Постанова

від 13.12.2012 по справі 2а-10599/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 грудня 2012 року 09:44 № 2а-10599/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Кучеренка О.І. (представник)

від відповідача: Русіна О.С. (представник)

від третьої особи : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УЗАВТО-ОДЕСА» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС третя особа Приватне підприємство «А.В.П. ТРІАДА» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № 0000362260 від 22.03.2012,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «УЗАВТО-ОДЕСА»з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № 0000362260 від 22.03.2012, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на 394 738 грн. за основним платежем та на 98685 грн. за штрафними санкціями, яке прийнято за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ПП «А.В.П. ТРІАДА»(третя особа) за період з 01.09.2011 р. по 31.12.2011 р.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що акт перевірки позивача складений з посиланням на матеріали кримінальної справи № 79-00227, на висновок почеркознавчого дослідження відносно документів на оформлення цифрових підписів контрагента та на акт перевірки його контрагента, відповідно до яких, начебто, відсутні поставки товарів та укладання угод, які мають на меті настання реальних наслідків, а відтак, на думку ДПІ, як зазначає позивач, правочини, укладені цим підприємством з позивачем є такими, що не спричиняють правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Проте, позивач зазначає, що операції з поставки запчастин із зазначеним контрагентом фактично виконані, що підтверджується первинними та платіжними документами, податковими накладними та іншими документами, які зазвичай супроводжують операції такого роду, а відтак, як вважає позивач, з урахуванням того, що учасники спірних операцій були зареєстровані платниками ПДВ, ним законно сформовані спірні суми податкового кредиту та підстав для невизнання цих податкових вигод у ДПІ не було.

При цьому, позивач зазначає, що відповідальність має індивідуальний характер, а отже позивач не може відповідати за можливі порушення іншою особою податкового законодавства, вчинення якого до того ж не доведено податковим органом, а сам по собі факт порушення кримінальної справи не можу бути достатньою підставою для висновку про нездійснення спірних операцій та підставою для позбавлення позивача законних податкових вигод.

Відповідач просить у задоволенні позову відмовити, з підстав, викладених в акті перевірки, вважає рішення законним та обґрунтованим.

Третій особі направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та повістки за адресами, визначеними в ЄДР та акті перевірки. Проте, поштові повідомлення з ухвалою суду про відкриття провадження у справі та повістками не вручені третій особі з незалежних від суду причин, у зв'язку та виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України копія ухвали суду та повістки вважаються врученими, а третя особа - належним чином повідомленою про розгляд справи.

Проте, третя особа в судове засідання не з'явилася, поважних причин неявки у судові засідання не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи не подавала, виходячи з чого та з урахуванням того, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, з урахуванням встановлених строків розгляду справи, відомостей з ЄДР про відсутність цієї особи за зареєстрованим місцезнаходженням, а також з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, судом ухвалено розглядати справу за відсутності третьої особи.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.12.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС на підставі п/п. 78.1.1. ПК України проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Узавто-Одеса»(код з ЄДР 33787547; адреса: 04073, м. Київ, Подільський район, вул. Сирецька, 33-В; поштова адреса: 02139, м. Київ, б-р Перова, 40) щодо дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ПП «А.В.П. Тріада»(код з ЄДР 32820771; адреса: 03110, м. Київ, Солом'янський район, вул. Солом'янська, 5, офіс 1113) за період з 01.09.2011 р. по 31.12.2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 24.02.2012 р. № 101/23-404/33787547 (далі -Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки позивач взятий на податковий облік 15.12.2005 р. та є платником ПДВ згідно свідоцтва від 27.12.2005 р.

В Акті перевірки зазначається, що позивач орендує нежитлові приміщення у м. Києві за адресою б-р Перова, 40 площею 155,40 кв.м. (склад).

У той же час, у п. 3.1.2. Акту перевірки ДПІ зазначається, що позивачем завищено податковий кредит у суму 394738 грн. по періодам: за вересень 2011 року -на 114 171 грн., за жовтень 2011 р. -на 64900 грн., за листопад 2011 р. -на 112 735 грн., за грудень 2011 р. -на 102 932 грн. за взаємовідносинами з ПП «А.В.П. Тріада».

В Акті перевірки зазначається, що між позивачем та цим контрагентом укладено договір поставки від 08.09.2011 р. № 08/09, згідно з умовами якого передбачено поставку автозапчастин, комплектуючих та супутніх матеріалів до автомобілів.

В Акті ДПІ зазначається про відвантаження товарів , чим по суті підтверджується реальність операцій, за видатковими накладними, виданими 08.09.2011 р., 26.09.2011 р., 11.10.2011 р., 10.11.2011 р., 28.11.2011 р., 02.12.2011 р., 12.12.2011 р. на загальну суму 2 368 431 грн. з ПДВ -394 738,50 грн., що складає спірну суму податкового кредиту з ПДВ. Номенклатура поставки -автозапчастини в асортименті.

Перелік видаткових накладних визначений на стор. 30 Акту перевірки, де деталізовано їх реквізити, асортимент товару та вартість поставленого товару по кожній накладній.

Як зазначено в Акт перевірки, на виконання умов договору на ті самі дати, що і видаткові накладні, позивачу контрагентом виписано податкові накладні на ті самі суми поставок товару, що і за видатковими накладними. Перелік податкових накладних, їх реквізити та чисельні/вартісні показники в яких відображені у таблиці на стор. 30 Акту перевірки.

Також зазначається про проведення безготівкової оплати за наведені партії товару.

У той же час, в Акті перевірки зазначається про отримання відповідачем від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва акту від 30.12.2011 р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «А.В.П. Тріада»за період жовтня 2011 року, тобто за період, що лише частково охоплює період, який перевірявся відносно позивача.

Надалі в Акті перевірки відтворено текст акту перевірки контрагента, відповідно до якого встановлено, що контрагент зареєстрований у статусі юридичної особи 02.02.2004 р., зареєстроване платником податків 06.02.2004 р. У період, який перевірявся контрагент зареєстрований платником ПДВ.

Надалі в Акті перевірки позивача зазначається про те, що в акті перевірки контрагента позивача зазначено про отримання управлінням податкового контролю ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва службової записки від 27.12.2011 р. № 4277 якою отримано висновок щодо наявності ознак «фіктивності»та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, в якому зазначено, що ОСОБА_3 в травні 2011 р. продав підприємство ОСОБА_4, а також те, що ПП «А.В.П. Тріада»входить до складу конвертаційного центру (КС № 79-00227 від 22.06.2009 р. за ознаками злочину, передбаченому ст. 205, ст. 212 КК України).

Крім того, в Акті перевірки позивача зазначено про отримання управлінням податкового контролю ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва службової записки від 27.12.2011 р. № 4223, якою отримано висновок почеркознавчого дослідження від 26.12.2011 р. № 564 по підприємству ПП «А.В.П. Тріада».

Зазначено про зазначення в акті перевірки контрагента про те, що згідно з висновком експерта сектору дослідження зброї та трасологічних досліджень, підписи ОСОБА_4 на картці приєднання до договору про надання послуг з обробки даних, картці реєстрації електронної заявки на посилений сертифікат від 05.09.2011 р., ймовірно виконані іншою особою, а і підпис ОСОБА_4 у копії його паспорту -ймовірно виконано однією особою.

Зазначається також в Акті перевірки позивача про зазначення в акті перевірки контрагента про наявність за даними «автоматизованого співставлення»розбіжностей між податковими зобов'язання контрагента та податковим кредитом, задекларованим його покупцями, а також про наявність розбіжностей між податковим кредитом контрагента та зобов'язаннями постачальників за період жовтня 2011 року, що лише частково охоплює період перевірки позивача.

Надалі вказується на відсутність інформації у ДПІ інформації щодо наявних у контрагента ресурсів, як підстава для висновку про нездійснення спірних операцій.

Виходячи з наведеного, ДПІ зазначає про те, що діяльність контрагента позивача підпадає під ознаки фіктивної діяльності, передбачених ст. 55 1 ГК України.

Зазначається в Акті перевірки також про те, що невизначений ідентифікуючими ознаками певний договір порушує публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, є нікчемним по ланцюгу до «вигодонабувача».

Таким чином, як приходить до висновку ДПІ, в порушення п. 198.2., 198.3. п. 198.6., п. 201.1., п. 201.6. ПК України ТОВ «Узавто-Одеса»безпідставно завищено податковий кредит на вищезгадану суму, на яку, за висновком ДПІ, занижено податок на додану вартість.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення, яке за результатами оскарження у досудовому порядку залишено без змін.

У взаємозв'язку з наведеним та щодо операцій, за якими сформовано спірні суми податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Так, відповідно до статуту позивача та довідки з органів статистики до основних видів діяльності позивача належить оптова та роздрібна торгівля новими та уживаними автомобілями, оптова торгівля автотоварами та посередницька торгівля автотоварами, технічне обслуговування та ремонт автомобілів.

08 вересня 2011 року між позивачем та ПП «А.В.П. Тріада»укладено вищезгаданий договір № 08/09 поставки автозапчастин, який має загальні умови постачання товарів.

Як зазначено в Акті перевірки та підтверджується матеріалами справи, поставка продукції (запчастини в асортименті) оформлена рахунками, видатковими накладними та податковими накладними, зазначеними в Акті перевірки та копії яких залучено до матеріалів справи. При цьому, у зазначених документах деталізовано кожен вид продукції, що постачався із визначенням цін за одиницю продукції та інших відомостей, які кореспондуються між собою у наведених вище документах.

Між сторонами проведена оплата, що підтверджується банківськими виписками та власне ДПІ.

Окрім того, щодо перевезення продукції, під час розгляду справи надано товарно-транспортні накладні на кожну вищезазначену дату оформлення видаткових накладних на товар, в яких (ТТН) міститься посилання на відповідні видаткові накладні, які супроводжували поставку. При цьому, третя особа (ПП «А.В.П. «Тріада») визначена в ТТН замовником перевезення та вантажовідправником, а позивач вантажоодержувачем.

Щодо зберігання товару на складі позивачем також надано документальні відомості «Залишки товарів», де відображено зберігання придбаних товарів.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши положення п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 198.1. ПК України щодо виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку покупця видати покупцю підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну та щодо обов'язкових реквізитів податкової накладної), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг та її статусу як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту; п. 198.6. ПК України (щодо не віднесення до податкового кредиту сум податку, не підтверджених податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджених іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу), п. 198.6. (щодо відповідальності платника у разі не підтвердження на час перевірки сум податку зазначеними цим пунктом документами), п/п. 16.1.2., 16.1.3. (щодо обов'язку платника вести облік доходів і витрат, складати звітність, і т.і.), п. 44.1. (щодо ведення обліку), а також проаналізувавши положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути підписані уповноваженою особою та складені за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають, зокрема, у разі: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (3) придбання послуг із метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це : непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

У взаємозв'язку з вищенаведеним , суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях щодо наявності «ознак», «ймовірності», а також на недоведених обставинах, зокрема, на відсутності у ДПІ інформації щодо контрагента, як доказ та підстава встановлення певних обставин.

Так, ґрунтуючись на обставинах перевірки діяльності контрагента позивача за жовтень 2011 року, ДПІ приходить до висновку про допущення позивачем порушень податкового законодавства, крім наведеного періоду, також за вересень, листопад, грудень 2011 року , які не охоплюються періодом перевірки контрагента, висновки щодо якого втім, на думку ДПІ, мають вплив на структуру податкових вигод позивача, нічим по суті не мотивуючи висновки про вчинення позивачем порушень за зазначені періоди, не наводячи будь-якого обґрунтування поширення висновків щодо контрагента за період жовтня 2011 року на інші періоди діяльності позивача, що вказує на необґрунтованість спірного рішення в цій частині та його невідповідність вимогам п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, дотримання яких перевіряється судом відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України.

Щодо посилання ДПІ на наявності певної кримінальної справи (79-00227) та надані вже під час розгляду справи покази свідка (ОСОБА_4 -директора контрагента) у кримінальній справі, суд зазначає, що в силу ч. 4 ст. 72 КАС України, обов'язковим для адміністративного суду є вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили.

Проте, в контексті доводів ДПІ, викладених в акті перевірки, ДПІ під час розгляду справи не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагента, їх посадових осіб, з якого б вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності певних підприємств, їх посадових осіб та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків, або ж встановлювались би обставини протиправної діяльності посадових осіб позивача з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Під час розгляду справи не надано навіть тих матеріалів, які згадуються ДПІ в Акті перевірки, (службових записок, висновків про наявність ознак «фіктивності», звітності контрагента на яку ДПІ посилається в акті перевірки), як і не надано постанови про порушення згадуваної кримінальної справи. При цьому слід зазначити, що самі по собі ці матеріали, навіть за їх наявності, але за відсутності вироку у кримінальній справі, без дослідження і оцінки в порядку ст.ст. 67, 303 КПУ відповідних показів судом у кримінальній справі, у т.ч. показів свідка, викладених у наданому ДПІ під час розгляду справи протоколі допиту від 15.02.2012 р., та за відсутності висновку експертизи щодо можливої підробки підписів на документах за спірними операціями (у т.ч. ініційованої ДПІ в порядку ст. 84 ПК України), не можуть вважатися достатніми та належними доказами юридичної дефектності первинних документів, податкових накладних та підтверджувати протиправну (фіктивну) діяльність відповідних осіб, нездійснення спірних операцій.

Окрім того, під час розгляду справи ДПІ не наданого документального виразу згадуваного нею в Акті перевірки «автоматизованого співставлення», як і не визначена природа, обставини виникнення цих розбіжностей, як і нормативно не доведено впливу «розбіжностей»по контрагенту на структуру податкового кредиту позивача за операцією, фактичне виконання якої ДПІ не спростовано, що також вказує на формування висновків Акту перевірки на основі припущень та недоведених обставин.

ДПІ у взаємозв'язку з наведеним, не доведено наявності непереборних обставин, які перешкоджали наданню тих документів, які бралися до уваги ДПІ в Акті перевірки, витребовувались судом та, як вбачається із змісту Акту перевірки, були наявні у ДПІ ще під час її проведення, що зумовлює розгляд справи відповідно до вимог ч. 6 та ч. 2 ст. 71 КАС України.

Оцінюючи доводи ДПІ відносно наявності експертного дослідження підписів на документах контрагента, пов'язаних з оформленням цифрового підпису для здійснення обміну електронними документами з ДПІ, яке (дослідження) також не надано під час розгляду справи, суд зазначає, що згадане ДПІ експертне дослідження не стосується первинних та звітних документів за спірними операціями, а отже відомості щодо наявності такого дослідження не можуть бути доказом юридичної дефектності первинних документів та податкових накладних, складених у зв'язку з виконанням спірних операцій, або ж свідченням нездійснення спірних операцій.

У той же час, у взаємозв'язку з вищенаведеним, слід зазначити, що відомості, які внесені до ЄДР, в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», є достовірними . В контексті наведеного до матеріалів справи залучено витяг з ЄДР від 08.11.2012 р. де, крім іншого, містяться відомості про директора ПП «А.В.П. ТРІАДА»- ОСОБА_4, який, відповідно до витягу, має право вчиняти юридичні дії без довіреності, у т.ч. підписувати договори, та відсутні відомості про обмеження щодо вчинення дій від імені зазначеного товариства, а відтак підписання цією первинних документів за спірними операціями є правомірним.

В контексті викладених ДПІ в акті перевірки доводів в обґрунтування спірного рішення, слід також зазначити, що під час розгляду справи з боку ДПІ не доведено кількості працівників та обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні. З боку ДПІ не було надано також податкової звітності контрагента з аналізу якої б вбачалось відсутність таких ресурсів у контрагента позивача.

Суд також зазначає, що ДПІ, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не надала рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання») , яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені , втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/перереєстрації цих підприємств на підставних осіб.

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України, на можливість зверненням ДПІ до суду з окремим позовом щодо чого звертає свою увагу ВАС України у роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд, крім іншого, наголошує на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

У той же час , оцінюючи доводи та докази сторін в контексті з'ясування обставин щодо фактичного виконання спірних операцій, суд зазначає наступне.

Так, на стор. 10 Акту перевірки ДПІ зазначено, що взаємовідносини з ПП «А.В.П. Тріада»за період, що перевірявся, не вплинули на формування податкових зобов'язань ТОВ «Узавто-Одеса», а на стор. 30 зазначається про відвантаження продукції з оформленням видаткових накладних, чим, по суті, підтверджується здійснення (реальність) операцій позивача з придбання товарів (робіт, послуг), які, як зазначає позивач та не спростовано ДПІ, придбавались з метою використання у господарській діяльності та обліковуються на складі для цілей подальшої реалізації.

В даному випадку , сукупність досліджених судом під час розгляду справи первинних, платіжних, облікових та звітних документів, ТТН, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, з урахуванням наявності у позивача складських ресурсів, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ, натомість, сукупність цих документів підтверджує виконання спірних операцій.

Слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в ній відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкової накладної, є правомірною.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту з ПДВ за вищезгаданими операціями, свідчили б про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак суд приходить до висновку про недоведеність з боку ДПІ законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню з урахуванням приписів ч. 2 ст. 11 та п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, а саме -шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УЗАВТО-ОДЕСА»(код з ЄДР 33787547; адреса: 04073, м. Київ, Подільський район, вул. Сирецька, 33-В; поштова адреса: 02139, м. Київ, б-р Перова, 40) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі міста Києва ДПС від 22.03.2012 р. № 0000362260.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 17.12.2012 р.

Суб'єкт владних повноважень повідомлений у судовому засіданні 13.12.2012 р. про можливість отримання 17.12.2012 р. повного тексту судового рішення.