Рішення

від 14.03.2012 по справі 5011-14/518-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-14/518-2012 14.03.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Аквіла"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАР-ЦЕНТР"

про стягнення 102 662,89 грн.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача: Лебезун В.І. -представник за довіреністю;

від відповідача: Шевчук Р.В. -представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Аквіла" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАР-ЦЕНТР" про стягнення 99 662,64 грн., з яких 92 940,22 грн. основного боргу, 6 009,33 грн. пені та 1 163,09 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 231 від 22.09.09 р.

15.02.12 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 102 662,89 грн, з яких 92 490,22 грн. основного боргу, 8 523,04 грн. пені та 1 649,63 грн. 3 % річних.

Крім того, у вказаній заяві позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача понесені витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн.

13.03.12 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якій відповідач просить суд відмовити в задоволенні вимоги щодо стягнення 10 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В судовому засіданні 14.03.12 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти стягнення 10 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В судовому засіданні 14.03.12 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.09.09 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Аквіла" (надалі -позивач, постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "СПАР-ЦЕНТР" (надалі -відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 231 (надалі -Договір), відповідно до умов якого Постачальник постачає і передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує товари згідно з умовами даного Договору. Покупець надає замовлення Постачальнику на підставі Специфікації, затвердженої Сторонами, в якій наведено список товарів, що поставляються за цим Договором, їх ціни, і яка складає невід'ємну частину цього Договору (Додаток № 3 „Специфікація/Прайс-Лист") (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору, Постачальник зобов'язаний поставляти товари за цінами, зазначеними у «Специфікації/ПрайсЛисті", затвердженому Сторонами. Ціна поставленого товару міститься у накладних, які надаються Постачальником Покупцеві для здійснення оплати, та складаються на підставі кількості поставленого товару, як зазначено у накладній із відповідними можливими виправленнями, згідно актів розбіжностей.

Пунктом 3.6 Договору сторони передбачили, що Покупець оплачує товари протягом 31 банківського дня з дня отримання товарів за умови, що Постачальник надасть належним чином оформленні податкові та товарні накладні, а також документи, що засвідчують якість поставлених товарів.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар (копії відповідних видаткових накладних наявні в матеріалах справи), а відповідач сплатив вартість поставленого товару лише частково, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, розмір якої станом на час розгляду справи становить 92 490,22 грн.

07.02.12 р. сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого розмір заборгованості відповідача становить 92 490,22 грн.

Пунктом 2.17. договору (викладеному у протоколі розбіжностей від 22.09.09 р. до договору № 231) сторони встановили, що у разі заборгованості Покупцем умов оплати товару (п. 3.6 Договору), він виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати продукції від суми простроченого платежу за весь період такого прострочення. Також Постачальник має право повністю, або частково припинити поставку товару без будь яких санкцій з сторони Покупця».

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку, наданого позивачем та не спростованого у встановленому порядку відповідачем, останній має сплатити 8 523,04 грн. пені та 1 649,63 грн. 3 % річних.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що 23.01.12 р. між позивачем (замовник) та адвокатом Лебезуном Валерієм Івановичем (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 627/10 від 22.12.94 р.) було укладено договір про надання правової допомоги № 13 (копія знаходиться в матеріалах справи), відповідно до п. 1.1. якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, застосовує всі способи до покладення сум судових витрат, що підлягають оплаті за послуги адвоката, на винну сторону, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та у строки, обумовлені сторонами.

Відповідно до п. 2. Договору № 1-13 по оплаті юридичних послуг, вартість послуг за договором № 13 від 23.01.12 р. становить 10 000,00 грн.

На виконання умов вказаних договорів позивач сплатив на користь адвоката Лебезуна Валерія Івановича 8 279,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 13.02.12 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 07.02.12 р. видав на ім'я Лебезуна Валерія Івановича довіреність № 149 на представництво інтересів.

У відповідності з пунктом 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»(з наступними доповненнями і змінами) зазначено: «Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи». У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи вартості економних транспортних послуг, вартості оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; відомостей органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; а також враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді відповідно до частини другої статті 80 Цивільного кодексу України, отримання позивачем юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів останнього, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси є його особистим правом; беручи до уваги ціну позову, тривалість розгляду і складність справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн. є неспіврозмірними та завищеними.

Співрозмірними, на думку суду, можуть бути витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2 000,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2 000,00 грн.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір відшкодовується йому за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАР-ЦЕНТР" (01004, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4-А; код ЄДРПОУ 36148976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Аквіла" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Мільмана, 51; код ЄДРПОУ 33613321) 92 490 (дев'яносто дві тисячі чотириста дев'яносто) грн. 22 коп. основного боргу, 8 523 (вісім тисяч п'ятсот двадцять три) грн. 04 коп. пені, 1 649 (одну тисячу шістсот сорок дев'ять) грн. 63 коп.3 % річних, 2 053 (дві тисячі п'ятдесят три) грн. 26 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія "Аквіла" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Мільмана, 51; код ЄДРПОУ 33613321) з Державного бюджету України (ГУ ДКУ у м. Києві, банк ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, р/р № 31210206700001, код ЄДРПОУ 37993783) 200 (двісті) грн. 00 коп. надлишково сплаченого судового збору відповідно до квитанції № К9/Е/86 від 14.02.12 р. Квитанцію залишити в матеріалах справи.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя С.М. Мельник

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 19.03.12 р.