Ухвала

від 18.06.2014 по справі 2а-3546/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 р. м.Львів Справа № 876/257/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

представника відповідача Каранця Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року в адміністративній справі № 2а-3546/12/1370 за позовом приватного підприємства «Тронекс» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Тронекс» (далі - ПП «Тронекс») 25.04.2012 р. звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Державної податкової служби (далі - ДПІ у Шевченківському районі м.Львова) від 05.04.2012р. за № 0002162300/1812 та за № 0002172300/18/14.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що реальність проведених ним господарський операцій з приватним підприємством «Ново-Ком» підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами і що суми, сплачені за отриманий товар правомірно включені до складу податкового кредиту та валових витрат.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 р. позов задоволено. Суд виходив з того, що позивачем були подані всі первинні документи, які підтверджують факт реального проведення господарських операцій, а також взяв до уваги наявну в матеріалах справи ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012 р., у якій докази у своїй сукупності вказують на реальність здійснення таких операцій між позивачем та ПП «Ново-Ком».

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Шевченківському районі м.Львова подала апеляційну скаргу. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи, тому апелянт просить цю постанову скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги, в основному, він покликається на те, що до перевірки не було подано всіх належним чином оформлених документів, зокрема товарно-транспортної накладної, актів виконаних робіт на транспортування товарно-матеріальних цінностей зі складу ПП «Ново-Ком».

Позивач подав до суду заперечення на апеляційну скаргу, де зазначає, що ним були подані всі первинні документи, передбачені чинним законодавством, а також те, що відсутність товарно-транспортних накладних не є підтвердженням безтоварності господарських операцій, оскільки позивач укладав не договори перевезення, а договори доставки вантажним автомобілем, для яких закон передбачає складення подорожнього листа вантажного автомобіля, а не товарно-транспортних накладних.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за результатами позапланової невиїзної перевірки ПП «Тронекс» з питань проведення взаєморозрахунків з ПП «Ново-Ком» за квітень 2011 року, ДПІ у Шевченківському районі м.Львова складено акт від 03.03.2012 року за № 430/23-118/30918296 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.04.2012 року за № 0002162300/1812 та за № 0002172300/1814.

Згідно висновків акта перевірки, позивачем порушено вимоги підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 20130 грн. 00 коп. та порушення вимог п.198.2 та п.198.3 ст.198 ПК України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 17540 грн. 00 коп.

Як видно із матеріалів справи, між ПП «Тронекс» (покупець) та ПП «Ново-Ком» (постачальник) було укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей. Відповідні господарські операції були відображені в податковому та бухгалтерському обліках платника податків.

Відповідно до підп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Абзацом 1 п.138.2 даної статті передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно вимог п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

А відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Первинний документ статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV визначено як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В акті перевірки орган державної податкової служби стверджує, що платником податків не надано товарно-транспортні накладні, шляхові листи чи інші документи, які засвідчують фактичне перевезення товару.

Також перевіряючі посилаються на обставини, викладені в акті Алчевської ОДПІ від 14.11.2011 року за № 1811/231-36917481 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново-Ком» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 30.09.2011 року».

Згідно даного акта, супроводжуючих документів - товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт на транспортування товарно-матеріальних цінностей зі складу продавця - ПП «Ново-Ком» до перевірки не надано. Актів виконаних робіт по перевезенні сторонніми транспортними організаціями, інформації та її документального підтвердження хто проводив розвантажувально-навантажувальні роботи не надано, а відтак дані обставини свідчать про відсутність наміру створення правових наслідків, в тому числі щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів.

Водночас, позивачем було надано первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин реальності господарських операцій.

Зокрема, у матеріалах справи є видаткові накладні від 12.04.2011 року за № 001367 на суму 46500 грн. 00 коп., від 20.04.2011 року за № 001375 на суму 20846 грн. 22 коп., від 08.04.2011 року за № 001343 на суму 37678 грн. 00 коп. та податкові накладні від 12.04.2011 року за № 563 на суму 46500 грн. 00 коп., від 20.04.2011 року за № 573 на суму 20846 грн. 22 коп., від 08.04.2011 року за № 560 на суму 37678 грн. 00 коп.

На спростування тверджень органу державної податкової служби про непідтвердження фактичного транспортування товарно-матеріальних цінностей позивачем надано цивільно-правову угоду від 01.01.2011 року за № 2, укладену між ПП «Тронекс» (замовник) та фізичною особою ОСОБА_3 згідно з умов якої замовник доручає, а виконавець бере на себе забезпечення нерегулярної доставки вантажів власним автомобілем «MERSEDES-VITO», державний № НОМЕР_1 в інтересах ПП «Тронекс».

З приводу долучених до матеріалів справи відомостей про власника вказаного транспортного засобу колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що зазначене не виключає користування цим засобом за цивільно-правовою угодою, при тому, що укладення договору доручення у письмовій формі не є обов'язковим.

Також, у матеріалах справи є акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей для доставки в межах цивільно-правового договору, подорожні листи вантажного автомобіля.

Тому колегія суддів не бере до уваги твердження апелянта про відсутність товарно-транспортної накладної, як факт підтвердження безтоварності господарських операцій та неотримання позивачем товарів.

На підтвердження обставин використання позивачем у своїй подальшій господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ПП «Нова-Ком», платником податків надано відповідні договори, погодження договірної ціни, локальні кошториси, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва з яких видно, що дані товари були використані ПП «Тронекс» під час виконання ремонтно-будівельних робіт.

Окрім того, в матеріалах справи є ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012 року, якою залишено без змін постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2012 року у справі № 2а-11361/11/1270. Цією постановою визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново-ком» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 14.11.2011 року за № 1811/231-36917481.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні у справі докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ПП «Ново-ком».

Крім того, не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абз.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому, платником податків на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мають недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Також, взявши до уваги рішення Європейського суду з прав людини, де зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем своїх зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така позиція викладена у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

З урахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, заявлений позов підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року в адміністративній справі № 2а-3546/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк

Ухвалу складено у повному обсязі 23 червня 2014 року.