Рішення

від 12.03.2012 по справі 5011-59/847-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-59/847-2012 12.03.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Констракшн"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Імексгруп"

Про стягнення 26 220,48 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивачаЖитенко І.О. -представник (дов. № 141/11 від 19.10.2011р.) від відповідачаСамань Н.Д. -директор (протокол №4 від 19.01.2011р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Констракшн" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імексгруп" про стягнення коштів за договором підряду на виконання робіт № 05/10-2011 в розмірі 26 220,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.10.2011 р. між ТОВ "Сент Софія Констракшн" і ТОВ "Імексгруп" був укладений договір підряду на виконання робіт № 05/10-2011, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання виконати роботи з опорядження фасадів, а саме - роботи з улаштування гідроізоляції рідкою гумою "Konig", виробництва фірми "VIOPOL S.A." (Греція) на об'єкті: "Житловий будинок з підземним паркінгом по вул. Р. Окіпної, 16, 16-А у Дніпровському районі м. Києва".

У відповідності до п. 3.1. Договору відповідач був зобов'язаний приступити до виконання робіт протягом двох робочих днів з моменту надходження авансового платежу (згідно з пп. 2.2.1. п. 2.2. Договору) на рахунок відповідача і виконати роботи в строк до 15.11.2011 р.

На виконання пп. 2.2.1. п. 2.1. Договору позивач платіжним дорученням № 2736 від 12.10.2011 р. перерахувало на рахунок відповідача авансовий платіж у розмірі 26 000,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 4 833,33 грн.

Оскільки, відповідач, в порушення положень п. 3.1. Договору, взагалі не приступив до виконання робіт за Договором та не вчинив жодної дії, спрямованої на виконання своїх договірних обов'язків, відповідач повинен повернути суму отриманого ним авансового платежу в розмірі 26 000,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 4 833,33 грн. та на підставі ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України, сплатити на користь позивача проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 220,48 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.01.2012 р. порушено провадження у справі №5011-59/847-2012 та призначено справу до розгляду на 20.02.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 20.02.2012 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 20.02.2012 р. представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 02.03.2012 р.

01.03.2012 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача уточнення до позовної заяви, відповідно до якого позивач уточнює період часу протягом якого відбувається безпідставне користування відповідачем коштів, а саме з 20.12.2011 р. по 29.01.2012 р.

Заява позивача про уточнення позовних вимог приймається судом до розгляду.

В судовому засіданні 02.03.2012 р. представник відповідача надав суду клопотання про відкладення розгляду справи та витребуванням доказів, відповідно до якого просить суд зобов'язати позивача надати проектну документацію, необхідну для виконання робіт по договору, докази передачі відповідачеві вказаної документації та докази надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих матеріалів, у зв'язку з чим відкласти розгляд справи.

Відповідно до ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Оскільки представником відповідача належним чином не обґрунтовано клопотання про витребування доказів, а саме не зазначено який саме доказ витребовується, не зазначено обставин, які може підтвердити даний доказ, суд відклав розгляд клопотання про витребування доказів на наступне судове засідання.

У зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, відповідно до ст. 77 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 12.03.2012р., про що виніс відповідну ухвалу від 02.03.2012р.

В судовому засіданні 12.03.2012 р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву і клопотання про відкладення розгляду справи та витребування доказів.

В поданому відзиві відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки, в порушення вимог Договору позивачем не передано відповідачу необхідної документації на виконання обумовлених договором робіт. З огляду на це, позивач не мав правових підстав для розірвання Договору в односторонньому порядку та вимога про повернення виплаченого за Договором авансу є безпідставною та необґрунтованою.

В поданому клопотанні про відкладення розгляду справи та витребування доказів, відповідач просить суд витребувати у позивача:

- Технічне завдання на виконання робіт з улаштування гідроізоляції рідкою гуммою "Konig" фасаду будинку № 16 А по вул. Р.Окіпної в м. Києві (якому присвоєно поштову адресу вул.Р.Окіпної, 18) для усунення затікань фасаду.

- Докази передачі Відповідачу зазначеного Технічного завдання.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та витребування доказів від 02.03.2012р. та від 12.03.2012р. суд відмовляє в їх задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню ; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Причинами неможливості самостійного отримання доказу особою, яка бере участь у справі, може бути відмова особи, в якої знаходиться доказ, надати цей доказ, законодавчо встановлена заборона передання певної інформації тощо. Особа, яка звертається з клопотанням про витребування доказу, повинна надати підтвердження того, що їй відмовлено в отриманні доказу, або відсутності відповіді на запит про отримання доказу.

В матеріалах справи не містяться докази та представниками сторін не підтверджується факт звернення відповідача до позивача з вимогою про надання необхідної документації для проведення вказаних в договорі робіт.

Крім того, в поданих клопотаннях відповідачем належним чином не обґрунтовано та не зазначено обставини, які можуть підтвердити дані докази. Також судом враховано пояснення представника позивача щодо не звернення відповідача з відповідним клопотанням до позивача та відсутність доказів передачі відповідачу документації в зв'язку із відсутністю відповідного звернення відповідача до позивача.

В судовому засіданні 12.03.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

05.10.2011р між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Констракшн" (Позивач, Генпідрядник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Імексгруп" (Відповідач, Підрядник) був укладений договір підряду на виконання робіт № 05/10-2011 (Договір).

Згідно з п.п. 1.1. та 1.2. вказаного Договору, Підрядник за завданням Генпідрядника зобов'язується на свій ризик власними або залученими за свій рахунок силами та/або засобами виконати роботи з опорядження фасадів,а саме - роботи з улаштування гідроізоляції рідкою гумою "Konig", виробництва фірми "VIOPOL S.A." (Греція), (далі іменуються "Роботи"), а Генпідрядник зобов'язується забезпечити Підряднику доступ до фронту робіт, надати документацію, необхідну для виконання Підрядником Робіт за цим Договором, прийняти закінчені Роботи та оплатити їх на умовах цього Договору.

Роботи виконуються на Об'єкті: "Житловий будинок з підземним паркінгом по вул. Р.Окіпної, 16, 16-А у Дніпровському районі м. Києва" (якому згідно Розпорядження Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації №41 від 03.02.2010 року присвоєно поштову адресу - м. Київ, вул. Р.Окіпної, 18.).

Відповідно до п. 2.1. Договору та Додатку № 1 до Договору договірна ціна робіт склала 47 325,50 грн. (сорок сім тисяч триста двадцять п'ять гривень 50 коп.), в т.ч. податок на додану вартість 7 887,58 грн. (сім тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень 58 коп.).

У відповідності до п. 3.1. Договору, Відповідач був зобов'язаний приступити до виконання робіт протягом 2 двох робочих днів з моменту надходження авансового платежу (згідно з пп. 2.2.1. п. 2.2. Договору) на рахунок Відповідача і виконати роботи в строк до 15 листопада 2011 року.

На виконання п. 2.2.1. та п. 2.1. Договору Позивач перерахував на рахунок Відповідача авансовий платіж у розмірі 26 000,00 грн. (двадцять шість тисяч гривень 00 коп.), в т.ч. податок на додану вартість в розмірі 4 833,33 грн. (чотири тисячі вісімсот тридцять три гривні 33 коп.), що підтверджується платіжним дорученням № 2736 від 12.10.2011 року.

Позивач стверджує, що ним вчасно та належним чином виконано умови Договору, тоді як відповідач, в порушення умов Договору не розпочав виконання обумовлених в п.п. 1.1 та 1.2. Договору робіт у встановлені строки.

Враховуючи те, що Відповідач так і не розпочав виконання робіт за Договором, чим порушив свій договірний обов'язок, а також те, що Договором та нормами чинного законодавства встановлено право замовника будівництва відмовитися у такому випадку від договору в односторонньому порядку, то 15.12.2011 року Товариство направило на адресу Відповідача лист від 13.12.2011 р. № 172/11, яким повідомило Відповідача про відмову від Договору.

Крім того, у листі Товариства від 13.12.2011 р. № 172/11 містилась також вимога повернути суму отриманого Відповідачем за Договором авансового платежу у розмірі 26 000,00 грн. (двадцять шість тисяч гривень 00 коп.), в т.ч. податок на додану вартість 4 833,33 грн. (чотири тисячі вісімсот тридцять три гривні 33 коп.).

Крім суми перерахованого на користь Відповідача авансу в розмірі 26 000,00 грн. позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими коштами в розмірі 220, 48 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечив в повному обсязі. Свої заперечення мотивував тим, що згідно п. 6.3.1 Договору, Генпідрядник (Позивач) зобов'язаний передати підряднику (Відповідачу) документацію, необхідну для виконання робіт.

Жодної необхідної документації на виконання обумовлених договором робіт відповідачем отримано не було.

Частиною 4 ст.612 Цивільного кодексу України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За таких обставин відповідач стверджує, що Позивач не мав правових підстав для одностороннього розірвання Договору, і відповідно, вимога про повернення виплаченого за Договором авансу є безпідставною і необгрунованою.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідачем не надано суду належних доказів виконання ним своїх зобов'язань згідно умов договору № 05/10-2011 від 05.10.2011р.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Аналогічна за своїм змістом норма передбачена частиною 2 ст. 320 ГК України, відповідно до якої, у разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до абз.7 п. 28 Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (Загальні умови), які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668 замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк стає явно неможливим.

Відповідне право Позивача, як замовника робіт, передбачено і підпунктом 6.4.4. п. 6.4. Договору, згідно з яким Генпідрядник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо Підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений Договором стає неможливим.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання визначені статтею 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що Відповідач так і не розпочав виконання робіт за Договором, тобто порушив свій договірний обов'язок, а також те, що Договором та вищенаведеними нормами законодавства встановлено право замовника будівництва відмовитися у такому випадку від договору в односторонньому порядку, 15.12.2011 року Товариство направило на адресу Відповідача лист від 13.12.2011 р. № 172/11, яким повідомило Відповідача про відмову від Договору.

Згідно з п. 14.3. Договору у разі відмови Генпідрядника від Договору у випадках, передбачених Договором, Договір вважається розірваним з дати направлення відповідного повідомлення Підряднику.

З огляду на те, що одним з випадків відмови від Договору, є випадок, передбачений підпунктом 6.4.4. п. 6.4. Договору, на підставі якого Товариство відмовилось від Договору, з 15.12.2011 року, тобто з дати направлення вищевказаного повідомлення Відповідачу, Договір вважається розірваним відповідно до п. 14.3. Договору.

У листі Товариства від 13.12.2011 р. № 172/11 містилась також вимога повернути суму отриманого Відповідачем за Договором авансового платежу у розмірі 26 000,00 грн. (двадцять шість тисяч гривень 00 коп.), в т.ч. податок на додану вартість 4 833,33 грн. (чотири тисячі вісімсот тридцять три гривні 33 коп.).

Частиною 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, для застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу України необхідна сукупність умов:

- перша умова - збільшення або збереження майна однією стороною, з одночасним зменшенням його у іншої сторони (за рахунок іншої);

- друга умова - відсутність для цього підстав, встановлених законом або договором.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються, зокрема, до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Отже, вимога позивача про повернення виконаного ним за Договором грошового зобов'язання, визнається судом обґрунтованою, оскільки, по-перше, внаслідок перерахування авансового платежу майно Відповідача збільшилося на суму цього платежу; по-друге, підстава, на якій Відповідач набув авансовий платіж (Договір), згодом відпала, оскільки позивач відмовився від Договору, а згідно з ч. 3 ст. 615 Цивільного кодексу України внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання у повному обсязі зобов'язання припиняється.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 26 000 грн. підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування безпідставно одержаними коштами в розмірі 220,48 грн. суд зазначає наступне.

Дану вимогу позивач формулює наступним чином.

Частиною 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

В період з 20.12.2011р. по 29.01.2012р. відповідач неправомірно користувався одержаними від позивача грошовими коштами.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Посилаючись на статтю 8 ЦК України, позивач просить суд, застосувати аналогію закону, щодо визначення розміру процентів за користування чужими коштами, керуючись Параграфом 1. Позика, Глави 71 ЦК України, зокрема, статтею 1048 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Розглянувши дану позовну вимогу, суд зазначає наступне.

Одною з обов'язкових умов, застосування аналогії закону, є існування прогалини в законодавстві, яка не усувається (заповнюється) за допомогою передбачених законом засобів.

Посилання позивача на аналогію закону в даному випадку не може братись до уваги, оскільки неодмінною умовою її застосування стаття 8 Цивільного кодексу України визначає неврегульованість цивільних відносин цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства, тоді як підстави для висновку, що спірні відносини не врегульовано цивільним законодавством, відсутні.

Суд встановив, що в даному випадку мало місце порушення зобов'язання. Чинний Цивільний кодекс України, зокрема Глава 51, містить ряд положень що регулюють правові наслідки порушення зобов'язання та відповідальність за порушення зобов'язання.

Застосування аналогії закону та застосовувати до правовідносин сторін, які склалися на підставі Глави 61 Підряд ЦК України, Главу 71. Позика, немає підстав.

Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно заперечень відповідача, суд зазначає, що заперечення не беруться судом до уваги з огляду на таке.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається що відповідач не приступив до виконання робіт за Договором та не вчинив жодної дії, спрямованої на виконання своїх договірних обов'язків.

Крім того, в порушення вимог п.6.1.11 Договору, відповідач жодним чином не повідомляв позивача про можливість припинення чи сповільнення виконання робіт через незалежні від Підрядника обставини.

Також, в матеріалах справи не містяться докази та представниками сторін не підтверджується факт звернення відповідача до позивача з вимогою про надання необхідної документації для проведення вказаних в договорі робіт.

Факт порушення з боку відповідача умов Договору підряду № 05/10-2011 від 05.10.2011р. судом встановлено.

За таких обставин, твердження відповідача щодо неможливості позивачем в односторонньому порядку розірвати Договір та вимагати стягнення збитків у розмірі сплаченого авансу, не беруться судом до уваги.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Констракшн" підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імексгруп" (02090, м. Київ, вул. Азербайджанська, 8-А, код ЄДРПОУ 36972013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сент Софія Констракшн" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16 літ. В, код ЄДРПОУ 34602745) грошові кошти в розмірі 26 000 (двадцять шість тисяч) грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 1595 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 97 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення: 16.03.2012 р.