Рішення

від 20.12.2012 по справі 5010/1399/2012-1/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2012 р. Справа № 5010/1399/2012-1/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Соботник В. В., при секретарі судового засідання Поліводі С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс"

вул. Полуботка,7, смт.Дашава, Стрийський район,

Львівська область,82443

поштова адреса: вул. Наукова, 10б, м. Львів, 79053

до відповідача: Приватного підприємства "Зорос"

вул.Незалежності, 35/3, м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення заборгованості в сумі 94 547 грн. 79 коп., з яких

93 335 грн. 70 коп. - сума основної заборгованості,

1 212 грн. 09 коп. - три проценти річних.

Представники сторін не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Онікс" (далі позивач/ТОВ "Онікс") подано позовну заяву № 2577 від 08.11.2012р. до Приватного підприємства "Зорос" (далі відповідач) про стягнення 94 547 грн. 79 коп., з яких 93 335 грн. 70 коп. сума основної заборгованості, 1 212 грн. 09 коп. три проценти річних.

Ухвалою суду від 09.11.2012р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 20.11.2012 року.

В порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 06.12.2012р. та 20.12.2012р.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач як на докази посилається на видаткову накладну №РН-0000043 від 08.09.2011р. (а.с.9), податкову накладну №14 від 30.09.2011р. (а.с.23), оборотно -сальдову відомість від 19.11.2012 (а.с. 24-25), претензію (а.с.10), розрахунок суми основного боргу та 3 % річних (а.с.6), акт звірки розрахунків станом на 31.10.2012р., підписаний позивачем (а.с.27).

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, явки уповноваженого представника в судове засідання 20.12.2012р не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Як вбачається із матеріалів справи ТОВ "Онікс" на підставі видаткової накладної № РН-0000043 від 08.12.2011 р. передало Приватному підприємству "Зорос" цеглу керамічну рядову М125 у кількості 84,581 штук загальною вартістю 93 335 грн. 70 коп., за яку останній не розрахувався, тим самим заборгувавши позивачу, на час пред'явлення позову 93 335 грн. 70 коп.

Частина 1 ст. 181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Зважаючи на те, що приймання та передача товару супроводжувалась підписанням представниками сторін видаткової накладної № РН-0000043 від 08.09.2011р. в силу норм ст. 181 ГК України, ст. ст. 655, 691, 692, 712 ЦК України між сторонами виникли та існували господарські правовідносини внаслідок укладення договору поставки у спрощений спосіб, а саме шляхом підписання та скріплення печатками видаткової накладної.

Відповідно до ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений (що має місце в спірному випадку) або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію №01 від 16.05.2012р. (а.с. 10-11), яка 16.05.2012 р. була вручена відповідачу (а.с.12-13), проте залишена ним без відповіді та задоволення.

Факт проведення суб'єктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Нормою статті 1 зазначеного Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Так, положення ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлюють вимоги щодо підтвердженості факту здійснення господарських операцій відповідними документами первинного обліку та встановлюють вимоги до таких документів.

Приписи ч. 2 вказаної інструкції серед таких документів визначають довіреності одержувача на отримання цінностей, як документів суворої звітності, тільки за наявності яких здійснюється відпуск покупцям та безоплатна передача товарно-матеріальних цінностей. Положення цієї ж інструкції встановлюють порядок, умови та підстави видачі, а також вимоги до оформлення вказаних довіреностей.

При цьому, приписи ч. 3 п. 13 цієї ж інструкції встановлюють підстави відпуску постачальниками цінностей без оформлення згаданої довіреності - якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей. Як вбачається з матеріалів справи, зразки печаток продавця (позивача) та покупця (відповідача) містяться на видатковій накладній.

Згідно з нормами Закону України «Про податок на додану вартість», продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Позивачем до матеріалів справи додано податкову накладну (а.с.23), яка підтверджує сплату позивачем податку на додану вартість на суму 93 335 грн. 70 коп.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач станом на день розгляду справи доказів в спростування позовних вимог чи доказів виконання своїх зобов'язань щодо оплати вартості поставленої продукції не надав, доводи позивача не спростував, тому суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 93 335 грн. 70 коп. заборгованості обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 625 позивачем здійснено нарахування 3 % річних на суму 1 212 грн. 09 коп. (а.с.6).

Судом перевірено правильність нарахування 3% річних, розрахунок є правильним та підлягає до задоволення.

Також позивач в позовній заяві просив стягнути 4 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Частиною 3 ст. 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому сплаті Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Статтею 12 Закону України "Про адвокатуру" передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Козій Т.В. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1201 від 19.07.2006 р, а.с.45) укладено договір про надання юридичних послуг від 31.10.2012р. № 31/10-12 ( а.с.14).

Відповідно до п.4.1. даного договору, замовник оплачує послуги Виконавця, передбачені в розділі 1 Договору у розмірі, зазначеному в Акті про надання послуги, що підписується сторонами та є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно акта наданих послуг №1-31/10-12 від 31.10.2012р., який підписаний сторонами та скріплений печатками (а.с.15), вартість наданих послуг становить 4000 грн., які були сплачені позивачем 01.11.2012р., що підтверджується платіжним дорученням №854 (а.с.16)

З огляду на вищевикладене, витрати на оплату послуг адвоката підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. .

Відповідно до положень ст.49 ГПК України відшкодуванню підлягають витрати на оплату послуг адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи задоволення позову, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 4000 грн.

Згідно приписів ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

За наведених обставин та правових норм позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню. Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, Закону України "Про адвокатуру", ст.ст. 175, 193 ГК України, ст.ст. 15, 16, 205, 525, 526, 530,610, 612, 614, 692, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс" до Приватного підприємства "Зорос" про стягнення заборгованості в сумі 94 547 грн. 79 коп., з яких 93 335 грн. 70 коп. сума основної заборгованості, 1 212 грн. 09 коп. три проценти річних - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Зорос" (вул. Незалежності 35/3, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 35277497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс"( вул. Полуботка, 7, смт. Дашава, Стрийський район, Львівська область, 82443, ідентифікаційний код 19170394, поштова адреса: вул. Наукова, 10б, м. Львів, 79053) 93 335 (дев'яносто три тисячі триста тридцять п'ять) грн. 70 коп. - основної заборгованості, 1 212 (одну тисячу двісті дванадцять) грн. 09 коп. - трьох відсотків річних,

1 890 (одну тисячу вісімсот дев'яносто) грн. 97 коп. - судового збору, 4 000 (чотири тисячі) грн. - витрат на оплату послуг адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.12.12

Суддя Соботник В. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"