Рішення

від 12.03.2012 по справі 5011-58/5-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-58/5-2012 12.03.12

За позовомНаціональна телекомпанія України ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "ММА Промоушн Груп" про стягнення заборгованості 29182,91 грн. Судя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача -Зеленська С.С. -представник за довіреністю № 8-01-19/2534 від 09.09.2011р.;

Від відповідача -не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національна телекомпанія України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ММА ПРОМОУШН ГРУП" про стягнення заборгованості в розмірі 29 182,91грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2012 року порушено провадження у справі № 5011-58/5-2012, розгляд справи призначено на 01.02.2012 року.

Представник позивача 01.02.2012 року у судове засідання з'явився, надав документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача 01.02.2012 року у судове не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування документів по справі, суд відклав розгляд справи на 22.02.12.

Представник позивача 22.02.2012 року у судове засідання з'явився, надав документи на виконання вимог ухвали суду, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача 22.02.2012 року у судове не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача подав суду заяву про продовження строку розгляду справи. Заява позивача судом задоволена.

У зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування документів по справі, суд відклав розгляд справи на 12.03.12.

Представник позивача 12.03.2012 року у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання втретє не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, не виконав, письмовий відзив на позов не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва від 03.01.12, 01.02.12, 22.02.12 було надіслано на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців -04050 м. Київ, вул. Мельникова, 12, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 12.03.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив сторони про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ

13.09.2010 р. між Національною телекомпанією України (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ММА Промоушн Груп»(замовник, відповідач) було укладено договір № 744-25 про розповсюдження інформації імені або найменування та знака для товарів і послуг спонсорів (надалі -договір).

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 договору замовник замовляє, а виконавець надає замовнику послуги по розміщенню спонсорських матеріалів, наданих замовником у програмі, що транслюватиметься в ефірі телеканалу, замовник зобов'язується сплачувати вартість послуг згідно умов цього договору.

Згідно з п.2.1.2 договору замовник зобов'язується своєчасно здійснювати оплату послуг відповідно до умов розділу 4 цього договору.

Кількість, черговість і строки розміщення спонсорських матеріалів узгоджується сторонами у відповідних додатках до цього договору, які є невід'ємними частинами цього договору. Сторони домовились, що ціна послуг є договірною та узгоджується сторонами у відповідних додатках до цього договору (п. 4.1 договору).

Відповідно до п.4.2 договору оплата послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі цього договору та рахунків, що їх виставляє виконавець. При цьому відсутність виставлених виконавцем рахунків не є підставою для звільнення замовника від відповідальності за несвоєчасну оплату послуг за цим договором.

Згідно з п.9.1, 9.2 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.10, умови цього договору розповсюджуються на відносини, які виникли з 11.09.10.

Сторонами було підписано додатки №№ 1-8 до договору № 744-25 від 13.09.10, відповідно до яких сторони погодили умови розміщення спонсорських матеріалів в ефірі телеканалу, обсяг надання послуг та їх вартість.

На виконання умов договору позивач протягом вересня 2010 -липня 2011 року надав відповідачу послуги по розміщенню спонсорської інформації на загальну суму 29804,99 грн., що підтверджується довідками позивача про розміщення спонсорських відеоматеріалів на Першому національному телеканалі, а також підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками актами прийому-передачі послуг по договору № 744-25 від 13.09.10, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно довідки про стан дебіторської заборгованості по договору № 744-25 від 13.09.10 та виписки з рахунку позивача, відповідачем за надані послуги було перераховано позивачу лише 4000,00 грн. згідно платіжного доручення № 47 від 20.10.10.

17.11.2011 року позивач направив на адресу відповідача (докази направлення в матеріалах справи) вимогу, відповідно до якої просив погасити існуючу заборгованість в розмірі 27763,64 грн. протягом 7 днів з дня отримання вимоги, однак відповідач існуючу заборгованість не сплатив.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних доказів на заперечення позовних вимог суду не надав, таким чином господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 25804,99 грн.

Крім основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 1958,65 грн. пені, та 1419, 27 грн. -інфляційного збільшення суми боргу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ст.549 ЦК України).

Відповідно до п. 8.4 договору у випадку невиконання замовником грошових зобов'язань за цим договором, останній зобов'язується сплачувати виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який нараховується пеня) від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пеня нараховується за весь час існування такого зобов'язання до повного його виконання замовником.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами договору (п. 4.2, 4.3) оплата послуг здійснюється на підставі договору та рахунків, що їх виставляє виконавець. Сторони можуть погодити інший порядок оплати послуг, про що зазначається у відповідних додатках, які укладаються на виконання п.4.1 договору.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Дослідивши розрахунок позивача суд приходить до висновку що стягненю підлягає пеня в сумі 1958, 65 грн. в повному обсязі.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із поданого позивачем розрахунку (нарахування індексу інфляції на всю суму боргу здійснено за період з 02.11.10 по 16.12.11) вбачається, що позивачем неправомірно збільшено період заборгованості. За розрахунком позивача, що міститься в матеріалах справи, розмір інфляційного збільшення суми боргу складає 1419,27 грн.

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних нарахувань з урахуванням умов додатків до договору № 744-25 від 13.09.10, якими сторони узгодили строки оплати за надані послуги. З урахуванням п. 3 додатку № 8 до договору № 744-25 від 13.09.10 оплата наданих послуг мала бути здійснена не пізніше 01.09.11, тому період нарахування інфляційного збільшення на суму всієї заборгованості слід розраховувати з 02.09.11.

Здійснивши перерахунок інфляційного збільшення суми боргу з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті коштів за надані послуги та порядку розрахунків встановленого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 206,44 грн. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Факт прострочення сплати суми заборгованості відповідачем не спростовано, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями договору № 744-25 від 13.09.10 суду не надано, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ММА Промоушн Груп" (04050 м. Київ, вул. Мельникова, 12, ідентифікаційний код 36948462) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Національної телекомпанії України (04119 м. Київ, вул. Мельникова, 42, ідентифікаційний код 23152907) 25804 (двадцять п'ять тисяч вісімсот чотири) грн. 99 коп. основного боргу, 1958 (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 65 коп. пені, 206 (двісті шість) грн. 44 коп. інфляційного збільшення суми боргу, судовий збір в розмірі 1352 (одна тисяча триста п'ятдесят дві) грн. 84 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено: 19.03.2012 року