Рішення

від 12.03.2012 по справі 5011-45/552-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-45/552-2012 12.03.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімагніт»

до Публічного акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут прогресивних наукових та технічних досліджень «Вектор»

про стягнення 35 000, 00 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники сторін:

від позивача: Ярощук П.А.

від відповідача: Олійник І.М.

Суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 35 000, 00 грн. заборгованості за поставлену продукцію.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлену продукцію.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2012 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 13.02.2012 р.

У судовому засіданні 13.02.2012 р. судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалася перерва до 15.02.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2012 р. розгляд справи було відкладено на 12.03.2012 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників сторін та поданим відповідачем 14.02.2012 р. через канцелярію суду клопотанням про відкладення розгляду справи.

12.03.2012 р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що листа-вимоги він не отримував та те, що існує гарантійний лист, відповідно до якого відповідачем здійснюється оплата за товар поетапно.

Присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Представник відповідача проти заявлених позивачем вимог заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позов.

У судовому засіданні 12.03.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

В с т а н о в и в :

Позивач по видатковим накладним № 1669 від 22.07.2011 р. на суму 150 000, 00 грн., № 2275 від 07.10.2011 р. на суму 83 340, 00 грн., № 2056 від 13.09.2011 р. на суму 28 500, 00 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму -261 840, 00 грн., а відповідач, на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 49 від 18.07.2011 р., № 9 від 07.10.2011 р., № 4 від 13.09.2011 р., вказаний товар отримав.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в силу вимог ст. 181 Господарського кодексу України, між позивачем та відповідачем було укладено господарський договір у спрощений спосіб.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Оскільки виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, то згідно ст. 712 Цивільного кодексу України істотними умовами договору поставки є предмет та ціна.

В накладних, за якими передано товар відповідачеві, визначено предмет (товар) та його ціну. Проте, сторонами не досягнуто згоди про строк оплати поставленого товару.

Згідно ч. 5 ст. 626 Цивільного кодексу України договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Отже, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки у спрощений спосіб, за яким позивач зобов'язувався поставляти відповідачеві товар, а відповідач зобов'язувався його прийняти та оплатити відповідно до загальних вимог цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 11, 509 Цивільного кодексу України між позивачем та відповідачем виникли цивільні правовідносини.

На оплату поставленого товару позивачем було виставлено відповідачеві рахунок на оплату № 939 від 22.04.2011 р. на загальну суму 261 840, 00 грн.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений по вищезазначених накладних товар розрахувався частково, а саме у розмірі 226 840, 00 грн.

Позивач, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, звернувся до відповідача з претензією-вимогою вих. № 326 від 31.10.2011 р. про сплату протягом 10-ти календарних днів існуючої заборгованості. Вказана претензія-вимога отримана відповідачем 31.10.2011 р., що підтверджується відміткою зав. канцелярії, яка знаходиться у нижньому правому куті.

Відповідач у повному обсязі не виконав свого зобов'язання щодо оплати за поставлений товар, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Твердження відповідача про те, що він не отримував претензії спростовуються наявною відміткою зав. канцелярії, яка знаходиться у нижньому правому куті претензії-вимоги вих. № 326 від 31.10.2011 р.

Посилання відповідача на гарантійний лист № 167/1 від 20.10.2011 р., відповідно до якого оплата повинна здійснюватися поетапно, не може бути взяте судом до уваги, оскільки відповідачем не надано доказів надсилання/отримання зазначеного гарантійного листа, а також доказів погодження позивача на такі умови сплати.

Іншими належними та допустимими доказами відповідачем не доведено відсутності його вини у порушенні зобов'язання, доказів належного виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар не надано.

Оскільки відповідач отримав претензію-вимогу 31.10.2011 р., то у нього виник обов'язок оплатити товар до 11.11.2011 р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено зобов'язання щодо сплати за поставлений товар.

За таких обставин, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача 35 000, 00 грн. заборгованості за поставлену продукцію обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 850, 00 грн. відшкодування витрат на оплату юридичних послуг.

На підтвердження понесених витрат, позивач надав до матеріалів справи наступні документи: договір на надання юридичних послуг від 12.01.2012 р., укладений між суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою Ярощук Петром Андрійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полімагніт», рахунок № 188 на оплату юридичних послуг від 30.11.2011 р. на суму 850, 00 грн., а також банківську виписку від 11.01.2012 р., що підтверджує перерахування коштів у розмірі 850, 00 грн. на рахунок суб'єкта підприємницької діяльності Ярощука П.А.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру», котра зазначає, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатом.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як вбачається з договору на надання юридичних послуг від 12.01.2012 р., виконавцем даного договору є суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа Ярощук Петро Андрійович.

Таким чином, Ярощук Петро Андрійович виступає у відносинах з позивачем у правовому статусі суб'єкта підприємницької діяльності, а не адвоката.

Оскільки позивачем сплачено 850, 00 грн. не адвокату, вказана сума не може бути віднесена до судових витрат та не підлягає стягненню.

Судовий збір, відповідно приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд ?

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут прогресивних наукових та технічних досліджень «Вектор»(04073, м. Київ, вул. Рилєєва, буд. 10-А, ідентифікаційний код - 14315718) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімагніт»(04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14, ідентифікаційний код - 34716215) 35 000 (тридцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за поставлену продукцію, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Балац

Дата підписання рішення: 16.03.2012 р.