Рішення

від 14.03.2012 по справі 5011-24/519-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-24/519-2012 14.03.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства житлового господарства Голосіївського

району м. Києва

про стягнення 4 529 986, 80 грн.

Суддя Д.В. Мандичев

Представники сторін:

від позивача: Гаркавенко С.В. -пред. за довір. №93/2012/04/13-9 від 13.02.12р.

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства житлового господарства Голосіївського району м. Києва про стягнення 4 529 986, 80 грн., з яких 4 024 209, 71 грн. сума боргу за спожиту теплову енергію, збитки від встановленого індексу інфляції в розмірі 362 047, 73 грн. та три проценти річних в сумі 143 729, 36 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2012р. порушено провадження у справі №5011-24/519-2012 та призначено її до розгляду на 02.02.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2012р. розгляд справи було відкладено на 20.02.2012р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 20.02.2012р. підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві №048-71-100 від 05.01.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2012р. розгляд справи було відкладено на 14.03.2012р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

23.02.2012р. представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує з наступних підстав. Згідно рішення Голосіївської районної в м. Києві Ради №35/03 від 26.11.2009р. "Про проведення реорганізації комунального підприємства житлового господарства Голосіївського району м. Києва та комунального підприємства "Голосіївприватсервіс", діяльність комунального підприємства житлового господарства Голосіївського району м. Києва було припинено шляхом приєднання до комунального підприємства "Голосіївприватсервіс". На підставі вищевказаного, відповідач просить суд припинити провадження у справі №5011-24/519-2012 за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства житлового господарства Голосіївського району м. Києва про стягнення 4 529 986, 80 грн.

У судовому засіданні 14.03.2012р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме за даними вказаними в позовній заяві, що підтверджується відмітками про вручення на поштових повідомленнях, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення позивача про місце, дату та час проведення судових засідань, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його адресу.

Судом у відповідності з вимогами статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.03.2012р. на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2003р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", що в подальшому перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі -позивач, постачальник) та комунальним підприємством житлового господарства Голосіївського району м. Києва (далі -відповідач, споживач) було укладено договір №9196004 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі -договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено, що при виконанні умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1. договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1. вищезазначеного договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.

Пунктом 2 додатку № 2 до договору №9196004 від 01.02.2003р. визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії -кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).

Згідно з п. 3 додатку № 2 до договору №9196004 від 01.02.2003р., у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до п. п. 4 і 5 додатку № 2 до договору №9196004 від 01.02.2003р., дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку -по 30 (31) число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-7 за адресою вул. Горького, 29 -не пізніше двох робочих днів місяця, наступного за звітним.

Згідно з п. 7 додатку № 2 до договору №9196004 від 01.02.2003р., у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) -від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8 додатку № 2 до договору №9196004 від 01.02.2003р. визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення -як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання -як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору №9196004 від 01.02.2003р., споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-7 за адресою: вул. Горького, 29 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору №9196004 від 01.02.2003р., споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконує, внаслідок чого за період з 01.11.2009р. по 01.12.2011р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.12.2011р. становить 4 024 209, 71 грн., що підтверджується табуляграмами та довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачем були порушені зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати використаної теплової енергії, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 4 024 209, 71 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що рішення Голосіївської районної в м. Києві Ради №35/03 від 26.11.2009р. "Про проведення реорганізації комунального підприємства житлового господарства Голосіївського району м. Києва та комунального підприємства "Голосіївприватсервіс", діяльність комунального підприємства житлового господарства Голосіївського району м. Києва було припинено шляхом приєднання до комунального підприємства "Голосіївприватсервіс".

В матеріалах справи наявний витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що комунальне підприємство житлового господарства Голосіївського району м. Києва знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності.

Виходячи із вищевикладеного суд не приймає заперечення відповідача, як необґрунтовані та такі, що не відповідають чинному законодавству та матеріалам справи.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 4 024 209, 71 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, отже, вимога позивача в частині стягнення основного боргу за договором №9196004 від 01.02.2003р. на постачання теплової енергії у гарячій воді у розмірі 4 024 209, 71 грн. визнається судом такою, що підлягає задоволенню.

Позивач за невиконання договірних зобов'язань просить суд стягнути з відповідача 143 729, 36 грн. три проценти річних від суми заборгованості та 362 047, 73 грн. збитків від встановленого індексу інфляції.

Дії відповідача (сплата коштів з простроченням встановленого терміну) є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), отже, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовна вимога позивача в частині стягнення трьох процентів річних у сумі 143 729, 36 грн. від суми заборгованості, підлягає задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Вимога позивача про стягнення збитків від встановленого індексу інфляції в частині прострочення сплати за спожиту теплову енергію в сумі 362 047, 73 грн. ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовна вимога позивача в частині стягнення збитків від встановленого індексу інфляції в сумі 362 047, 73 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Таким чином, позов публічного акціонерного товариства "Київенерго" підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судовий збір у розмірі 64 380, 00грн. підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства житлового господарства Голосіївського району м. Києва (03039, м. Київ, пр.-т. 40-річчя Жовтня, буд. 17-Б, код ЄДРПОУ 03366575) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 4 024 209, 71 грн. (чотири мільйони двадцять чотири тисячі двісті дев'ять) грн. 71 коп. основного боргу, 362 047, 73 грн. (триста шістдесят дві тисячі сорок сім) грн. 73 коп. збитків від інфляції, 143 729, 36 грн. (сто сорок три тисячі сімсот двадцять дев'ять) грн. 36 коп. три проценти річних, 64 380, 00 грн. (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Повний текст рішення виготовлено 19.03.2012р.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Д.В. Мандичев