Постанова

від 13.08.2012 по справі 5015/1864/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.12 Справа № 5015/1864/12

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Томкевич Н.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача-2) - не з'явився,

позивача - з'явився,

відповідача-1 - не з'явився,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Новекс», м.Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 26.06.2012 року, суддя Березяк Н.Є., у справі № 5015/1864/12

за позовом: приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут імені Т.Г.Шевченка»корпоративного підприємства ДАК «Укрвидавполіграфія», м.Львів

до відповідачів

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Денді-Львів», м.Львів

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Новекс», м.Львів

про стягнення 77954,05 грн.,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 26.06.2012 року задоволено позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут імені Т.Г.Шевченка»корпоративного підприємства ДАК «Укрвидавполіграфія»про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Денді-Львів» та з товариства з обмеженою відповідальністю «Новекс»77954,05 грн., в тому числі 73080,00 грн. основного боргу, 3451,52 грн. пені, 733,66 грн. інфляційних нарахувань, 688,87 грн. три відсотки річних, що складає заборгованість за укладеним між ПРАТ „Український науково-дослідний інститут ім. Т.Г. Шевченка" та ТзОВ „Денді-Львів" договором оренди нежитлових приміщень №9-11 від 01 квітня 2011 року.

Рішення суду мотивовано тим, що доказів виконання своїх зобов'язань по сплаті орендної плати відповідачем-1 не подано, а тому позовні вимоги про її стягнення, а також нарахованих пені та згідно ст.625 ЦК України інфляційних та річних підлягають задоволенню. При цьому, судом зазначено, що право позивача вимагати солідарне стягнення заборгованості з боржника та поручителя передбачено ст.ст.543,554 ЦК України.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач-2) просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині солідарного стягнення заборгованості з відповідачів та в частині позовних вимог до відповідача-2 відмовити, в зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що позивачем порушено порядок стягнення спірної заборгованості шляхом звернення до суду про солідарне її стягнення, оскільки позивач зобов'язаний був звернутися про стягнення спірної заборгованості з відповідача, а лише пізніше у випадку неможливості такого стягнення -з відповідача-2. Скаржник вважає, що саме такий порядок стягнення у випадку укладення договору поруки випливає з аналізу ст.ст.554, 543 ЦК України та п.9.9 договору оренди, на підставі якого виникла спірна заборгованість.

Скаржник також покликається на неправильність розрахунку розміру пені, заявленого до стягнення за прострочення сплати спірної заборгованості, оскільки зі змісту поданого позивачем розрахунку вбачається застосування позивачем облікової ставки НБУ за спірний період в розмірі 7,75% річних, тоді як протягом спірного періоду ця ставка змінювалася, зокрема, з 23.03.2012 року становить 7,5 % річних, тобто є меншою, що впливає на розмір спірної заборгованості.

В судове засідання відповідачі не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести без участі представників відповідачів за наявних в справі документів про права і обов'язки сторін. Їх явка судом не визнавалася обов'язковою.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свою позицію, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 квітня 2011 року між ПРАТ „Український науково-дослідний інститут ім. Т.Г.Шевченка" (орендодавець) та ТзОВ „Денді-Львів" (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень №9-11 (а.с.8-17), за умовами якого орендар зобов'язувався щомісячно сплачувати орендну плату в розмірі та порядку передбаченому договором.

У зв'язку із наявністю заборгованості орендаря перед орендодавцем за вказаним договором у розмірі 122935,28 грн. 31.07.2011 року сторонами взаємно погоджено графік погашення заборгованості з серпня 2011року по серпень 2012 року (а.с.19-20).

Крім цього, для забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором оренди №9-11 від 01.04.2011 року між ПРАТ „Український науково-дослідний інститут ім. Т.Г. Шевченка" (кредитор) та ТзОВ "Новекс"(поручитель) 31.07.2011 року укладено договір поруки (а.с.21-23), відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов'язання у повному обсязі ТзОВ „Денді-Львів" за договором оренди нежитлових приміщень№9-11 від 01.04.2011року.

Пунктом 2.1 даного договору передбачено, що поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора протягом 10 календарних днів з дня отримання вимоги.

18.10.2011 року та 17.11.2011 року в зв'язку з невиконанням боржником свого зобов'язання за основним договором, позивач звернувся до ТзОВ "Новекс" з письмовими вимогами сплатити суму заборгованості протягом десяти днів, які залишені без задоволення.

02.04.2012 року позивач повторно звернувся до ТзОВ "Новекс" та до ТзОВ „Денді-Львів" з вимогами про погашення заборгованості, які залишені без відповіді та задоволення, а тому позивач звернувся з даним позовом про солідарне стягнення з відповідачів суми простроченої заборгованості по договору оренди, яка на день подання позову становить 73080,00 грн..

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов»язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ( ст.174 ГК України), а згідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Факт наявності у відповідача-1 заборгованості перед позивачем у розмірі 114935,28 грн. згідно укладеного між ними договору оренди №9-11 від 01.04.2011 року підтверджується листом ТзОВ „Денді-Львів" №1/21 від 21.-6.2012 року, підписаним керівником та завіреним печаткою підприємства (а.с.93).

Доказів погашення основного боргу на суму в розмірі 73080,00 грн. відповідач-1 не подав, вказана сума боргу ним визнається та не оспорюється, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення цієї суми боргу.

Крім цього, частиною 1 ст.553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, а згідно ч.2 ст.553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, а згідно ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Положеннями п.1.1 договору поруки від 31.07.2011 року передбачено, що поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов'язання у повному обсязі ТзОВ „Денді-Львів" за договором оренди нежитлових приміщень №9-11 від01.04.2011року.

Пунктом 3.2 договору поруки від 31.07.2011року передбачено, що у разі невиконання боржником забезпеченого порукою зобов'язання, поручитель з боржником відповідатимуть перед кредитором як солідарні боржники всім своїм майном.

Оскільки умовами п.1.1 та п.3.2 договору поруки встановлено солідарну відповідальність відповідачів по спірній заборгованості, а можливість її застосування за вибором кредитора передбачено вищевказаними нормами, місцевий суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут імені Т.Г.Шевченка»корпоративного підприємства ДАК «Укрвидавполіграфія»про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Денді-Львів» та з товариства з обмеженою відповідальністю «Новекс»73080,00 грн. боргу за договором оренди нежитлових приміщень №9-11 від 01 квітня 2011 року.

Покликання скаржника на порушення порядку стягнення спірної заборгованості є безпідставним, оскільки спростовується аналізом вищевказаних норм та умов укладеного між сторонами договору поруки, якими не передбачено черговість стягнення спірної заборгованості.

У відповідності до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п.9.2.1 договору оренди №9-11 від 01.04.2011 року та п.3.3 договору поруки від 31.07.2011 року за порушення строків сплати передбачених договорами платежів, орендар та поручитель сплачують пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру заборгованості за кожний день прострочення. Згідно поданого розрахунку за порушення строків сплати орендних платежів за період з дня прострочення в межах шестимісячного строку позивачем нараховано пеню в розмірі 3451,52 грн. (а.с.6), яка не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, а тому також правомірно стягнута місцевим судом з відповідачів солідарно.

Покликання скаржника на неправильність розрахунку пені є помилковим, оскільки зі змісту наявного в матеріалах справи розрахунку (а.с.6) вбачається застосування позивачем облікової ставки НБУ за період з 10.08.2010 року 7,75%, а з 23.03.2012 року -7,5%, тобто саме в такому розмірі, як зазначено скаржником в апеляційній скарзі. Таким чином, доводи апелянта є лише припущенням, яке не відповідає дійсності і поданому позивачем розрахунку.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку, позивачем розраховані інфляційні в розмірі 733,66 грн. та три відсотки річних в розмірі 688,87 грн., які також підлягають до стягнення з відповідачів солідарно, про що правильного висновку дійшов суд першої інстанції.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 26.06.2012 року в справі за номером 5015/1864/12 - залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Новекс» -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Повний текст постанови виготовлено 14.08.2012р.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко