Постанова

від 18.12.2012 по справі 2а/1270/9788/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/9788/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.,

при секретарі судового засідання Разіній Н.В.,

за участю:

представника позивача: Краснощокової О.В. (довіреність № 20 від 30.12.2011),

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Вищого навчального закладу «Луганський державний інститут житлово-комунального господарства і будівництва» до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання недійсною постанови від 22.11.2012 ВП № 35286722 про арешт коштів боржника, -

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Вищого навчального закладу «Луганський державний інститут житлово-комунального господарства і будівництва» до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання недійсною постанови від 22.11.2012 ВП № 35286722 про арешт коштів боржника.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що 22 листопада 2012 року старшим державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції Фроловою Н.В. було винесено постанову про арешт коштів, що містяться на розрахункових рахунках № 35225002003555, №35215001003555, № 35224003003555, № 35223004003555, № 31252272210145, №31257276220534, № 31258272210138 у ГУ ДКСУ у Луганській області. Вказана постанова була отримана позивачем 03.12.2012.

Позивач вважає, що існує очевидна небезпека порушення інтересів навчального закладу, оскільки оскаржуваною постановою накладено арешт на розрахункові рахунки №35225002003555, № 35215001003555, № 31252272210145, до яких надходять виключно кошти з Державного бюджету України цільового призначення, згідно затвердженого МОНмолодьспорта України кошторису, для виплати заробітної плати працівникам інституту і стипендії студентам. Також, з цих рахунків ведеться сплата внесків до Пенсійного фонду за договором розстрочення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, до початку судового розгляду просив провести розгляд справи без його участі. Крім того, представником відповідача було подано клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, яке він мотивував тим, що на даний час обставин, що оскаржуються боржником, фактично не існує, оскільки постанова від 22.11.2012 ВП №35286722 не виконана, арешт не накладено. До цього висновку представник відповідача дійшов, виходячи з повідомлення № 09.2-20/7668 від 03.12.2012 ГУ ДКСУ у Луганській області, згідно якого постанову про арешт коштів боржника від 22.11.2012 ВП №35286722 не прийнято та повернуто до Ленінського ВДВС Луганського МУЮ.

Відповідно до ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо:

1) позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності;

2) позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

3) у провадженні цього або іншого адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

4) позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;

5) надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви;

6) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти адміністративного позову і від неї надійшла відповідна заява;

7) провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 106 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом;

8) позивач до закінчення судового розгляду залишив судове засідання без поважних причин і не звернувся до суду із заявою про судовий розгляд за його відсутності;

9) позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи викладене та те, що вказані представником відповідача обставини не є підставою для залишення даного адміністративного позову без розгляду, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до наступного.

Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» та за своєю природою є адміністративно-правовими.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Стаття 52 Закону № 606 визначає порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Стаття 57 Закону № 606 встановлює порядок накладення арешту і вилучення майна боржника. Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону № 606 арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (ч. 2 ст. 57 Закону №606 ).

Згідно з ч. 3 ст. 57 Закону № 606, постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Відповідно до ч. 4 ст. 57 Закону № 606, копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Матеріалами справи підтверджено, що 22.11.2012 старшим державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції Фроловою Н.В. винесено постанову про арешт коштів боржника (ВП № 35286722), якою накладено арешт на кошти Вищого навчального закладу «Луганський державний інститут житлово-комунального господарства і будівництва», що містяться на розрахункових рахунках №35225002003555, №35215001003555, №35224003003555, №35223004003555, №31252272210145, №31257276220534, №31258272210138 у ГУ ДКСУ у Луганській області.

Вказана постанова була отримана позивачем 03.12.2012, що підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що Вищий навчальний заклад «Луганський державний інститут житлово-комунального господарства і будівництва» (ідентифікаційний код 35628937) є державним навчальним закладом.

Згідно листа Управління бухгалтерського обліку та звітності Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 11/67-232 від 27.01.2012, Вищий навчальний заклад «Луганський державний інститут житлово-комунального господарства і будівництва» утримується за рахунок коштів Державного бюджету України і його фінансування повністю здійснюється через головного розпорядника коштів - Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, отримує бюджетні асигнування за КПКВК 2201160 «Підготовка кадрів вищими навчальними закладами ІІІ-ІV рівнів акредитації», бере бюджетні зобов'язання та здійснює видатки з бюджету в межах установлених затвердженими Міністерством кошторисом та планом асигнувань.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем накладено арешт на кошти позивача, що знаходяться на розрахункових рахунках №35225002003555, № 35215001003555, до яких надходять виключно кошти з Державного бюджету України цільового призначення, згідно затвердженого Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України кошторису, для виплати заробітної плати працівникам інституту і стипендії студентам.

Згідно ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до п. 8 ст. 7 Бюджетного кодексу України, бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

Положеннями Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетні асигнування з Державного бюджету повинні витрачатися за бюджетними призначеннями і виключно в межах, і за рахунок відповідних надходжень.

Відповідно до п. 5 ст. 117 Бюджетного кодексу України передбачено, що нецільове використання бюджетних коштів є підставою для призупинення бюджетних асигнувань.

З викладеного вбачається, що рахунки №35225002003555, №35215001003555 Вищого навчального закладу «Луганський державний інститут житлово-комунального господарства і будівництва», на кошти якого накладено арешт постановою від 22.11.2012, є цільовими рахунками. Оскільки кошти із зазначених рахунків використовуються для виплати заробітної плати працівникам та стипендій студентам Вищого навчального закладу «Луганський державний інститут житлово-комунального господарства і будівництва», суд вважає, що арешт на зазначені кошти не може бути накладено.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати недійсною постанову Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 22.11.2012 ВП № 35286722 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на р/р №35225002003555, №35215001003555 у ГУ ДКСУ у Луганській області.

В задоволенні решти позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити, оскільки сторонами не надано доказів того, що р/р №35224003003555, №35223004003555, №31252272210145, №31257276220534, №31258272210138 є цільовими рахунками.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 32,19 грн., що підтверджується квитанцією № 456468 від 07.12.2012.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З викладеного слід, що підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача судові витрати у розмірі 16,10 грн.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено, що постанову у повному обсязі буде виготовлено та підписано 24.12.2012.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Вищого навчального закладу «Луганський державний інститут житлово-комунального господарства і будівництва» до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання недійсною постанови від 22.11.2012 ВП № 35286722 про арешт коштів боржника задовольнити частково.

Визнати недійсною постанову Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 22.11.2012 ВП № 35286722 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на р/р №35225002003555, №35215001003555 у ГУ ДКСУ у Луганській області.

В задоволенні решти вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Вищого навчального закладу «Луганський державний інститут житлово-комунального господарства і будівництва» витрати по сплаті судового збору у розмірі 16,10 грн. (шістнадцять гривень 10 коп.), сплачені згідно квитанції № 456468 від 07.12.2012.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.12.2012.

СуддяТ.С. Ушаков