Ухвала

від 12.03.2014 по справі 1570/6432/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/6432/2012

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВИВА» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2012 року № 0002952301, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року ТОВ «ВИВА» звернулось з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 29.05.2012 року № 0002952301.

В обгрунтування позовних вимог зазначалось, що позивач у період вересень-жовтень 2010 р. мав господарські відносини з ПП «Одеська технопромислова група», ПП «Дана маркет юг» та у квітні 2010 р. з ТОВ «Сатера». Усі господарські операції з вказаними контрагентами підтверджені первинними документами, оформленими відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Позивач вказував, що чинне законодавство не вимагає від платника податків контролювати ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів, а також здійснювати перевірку організаційної та господарської діяльності контрагентів. Крім того, позивач зазначає, що твердження податкового органу про те, що якщо на підприємстві відсутні власні та складські приміщення для здійснення фінансово-господарської діяльності, то є підставою для визнання нікчемними правочинів, які воно уклало, є неправомірним, адже жодним законодавчим актом України не передбачено такої вимоги.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року адміністративний позов було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби від 29.05.2012 року № 0002952301.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно зі статутом ТОВ «ВИВА» (нова редакція), затвердженого протоколом № 8 від 28.11.2003 р. загальних зборів засновників ТОВ «ВИВА» та зареєстрованого Державною адміністрацією Комінтернівського району Одеської області від 12.12.2003 р. № 24037/55100020658 предметом діяльності підприємства, зокрема, є будівництво споруд та всіх типів будинків, виконання будівельних робіт, ремонт та реконструкція, виготовлення проектно-кошторисної документації, виробництво будматеріалів; будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючи конструкцій, будівництво та монтаж інженерних та транспортних мереж); будівництво, реконструкція та експлуатація об'єктів промисловості, знесення будинків та інших споруд, звільнення будівельних ділянок.

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків ТОВ «ВИВА»взято на облік у ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області 20.07.1994 р. за № 80, перереєстровано 22.12.2003 р.

У період з 24.04.2012 р. по 28.04.2012 р. ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «ВИВА»(код ЄДРПОУ - 22506912) з ПП «Одеська технопромислова група» (код ЄДРПОУ -35769535) за період вересень-жовтень 2010 року, ПП «Дана маркет юг»(код ЄДРПОУ -35503072) за період вересень-жовтень 2010 року, ТОВ «Сатера»(код ЄДРПОУ -34873689) за період квітень 2010 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 10.05.2012 р. № 247/22/22506912.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено жодного порушення вимог норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За змістом п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

У відповідності до пункту 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно до п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «ВИВА» ст.ст. 203, 207, 215, 216, 228, 655 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. В результаті чого позивачем було занижено суму ПДВ на 26507,30 грн., в т.ч. за квітень 2010 р. на суму 4459,00 грн., вересень 2010 р. на суму 11467,35 грн., жовтень 2010 р. на суму 10580,95 грн.; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 198.3 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201, ст. 192, ст. 188 Податкового кодексу України. Дані наведені в деклараціях з податку на додану вартість за період квітень, вересень, жовтень 2010 року з відповідними додатками про обсяги податкового кредиту, а отже і про обсяги виконання робіт, наданих товарів є недійсними.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012 року № 0002952301, яким визначено ТОВ «ВИВА» розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на 26507 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 6626,75 грн.

Варто зазначити, що відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час господарських відносин позивача з контрагентами) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

На підставі пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

За змістом пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 згаданого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Водночас відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

При цьому не можна погодитись з висновками податкового органу щодо порушень ТОВ «ВИВА»за правочинами, укладеними з ПП «Одеська технопромислова група», ПП «Дана маркет юг», ТОВ «Сатера» з огляду на наступне.

Дослідивши встановлені в Акті перевірки порушення, можна дійти висновку, що податковим органом не спростовано встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності вчиненого позивачем правочину та не доведено нереальності спірних господарських операцій, так як мотивом для судження відповідача про нікчемність спірних правочинів є висновок про відсутність виробничої бази (складів, транспортних засобів, технічного персоналу та інш.) у контрагентів позивача, а також відсутність самих контрагентів за їх місцезнаходженням.

Проте, з положень ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України, ч. 3 ст.228 Цивільного кодексу України випливає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Водночас варто зазначити, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим податковим органом в ході судового розгляду не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано та судом не виявлено.

В ході судового розгляду встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «Дана маркет юг»(постачальник) було укладено договір від 06.08.2010 р. № 49/08, відповідно до якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити товарно-матеріальні цінності у кількості, асортименті, вартості і у термін, визначених сторонами в заявках.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надані видаткові накладні, платіжні доручення банку, що підтверджують оплату товару та податкові накладні.

Також встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Сатера» (постачальник) було укладено рахунок № 17/01 від 31.03.2010 р., відповідно до якого ТОВ «Сатера» зобов'язувалося поставити ТОВ «ВИВА» товар (вікна, склопакет, двері).

На підтвердження виконання цього договору позивачем до суду надані видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, податкова накладна та квитанція банку про перерахування грошових коштів.

Також встановлено, що між позивачем (орендар) та ПП «Одеська технопромислова група»(орендодавець) було укладено договір оренди транспортних засобів від 30.07.2010 р. № 34/07, відповідно до якого орендодавець надає орендарю транспорт для вирішення його виробничих та інших потреб, без права викупу орендованого майна та без права суборенди, в т.ч. в передачу його в повторну оренду іншим особам, в тимчасове володіння і користування за плату відповідно до калькуляції орендодавця, актів виконаних робіт або відповідно до рахунків.

Підтвердженням виконання вищезазначеного договору є надані позивачем до суду акти здачі-прийомки виконаних послуг по механізмам і автотранспорту від 30.08.2010 р., 30.09.2010 р., 29.10.2010 р., платіжні доручення та податкові накладні.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Оцінивши приєднані до справи копії первинних документів можна дійти висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

До того ж, первинні фінансово-господарські документи засвідчені печатками суб'єктів господарювання, які є сторонами правочину.

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним.

Позивач вважає такі договори укладеними відповідно до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем документів вбачається, що придбані за цими договорами товари, підтверджують ведення господарській діяльності.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, а послуги використовувалися в господарській діяльності позивача, однак відповідачем при винесені спірного податкового повідомлення-рішення зазначене не було прийнято до уваги.

Так, на підтвердження фактичності господарської операції ТОВ «ВИВА»з ТОВ «Сатера» було досліджено книгу обліку довіреностей ТОВ «ВИВА». Так, у зазначеній книзі зроблено запис про видачу довіреності 07.04.2010 р. Корняну Д.Д. на отримання товару у ТОВ «Сатера» по рахунку № 17/01 від 31.03.2010 р.

До того ж встановлено, що орендований у ПП «Одеська технопромислова група» транспорт використовувався для виконання капітального ремонту системи газопостачання дитячого закладу освіти в с. Фонтанка Комінтернівського району Одеської області, що підтверджується договором підряду № 82 від 29.09.2010 р., актом приймання-виконання будівельних робіт за жовтень 2010 р. між ТОВ «ВИВА»та Фонтанською сільською радою та платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів на рахунок позивача; для виконання робіт по газозабезпеченню цеху по виробництву склопластикових труб за адресою: м. Одеса, Хаджибеївська дор. 32/1 ТОВ «Інфокс»філіал «Інфоксводоканал», що підтверджується договором підряду № 36 від 02.08.2010 р., актами виконаних робіт та платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів на рахунок позивача та договором підряду № 95 між ТОВ «ВИВА»та ТОВ «Астра», актами виконаних робіт та квитанціями банку про перерахування грошових коштів; для виконання будівництва робіт 8-ми поверхового житлового будинку по вул. Воєнний спуск, 12, що підтверджується договором підряду № 38 від 27.07.2010 р., укладеним між ТОВ «ВИВА»та СП ТОВ «Конкорд Інтернешнл», договором підряду № 24 від 19.05.2010 р., актами виконаних робіт та квитанціями банку про перерахування грошових коштів; для виконання газозабезпечення топочних ПП «Мак-Ден»по вул. Молодіжна в с. Єремеївка Роздільнянського району Одеської області, що підтверджується договором підряду № 86 від 06.10.2010 р. між ТОВ «ВИВА»та ПП «Мак-ден». актами виконаних робіт та квитанцією банку про перерахування грошових коштів; для виконання робіт газозабезпечення центра занятості по вул. 40-річчя Визволення пгт Комінтернівське, що підтверджується договором підряду № 19 від 26.04.2010 р., укладеним між ТОВ «ВИВА» та ПП «КФ «Стройінвест Групп», актами виконаних робіт та квитанціями банку про перерахування грошових коштів. При здійсненні зазначених будівельних робіт були використані матеріали, придбані позивачем у ПП «Дана маркет юг» відповідно до податкових накладних.

Стосовно товару, придбаного у ТОВ «Сатера», то він був використаний ТОВ «ВИВА»на замовлення ТОВ «Дельта Вільмар СНГ», що підтверджується договором підряду від 14.10.2009 р. № 14/10-09, актами виконаних робіт за травень 2010 року та квитанцією банку про перерахування грошових коштів.

Також варто зауважити, що на час здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентами - постачальниками, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровані як платники податку на додану вартість. Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальником чи недостовірність його відомостей.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» ТОВ «ВИВА» та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість.

Також слід зазначити, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ВИВА» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року у справі № 1570/6432/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян