Ухвала

від 27.02.2012 по справі 4/271-6/83

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 лютого 2012 р. № 4/271-6/83

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Подоляк О.А.,

суддів: Добролюбової Т.В.,

Могил С.К.,

Селіваненка В.П.,

Удовиченка О.С.,

розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 01.11.2011

у справі № 4/271-6/83

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Черкаське спеціалізоване

автотранспортне підприємство 2301"

до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

про визнання таким, що припинилось правовідношення за договором

іпотеки нерухомого майна -нежитлової нерухомості від

30.04.2009,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариства "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про визнання такими, що припинились правовідношення за договором іпотеки від 27 листопада 2007 року № МG 1/30/07 (нерухомого майна -нежитлової нерухомості) зі змінами від 03 грудня 2007 року; договором іпотеки від 03 грудня 2007 року № МG-2/30/07 (нерухомого майна -нежитлової нерухомості) зі змінами від 03 грудня 2007 року; договором іпотеки (нерухомого майна -нежитлової нерухомості) від 30 квітня 2009 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2010 у справі № 4/271, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2010, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2011 у справі № 4/271 постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 та рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2010 скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково: визнано таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки від 27 листопада 2007 року №G 1/30/07 нерухомого майна-нежитлової нерухомості, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" та Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк"; визнано таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки від 03 грудня 2007 року №2/30/07 нерухомого майна -нежитлової нерухомості, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" та Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк"; в частині визнання таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки нерухомого майна -нежитлової нерухомості від 30 квітня 2009 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" та Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" справу № 4/271 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.2011 у справі № 4/271-6/83, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2011, позов задоволено повністю: визнано таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки (нерухомого майна -нежитлової нерухомості) від 30 квітня 2009 року, укладеним між відкритим акціонерним товариством "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" та Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк".

Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2011 у справі № 4/271-6/83 постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2011 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01.11.2011 у справі № 4/271-6/83, в якій просить зазначену постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень статті 559 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та положення Закону України "Про іпотеку" щодо збільшення відповідальності майнового поручителя, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як докази неоднакового застосування зазначених норм матеріального права заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 02.11.2011 у справі № 26/063-11, від 06.07.2011 у справі № 2-22/6161-2009, від 11.05.2011 у справі № 4/388, від 11.05.2011 у справі № 9/242пд, від 09.02.2011 у справі № 50/150-10, від 16.12.2010 у справі № 33/536, від 21.10.2010 у справі № 27/367-09, від 13.10.2010 у справі № 29/395-09, від 12.07.2010 у справі № 39/291пн та від 07.02.2008 у справі № 2-6/9754-2006.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, у постанові від 01.11.2011 у справі № 4/271-6/83, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновком судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про визнання припиненим правовідношення за договором іпотеки, з урахуванням того, що в силу частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності; при цьому умови іпотечного договору (пункт 1.3) тільки констатують, що сторони за договором ознайомлені з умовами кредитного договору, у тому числі щодо можливості зміни розміру зобов'язань, однак не містять згоди позивача щодо збільшення його зобов'язань як майнового поручителя за кредитним договором без попереднього погодження з ним.

Водночас у постановах від 09.02.2011 у справі № 50/150-10 та від 13.10.2010 у справі № 29/395-09, на які посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у позовах про розірвання договорів іпотеки, оскільки наведені позивачами правові підстави для розірвання договору іпотеки (частини перша та четверта статті 559 ЦК України), не стосуються підстав для розірвання договору в контексті статті 651 ЦК України.

У постанові від 21.10.2010 у справі № 27/367-09, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанції щодо відмови у зустрічному позові про розірвання договору іпотеки, тобто в частині що стосується доводів позивача, з тих підстав, що посилання позивача за зустрічним позовом на недійсність кредитного договору та на статті 215, 203 ЦК України як на підставу розірвання договору іпотеки є безпідставними, оскільки дані норми цивільного права регулюють підстави визнання недійсними правочинів, а стаття 651 ЦК України вказує на істотне порушення однією із сторін умов договору, проте скаржником не доведено які саме умови договору порушив позивач за первісним позовом при виконанні іпотечного договору.

У постанові Вищого господарського суду України від 12.07.2010 у справі № 39/291пн, на яку також посилається заявник, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій стосовно того, що з урахуванням положень статті 559 ЦК України з моменту внесення змін до кредитного договору, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, зобов'язання останнього за спірним договором іпотеки припинилось. Таким чином, судом касаційної інстанції залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про визнання припиненим правовідносин за договором іпотеки, оскільки спірні договірні відносини сторін припинені в силу прямої вказівки закону.

Таким чином, наведені постанови не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у наведених справах різних обставин, в залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Також не може вважатись доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанова Вищого господарського суду України від 06.07.2011 у справі № 2-22/6161-2009, на яку посилається заявник, оскільки предмети позовів у даній справі у порівнянні зі справою № 4/271-6/83, у якій заявлено про перегляд постанови, є різними. Так, у справі № 4/271-6/83 позов заявлено про визнання такими, що припинились правовідношення за договором іпотеки; у справі № 2-22/6161-2009 -визнання недійсним договору іпотеки, що виключає подібність правовідносин у названих справах у розумінні статті 111 16 ГПК України.

Також не можуть бути доказами неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права постанови Вищого господарського суду України від 02.11.2011 у справі № 26/063-11, від 11.05.2011 у справі № 4/388, від 11.05.2011 у справі № 9/242пд, від 16.12.2010 у справі № 33/536 та від 07.02.2008 у справі № 2-6/9754-2006, якими рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справи направлено на новий розгляд до судів першої інстанції , оскільки прийняття касаційною інстанцією постанов про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідні постанови не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України.

За таких обставин відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи № 4/271-6/83 до провадження Верховного Суду України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Універсал Банк" у допуску справи № 4/271-6/83 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяО.Подоляк Судді Т.Добролюбова С.Могил В.Селіваненко О.Удовиченко

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)