Ухвала

від 11.03.2013 по справі 2а-12207/12/0170/11

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12207/12/0170/11

11.03.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "С.А.Г.А.-Будіндустрія"- Басюл Влас Вікторович, довіреність № б/н від 08.01.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився сповіщений у встановленому законом порядку,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А.) від 18.12.12 у справі № 2а-12207/12/0170/11

за позовом Приватного підприємства "С.А.Г.А.-Будіндустрія" (вул. Красноармійська, 44, кв. 30, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98607)

до Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2012 адміністративний позов Приватного підприємства "С.А.Г.А.- Будіндустрія" задоволено: визнані протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0004632301 від 15.10.2012, №0004632301 від 15.10.2012, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у позові у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Приватне підприємство "С.А.Г.А.- Будіндустрія" (далі- позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі- відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2012: №0004632301, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на 68771,00грн., в тому числі:55017,00 грн. за основним платежем, 13754,00 грн. за штрафними санкціями, №0004632301, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 55018,00грн., в тому числі: 44014,00грн. за основним платежем, 11004,00грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про помилковість висновків відповідача стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту та сум податку, сплачених позивачем КП "Альянс" та БВП "Строитель плюс", у зв'язку із встановленням під час проведення перевірки.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 15.10.2012 відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення: №0004632301, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на 68771,00грн., в тому числі:55017,00 грн. за основним платежем, 13754,00 грн. за штрафними санкціями, №0004632301, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 55018,00грн., в тому числі: 44014,00грн. за основним платежем, 11004,00грн. за штрафними санкціями.

Передумовою збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на 68771,00грн. та збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 55018,00грн. став акт №1756/22-03/34121507/16 від 03.10.2012 документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з суб'єктами господарської діяльності КП "Альянс" та БВП "Строитель-Плюс" за період з 01.09.2009 до 31.03.2012.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: підпункту 5.2.1 пункту5.2, підпункту 5.3.9 пункту5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 55017,00грн. , підпункт 7.4.1, підпункт 7.4.4, підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на 44014,00 грн.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата випискивідповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Обов'язкові реквізити, що повинна містити податкова накладна, визначені у підпункті 7.2.1.пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які сплачені в складі вартості товарів, є належним чином оформлена податкова накладна.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за 01.01.2009 - 31.03.2012 в сумі 44014,00грн. складається з наступних сум: 7956,00грн. за жовтень 2009 року за податковою накладною №5283 від 31.10.2009; 29621,00грн. за листопад 2009 року за податковою накладною №5791 від 30.11.2009 ; 6437,00грн. за вересень 2010 року за податковою накладною №3607 від 30.09.2010, вказані податкові накладні відповідають вимогам підпункту 7.2.1.пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо нікчемності угод між позивачем та: КП "Альянс", БВП "Строитель-Плюс" через наступне.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що 31.10.2009 між позивачем (покупець) та БВП "Строитель-Плюс" (постачальник) було укладено договір поставки б/н, за умовами якого постачальник поставляє, а покупець приймає будівельні матеріали. У листопаді 2009 року позивач отримав від БВП "Строитель-Плюс" будівельні матеріали на загальну суму 225459,81грн., в тому числі податок на додану вартість- 37576,63грн., що підтверджено видатковими накладними:№4569 від 31.10.2009,№5025/5791 від 30.11.2009.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що отриманий товар був позивачем оплачений, що підтверджується копіями банківських виписок по особовому рахунку позивача.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що позивач отримав від КП "Альянс" підрядні роботи з капремонту мережі водопроводу дев'яти поверхового жилого будинку за адресою вул. Шкільна (вул. Тамарли 1,3,5), що підтверджується актом виконаних підрядних робіт № 1 за вересень 2010 року.За датою виконання підрядних робіт КП "Альянс" була виписана податкова накладна №3607 від 30.09.2010 на суму 38 622,00грн., в тому числі податок на додану вартість -6 437,00грн. Вартість виконаних КП "Альянс" підрядних робіт оплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджується випискою банку за 12.10.2010.

Пунктом 1.32. статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо не підтвердження позивачем використання отриманого товару у господарській діяльності через наступне.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивачем у жовтні, листопаді 2009 року на замовлення Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму" проведено капітальний ремонт мережі водопроводу від РЧВ 1000м.куб у Стройгородку по вул. Мира та 40 років Жовтня, капремонт вуличної магістральної водопровідної мережі по вул. Пролетарська, п. Василівка, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, відомістю ресурсів.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що як свідчить акт приймання виконаних робіт між позивачем та ППВКХ ЮБК за жовтень та листопад 2009року, під час проведення вищезазначеного капремонту, позивачем були використані будівельні матеріали, отримані від БВП "Строитель-Плюс" відповідно до видаткових накладних №4569 від 31.10.2009,№ 5025/5791 від 30.11.2009.Позивач здійснив капремонт мережі водопроводу дев'яти поверхового жилого будинку за адресою вул. Шкільна (вул. Тамарли 1,3,5), замовником якого є КП ППВКХ ЮБК, що підтверджується актом приймання виконаних робіт за вересень 2010року, підсумковою відомістю ресурсів, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2010року.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що із акту приймання виконаних робіт за вересень 2010року, підписаного позивачем та КП "Альянс", та акту приймання виконаних робіт за цей самий період, підписаного, позивачем та КРП "ППВКХ ЮБК", усі роботи, які були здійснені позивачем на вищевказаному об'єкті, здійснено силами КП "Альянс" як субпідрядником. Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про реальність спірних господарських операцій між позивачем та ПП "Альянс", СПБ "Строитель-Плюс" та здійснення цих операцій з метою використання у господарські діяльності позивача. Зіставляючи ціну придбання робіт(товару) з ціною реалізації цих робіт (товару) можна зробити висновок про те, що ціна реалізації вище ціни придбання, що свідчить про ділову мету (спрямованість на отримання доходу) у здійснені цих операцій позивача.

Заявником апеляційної скарги не враховано реальне виконання сторонами правочинів, встановлення факту сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі податку на додану вартість в ціні товару,отже, доводи заявника апеляційної скарги щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Слід зазначити, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідають вимогам Закону України «Про полтавок на додану вартість» та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

При цьому надані до матеріалів справи документи свідчать, що податковий орган не довів невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від свого контрагента товарів.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на акти зустрічних перевірок, відповідно до яких неможливо встановити місцезнаходження контрагентів позивача, оскільки акти складені у 2012році, тоді як правовідносини між позивачем та його контрагентами відбувалися у 2009, 2010роках.

Заявником апеляційної скарги не надано жодного доказу, який би підтверджував відсутність КП "Альянс" та БВП "Строитель-Плюс" за їх зареєстрованим місцезнаходженням у 2009, 2010роках. Відсутність контрагентів платника податку за місцезнаходженням не свідчить про порушення правил оподаткування, а лише свідчить про порушення такою особою вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в частині повідомлення державного реєстратора про зміну місцезнаходження.

Жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, отже, податковий кредит позивача сформовано сформовано обґрунтовано та відповідно до вимог чинного на момент формування законодавства.

Пунктом 5.1. статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивач при здійсненні господарських операцій із своїми контрагентами оформив первинні документи податкового і бухгалтерського обліку, які відповідають приписам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що єдиною підставою висновку податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування є висновок про нікчемність угод позивача зі своїми контрагентами.

Оскільки матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, довід апеляційної скарги про порушення позивачем правил оподаткування не заслуговує на увагу, тому вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004642301 від 15.10.2012 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 55018,00грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень: №0004632301, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на 68771,00грн., №0004632301, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 55018,00грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень: №0004632301, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на 68771,00грн., №0004632301, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 55018,00грн. діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2012 у справі № 2а-12207/12/0170/11 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко