Рішення

від 29.03.2012 по справі 5006/14/57/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.03.12 р. Справа № 5006/14/57/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Форвард-Телеком",

ЄДРПОУ 31771451, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Екопеллет 2009",

ЄДРПОУ 36307226, м.Донецьк

про стягнення 43520 грн. 00 коп.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопеллет 2009»,

ЄДРПОУ 36307226, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард-Телеком»,

ЄДРПОУ 31771451, м.Донецьк

про визнання договору недійсним

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Завгородній О.С. - по довір.

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Форвард-Телеком", м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Екопеллет 2009", м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 43520,00 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №7 від 01.12.2010р., видаткову накладну №РН-0000003 від 01.12.2010р. на суму 11845726,03 грн., акт звірки взаємних розрахунків станом на 29.02.2012р., який підписаний обома сторонами.

Відповідач в засідання суду не з'явився, відзив на позовну заяву не надав.

20.03.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Екопеллет 2009" в порядку ст.60 Господарського процесуального кодексу України звернулося до суду з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард-Телеком», м.Донецьк про визнання договору №7 від 01.12.2010р. недійсним.

Ухвалою від 21.03.2012р. зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Екопеллет 2009" прийнято до спільного розгляду з первісним позовом по справі №5006/14/57/2012.

В обгрунтування зустрічних позовних вимог відповідач посилається на той факт, що договір №7 від 01.12.2010р. був укладений без наміру створення правових наслідків, з порушенням положень ст.228 Господарського кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Форвард-Телеком" в письмових поясненнях від 22.03.2012р. проти зустрічних позовних вимог заперечує, посилаючись на укладання договору №7 від 01.12.2010р. у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, виконання останнього сторонами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як встановлено судом, 01.12.2010р. між сторонами був підписаний договір №7, згідно з умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався передати, а відповідач (покупець) - прийняти та оплатити на умовах даного договору, наступну вугільну продукцію (товар): вугілля марки Кр у кількості 6914,050 тон, вугільна продукція - 682,150 тон, вугілля марки - 8175,00 тон, вугілля - 3720,00 тон на загальну суму 11 845 726,03 грн.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За висновками суду, сторонами в договорі поставки від 01.12.2010р. №7 було узгоджено такі істотні умови господарського договору як предмет, ціна та строк дії договору, внаслідок чого він є укладеним відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України та ст.180 Господарського кодексу України.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до наданої до матеріалів справи належним чином оформленої видаткової накладної №РН-0000003 від 01.12.2010р. позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 11 845 726,03 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку відповідача.

Факт постачання позивачем товару на вказану суму з боку відповідача не спростований.

Як встановлено судом, п.3.1 договору №7 від 01.12.2010р. передбачено, що оплата товару проводиться покупцем шляхом перерахуваннягрошових коштів на рахунок продавця на протязі 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з моменту поставки.

Таким чином, за висновками суду, відповідач мав сплатити вартість отриманого від позивача товару в строк до 20.12.2010р.

Свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 43520,00 грн. за договором №7 від 01.12.2010р. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Зокрема, згідно з наданим до матеріалів справи актом звірки взаємних розрахунків станом на 29.02.2012р. заборгованість становить 43520,00 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав, звернувшись до суду з зустрічною позовною заявою до позивача про визнання договору поставки №7 від 01.12.2010р. недійсним.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд приймає до уваги заперечення позивача проти зустрічних позовних вимог та вважає їх неправомірними, такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Частиною 5 ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним.

Враховуючи викладене, для визнання правочину фіктивним та, як наслідок, визнання його недійсним, необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину на ненастання правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, а також відсутність будь-яких дій сторін, спрямованих на виконання умов договору.

При зверненні до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, на позивача покладається обов'язок довести відсутність наміру в учасників правочину щодо створення юридичних наслідків.

Дослідивши додані до матеріалів справи документи, судом встановлено, що на виконання зазначеного вище договору поставки ТОВ „Екопеллет 2009" було прийнято обумовлений договором товар, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000003 від 01.12.2010р., та здійснено його часткову оплату.

Крім цього, між сторонами також підписувався акт звірки взаємних розрахунків станом на 29.02.2012р. за вказаним договором поставки.

Зазначені вище документи відповідно до вимог ст.1 Закону України „Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами та підставою для бухгалтерського обліку, тобто це документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, та відповідно до приписів ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України приймаються судом в якості належних та допустимих доказів по справі.

Таким чином, за висновками суду, з боку сторін було фактично вчинено дії з виконання умов договору №7 від 01.12.2010р., що є підтвердженням прийняття та укладення вказаного договору сторонами.

Враховуючи надані до матеріалів справи первинні документи, за висновками суду сторонами було вчинено дії, спрямовані на реальне настання відповідних правових наслідків, тому відсутні будь-які правові підстави вважати спірний договір фіктивним та, як наслідок, визнавати його недійсним.

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Жодних доказів того, що спірний договір поставки вчинений без наміру створення правових наслідків, позивачем за зустрічним позовом не надано та, відповідно, таких обставин судом не встановлено.

Таким чином, судом встановлено, що спірний договір поставки №7 від 01.12.2010р. укладений у відповідності з вимогами чинного законодавства, має всі істотні умови, фактично виконувався сторонами та є дійсним.

На підставі викладеного, наведені у зустрічній позовній заяві обставини щодо недійсності договору поставки №7 від 01.12.2010р. не доведені, не підтверджені належними та допустимими доказами, тому зустрічні позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Одночасно, враховуючи, що позов про стягнення заборгованості в сумі 43520,00 грн. повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що заперечення відповідача проти позову є безпідставними, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 43520,00 грн. підлягають задоволенню в повній сумі.

Судовий збір за первісним та зустрічним позовами підлягає віднесенню на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст.ст.4-3, 33, 44, 49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Форвард-Телеком", м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Екопеллет 2009", м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 43520 грн. 00 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Екопеллет 2009", м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Форвард-Телеком", м.Донецьк заборгованість в сумі 43520 грн. 00 коп., судовий збір в сумі 1609 грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Екопеллет 2009", м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард-Телеком», м.Донецьк про визнання договору №7 від 01.12.2010р. недійсним відмовити.

В судовому засіданні 29.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 02.04.2012р.

Суддя Левшина Г.В.