Постанова

від 21.03.2012 по справі 10/23/5022-582/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2012 р. Справа № 10/23/5022-582/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М., Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільтехгаз ЛХЗ" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 та на рішенняГосподарського суду Тернопільської області від 04.07.2011 у справі№ 10/23/5022-582/2011 Господарського суду Тернопільської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільпромгаз ЛХЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільтехгаз ЛХЗ" простягнення 91989,13 грн. за участю представників сторін: від позивача:не з'явився; від відповідача: Можевич В.Я. -за довіреністю

Розпорядженням від 20.03.2012 № 03.10-05/66 змінено склад колегії суддів у справі №5008/459/2011, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Черкащенко М.М., судді: Жукова Л.В., Несвєтова Н.М. утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя Черкащенко М.М., судді: Нєсвєтова Н.М., Студенець В.І.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільпромгаз ЛХЗ" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільтехгаз ЛХЗ" заборгованості за отриману продукцію у розмірі 74348,23 грн., 13308,33 грн. - інфляційних втрат, 4332,57 грн. -3% річних, 920,00 грн. -державного мита, 236 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 04.07.2011 , залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 у справі Господарського суду Тернопільської області № 10/23/5022-582/2011 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільтехгаз ЛХЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільпромгаз ЛХЗ" 74348,23 грн. боргу, 4332,57 грн. 3% річних, 13308,33 грн. сума інфляційних втрат, 920 грн. в повернення сплаченого державного мита та 236 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач, в порушення умов договору поставки та вимог чинного законодавства, свої зобов'язання з оплати вартості одержаної продукцію виконав частково, що ним не заперечується і заборгованість ТОВ "Тернопільтехгаз ЛХЗ" становить 74 348,23 грн., тому враховуючи положення 525 , 526 , 530 Цивільного кодексу України , позовні вимоги є обгрунтованими і правомірними.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ТОВ "Тернопільтехгаз ЛХЗ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.02.2012 касаційна скарга ТОВ "Тернопільтехгаз ЛХЗ" прийнята до провадження, розгляд касаційної скарги призначено на 21.03.2012.

Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм процесуального та матеріального права апеляційним судом, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 05.01.2008 між ТОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ" (постачальник) та ТОВ "Тернопільтехгаз ЛХЗ" (споживач), укладено договір №03, за умовами якого постачальник зобов'язався відпустити, а споживач прийняти і оплатити в 2008 році кисень газоподібний: технічний, медичний, вуглекислоти, азоту.

В пункті 2 договору сторони погодили, що поставка проводиться самовивозом або центрзавозом з 8.00 до 16.00 год. Централізована доставка оплачується споживачем по договірному тарифу. Споживач залишає за собою право змінювати ціну за продукцію в залежності від зміни закупівельної вартості.

Сума договору на момент його укладення відповідно до пункту 3 становила 600 000,00 грн.

Відповідно до пунктів 6, 7 договору продукція сертифікована, відповідає ГОСТу, відпускається згідно з договірною ціною. Розрахунки за продукцію проводяться на р/р постачальника або готівкою в касу підприємства; оплата попередня згідно рахунку. За транспортні витрати по доставці продукції оплата договірна.

Пунктами 16, 17 договору сторони погодили, що договір діє з 05.01.2008р. по 31.12. 2008; в разі відсутності претензій один до одного договір рахується пролонгованим.

Як встановлено господарськими судами та не заперечується відповідачем, на виконання умов договору протягом 2008-2009 років позивач поставив відповідачу продукцію, за яку відповідач частково здійснив оплату на суму 111998,07грн., що підтверджується копіями видаткових накладних та банківськими виписками.

10.03.2011 позивачем направлено претензію №10/03/11 про сплату боргу в сумі 74 348,23 грн., 13 308,33 грн. інфляційних втрат та 4 332,57 3% річних, та два примірники акту звірки взаємних розрахунків між сторонами. Однак, дана претензія та акт були залишені відповідачем без належного реагування та задоволення.

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення заборгованості з відповідача за отриману продукцію у розмірі 74348,23 грн., 13308,33 грн. - інфляційних втрат, 4332,57 грн. -3% річних.

Відповідно до вимог ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Господарські суди дійшли висновку, оскільки відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, свої зобов'язання з оплати вартості одержаної продукцію виконав частково, доказів виконання зобов'язання не надав, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію згідно договору №03 від 05.01.2008р. на суму 74 348,23 грн. є правомірними і обґрунтованими.

Водночас, за нормою ст. 611 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суди попередніх інстанцій, посилаючись на вказані норми чинного законодавства та встановлені обставини справи дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 4 332,57 грн. - 3% річних та 13 308,33 - грн. інфляційних втрат.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на ті обставини, що господарські суди в порушення норм процесуального права, не взяли до уваги те, що позовна заява підписано неуповноваженою особою, є необгрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником .

Юридична особа відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і закону. Отже, від імені юридичної особи позовну заяву підписує повноважна посадова особа, повноваження якої ґрунтуються на установчих документах чи приписах закону.

Згідно п. 6.1. Статуту ТОВ "Тернопільпромгаз ЛХЗ", затвердженого рішенням установчих зборів товариства від 15.06.2007 вищим органом Товариства є збори учасників; п. п. "в" п. 6.2. Статуту передбачено, що до компетенції зборів учасників Товариства відноситься обрання та відкликання голови товариства, директора та ревізійної комісії.

Господарськими судами встановлено, що 12.08.2010 збори учасників ТОВ " Тернопільпромгаз ЛХЗ " ( протокол № 5 зборів учасників ) прийняли рішення про перевід директора товариства Кобеля В.М. згідно його заяви на посаду заступника директора Товариства, а виконуючим обов'язки директора товариства призначено Кочеркевича Тараса Богдановича, який і підписав позовну заяву про стягнення з ТзОВ "Тернопільтехгаз ЛХЗ" заборгованості. Отже, Кочеркевич Т.Б. на підставі рішення засновників товариства від 12.08.2010 призначений виконуючим обов'язки директора товариства і мав повноваження на підписання документів від імені товариства, в тому числі і позовні заяви, що не суперечить приписам статті 54 Господарського процесуального кодексу України .

Таким чином, доводи скаржника не доводять неправильного застосування судом норм ст.ст. 54, 81 Господарського процесуального кодексу України та ґрунтуються на невірному розумінні зазначених норм права, тому на правильність правових висновків господарських судів не впливають.

Згідно ст.ст.111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, господарськими судами правильно встановлені обставини справи, надана вірна оцінка наявним у справі доказам, судові рішення винесені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільтехгаз ЛХЗ" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.07.2011 у справі №10/23/5022-582/2011 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

В.І. Студенець