Постанова

від 13.12.2012 по справі 2а/2370/4355/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 року Справа № 2а/2370/4355/2012

16 год. 10 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Руденко А.В.,

при секретарі -Чемерин І.В.,

за участю:

представників позивача -Петренка В.М. та Чекалової Л.І. (за довіреностями),

представника відповідача -Саміченко Ю.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства фірми «Протон»до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Протон»звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання протиправною та скасування податкового повідомлення-рішення №00001362302 від 17.08.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 19416 та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 1 грн., всього на суму 19417 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на ті обставини, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки №935/22/32288865 від 06.08.2012р., яким встановлено завищення податкового кредиту у травні-червні 2011 року за протиправними угодами позивача з ТОВ «Інтер-плюс», господарські операції за якими реально не здійснювались. Позивач не погоджується з вказаним висновком з посиланням на підтвердження господарських операцій з придбання товарів укладеним з ТОВ «Інтер-Плюс»договором, видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами, звітами про дебеторські і кредиторські операції за травень-червень 2011 року та використанням товарів у власній господарській діяльності при виготовленні автоматів вуличного освітлення МАК-СТ, автоматів управління освітленням переїздів та багатофункціонального автоматичного комутатора для потреб Донецької, Одеської, Південно-Західної залізниць України. Щодо висновку відповідача про протиправність угод вважає, що нікчемними є угоди, недійсність яких встановлена законом та підтверджується рішенням суду, а не актом податкової перевірки. Посилання відповідача на відсутність у контрагента умов для здійснення основного виду діяльності, трудових ресурсів, основних фондів та обладнання є необґрунтованим, оскільки вказані обставини не є підставою для визнання правочинів нікчемними, а чинним законодавством обов'язок позивача перевіряти майновий стан контрагентів не встановлений. З огляду на вказані обставини вважає спірне податкове повідомлення-рішення незаконним.

Представники позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив, пославшись на ту обставину, що пунктом 3.2 укладеного між позивачем та ТОВ «Інтер-Плюс»договору №18011 від 18.04.2011р. передбачена наявність у позивача товарно-транспортних накладних на транспортування товарів, однак при проведенні перевірки позивач товарно-транспортні накладні не надав, внаслідок чого переміщення товарів, оприбуткованих на склад, дослідити неможливо. При проведенні перевірки позивача був використаний акт невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Інтер-Плюс»з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за травень-червень 2011 року від 07.02.2012р. №541/23-3/25525212, складений працівниками Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська, яким встановлено, що господарські операції ТОВ «Інтер-Плюс»не підтверджуються виходячи з реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах. Вказане свідчить, що ТОВ «Інтер-Плюс»здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам шляхом оформлення документів на користь таких осіб без реального здійснення господарських операцій. В порушення статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та пунктів 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. №168/704 в первинних документах бухгалтерського обліку, наданих позивачем, відображені господарські операції без їх фактичного здійснення, тому видаткові та податкові накладні не мають юридичної сили та доказовості. З огляду на зазначене правочин між позивачем та ТОВ «Інтер-Плюс»порушує публічний порядок, тому не створює юридичних наслідків.

У судовому засіданні представник відповідача просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Протон»зареєстроване виконавчим комітетом Смілянської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності -юридична особа 06.12.2002р. за ідентифікаційним кодом юридичної особи 32288865 та перебуває на податковому обліку з 12.12.2002р.

Посадовими особами Смілянської ОДПІ Черкаської області Державної податкової служби здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Протон»щодо дотримання вимог податкового законодавства з питань взаємовідносин з ТОВ «Інтер-Плюс»за травень-червень 2011 року, за результатами якої складено акт від 06.08.2012р. №935/22/32288865.

При проведенні перевірки встановлено завищення позивачем податкового кредиту за другий квартал 2011 року на суму 194415 грн. 74 коп., в т.ч. за травень 2011 року на суму 8380 грн. 67 коп. та за червень 2011 року на суму 11035 грн. 07 коп. внаслідок віднесення податку на додану вартість за податковою накладною №99 від 19.05.2011р. на суму 50284 грн. 03 коп. в т.ч. ПДВ 8380 грн. 67 коп., податковою накладною №128 від 14.06.2011р. на суму 36308 грн. 94 коп. в т.ч. ПДВ 6051 грн. 49 коп. та податковою накладною №215 від 20.06.2011р. на суму 29901 грн. 48 коп. в т.ч. ПДВ на суму 4983 грн. 58 коп., виданими ТОВ «Інтер-Плюс».

В порушення вимог статей 1,11,13 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту в Україні від 14.10.1997р. №363 позивач не надав товарно-транспортні накладні, подорожні листи, договори на перевезення товару, договори оренди транспортного засобу, внаслідок чого не підтвердив переміщення отриманих від ТОВ «Інтер-Плюс»товарів.

Актом про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Інтер-Плюс»з правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за травень-червень 2011 року від 07.02.2012р. №541/23-3/25525212 Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Інтер-Плюс»господарських операцій через відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, тобто майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, та порушення вимог частини першої статті 203, частини першої статті 207, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 ЦК України в момент вчинення правочинів, укладених ТОВ «Інтер-Плюс» з постачальниками та покупцями.

За висновком перевірки вказані обставини свідчать про відсутність реальних поставок товарів між позивачем та ТОВ «Інтер-Плюс»та лише про їх документальне відображення в первинних документах бухгалтерського обліку, тому угоди є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків. Відсутність реального здійснення господарських операцій позбавляє позивача права на включення податку на додану вартість за безтоварними господарськими операціями до складу податкового кредиту. Внаслідок віднесення до податкового кредиту за другий квартал 2011 року податку на додану вартість у сумі 19416 грн. за вищевказаними податковими накладними позивачем порушено пункти 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 19416 грн. (пункти 3.1.2, 3.2.3, 4 акта перевірки).

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012р. №0001362301, яким за порушення пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 19416 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 1 грн., всього на суму 19417 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі за текстом - Кодекс).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.181 Кодексу передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 «а»ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом вказаних приписів правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступає за умови фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку та податковими накладними.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. № 996-XIV (у подальшому -Закон №996) визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом вказаних приписів будь-які документи мають силу первинного документа лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимоги до первинних документів бухгалтерського обліку передбачені частиною другою статті 9 Закону №996, відповідно до яких первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Інтер-Плюс»укладено договір №180411 від 18.04.2011р., відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого позивач придбаває у власність товар, номенклатура, кількість і ціна якого зазначається у видаткових накладних. Пунктом 3.2 вказаного договору визначено, що відвантаження товару здійснюється транспортом покупця.

Згідно з наданими позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з постачання товару та дослідженими у судовому засіданні видатковими накладними №99 від 19.05.2011р. на суму 50284 грн. 03 коп. в т.ч. ПДВ 8380 грн. 67 коп., № 128 від 14.06.2011р. на суму 36308 грн. 94 коп. в т.ч. ПДВ 6051 грн. 49 коп. та №215 від 20.06.2011р. на суму 29901 грн. 48 коп. в т.ч. ПДВ 4983 грн. 58 коп. ТОВ «Інтер-Плюс»передав позивачеві мікросхеми, діоди, транзистори, конденсатори, резистори та інші товари, всього 52 позиції. У вказаних видаткових накладних зазначена адреса ТОВ «Інтер-Плюс», а саме: м. Дніпропетровськ, вул. Череповецька, 1/1, та міститься печатка вказаного підприємства і особистий підпис особи, яка відвантажила товар, без зазначення посади чи будь-яких інших даних, які дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені ТОВ «Інтер-Плюс».

Допитаний у якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що займає посаду директора ТОВ науково-виробничого підприємства фірми «Протон»та особисто здійснював приймання товару від працівників ТОВ «Інтер-Плюс», передача якого здійснювалась в м. Дніпропетровську під час його перебування у відрядженні. Прізвище та посада працівників, які передавали товар, йому невідомі, товар передавався у різних місцях, але не за місцезнаходженням ТОВ «Інтер-Плюс». За обсягом товар, займає обсяг звичайної ручної поклажі, тому перевезення автомобільним чи залізничним транспортом окремим тарним місцем не вимагає.

Беручи до уваги вищевказане, суд приходить до висновку, що місце складання, зазначене у видаткових накладних №99 від 19.05.2011р., №128 від 14.06.2011р. та №215 від 20.06.2011р., суперечить фактичному місцю передачі товару, а у передача товару здійснена невстановленою особою.

На підтвердження транспортування товару позивачем надані та досліджені у судовому засіданні накази про відрядження ОСОБА_4 від 18.05.2011р., №7 від 13.06.2011р. до м. Дніпропетровська та №8 від 17.06.2011р. до м. Донецька, посвідчення про відрядження 18.05.2011р. і від 13.06.2011р. до м. Дніпропетровська та від 17.06.2011р. до м. Донецька, видані ОСОБА_4, копії квитків на автобус до м. Дніпропетровськавід 19.05.2011р., 14.06.2011р. та від 19.06.2011р., звіти про використання коштів, виданих на відрядження, №1 від 20.05.2011р., №2 від 15.06.2011р. та № 4 від 22.06.2011р.

На думку суду вказаними доказами підтверджується факт перебування позивача в м. Дніпропетровську 19.05.2011р., 14.06.2011р. та 20.06.2011р., однак не підтверджується факт отримання товару від ТОВ «Інтер-Плюс», оскільки накази видані на відрядження до ТОВ «Електротягові системи»до м. Дніпропетровська та ДП «Донецька залізниця»м. Донецька, а посвідчення на відрядження містять печатки та підписи посадових осіб саме цих підприємств.

Беручи до уваги вказані обставини, суд приходить до висновку, що відповідач довів відсутність фактичного переміщення товару за видатковими накладними №99 від 19.05.2011р., №128 від 14.06.2011р. та №215 від 20.06.2011р., виданими ТОВ «Інтер-Плюс», натомість відповідач висновки перевірки не спростував.

Відсутність фактичного здійснення господарської операції позбавляє юридичної значимості податкові накладні, виписані на їх виконання і, як наслідок, не надає право платнику податків на формування податкового кредиту за такими податковими накладними відповідно до пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Посилання позивача на повну оплату придбаного товару суд вважає безпідставними. Оскільки сам по собі факт оплати товару не свідчить про фактичне здійснення поставки.

Підтверджуючи фактичне здійснення господарських операцій, позивач посилається на здійснення бухгалтерського обліку отриманого товару та його використання у власній господарській діяльності при виготовленні автоматів вуличного освітлення МАК-СТ, автоматів управління освітленням переїздів та багатофункціонального автоматичного комутатора для потреб Донецької, Одеської, Південно-Західної залізниць України. На підтвердження вказаних фактичних обставин позивачем надані відомості форми 2-м «Облік запасів за рахунками 20 і 26» за травень та червень 2011 року з розшифровками, договір поставки №ПЗ/Е-112841/НЮ від 28.10.2011р. на поставку державному територіально-галузевому об'єднанню «Південно-Західна залізниця»автоматів освітлення МАК-СТ та акт приймання-передачі товару від 07.11.2011р., договір поставки №ПЗ/ИХ-111210/НЮ від 29.04.2011р. на поставку державному територіально-галузевому об'єднанню «Південно-Західна залізниця»багатофункціональних автоматичних комутаторів та акт приймання-передачі товару від 15.06.2011р., договір поставки №ОД/11-786НЮ від 29.08.2011р. на поставку Одеській залізниці автоматів управління освітленням поїздів та акт від 15.09.2011р., договір поставки №Д/ЕЧ-8112040/НЮ від 29.06.2011р. на поставку державному підприємству «Донецька залізниця»автоматів вуличного освітлення МАК-СТ та акт приймання-передачі товару від 18.07.2011р., технічний опис та інструкцію по експлуатації багатофункціонального автоматичних комутаторів МАК-СУ та МАК-СТ, експертний висновок №В-442 від 23.06.2010р. щодо виробника вказаних комутаторів.

Суд зазначає, що вказаними доказами не підтверджується, що обліковувались у бухгалтерському обліку та використані у господарській діяльності саме ті товари, які отримані від ТОВ «Інтер-Плюс». Натомість відсутність фактичного здійснення господарської операції позбавляє юридичної значимості податкові накладні, виписані на їх виконання і, як наслідок, не надає право платнику податків на формування податкового кредиту за такими податковими накладними.

Посилання позивача на відсутність рішення суду про нікчемність правочинів суд також вважає безпідставним, оскільки згідно з вищевказаними приписами Податкового кодексу України у податкових відносинах вирішальним є факт реального здійснення господарських операцій незалежно від того, чи визнані такі правочини нікчемними чи недійсними у судовому порядку.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кодексом адміністративного судочинства України (частина третя статті 2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Встановленими у судовому засіданні обставинами підтверджується порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість за податковими накладними №99 від 19.05.2011р., №128 від 14.06.2011р. №215 від 20.06.2011р., виданими ТОВ «Інтер-Плюс», внаслідок чого податкове повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 19416 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 1 грн., всього на суму 19417 грн. є законним та обгрунтованим, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області від 17.08.2012р. № 0001362301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 19417 грн. відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений 24 грудня 2012 року.

Суддя А.В. Руденко