Ухвала

від 05.03.2013 по справі 2а/2370/4355/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/4355/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Твердохліб В.А., Костюк Л.О.

при секретарі - Синициній К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Протон» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Протон» до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ Науково-виробниче підприємство «Протон» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних обставин справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.08.2012 Смілянською ОДПІ Черкаської області Державної податкової служби здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ науково-виробничого підприємства «Протон» щодо дотримання вимог податкового законодавства з питань взаємовідносин з ТОВ «Інтер-Плюс» за травень-червень 2011 року, за результатами якої складено акт від 06.08.2012р. №935/22/32288865.

При проведенні перевірки встановлено завищення позивачем податкового кредиту за другий квартал 2011 року на суму 194415 грн. 74 коп., в т.ч. за травень 2011 року на суму 8380 грн. 67 коп. та за червень 2011 року на суму 11035 грн. 07 коп. внаслідок віднесення податку на додану вартість за податковою накладною №99 від 19.05.2011р. на суму 50284 грн. 03 коп. в т.ч. ПДВ 8380 грн. 67 коп., податковою накладною №128 від 14.06.2011р. на суму 36308 грн. 94 коп. в т.ч. ПДВ 6051 грн. 49 коп. та податковою накладною №215 від 20.06.2011р. на суму 29901 грн. 48 коп. в т.ч. ПДВ на суму 4983 грн. 58 коп., виданими ТОВ «Інтер-Плюс».

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012р. №0001362301, яким за порушення пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 19416 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 1 грн., всього на суму 19417 грн.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.181 Кодексу передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 «а»ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом вказаних приписів правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступає за умови фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку та податковими накладними.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. № 996-XIV (у подальшому -Закон №996) визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом вказаних приписів будь-які документи мають силу первинного документа лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимоги до первинних документів бухгалтерського обліку передбачені частиною другою статті 9 Закону №996, відповідно до яких первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Інтер-Плюс» укладено договір №180411 від 18.04.2011р., відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого позивач придбаває у власність товар, номенклатура, кількість і ціна якого зазначається у видаткових накладних. Пунктом 3.2 вказаного договору визначено, що відвантаження товару здійснюється транспортом покупця.

Судом першої інстанції було встановлено, що згідно видаткових накладних №99 від 19.05.2011р. на суму 50284 грн. 03 коп. в т.ч. ПДВ 8380 грн. 67 коп., № 128 від 14.06.2011р. на суму 36308 грн. 94 коп. в т.ч. ПДВ 6051 грн. 49 коп. та №215 від 20.06.2011р. на суму 29901 грн. 48 коп. в т.ч. ПДВ 4983 грн. 58 коп. ТОВ «Інтер-Плюс» передав позивачеві мікросхеми, діоди, транзистори, конденсатори, резистори та інші товари, всього 52 позиції. У вказаних видаткових накладних зазначена адреса ТОВ «Інтер-Плюс», а саме: м. Дніпропетровськ, вул. Череповецька, 1/1, та міститься печатка вказаного підприємства і особистий підпис особи, яка відвантажила товар, без зазначення посади чи будь-яких інших даних, які дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені ТОВ «Інтер-Плюс».

Судом першої інстанції також встановлено, що Пилипчук В.П., який займає посаду директора ТОВ науково-виробничого підприємства фірми «Протон» особисто здійснював приймання товару від працівників ТОВ «Інтер-Плюс», передача якого здійснювалась в м. Дніпропетровську під час його перебування у відрядженні. Прізвище та посада працівників, які передавали товар, йому невідомі, товар передавався у різних місцях, але не за місцезнаходженням ТОВ «Інтер-Плюс». За обсягом товар, займає обсяг звичайної ручної поклажі, тому перевезення автомобільним чи залізничним транспортом окремим тарним місцем не вимагає.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що місце складання, зазначене у видаткових накладних №99 від 19.05.2011р., №128 від 14.06.2011р. та №215 від 20.06.2011р., суперечить фактичному місцю передачі товару, а передача товару здійснена невстановленою особою.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно наказів про відрядження Пилипчука В.П. від 18.05.2011р., №7 від 13.06.2011р. до м. Дніпропетровська та №8 від 17.06.2011р. до м. Донецька, посвідчення про відрядження 18.05.2011р. і від 13.06.2011р. до м. Дніпропетровська та від 17.06.2011р. до м. Донецька, видані Пилипчуку В.П., копії квитків на автобус до м. Дніпропетровська від 19.05.2011р., 14.06.2011р. та від 19.06.2011р., звіти про використання коштів, виданих на відрядження, №1 від 20.05.2011р., №2 від 15.06.2011р. та № 4 від 22.06.2011р.

Отже, вищезазначене підтверджує факт перебування позивача в м. Дніпропетровськ 19.05.2011р., 14.06.2011р. та 20.06.2011р., однак не підтверджує факт отримання товару від ТОВ «Інтер-Плюс», оскільки накази видані на відрядження до ТОВ «Електротягові системи» до м. Дніпропетровська та ДП «Донецька залізниця» м. Донецька, а посвідчення на відрядження містять печатки та підписи посадових осіб саме цих підприємств.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач довів відсутність фактичного переміщення товару за видатковими накладними №99 від 19.05.2011р., №128 від 14.06.2011р. та №215 від 20.06.2011р., виданими ТОВ «Інтер-Плюс», натомість відповідач висновки перевірки не спростував.

Крім цього ,колегія суддів звертає увагу на ті обставини,що відповідно до пункту 9.1 вищевказаного договору поставки -прийом товару здійснюється замовником -Оде5ською залізницею,при наявності товарно супровідних документів,а саме товарно-транспортної накладної ,пакувальних аркушів,рахунку фактури,сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки ,паспорту якості у відповідності з «Инструкцией П-6 від 15.06.1965 року «О порядке прийомки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству»,а також у відповідності з «Инструкцией П-7 от 25.06.1966 года «О порядке прийомки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству»,проте позивачем не надано до суду товарно-транспортних накладних.

Відсутність фактичного здійснення господарської операції позбавляє юридичної значимості податкові накладні, виписані на їх виконання і, як наслідок, не надає право платнику податків на формування податкового кредиту за такими податковими накладними відповідно до пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем порушено п.п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість за податковими накладними №99 від 19.05.2011р., №128 від 14.06.2011р. №215 від 20.06.2011р., виданими ТОВ «Інтер-Плюс», внаслідок чого податкове повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 19416 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 1 грн., всього на суму 19417 грн. є законним та обгрунтованим, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За правилами статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, тому підстави для скасування рішення відсутні. Доводи викладені позивачем в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Протон» залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.