Постанова

від 21.12.2012 по справі 1570/6432/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/6432/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

за участю секретаря Борцової С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВИВА»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2012 року № 0002952301, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВИВА»(далі -ТОВ «ВИВА») до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 29.05.2012 року № 0002952301.

У своєму позові позивач зазначив та представник позивача в судовому засіданні пояснив, що не згоден з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням з наступних підстав.

Позивач у період вересень-жовтень 2010 р. мав господарські відносини з ПП «Одеська технопромислова група», ПП «Дана маркет юг» та у квітні 2010 р. з ТОВ «Сатера». Усі господарські операції з вказаними контрагентами підтверджені первинними документами, оформленими відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Позивач вказує, що чинне законодавство не вимагає від платника податків контролювати ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів, а також здійснювати перевірку організаційної та господарської діяльності контрагентів. Крім того, позивач зазначає, що твердження податкового органу про те, що якщо на підприємстві відсутні власні та складські приміщення для здійснення фінансово-господарської діяльності, то є підставою для визнання нікчемними правочинів, які воно уклало, є неправомірним, адже жодним законодавчим актом України не передбачено такої вимоги.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі і просив задовольнити адміністративний позов повністю.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 93-99 т. 1), в яких зазначив, що на підставі наказу від 19.04.2012 р. № 106 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «ВИВА»(код ЄДРПОУ -22506912) з ПП «Одеська технопромислова група»(код ЄДРПОУ -35769535) за період вересень-жовтень 2010 року, ПП «Дана маркет юг»(код ЄДРПОУ -35503072) за період вересень-жовтень 2010 року, ТОВ «Сатера»(код ЄДРПОУ -34873689) за період квітень 2010 року», відповідно до п. 79.1 ст. 79. пп. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВИВА»по взаємовідносинам з вищезазначеними контрагентами за період вересень-жовтень 2010 року, квітень 2010 року.

Перевіркою відображення показників, сформованих в результаті взаємовідносин ТОВ «ВИВА»з ПП «Одеська технопромислова група», ПП «Дана маркет юг», ТОВ «Сатера»на підставі наданих документів, встановлено завищення задекларованого ТОВ «ВИВА»податкового кредиту по податковим деклараціям з податку на додану вартість за квітень, вересень, жовтень 2010 року на загальну суму 26507,30 грн.

При проведенні перевірки була врахована інформація, яка надійшла від ДПІ у Приморському районі м. Одеси, а саме акт перевірки від 07.04.2011 р. № 565/23-513/35769535 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Одеська технопромислова група»з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податковий кредит за березень-листопад 2010 року»(а.с. 102-113 т. 1), акт перевірки від 06.04.2011 р. № 495/23-5 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Дана маркет юг»з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період березень-грудень 2010 року»(а.с. 139-149 т.1), акт перевірки від 07.04.2011 р. № 579/23-5 «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Сатера»з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період березень-листопад 2010 року»(а.с. 114-138 т. 1), якими встановлено відсутність у вказаних контрагентів умов для ведення господарської діяльності, як то майна, технічного персоналу, складських приміщень, транспортних засобів та інше.

Таким чином, податковим органом зроблено висновок щодо безтоварності господарських операцій ТОВ «ВИВА»з вказаними контрагентами.

З урахуванням вищенаведеного, відповідач вважає доводи та вимоги позивача, викладені у позовній заяві, безпідставними та необґрунтованими.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях та поясненнях.

Суд, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши доводи адміністративного позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

Згідно зі статутом ТОВ «ВИВА»(нова редакція), затвердженого протоколом № 8 від 28.11.2003 р. загальних зборів засновників ТОВ «ВИВА»та зареєстрованого Державною адміністрацією Комінтернівського району Одеської області від 12.12.2003 р. № 24037/55100020658 (а.с. 78-85 т.1) предметом діяльності підприємства, зокрема, є будівництво споруд та всіх типів будинків, виконання будівельних робіт, ремонт та реконструкція, виготовлення проектно-кошторисної документації, виробництво будматеріалів; будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючи конструкцій, будівництво та монтаж інженерних та транспортних мереж); будівництво, реконструкція та експлуатація об'єктів промисловості, знесення будинків та інших споруд, звільнення будівельних ділянок.

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків ТОВ «ВИВА»взято на облік у ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області 20.07.1994 р. за № 80, перереєстровано 22.12.2003 р. (а.с. 77 т. 1).

У період з 24.04.2012 р. по 28.04.2012 р. ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «ВИВА»(код ЄДРПОУ -22506912) з ПП «Одеська технопромислова група» (код ЄДРПОУ -35769535) за період вересень-жовтень 2010 року, ПП «Дана маркет юг»(код ЄДРПОУ -35503072) за період вересень-жовтень 2010 року, ТОВ «Сатера»(код ЄДРПОУ -34873689) за період квітень 2010 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 10.05.2012 р. № 247/22/22506912 (а.с. 10-27 т. 1).

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «ВИВА»ст.ст. 203, 207, 215, 216, 228, 655 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. В результаті чого позивачем було занижено суму ПДВ на 26507,30 грн., в т.ч. за квітень 2010 р. на суму 4459,00 грн., вересень 2010 р. на суму 11467,35 грн., жовтень 2010 р. на суму 10580,95 грн.; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 198.3 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201, ст. 192, ст. 188 Податкового кодексу України. Дані наведені в деклараціях з податку на додану вартість за період квітень, вересень, жовтень 2010 року з відповідними додатками про обсяги податкового кредиту, а отже і про обсяги виконання робіт, наданих товарів є недійсними.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012 року № 0002952301, яким визначено ТОВ «ВИВА»розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на 26507 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 6626,75 грн. (а.с. 28 т. 1).

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час господарських відносин позивача з контрагентами) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 згаданого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Одночасно суд враховує положення Господарського кодексу України, відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 якого під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Суд не погоджується з висновками ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС щодо порушень ТОВ «ВИВА»за правочинами, укладеними з ПП «Одеська технопромислова група», ПП «Дана маркет юг», ТОВ «Сатера» з огляду на таке.

Дослідивши встановлені в Акті перевірки порушення, суд дійшов висновку, що ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС не спростовано встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності вчиненого позивачем правочину та не доведено нереальності спірних господарських операцій, так як мотивом для судження відповідача про нікчемність спірних правочинів є висновок про відсутність виробничої бази (складів, транспортних засобів, технічного персоналу та інш.) у контрагентів позивача, а також відсутність самих контрагентів за їх місцезнаходженням.

Однак, з положень ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України, ч. 3 ст.228 Цивільного кодексу України випливає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано та судом не виявлено.

Так, в судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (покупець) та ПП «Дана маркет юг»(постачальник) було укладено договір від 06.08.2010 р. № 49/08, відповідно до якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити товарно-матеріальні цінності у кількості, асортименті, вартості і у термін, визначених сторонами в заявках (а.с. 33-34 т. 1).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надані видаткові накладні (а.с. 36, 38, 40, 42, 46 т. 1), платіжні доручення банку, що підтверджують оплату товару (а.с. 35,44 т. 1) та податкові накладні (а.с. 37, 39, 41, 43, 45 т. 1).

Також судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Сатера»(постачальник) було укладено рахунок № 17/01 від 31.03.2010 р., відповідно до якого ТОВ «Сатера»зобов'язувалося поставити ТОВ «ВИВА»товар (вікна, склопакет, двері).

На підтвердження виконання цього договору позивачем до суду надані видаткова накладна (а.с.48 т. 1), товарно-транспортна накладна (а.с. 49 т. 1), податкова накладна (а.с. 47 т. 1) та квитанція банку про перерахування грошових коштів (а.с. 109 т. 2).

Також встановлено, що між позивачем (орендар) та ПП «Одеська технопромислова група»(орендодавець) було укладено договір оренди транспортних засобів від 30.07.2010 р. № 34/07 (а.с. 50-51 т. 1), відповідно до якого орендодавець надає орендарю транспорт для вирішення його виробничих та інших потреб, без права викупу орендованого майна та без права суборенди, в т.ч. в передачу його в повторну оренду іншим особам, в тимчасове володіння і користування за плату відповідно до калькуляції орендодавця, актів виконаних робіт або відповідно до рахунків.

Підтвердженням виконання вищезазначеного договору є надані позивачем до суду акти здачі-прийомки виконаних послуг по механізмам і автотранспорту від 30.08.2010 р., 30.09.2010 р., 29.10.2010 р. (а.с. 54-56, 59-61, 64, 66. 71-72, 74, 76 т. 1), платіжні доручення (а.с. 52, 57, 62, 69 т. 1) та податкові накладні (а.с. 53, 58, 63, 65, 67, 70, 73, 75 т. 1).

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Оцінивши приєднані до справи копії первинних документів суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, первинні фінансово-господарські документи засвідчені печатками суб'єктів господарювання, які є сторонами правочину.

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним.

Позивач вважає такі договори укладеними відповідно до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем документів вбачається, що придбані за цими договорами товари, підтверджують ведення господарській діяльності.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, а послуги використовувалися в господарській діяльності позивача, однак відповідачем при винесені спірного податкового повідомлення - рішення зазначене не було прийнято до уваги.

Так, на підтвердження фактичності господарської операції ТОВ «ВИВА»з ТОВ «Сатера»судом досліджено книгу обліку довіреностей ТОВ «ВИВА»(а.с. 165-167 т. 1). Так, у зазначеній книзі зроблено запис про видачу довіреності 07.04.2010 р. Корняну Д.Д. на отримання товару у ТОВ «Сатера»по рахунку № 17/01 від 31.03.2010 р.

Крім того, як вбачається з пояснень позивача та підтверджується наданими ним первинними документами ТОВ «ВИВА»використовувало у подальшому у своїй господарській діяльності отримані від ПП «Одеська технопромислова група», ПП «Дана маркет юг», ТОВ «Сатера»товари.

Так, орендований у ПП «Одеська технопромислов група»транспорт використовувався для виконання капітального ремонту системи газопостачання дитячого закладу освіти в с. Фонтанка Комінтернівського району Одеської області, що підтверджується договором підряду № 82 від 29.09.2010 р. (а.с. 142-144 т. 2), актом приймання-виконання будівельних робіт за жовтень 2010 р. (а.с. 183-197 т. 1) між ТОВ «ВИВА»та Фонтанською сільською радою та платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів на рахунок позивача; для виконання робіт по газозабезпеченню цеху по виробництву склопластикових труб за адресою: м. Одеса, Хаджибеївська дор. 32/1 ТОВ «Інфокс»філіал «Інфоксводоканал», що підтверджується договором підряду № 36 від 02.08.2010 р. (а.с. 181-183 т. 2), актами виконаних робіт (а.с. 204-233 т. 1) та платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів на рахунок позивача та договором підряду № 95 між ТОВ «ВИВА»та ТОВ «Астра»(а.с. 172-173 т. 2), актами виконаних робіт та квитанціями банку про перерахування грошових коштів (а.с. 169-171 т. 2); для виконання будівництва робіт 8-ми поверхового житлового будинку по вул. Воєнний спуск, 12, що підтверджується договором підряду № 38 від 27.07.2010 р., укладеним між ТОВ «ВИВА»та СП ТОВ «Конкорд Інтернешнл», договором підряду № 24 від 19.05.2010 р. (а.с. 160-165 т. 2), актами виконаних робіт (а.с. 24-35 т. 2 ) та квитанціями банку про перерахування грошових коштів (а.с. 150-159 т. 2); для виконання газозабезпечення топочних ЧП «Мак-Ден»по вул. Молодіжна в с. Єремеївка Роздільнянського району Одеської області, що підтверджується договором підряду № 86 від 06.10.2010 р. між ТОВ «ВИВА»та ПП «Мак-ден»(а.с. 116-118 т. 2). актами виконаних робіт (а.с. 63-73 т. 2 ) та квитанцією банку про перерахування грошових коштів (а.с.115 т. 2); для виконання робіт газозабезпечення центра занятості по вул. 40-річчя Визволення пгт Комінтернівське, що підтверджується договором підряду № 19 від 26.04.2010 р., укладеним між ТОВ «ВИВА»та ПП «КФ «Стройінвест Групп»(а.с.136-138 т. 2), актами виконаних робіт (а.с. 2-10 т. 2) та квитанціями банку про перерахування грошових коштів (а.с.133-135 т. 2). При здійсненні зазначених будівельних робіт були використані матеріали, придбані позивачем у ПП «Дана маркет юг» відповідно до податкових накладних.

Щодо товару, придбаного у ТОВ «Сатера», то він був використаний ТОВ «ВИВА»на замовлення ТОВ «Дельта Вільмар СНГ», що підтверджується договором підряду від 14.10.2009 р. № 14/10-09 (а.с. 77-84 т.2), актами виконаних робіт за травень 2010 року (а.с. 87-100 т. 2) та квитанцією банку про перерахування грошових коштів (а.с. 121-122 т. 2).

Суд бере також до уваги і те, що на час здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентами - постачальниками, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровані як платники податку на додану вартість. Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальником чи недостовірність його відомостей.

Крім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»ТОВ «ВИВА»та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне наголосити, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові від 31 січня 2011 р. № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання». Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Булвес»проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд вважає безпідставним висновок відповідача, викладений в акті перевірки від 10.05.2012 р. № 247/22/22506912. Відтак, скасуванню підлягає і податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 29.05.2012 року № 0002952301.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВИВА»до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2012 року № 0002952301 -задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби від 29.05.2012 року № 0002952301.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 21.12.2012 року.

Суддя П.П. Марин

21 грудня 2012 року

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВИВА» до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2012 року № 0002952301 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби від 29.05.2012 року № 0002952301.

.