Постанова

від 27.11.2012 по справі 2а-4811/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 р. Справа № 2а-4811/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Нова-Інвест" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2012р. по справі № 2а-4811/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Нова-Інвест"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- ТОВ «Юридична фірма «НОВА-ІНВЕСТ», звернулось до суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

-скасувати податкове повідомлення-рішення №0000032212 від 30.03.2012 року та компенсувати витрати зі сплати судового збору.

Обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову позивач зазначив, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий органі дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував висновок контролюючого органу про неправомірне включення підприємством до складу податкового кредиту суму ПДВ отриману по взаємовідносинам із контрагентом -Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт»(далі -ТОВ «Промтехноопт»). Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вище зазначеним контрагентом, то він має встановлене законом право на отримання суми бюджетного відшкодування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 19 Конституції України, ст. ст. 655-697, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 263-271 Господарського кодексу України, п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17, ст. ст. 55, 56, п.п. 60.1.4 п. 60.1 ст. 60, п.п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що співробітниками Західної МДПІ у 27.02.2012 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЮФ «НОВА-ІНВЕСТ»з питань дотримання вимог податкового законодавства, правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Промтехноопт»їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року, за результатами якої було складено Акт №324/23-03-05/33899292 від 03.03.2012 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.6, п.201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ «ЮФ «НОВА-ІНВЕСТ»було неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Промтехноопт», що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад 2011 року в сумі 57 236 грн.

На підставі вищезазначеного акту Західною МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012 року №0000032212 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 71 872 грн. 60 коп., в т.ч. за основним платежем 57236 грн. 00 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями -14636 грн. 60 коп.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи та наявні в ній доказами об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентом - ТОВ "Промтехноопт" господарських відносин, та як наслідок безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ на їх підставі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства з урахуванням встановлених в ході перевірки фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугували встановлені за наслідками перевірки висновки контролюючого органу про відсутність факту поставки ТОВ «Промтехноопт» товарів іншим суб'єктам господарювання, у т.ч. ТОВ «ЮФ «НОВА-ІНВЕСТ», що свідчить про укладення між сторонами без мети настання реальних наслідків. В зв'язку з чим, через відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 185 ст. 185, ст. 188 ПК України, контролюючий орган дійшов висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту по операціях із ТОВ «Промтехноопт»за листопад 2011 року у розмірі 57 236 грн.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Промтехноопт» (Продавець) та ТОВ «ЮФ «НОВА-ІНВЕСТ»(Покупець) та укладено Договір поставки №02-11 від 04.01.2011 року, відповідно до умов якого Продавець передає, а Покупець приймає та сплачує в порядку та на умовах діючого Договору металовироби, а також інші товари та вироби. (а.с. 55)

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучено копії рахунків-фактур та видаткових накладних від 01.11.2011 року загальну на суму 116724 грн. (в т.ч. ПДВ 19454 грн.), від 08.11.2011 року загальну на суму 124632грн. (в т.ч. ПДВ 20772 грн.), від 14.11.2011 року загальну на суму 13560 грн. (в т.ч. ПДВ 2260грн.), від 15.11.2011 року загальну на суму 88500 грн. (в т.ч. ПДВ 14750 грн.) (а.с. 56-59, 76-79).

Розрахунки за вищезазначеними господарськими операціями були проведені в повному обсязі, про що свідчать надані позивачем копії виписок по особових рахунках у банку (а.с.60-71)

ТОВ «Промтехноопт» було виписано на адресу позивача податкові накладні №47 від 01.01.2011 року на суму 116724 грн. (в т.ч. ПДВ 19454 грн.), № 257 від 08.11.2011 року на суму 124632грн. (в т.ч. ПДВ 20772 грн.), № 356 від 14.11.2011 року на суму 13560 грн. (в т.ч. ПДВ 2260грн.), № 75 від 15.11.2011 року на суму 88500 грн. (в т.ч. ПДВ 14750 грн.) (а.с. 72-75).

Видані ТОВ «Промтехноопт» вище перелічені податкові накладні повністю відповідають вимогам п. 201. ст. 201 Податкового Кодексу України.

Приписами Закону України "Про автомобільний транспорт"та розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. N 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за N 128/2568, визначено, що єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документ, який призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є товарно-транспортна накладна.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження факту реальності здійснення господарської операції в частині перевезення придбаного за договором товару надано копії товарно-транспортних накладних:

- від 01.11.2011 року, на перевезення вантажу автомобілем КРАЗ 6510 в„– АХ 4136 АС на суму 11672400, 00 грн.;

- від 01.12.2011 року, на перевезення вантажу автомобілем КРАЗ 6510 в„– АХ 4136 АС на суму 124632,00 грн.;

-від 14.11.2011 року, на перевезення вантажу автомобілем ГАЗ 2752 в„– 33670 ХА на суму 13560,00 грн.;

-від 15.11.2011 року, на перевезення вантажу автомобілем ГАЗ 2752 в„– 33670 ХА на суму 88500,00 грн.

Також, матеріалами справи встановлено, що розрахунок з ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ» у листопаді 2011 р, ТОВ «Юридична фірма «НОВА - ІНВЕСТ» здійснювався на підставі рахунків-фактур.

Підтвердженням фактичних дій на виконання умов договору поставки № 02-11 від 04.01.2011 року, а саме грошових розрахунків ТОВ «Юридина фірма «НОВА - ІНВЕСТ» з ТОВ «Промтехноопт» у листопаді 2011 р є:

-рахунок-фактура від 01.11.2011 р., на суму 116724,00грн. (в т. ч. ПДВ);

-банківська виписка від 01.11.2011р., на суму 116724,00грн.;

-рахунок-фактура від 08.11.2011р., на суму 124632,00грн. (в т. .ч. ПДВ);

-банківська виписка від 08.11.2011р., на суму124632,00грн.;

-рахунок-фактура від 14.11.2011р., на суму 13560,00грн. (в т .ч. ПДВ); -банківською випискою від 14.11.2011р., на суму 13560,00грн.;

-рахунок-фактура від 15.11.2011р., на суму 88500,00грн. (в т. ч. ПДВ);

-банківська виписка від 15.11.2011р., на суму 88500,00грн.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що товар виробничо-технічного призначення, що був отриманий Позивачем у ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ» у листопаді 2011р. за видатковою накладною від 01.11.2011р. (податкова накладна № 47 від 01.11.2011р.), в подальшому був поставлений (реалізований) ТОВ «Хладотехніка-Сервіс» (код ЄДРПОУ 35474618) за договором доручення № 01-10/01-2011 від 10 січня 2011р. та за окремою заявкою до зазначеного договору від 05 жовтня 2011р. вих. № 05102011/12.

Факт постачання Позивачем товару ТОВ «Хладотехніка-Сервіс», підтверджується наступними документами:

-видатковою накладною № НИ-000020 від 01.11.2011р.;

-товарно-транспортною накладною від 01.11.2011р.;

-податковою накладною № 1 від 01.11.2011 р.;

-рахунком-фактурою № НИ-0001103 від 01.11.2011 р.

За отриманий товар виробничо-технічного призначення ТОВ «Хладотехніка-Сервіс» розрахувалось з позивачем, згідно з банківськими виписками: 27.03.2012р. в сумі 50000,00грн., за 20.09.2012р. в сумі 30000,00грн. та 27.09.2012р. в сумі 37999,95грн.

Що стосується товару виробничо-технічного призначення, що був отриманий Позивачем у ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ» у листопаді 2011р. за видатковою накладною від 08.11.2011р. (податкова накладна № 257 від 08.11.2011р.), за видатковою накладною від 14.11.2011р. (податкова накладна № 356 від 14.11.2011р.) та за видатковою накладною від 15.11.2011р. (податкова накладна № 381 від 15.11.2011р.) в подальшому був поставлений (реалізований) ТОВ «Торгово-промислова компанія «НОВА» (код ЄДРПОУ 35701461) за договором доручення № 01-05/01-2011 від 05 січня 2011р. та за окремою заявкою до зазначеного договору від 17 жовтня 2011р. вих. № ПР-1710.

Факт постачання Позивачем товару ТОВ «Торгово-промислова компанія «НОВА», підтверджується наступними документами:

-видатковою накладною № НИ-000022 від 08.11.2011р.;

-товарно-транспортною накладною від 08.11.2011р.;

-податковою накладною № 2 від 08.11.2011 р.;

-рахунком-фактурою № НИ-0001104 від 01.11.2011 р.

-видатковою накладною № НИ-000021 від 14.11.2011 р.;

-товарно-транспортною накладною від 14.11.2011р.;

-податковою накладною № 5 від 14.11.2011р.;

-рахунком-фактурою № НИ-0001110 від 14.11.2011р.

-видатковою накладною № НИ-000023 від 15.11.2011р.;

-товарно-транспортною накладною від 15.11.2011р.;

-податковою накладною № 7 від 15.11.2011р.;

-рахунком-фактурою № НИ-0001105 від 01.11.2011р.

ТОВ «ТПК «НОВА» проведено розрахунок з Позивачем за отриманий товар виробничо-технічного призначення наступним чином:

-за видатковою накладною від 08.11.2011р № НИ-000022 здійснено розрахунок 27.04.2012р.-6600,00грн., 04.05.2012р. - 3800,00грн. та 33000,00грн., 16.05.2012р. -48000,00грн., та 17.05.2012р.- 34540,00грн.;

-за видатковою накладною від 14.11.2011р. № НИ-000021 здійснено розрахунок 26.04.2012р.- 13680,00грн.;

-за видатковою накладною 15.11.2011р. № НИ-000023 здійснено розрахунок 26.04.2012р. - 89460,00грн.

Надходження коштів від ТОВ «ТПК «НОВА» на поточний рахунок Позивача також підтверджується банківськими накладними.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні"первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що зміст (інформація), що міститься у зазначених вище документах вказує на те, що ці документи є підтвердженням фактичних дій між позивачем та ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ» за договором поставки № 02-11 від 04 січня 2011р., а також з ТОВ «Торгово-промислова компанія «НОВА» та ТОВ «Хладотехніка - Сервіс».

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

В акті № 324/23-03-05/33899292 від 03.03.2012р., відповідач зазначає, що ТОВ «Юридична фірма «НОВА- ІНВЕСТ» безпідставно включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 57236,00грн. по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ» у листопаді 2011р., оскільки останній не мав можливості здійснювати та не здійснював свою господарську діяльність.

Проте, така позиція податкового органу суперечить вимогам закону, оскільки на момент укладення договору поставки № 02-11 від 04.011.2011 року, виписування відповідних податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Промтехноопт"пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, перебуває на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, має Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ за № 100296388 від 06.08.2010 року; згідно витягу з ЄДРПОУ, станом на 06.10.2011 року підтверджено відомості про юридичну особу.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що вивезення товару, придбаного позивачем у ТОВ "Протехноопт", здійснювалось відповідно до товарно-транспортних накладних. З наданих ТТН, які є в матеріалах справи вбачається, що навантаження ТМЦ є м. Мерефа, провул. Залізничний тупик, 32, де знаходяться складські приміщення ТОВ "Промтехноопт".

Таким чином, матеріалами справи спростовуються твердження відповідача, що у зв'язку із тим, що за юридичною адресою ТОВ "Промтехноопт": м. Харків, вул. Архангельська, 6, відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларовані господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб, в т.ч. за спеціальною освітою; приміщення для зберігання товарів, та відповідно до цього відсутні об'єкти, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185, ст. 188 Податкового кодексу України, оскільки господарську діяльність юридична або фізична особа може здійснювати не лише за своєю юридичною адресою.

Спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями, рахунками-фактурами, банківськими виписками, копіями довіреностей на право користування автомобілем, накладними тощо.

При цьому колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність доводів податкового органу про порушення позивачем ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу .

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам ст. 159 КАС України, оскільки воно ухвалено при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Згідно ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197 п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Нова-Інвест" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2012р. по справі № 2а-4811/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "НОВА-ІНВЕСТ" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000032212 від 30.03.2012 року .

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "НОВА-ІНВЕСТ" судові витрати в розмірі 359,36 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В. Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.