Постанова

від 18.12.2012 по справі 2а-13056/12/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2012 р. Справа №2а-13056/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

до Фірми "КримШина"

про стягнення заборгованості у розмірі 13899,59 грн.

Обставини справи: Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом, в якому просить, з урахуванням уточнення стягнути з Фірми "КримШина" (далі відповідач) податковий борг у сумі 13034,62 грн., а саме:

- з податку на додану вартість у сумі 11773,62 грн., в тому числі, за основним платежем - 11228,69 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 грн., пеня - 542,93 грн.;

- за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у сумі 1261,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на день звернення позивача з позовом, Фірмою "КримШина" не сплачені узгоджені грошові зобов'язання з податку на додану вартість, визначені самостійно платником податків, не сплачені штрафні (фінансові) санкціями, нараховані контролюючим органом на підставі податкових повідомлень - рішень, крім того, платником податків не погашена сума пені та штрафні фінансові (санкції), визначені податковим органом у зв'язку з встановленням порушень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.11.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.12.2012р. було витребувано докази у позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.12.2012 року залишена без розгляду позовна заява в частині стягнення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1260,00 грн., застосованих на підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0019162303 від 09.11.2010р.

У судове засідання, яке відбулося 18.12.2012 року, позивач явку свого представника не забезпечив, про час, день та місце його проведення повідомлений належним чином, надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, у зв'язку з неможливістю явки та уточнення позовних вимог.

У судове засідання відповідач явку свого представника не забезпечив, повідомлений належним чином про час, дату та місце судового розгляду, причини неявки не відомі.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників сторін.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Фірма «КримШина» є юридичною особою (ідентифікаційний номер 31416196), яка зареєстрована 19.03.2001р. виконавчим комітетом Центральної районної ради м. Сімферополя, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.

Фірма «КримШина» зареєстрована платником податків у ДПІ у м. Сімферополя в АР Крим, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків.

Таким чином, судом встановлено, що Фірма «КримШина» є суб'єктом господарювання, юридичною особою, платником податків, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту -ПК України).

Пунктом 4.1.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цім Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація, згідно зі ст. 49 цього Кодексу подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено, що заборгованість, про стягнення якої заявлено позов, з урахуванням заяви про уточнення адміністративного позову, складає суму 11774,62 грн., а саме: з податку на додану вартість у сумі 11773,62 грн., в тому числі, за основним платежем - 11228,69 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 грн., пеня - 542,93 грн., за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у сумі 1,00 грн.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 11773,62 грн., в тому числі, за основним платежем - 11228,69 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 грн., пеня - 542,93 грн., суд зважає на наступне.

Судом встановлено, що на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість №122159 від 20.05.11 р. відповідач самостійно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8782,00 грн., № 9007662959 від 16.09.11 р. - у розмірі 353,00 грн., № 90089044810 від 18.10.11 р., у розмірі 275,00 грн., № 9011620637 від 20.11.11 р. - у розмірі 891,00 грн., №9013572704 від 17.01.12 р. - у розмірі 1215,00 грн., № 9006594709 від 19.02.12 р. - у розмірі 1167,00 грн., № 9009778311 від 04.03.12 р. - у розмірі 674,00 грн., № 9021028367 від 20.04.12 р. - у розмірі 2064,00 грн., № 9050664234 від 20.08.12 р. - у розмірі 110,00 грн., № 9056325980 від 17.09.12 р. - у розмірі 2880,00 грн.

За даними податкового органу грошові зобов'язання, самостійно нараховані платником податків, сплачені частково, та сума податкового боргу станом на день розгляду справи складає 11228,69 грн., що підтверджується обліковою карткою платника податків.

В порушення ст. 71 КАС України, відповідачем не надані докази сплати грошових зобов'язань.

Судом встановлено, що державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби 10.05.2011 року проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складений акт № 5737/15-2.

Вказаною перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог пп. 49.18.1 (49.18.2) п. 49.18 ст. 49 розділу ІІ, п. 203.1. ст. 203 Податкового кодексу України - несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 р.

На підставі вказаного акту перевірки позивачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0008741502 від 20.05.2011 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1,00 грн. за несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Таким чином, судом встановлено, що податковим органом до спірних правовідносин вірно застосовані норми п. 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та визначені грошові зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення отримано директором фірми Філоничем О.В. 20.05.2011р., про що свідчить відмітка на корінці вказаного податкового повідомлення-рішення.

За даними податкового органу грошові зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн. за податковими повідомленнями-рішеннями № 0008741502 від 20.05.2011 року відповідачем не сплачені, що підтверджується обліковою карткою платника податків, отже вказана заборгованість є податковим боргом платника податків.

В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів подачі декларації з податку на додану вартість за березень 2011 р. у встановлені строки та докази сплати штрафних санкцій.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби 08.07.2011 року проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, за результатами якої складений акт № 8713/15-2.

Вказаною перевіркою встановлено порушення відповідачем граничного терміну сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість, самостійно визначеного платником.

Відповідно до п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

На підставі вказаного акту перевірки № 8713/15-2 від 08.07.2011 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00012961502 від 11.07.2011 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1,00 грн. за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Отже суд дійшов в висновку, що податковим органом вірно застосовані норми 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та визначений розмір відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Зазначене податкове повідомлення-рішення отримано директором фірми Філоничем О.В. 11.07.2011р., про що свідчить відмітка на корінці вказаного податкового повідомлення-рішення.

За даними позивача заборгованість за вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідачем не сплачена, що підтверджується обліковою карткою платника податків.

В порушення ст. 71 КАС України, відповідачем не надані докази сплати грошових зобов'язань.

Крім того, судом встановлено, що у зв'язку з несвоєчасним погашенням відповідачем податкового боргу з податку на додану вартість, позивачем нарахована пеня в розмірі 542,93 гривень.

Відповідно до п.п. 129.1.1. п. 129.1. ст. 129 Податкового кодексу України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Пунктом 129.4. ст. 129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Судом повністю перевірений особовий рахунок відповідача та встановлено, що розрахунок пені здійснений вірно.

Як вбачається з облікової картки платника податку на додану вартість за 2012р. станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача з податку на додану вартість була зменшена до 11773,62 грн., у тому числі з основного платежу - 11228,69 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 2 грн., та пеня - 542,93, у зв'язку з частковою сплатою.

Таким чином, за відповідачем склалась узгоджена сума заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 11773,62 грн. (11228,69+2+542,93), яка є податковим боргом платника податків.

В порушення ст. 71 КАС України відповідач не надав докази сплати самостійно нарахованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість, грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом на підставі податкових повідомлень - рішень, у визначений пунктом 57.1, 57.3. статті 57 Податкового кодексу України строк, та суми пені. Отже вказані грошові зобов'язання у розумінні норм Податкового кодексу України є податковим боргом платника податків.

Що стосується заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (код платежу - 3021080905), то суд зазначає наступне.

Законом, який визначав правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на час проведення перевірки, був Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95 від 06.07.1995 року (далі Закон в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 15 Закону контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно статті п. 13 ст. 3 Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Пунктом 1 статті 17 Закону встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:

вчинене вперше - 1 гривня;

вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг);

за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг);

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарського порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій позивача.

За результатами перевірки був складений акт перевірки № 000495/113/01/09/23/001416196 від 28.01.2011р. , яким встановлено порушення п.13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», а саме: невідповідность суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, невідповідність складає 0,20 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесене податкове повідомлення - рішення № 0022112303 від 10.02.2011р. про визначення штрафних санкцій у сумі 1 грн.

Судом встановлено, що податковим органом були вірно застосовані штрафні санкції у розмірі 1 грн. згідно вимогам п. 1 ст. 17 Закону.

Вказане податкове повідомлення - рішення № 0022112303 від 10.02.2011р. отримано директором фірми Філоничем О.В. 10.02.2011р., про що свідчить відмітка на корінці вказаного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, за відповідачем склалась заборгованості з штрафних санкцій у сумі 1 грн..

За даними позивача заборгованість у сумі 1 грн., нарахована на підставі податкового повідомлення - рішення № 0022112303 від 10.02.2011р., відповідачем не сплачена, що підтверджується довідкою про стан розрахунків з бюджетом.

В порушення ст. 71 КАС України відповідач не надав докази сплати штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн. Отже вказана заборгованість є податковим боргом платника податків.

Згідно з п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Порядок стягнення податкового боргу за позовами податкових органів врегульований ст. ст. 59, 60 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення

Згідно з п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Суд також зазначає, що Податковим кодексом України встановлено право податкового органу здійснювати стягнення боргу після обов'язкового надіслання податкової вимоги.

Так, відповідно до п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Судом встановлено, що позивачем з метою стягнення податкового боргу фірми «КримШина» була виставлена податкова вимога № 289 від 31.01.2011 року на суму 4825,32 грн. (за кодом платежу 1401100 - ПДВ), яка отримана 03.02.2011р. директором фірми Філоничем О.В., про що свідчить корінець податкової вимоги.

Щодо необхідності повторного направлення податкових вимог платнику податків у разі збільшення розміру податкового боргу, суд зазначає наступне.

У підпункті 59.5 статті 59 Кодексу визначено, що у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ні Кодекс, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року N 1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

У разі якщо сума податкового боргу, зазначеного у позові про стягнення коштів за податковим боргом, більша, ніж сума податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі, яка була надіслана платнику податків, орган державної податкової служби повинен надати суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги.

Суд зазначає, що моментом виникнення обставин, які зумовили звернення до суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом, у разі збільшення суми податкового боргу після надсилання (вручення) податкової вимоги, є момент збільшення суми податкового боргу, але за умови, що таку податкову вимогу було надіслано платнику податків не менше ніж за 60 календарних днів з дня утворення первинної суми податкового боргу.

При цьому моментом збільшення суми податкового боргу є день, що настає за останнім днем строку, протягом якого підлягає сплаті сума податкового зобов'язання платника податку. Строк сплати податкового зобов'язання визначається статтею 57 Кодексу.

Якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого. При цьому заявник (позивач) не повинен подавати до суду доказів, що підтверджують надсилання повторних податкових вимог у разі, якщо податковий борг збільшився після надсилання податкової вимоги.

Водночас підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Кодексу визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. Тому разом із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу.

Аналогічна позиція викладена в Листі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2012 року № 1044/11/13-12 "Щодо строків звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових відносин у сфері погашення податкового боргу".

Судом встановлено, що згідно даних особового рахунку, що досліджувався судом, відповідачем податковий борг, який складає предмет спору, не погашений та виник після надіслання відповідачу вимоги № 289 від 31.01.2011р.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в порушення вимог ст. 71 КАС України не надано докази сплати податкового боргу у сумі грн. 11774,62 грн. (11773,62+1,00), що також підтверджується карткою особового рахунку відповідача.

А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У судовому засіданні, яке відбулось 18.12.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 24.12.2012р.

Керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих Фірму «КримШина» (ідентифікаційний номер 31416196) в дохід державного бюджету м. Сімферополя АР Крим податковий борг у сумі 11774,62 грн. , у тому числі:

- з податку на додану вартість у сумі 11773,62 грн.(код платежу - 3014010100), в тому числі: за основним платежем - 11228,69 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 грн., пеня - 542,93 грн.;

- з штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 1,00 грн. (код платежу - 3021080905)

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.