Постанова

від 04.12.2012 по справі 2а-3546/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2012 р. № 2а-3546/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

з участю секретаря судових засідань Макар Г.В.

представників:

від позивача - Канарьова Н.В.,

від відповідача -Кармелюк Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства (надалі ПП) «Тронекс»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ПП «Тронекс»звернулося в суд з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м.Львова про, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.04.2012 року за №0002162300/1812 та за №0002172300/1814.

Позивач в позовній заяві стверджує, що до складу податкового кредиту та до валових витрат ним правомірно віднесено суми, сплачені за отриманий товар від ПП «Нова-Ком». Реальність виконання вищенаведених господарських операцій підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами. Також, продовжує позивач, в подальшому придбані товарно-матеріальні цінності використані у своїй подальшій господарській діяльності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Відповідач в запереченні на позов зазначає, що надання до перевірки всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Представник відповідача в судовому засіданні просить в задоволенні позову відмовити з викладених підстав.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової невиїзної перевірки ПП «Тронекс»з питань проведення взаєморозрахунків з ПП «Ново-Ком»за квітень 2011 року, ДПІ у Шевченківському районі м.Львова складено акт від 03.03.2012 року за №430/23-118/30918296 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.04.2012 року:

- за №0002162300/1812, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 20131 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 20130 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -1 грн. 00 коп.;

- за №0002172300/1814, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17505 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 17504 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн. 00 коп.

Як вбачається з висновків акта перевірки, перевіркою встановлено порушення вимог підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 20130 грн. 00 коп. та порушення вимог п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 17540 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стало те, що в порушення норм податкового законодавства позивач відобразив в податковому обліку по податку на додану вартість та податку на прибуток господарські операції з ПП «Ново-Ком».

Між ПП «Тронекс»(покупець) та ПП «Ново-Ком»(постачальник) було укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей.

Вищенаведені господарські операції були відображені в податковому та бухгалтерському обліках платника податків.

Відповідно до підп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Абзацом 1 п.138.2 даної статті передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з вимог п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як передбачено п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою з'ясування реальності господарських операцій, в забезпечення принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом запропоновано надати сторонам пояснення та докази в їх підтвердження.

В акті перевірки орган державної податкової служби стверджує, що платником податків не представлено товарно-транспортні накладні, шляхові листи чи інші документи, які засвідчують фактичне перевезення товару.

Також, перевіряючи посилаються на обставини, викладені в акті Алчевської ОДПІ від 14.11.2011 року за №1811/231-36917481 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново-Ком»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 30.09.2011 року».

Згідно даного акта, супроводжуючих документів -товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт на транспортування товарно-матеріальних цінностей зі складу продавця -ПП «Ново-Ком»до перевірки не надано. Актів виконаних робіт по перевезенні сторонніми транспортними організаціями, інформації та її документального підтвердження хто проводив розвантажувально-навантажувальні роботи не надано, а відтак дані обставини свідчать про відсутність наміру створення правових наслідків, в тому числі щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів.

В свою чергу, позивачем було надано первинні бухгалтерські документи в підтвердження обставин реальності господарських операцій.

Зокрема, в матеріалах справи наявні видаткові накладні від 12.04.2011 року за №001367 на суму 46500 грн. 00 коп., від 20.04.2011 року за №001375 на суму 20846 грн. 22 коп., від 08.04.2011 року за №001343 на суму 37678 грн. 00 коп. та податкові накладні від 12.04.2011 року за №563 на суму 46500 грн. 00 коп., від 20.04.2011 року за №573 на суму 20846 грн. 22 коп., від 08.04.2011 року за №560 на суму 37678 грн. 00 коп.

В спростування тверджень органу державної податкової служби про не підтвердження фактичного транспортування товарно-матеріальних цінностей, позивачем надано цивільно-правову угоду від 01.01.2011 року за №2, укладену між ПП «Тронекс»(замовник) та фізичною особою ОСОБА_4 (виконавець) згідно з умов якої замовник доручає, а виконавець бере на себе забезпечення нерегулярної доставки вантажів власним автомобілем «MERSEDES-VITO», державний НОМЕР_1 в інтересах ПП «Тронекс».

Також, в матеріалах справи містяться акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей для доставки в межах цивільно-правового договору, подорожні листи вантажного автомобіля.

На підтвердження обставин використання позивачем у своїй подальшій господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ПП «Нова-Ком», платником податків надано відповідні договори, погодження договірної ціни, локальні кошториси, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва з яких вбачається, що дані товари були використані ПП «Тронекс» під час виконання ремонтно-будівельних робіт.

Окрім того, в матеріалах справи наявна ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012 року, якою залишено без змін постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2012 року у справі №2а-11361/11/1270. Даною постановою визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново-ком»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 30.09.2011 року за результатами якої складено акт від 14.11.2011 року за №1811/231-36917481.

Вищенаведені докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП «Ново-ком».

За таких обставин, надані відповідачем докази, в підтвердження нереальності господарських операцій, судом до уваги не беруться, оскільки є непрямими та спростовуються вищевикладеними обставинами.

Крім того, не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому, платником податків на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мають недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Суд звертає увагу й на те, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем своїх зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснии».

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

За таких обставин, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому висновки про неправомірність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами таких господарських операцій є безпідставними та необгрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість є підставними та обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, податкові повідомлення-рішення від 05.04.2012 року за №0002162300/1812 та за №0002172300/1814.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Тронекс»(код ЄДРПОУ 30478602), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Джерельна, 44/47, 376 грн. 37 коп. (триста сімдесят шість гривень тридцять сім копійок) сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 грудня 2012 року.

Суддя В.Я.Мартинюк