Рішення

від 21.12.2012 по справі 815/15309/2012

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 21.12.2012

Справа № 815/15309/2012 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2012 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого -судді Васильцова О.В.

при секретарі -Назаренко І.М.,

з участю представників:

позивача -ОСОБА_1

відповідача -Шмиголь О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу, відкриту за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Злагода»»про визнання договору оренди землі недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся у Мелітопольський міськрайонний суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Злагода»»про визнання укладеного з цим підприємством договору оренди земельної ділянки від 16.05.2012 року недійсним.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що договір, укладений між ним та відповідачем не відповідає вимогам ст.15 Закону України «Про оренду землі»в частині визначення розміру орендної плати, її індексації, не визначена форма її платежу та порядок її внесення. Договором не передбачені умови передачі в заставу та до статутного фонду земельної ділянки, яка є предметом оренди. Крім того, обов'язковою вимогою для оренди земельної ділянки є державна реєстрація договору оренди, яка відбулась лише 16.06.2011 рок, тому відповідач не мав права користуватись земельною ділянкою до державної реєстрації договору оренди. Крім того, державна реєстрація відбулась 16.06.2011 року, тому порушуються умови договору щодо строку дії договору оренди, оскільки за умовами оскаржуваного договору строк його дії п'ять років і оренда земельної ділянки закінчується 16.05.2012 року, а оскільки державна реєстрація відбулась у 2011 році, строк дії договору продовжується до 2016 року, що не відповідає його волевиявленню, відображеному у п.8 договору.

У судовому засіданні позивач, підтримавши свої позовні вимоги, викладені у позовній заяві, додав, що бажає визнати договір оренди земельної ділянки недійсним, оскільки бажає повернути свою земельну ділянку.

Представник позивача підтримав його позовні вимоги, додавши, що недодержання під час укладання договору оренди земельної ділянки вимог ст.15 Закону України «Про оренду землі», зокрема, в частині орендної плати її розміру, індексації, форми та строків платежу, умов передачі в заставу та до статутного фонду цієї земельної ділянки є підставою для визнання договору недійсним. Крім того, на думку представника позивача, на час підписання оскаржуваного договору розмір орендної плати, встановлений Указом Президента України №92/2002 повинен складати 1,5 відсотки визначеної вартості земельної ділянки, яка є предметом оренди, а на час державної реєстрації цього договору, тобто, на 2011 рік, орендна плата повинна складати не менше 3 відсотків від такої вартості.

Крім того, внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем умов щодо державної реєстрації договору оренди, фактично, договір оренди збільшився з п'яти років, як це зазначено у пункті 8 цього договору, до 9 років, оскільки державна реєстрація договору відбулась лише у 2011 році, а договір набуває чинності лише після його державної реєстрації.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав та зазначив, що при укладанні 16.05.2007 року з ОСОБА_3 договору оренди земельної ділянки були витримані всі обов'язкові умови укладення договору оренди земельної ділянки, передбачені ст.15 Закону України «Про оренду землі». Державна реєстрація була здійснена ТОВ «Агрофірма «Злагода»»у 2011 році, але не з вини цього товариства, оскільки з 2007 року декілька разів змінювалась установа, яка здійснювала державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.2 ст.16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Частиною першою ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

16 травня 2007 року, між ОСОБА_3, як власником земельної ділянки та товариством з обмеженою відповідальністю агрофірмою «Злагода», як орендарем, укладений договір оренди земельної ділянки (а.с.7-9).

Згідно з пунктом 2 договору, в оренду передається земельна ділянка площею 4,2097 га, яка належить ОСОБА_3. Ця земельна ділянка передається в оренду для сільськогосподарських потреб (п.15 договору). Передача земельної ділянки здійснюється у день підписання договору оренди за актом її приймання-передачі (п.20 договору).

Згідно з пунктом 8 договору зазначена земельна ділянка передається в оренду строком на 5 років.

Розділом «Орендна плата»визначений розмір орендної плати за користування земельною ділянкою -842,58 гривень (п.9). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції (п.10) та вноситься протягом дії договору не пізніше 31 грудня щорічно (п.11). Розмір орендної плати переглядається щороку у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря (п.13). У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня в розмірі 0,2% несплаченої суми за кожен день прострочення (п.14).

Згідно з п.43 договору, невід'ємними частинами договору є план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень або обтяжень у її використанні та установлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Акт приймання-передачі об'єкту оренди (земельної ділянки) підписаний сторонами по договору 16 травня 2007 року (а.с.9 зворотна сторона).

Згідно з кадастровим планом земельної ділянки її власником є ОСОБА_3, ділянці наданий кадастровий номер 2323083900:04:006:0005. Спеціальні обмеження у користуванні земельною ділянкою відсутні (а.с.10).

Згідно з актом визначення меж земельної ділянки в натурі, складеного 16 травня 2007 року та підписаного сторонами по договору, визначені межі цієї земельної ділянки площею 4,2097, її кадастровий номер 2323083900:04:006:0005, відповідальність за збереження межових знаків покладається на орендаря (а.с.10 зворотна сторона).

Таким чином судом встановлено, що 16 травня 2007 року ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма «Злагода»дійшли згоди щодо умов договору оренди земельної ділянки, а саме, щодо обчислення розміру орендної плати, строків її виплати, застосування індексації, відповідальності за невиконання умов договору щодо орендної плати, форми платежу, строків та порядку надання в оренду земельної ділянки, обмежень щодо її використання.

Посилання позивача, якими він обґрунтовує недійсність договору оренди суд вважає безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом ч.1.ст.23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядаються за згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з п.10. Договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності здійснюється з урахуванням індексації..

Орендна плата за умовами п. 11 Договору вноситься орендарем щорічно не пізніше 31 грудня року, за який проводиться розрахунок.

Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати відповідно п.12 Договору оформлюється відповідними актами.

Розмір орендної плати за договором переглядається раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, змін коефіцієнтів індексації визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально; в інших випадках, передбачених законом (п.13 Договору).

Дані обставини узгоджені сторонами під час підписання договору.

Таким чином, із змісту укладеного 16.05.2007 року договору вбачається, що цей договір містить всі істотні умови договору.

Посилання у позові на невизначеність умов надання у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, як на підставу визнання договору недійсним суд ставиться критично, оскільки умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки було визначено обов'язковою умовою договору оренди земельної ділянки згідно із Законом N 509-VI ( 509-17 ) від 16.09.2008. р., тобто, після укладання договору.

Факт отримання орендної плати відповідно до умов договору позивач в судовому засіданні не заперечував.

Однією з підстав визнання договору оренді землі від 16.05.2007 року недійсним, на думку позивача, є тривалий термін державної реєстрації оскаржуваного договору, що сталося з вини відповідача.

Зазначена підстава не є тою, яка тягне визнання договору недійсним, оскільки договором, зокрема п.42, не передбачено обов'язок саме відповідача провести державну реєстрацію цього договору. Договір, як зазначено у цьому пункті, укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у Орендодавця, другий -у Орендаря, третій -в органі, який провів державну реєстрацію. Тобто право державної реєстрації надано обом сторонам договору -як ТОВ Агрофірма «Злагода», так і ОСОБА_3.

Посилання позивача на п'ятирічний строк дії договору та порушення його права власності на земельну ділянку після закінчення строку дії цього договору, визначеного у пункті 8, не може бути підставою для визнання договору недійсним оскільки, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Під час підписання 16.05.2007 року договору оренди земельної ділянки сторони дійшли згоди про п'ятирічний строк дії договору оренди, тобто на час підписання цього договору були відсутні правові підстави, передбачені ст.203 ЦК України для визнання його недійним.

Посилання позивача на невиконання відповідачем вимог Указу Президента України 19 серпня 2008 року № 725/2008, як на підставу визнання недійсним договору оренди від 16.05.2007 року, суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" встановлено розмір орендної плати не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки і є обов'язковим з дня набрання Указом чинності. В тексті Указу відсутнє посилання про те, що його дія розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін.

Таким чином, на спірні правовідносини, які виникли з договору, укладеного 16.05.2007 року, дія Указу Президента України № 725/2008 від 19.08.2008 року не поширюється.

Враховуючи викладене, а також той факт, що між позивачем та відповідачем не було укладено угоди про сплату орендної плати в іншому розмірі, ніж встановлена за договором, суд вважає, що відсутнє порушення права позивача, оскільки при підписанні договору вона погодилась на зазначені умови, тому не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання договору оренди земельної ділянки від 16.05.2007 року недійсним.

На підставі викладеного, керуючись ст. 203, 215, 626 ЦК України, ст. 15, 23 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Злагода»про визнання договору оренди землі від 16.05.2007 року недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя: