання вищевказаних підприємств до реальних вигодонабувачив. Також не підтверджено реальність проведених господарських операцій вказаних підприємств з контрагентами - покупцями та постачальниками за період з 01.01.09 р. до 31.03.2012р. , з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Таким чином, діяльність КП «Альянс» та БВП «Строитель - Плюс» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру.

Висновки відповідача про нікчемність угод між позивачем та КП «Альянс», БВП «Строитель-Плюс» суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Під час судового розгляду судом залучено до матеріалів справи та досліджено первинні бухгалтерські документи позивача та встановлено наступне.

31.10.2009 року між ПП «С.А.Г.А. - Будіндустрія» (Покупець) та БВП «Строитель - Плюс» (Постачальник) було укладено договір поставки б/н, за умовами якого Постачальник поставляє, а Покупець приймає будівельні матеріали.

Відповідно до вищезазначеного договору у листопаді 2009 року позивач отримав від БВП «Строитель - Плюс» будівельні матеріали на загальну суму 225459,81грн., в тому числі ПДВ 37576,63грн., що підтверджено видатковими накладними №4569 від 31.10.2009р., № 5025/5791 від 30.11.2009р..

Отриманий товар був позивачем оплачений, що підтверджується копіями банківських виписок по особовому рахунку позивача.

Позивач отримав від КП «Альянс» підрядні роботи з капремонту мережі водопроводу дев'яти поверхового жилого будинку за адресою вул. Шкільна (вул. Тамарли 1,3,5), що підтверджується актом виконаних підрядних робіт № 1 за вересень 2010 року.

За датою виконання підрядних робіт КП «Альянс» була виписана податкова накладна №3607 від 30.09.201р. на суму 38 622,00грн., в тому числі ПДВ у сумі 6 437,00грн.

Вартість виконаних КП «Альянс» підрядних робіт оплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджується випискою банку за 12.10.2010р.

Пунктом 1.15. ст.1 Закону №168 було встановлено, що інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

Під час здійснення вищевказаних господарських операцій був чинний закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N 334/94-ВР від 28.12.1994р. (тут і далі Закон №334, в редакції на момент вчинення спірних господарських операцій).

Пунктом 1.32. ст.1 Закону №334 було встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Щодо використання отриманого позивачем товару у господарській діяльності позивача суд зазначає наступне.

Позивачем у жовтні, листопаді 2009 року на замовлення Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму» проведено капітальний ремонт мережі водопроводу від РЧВ 1000м.куб у Стройгородку по вул. Мира та 40 років Жовтня, капремонт вуличної магістральної водопровідної мережі по вул. Пролетарська, п. Василівка, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, відомістю ресурсів.

Як свідчить акт приймання виконаних робіт між позивачем та ППВКХ ЮБК за жовтень та листопад 2009р., під час проведення вищезазначеного капремонту, позивачем були використані будівельні матеріали отримані від БВП «Строитель-Плюс» відповідно до видаткових накладних №4569 від 31.10.2009р., № 5025/5791 від 30.11.2009 р.

Позивач здійснив капремонт мережі водопроводу дев'яти поверхового жилого будинку за адресою вул. Шкільна (вул. Тамарли 1,3,5), замовником якого є КП ППВКХ ЮБК, що підтверджується актом приймання виконаних робіт за вересень 2010р., ітоговою відомістю ресурсів, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2010р.

Як вбачається із акту приймання виконаних робіт за вересень 2010р. підписаного позивачем та КП «Альянс» та акту приймання виконаних робіт за цей самий період, підписаного позивачем та КРП «ППВКХ ЮБК» усі роботи, які були здійснені позивачем на вищевказаному об'єкті, здійснено силами КП «Альянс» як субпідрядником.

За таких обставин, суд дійшов висновку про реальність спірних господарських операцій між позивачем та ПП «Альянс», СПБ «Строитель - Плюс» та здійснення цих операцій з метою використання у господарські діяльності позивача.

Суд зауважує, що зіставляючи ціну придбання робіт(товару) з ціною реалізації цих робіт (товару) можна зробити висновок про те, що ціна реалізації вище ціни придбання, що свідчить про ділову мету (спрямованість на отримання доходу) у здійснені цих операцій ПП «С.А.Г.А.-будіндустрія».

Таким чином, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Судом враховано, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідають вимогам Закону №168 та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

При цьому надані до матеріалів справи документи свідчать, що податковий орган не довів невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від свого контрагента товарів.

Посилання податкового органу на акти зустрічних перевірок, відповідно до яких неможливо встановити місцезнаходження контрагентів позивача, є необґрунтованим оскільки акти складені у 2012році, тоді як правовідносини між позивачем та його контрагентами відбувалися у 2009, 2010роках.

Відповідачем не на додано жодного доказу, який би підтверджував відсутність КП «Альянс» та БВП «Строитель-Плюс» за їх зареєстрованим місцезнаходженням у 2009, 2010роках. При цьому, суд зазначає, що відсутність контрагентів платника податку за місцезнаходженням не свідчить про порушення правил оподаткування, а лише свідчить про порушення такою особою вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в частині повідомлення державного реєстратора про зміну місцезнаходження.

Слід зазначити, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Слід звернути увагу на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 ст.204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Вказані в акті перевірки порушення платником податків діючого законодавства не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини є нікчемними в силу вимог ст.228 ЦК України, як такими що порушують публічний порядок, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 228 ЦК України (в редакції на момент вчинення правочинів) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Із наведеної норми слідує, що правочин може бути визнаний таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави. За даних обставин, такий правочин може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності наміру у сторін на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не зазначено, а судом не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочину, за яким позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентами позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Судом досліджено документи на підставі яких сформовано спірний податковий кредит позивача, встановлено, що такий кредит сформовано обґрунтовано та відповідно до вимог чинного на момент формування законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення №0004632301 від 15.10.2012 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення рішення №0004642301 від 15.10.2012р. про визначення відповідачем позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 55018грн. (урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) суд зазначає наступне.

Пунктом 5.1. ст.5 Закону №334 було встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.5.2. ст.5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.5.3.9 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судом, позивач при здійсненні господарських операцій із своїми контрагентами оформив первинні документи податкового і бухгалтерського обліку. Вказані документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як зазначалося вище, єдиною підставою висновку податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування є висновок про нікчемність угод позивача зі своїми контрагентами.

Оскільки, як зазначено вище, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, висновок податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування суд відхиляє їх, як необґрунтований, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялті №0004642301 від 15.10.2012р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1237,89грн., які сплачені до бюджету згідно квитанції № пн 25256 від 24.10.2012 та платіжного доручення від 09.11.2012р. №3 підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 18.12.2012 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 24.12.2012 року.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 160-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0004632301 від 15.10.2012 року, №0004632301 від 15.10.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України (шляхом списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, 98600, м. Ялта, вул. Васильєва, б.16) на користь Приватного підприємства «С.А.Г.А.- Будіндустрія» судові витрати у розмірі 1237(одна тисяча двісті тридцять сім) гривень 89 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.