Рішення

від 09.12.2011 по справі 62/113

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 62/113 09.12.11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатек Інвест», м.Донецьк, ЄДРПОУ 34304258

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Світ», м.Київ, ЄДРПОУ 36824764

за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Онопрієнко Н.М., м.Донецьк

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та визнання права власності

та за позовом третьої особи 2 з самостійними вимогами на предмет спору : Товариства з обмеженою відповідальністю «Будметалпласт», м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 05443558

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатек Інвест», м.Донецьк, ЄДРПОУ 34304258

про визнання права власності

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Соболевська І.В. -за дов.

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: Бабакіна О.М. -по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегатек Інвест», м.Донецьк звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Світ», м.Київ про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та відповідачем 08.02.2010р., посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Онопрієнко Н.М. та зареєстрованого в реєстрі за №77;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та відповідачем 08.02.2010р., посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Онопрієнко Н.М. та зареєстрованого в реєстрі за №78;

- визнання за позивачем права власності на виробничий комплекс загальною площею 2182,10 кв.м, який складається з: будівлі для зберігання ПММ (літера Ж) загальною площею 131,20 кв.м; майстерні електрозварювальної (літера Б) загальною площею 899,20 кв.м; туалету (літера И) загальною площею 5,40 кв.м; гаражу-майстерні (літера Г) загальною площею 135,10 кв.м; гаражу для тракторів; пилорами (літера К) загальною площею 139,60 кв.м; складу зберігання матеріалів; депо (літера Л) загальною площею 871,60 кв.м, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Зрошувальна, 2;

- визнання за позивачем права власності на нежилі будівлі та споруди загальною площею 1404,90 кв.м, які складаються з: нежилої будівлі депо з підвалом (літера М (М1) загальною площею 251,20 кв.м; майстерні (літера А) загальною площею 221,80 кв.м; електрощитової (літера а1) загальною площею 33,40 кв.м; прохідної (літера а2) загальною площею 22,50 кв.м; гаражів (літера В) загальною площею 197,60 кв.м; майстерень (літери Д, д, д1, д2) загальною площею 448,30 кв.м; складу ПММ 9 (літера Е) загальною площею 180,90 кв.м; складу (літера З) загальною площею 49,20 кв.м, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Зрошувальна, 2.

В обґрунтування своїх вимог про визнання договорів купівлі-продажу недійсними позивач посилається на порушення приписів ст.377 Цивільного кодексу України та ст.120 Земельного кодексу України та зазначає, що укладення договорів стосовно відчуження нерухомого майна повинно було відбуватись після отримання правовстановлюючого документа на земельну ділянку, на якій вказане майно розташовано. Крім того, за твердженням позивача, власником спірного майна є саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегатек Інвест»з огляду на недійсність договорів купівлі-продажу від 08.02.2010р.

Заявою б/н від 26.10.2011р. поряд з викладеними вище позовними вимогами Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатек Інвест»також заявлені вимоги про визнання недійсними договорів від 30.09.2011р. купівлі-продажу, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Світ»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будметалпласт», посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мороз Г.О. та зареєстрованих в реєстрі за номерами №755, №756.

За поясненнями позивача, наданими у судовому засіданні 26.10.2011р., підставою для визнання недійсними перелічених правочинів є відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Світ»права власності на нерухоме майно, що було предметом договорів купівлі-продажу, з огляду на недійсність договорів від 08.02.2010р.

Проте, вказана заява не приймається судом до розгляду з урахуванням наступних обставин:

За приписами ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зміна підстав або предмету позову, розміру позовних вимог означають зміну істотних складових позову. Так, зміна предмету позову означає зміну матеріально правової вимоги до відповідача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна предмету та підстав позову не допускається.

За висновками суду, позивачем шляхом подання заяви б/н від 26.10.2011р. фактично змінено предмет та підстави позовних вимог одночасно та заявлено про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 30.09.2011р., які не були предметом позовних вимог під час звернення до суду з позовною заявою від 06.10.2011р., з інших підстав, які не були викладені у позові, що не відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, судом не приймаються до уваги вимоги, викладені у заяві б/н від 26.10.2011р., а розглядаються по суті вимоги, зазначені у позовній заяві від 06.10.2011р.

Відповідач у відзиві №24 від 24.10.2011р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на дотримання норм діючого законодавства під час укладання договорів купівлі-продажу від 08.02.2010р.

Ухвалою від 26.10.2011р. до участі у розгляді справи у якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Онопрієнко Н.М.

Третя особа 1 у поясненнях №73/01-16 від 24.10.2011р. та №71/01-16 від 19.11.2011р. проти задоволення позовних вимог надала заперечення. За поясненнями третьої особи 1, на момент посвідчення спірних правочинів правовий статус земельної ділянки, розмір та її кадастровий номер були зазначені у Довідці №616 від 04.02.2010р. Головного управління земельних ресурсів, у якій визначено місце розташування земельної ділянки: м.Київ, вул.Зрошувальна, 2 та кадастровий номер 63:324:023, а також зазначено, що державний акт на право власності на земельну ділянку не зареєстрований; станом на 03.02.2010р. в автоматизованій системі ПК «Кадастр»вказана земельна ділянка зареєстрована за Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатек Інвест»на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування.

Ухвалами від 06.10.2011р. та від 26.10.2011р. в судове засідання для надання пояснень стосовно землекористувача (землевласника) земельної ділянки, яка розташована по вул.Зрошувальній, 2 у місті Києві було викликано посадових осіб Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

В судовому засіданні 18.11.2011р. Київська міська рада повідомила суд про те, що відомості стосовно визначених в ухвалах від 06.10.2011р. та від 26.10.2011р. питань може надати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Листами №07-387/30166 від 27.10.2011р. та №03-345/32396 від 18.11.2011р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було повідомлено суд про те, що земельна ділянка з обліковим кодом 63:324:023 зареєстрована за Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Світ»; документи, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою, в управлінні не зареєстровані.

Ухвалою від 18.11.2011р. до участі у розгляді справи у якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Будметалпласт».

28.11.2011р. до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будметалпласт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатек Інвест»про визнання права власності на:

- виробничий комплекс загальною площею 2182,10 кв.м, який складається з: будівлі для зберігання ПММ (літера Ж) загальною площею 131,20 кв.м; майстерні електрозварювальної (літера Б) загальною площею 899,20 кв.м; туалету (літера И) загальною площею 5,40 кв.м; гаражу-майстерні (літера Г) загальною площею 135,10 кв.м; гаражу для тракторів; пилорами (літера К) загальною площею 139,60 кв.м; складу зберігання матеріалів; депо (літера Л) загальною площею 871,60 кв.м, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Зрошувальна, 2;

- нежилі будівлі та споруди загальною площею 1404,90 кв.м, які складаються з: нежилої будівлі депо з підвалом (літера М) загальною площею 251,20 кв.м; майстерні (літера А) загальною площею 277,70 кв.м; гаражі (літера В) загальною площею 197,60 кв.м; майстерні (літера Д) загальною площею 448,30 кв.м; складу ПММ (літера Е) загальною площею 180,90 кв.м; складу (літера З) загальною площею 49,20 кв.м, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Зрошувальна, 2.

Ухвалою від 28.11.2011р. вказана позовна заява прийнята до сумісного розгляду з первісним позовом по справі №62/113.

В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Будметалпласт»посилається на набуття права власності на спірне майно внаслідок укладання та виконання договорів купівлі-продажу 30.09.2011р., підписаних з Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Світ»та посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мороз Г.О. і зареєстрованих в реєстрі за номерами №755, №756.

Відповідач у відзиві без номеру та дати, який надійшов на адресу господарського суду міста Києва 09.12.2011р., та у судовому засідання 09.12.2011р. підтвердив обставини, викладені у позовній заяві третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору.

Згідно із п.3.6 роз'яснення №02-5/289 від 18.09.1997р. Вищого арбітражного суду України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено право, а не обов'язок суду відкласти розгляд справи у випадку неявки в судове засідання представників сторін. При цьому, однозначною підставою для відкладення розгляду справи є не неявка учасника судового процесу, а саме неможливість розгляду справи у певному судовому засіданні.

За висновками суду, незважаючи на те, що позивач та третя особа 1 в судове засідання 09.12.2011р. не з'явилися, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається по суті відповідно до норм ст.75 Господарського процесуального кодексу України. Наразі, судом також враховано, що у попередніх судових засіданнях позивачем, а третьою особою 1 у поясненнях, було викладено свою правову позицію по справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 08.02.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатек Інвест»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Світ»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу, згідно п.1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити відповідно до умов цього договору виробничий комплекс, загальною площею 2182,10 кв.м, що розташований за адресою: м.Київ, вул.Зрошувальна, 2. Предметом договору сторонами визначено виробничий комплекс, який знаходиться на земельній ділянці, що не перебуває у приватній власності, та складається з будівлі для зберігання ПММ (літера Ж) загальною площею 131,20 кв.м; майстерні електрозварювання (літера Б) загальною площею 899,20 кв.м; туалету (літера И) загальною площею 5,40 кв.м; гаражу-майстерні (літера Г) загальною площею 135,10 кв.м; гаражу для тракторів; пилорами (літера К) загальною площею 139,60 кв.м; складу зберігання матеріалів; депо (літера Л) загальною площею 871,60 кв.м.

Виходячи зі змісту надпису, зробленого на другій сторінці вказаного договору, останній був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Онопрієнко Н.М. та зареєстрований у реєстрі за номером 77.

Крім того, 08.02.2010р. між позивачем та відповідачем був укладений ще один договір купівлі-продажу нежилих будівель та споруд, який було посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Онопрієнко Н.М. та зареєстровано у реєстрі за номером 78.

За умовами вказаного договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити нежилі будівлі та споруди, що знаходяться на земельній ділянці, яка не перебуває у приватній власності, що складаються з нежилої будівлі - депо з підвалом (літера М (М1) загальною площею 251,20 кв.м; майстерні (літера А) загальною площею 221,80 кв.м; електрощитової (літера а1) загальною площею 33,40 кв.м; прохідної (літера а2) загальною площею 22,50 кв.м; гаражів (літера В) загальною площею 197,60 кв.м; майстерень (літери Д, д, д1, д2) загальною площею 448,30 кв.м; складу ПММ (літера Е) загальною площею 180,90 кв.м; складу (літера З) загальною площею 49,20 кв.м, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Зрошувальна, 2.

За приписами ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 ст.207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно із ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність підстав, з якими положення законодавства пов'язують визнання угод недійсними.

Як вказувалося вище, в обґрунтування своїх вимог про визнання недійсним договорів купівлі-продажу від 08.02.2010р., позивач посилається на порушення приписів ст.377 Цивільного кодексу України і ст.120 Земельного кодексу України та зазначає, що укладення договорів стосовно відчуження нерухомого майна повинно було відбуватись після отримання правовстановлюючого документа на земельну ділянку, на якій вказане майно розташовано.

Проте, за висновками суду, вказані твердження позивача є неправомірними і такими, що не можуть бути підставою для визнання договорів недійсними, з урахуванням наступного.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Згідно із ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Аналогічні положення передбачені статтею 321 Цивільного кодексу України.

Повага до права власності закріплена і у якості загальновизнаного міжнародно-правового принципу. Відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р., ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як встановлено судом, відповідно до наданих до матеріалів справи документів: трьох договорів купівлі-продажу від 14.04.2006р., реєстраційних посвідчень №020366, №020362, №020363, виданих Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегатек Інвест»було власником виробничого комплексу та нежилих будівель та споруд, що розташовані по вул.Зрошувальній, 2 у м.Києві, внаслідок чого позивач мав законне право у відповідності до приписів ст.ст.316, 317, 319 Цивільного кодексу України розпоряджатися належним на праві власності нерухомим майном, в тому числі, шляхом укладення договорів купівлі-продажу з відповідачем.

Встановлення обмеження вказаного права свідчило б про порушення передбаченого ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу мирного володіння майном.

Одночасно, системний аналіз положень частин 1 та 2 ст.377 Цивільного кодексу України та ст.120 Земельного кодексу України свідчить про те, що розмір та кадастровий номер земельної ділянки є істотними умовами договору купівлі-продажу нерухомого майна у разі, якщо земельна ділянка знаходиться на певному титулі (право власності, право користування) у попереднього власника, що посвідчується передбаченими ст.126 Земельного кодексу України документами. Наразі, якщо обсяг та умови користування земельною ділянкою не визначені для попереднього власника, відповідно в договорі купівлі-продажу об'єкта нерухомості не може бути зазначений розмір та кадастровий номер земельної ділянки.

Виходячи зі змісту матеріалів справи, на момент укладення договорів купівлі-продажу від 08.02.2010р. право користування земельною ділянкою не було оформлено за Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатек Інвест»(доказів зворотного, зокрема, договору оренди, державного акту до матеріалів справи не надано).

За поясненнями приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Онопрієнко Н.М., які з боку позивача та відповідача підтверджені, на момент вчинення дій відносно нотаріального посвідчення спірних договорів нотаріусу було надано довідку №616 від 04.02.2010р. Головного управління земельних ресурсів, у якій визначено місце розташування земельної ділянки: м.Київ, вул.Зрошувальна, 2, кадастровий номер 63:324:023, площу 29321,58 кв.м, а також зазначено, що державний акт на право власності на земельну ділянку не зареєстрований; станом на 03.02.2010р. в автоматизованій системі ПК «Кадастр»вказана земельна ділянка зареєстрована за Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатек Інвест»на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування.

При цьому, суд зазначає, що за загальним правилом відсутність у договорі всіх істотних умов може бути підставою для визнання договору неукладеним, проте не недійсним. Наразі, оскаржуваний договір укладений з додержанням ст.ст.655, 656, 657, 658 Цивільного кодексу України відносно узгодження всіх необхідних умов договору, форми, права продажу майна.

Крім того, за висновками суду, посилання позивача на абз.2 ч.6 ст.120 Земельного кодексу України є безпідставними, враховуючи, що зі змісту вказаної норми не слідує, що її недотримання має наслідком визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним. Вказаною нормою не передбачено обов'язкового отримання продавцем будівель та споруд до укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна правовстановлюючого документу на земельну ділянку.

Посилання позивача на приписи Наказу №168 від 15.02.2010р. «Про затвердження Порядку присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам»є необґрунтованими, враховуючи, що вказаний нормативно-правовий акт був прийнятий після укладання спірних договорів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 08.02.2010р., посвідчених приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Онопрієнко Н.М. та зареєстрованих в реєстрі за №77 та №78, з визначених позивачем підстав є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Виходячи з того, що за поясненнями позивача, підставою позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно, яке розташовано по вул.Зрошувальній, 2 у місті Києві є недійсність договорів купівлі-продажу від 08.02.2010р., враховуючи висновки суду стосовно відмови у задоволенні позову в цій частині, позовні вимоги про визнання права власності на об'єкти нерухомості також підлягають залишенню без задоволення.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, правомірним та таким, що підлягає задоволенню з урахуванням наступного:

Згідно із ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як свідчать матеріали справи, 30.09.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Світ»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будметалпласт»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити відповідно до умов цього договору виробничий комплекс, загальною площею 2182,10 кв.м, що розташований за адресою: м.Київ, вул.Зрошувальна, 2. Відповідно до відомостей, викладений у витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №30844383 від 03.08.2011р., предметом цього договору є виробничий комплекс, що складається з будівлі для зберігання ПММ (літера Ж) загальною площею 131,20 кв.м; майстерні електрозварювання (літера Б) загальною площею 899,20 кв.м; туалету (літера И) загальною площею 5,40 кв.м; гаражу-майстерні (літера Г) загальною площею 135,10 кв.м; гаражу для тракторів; пилорами (літера К) загальною площею 139,60 кв.м; складу зберігання матеріалів; депо (літера Л) загальною площею 871,60 кв.м.

Крім того, 30.09.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Світ»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будметалпласт»(покупець) також був укладений договір купівлі продажу, згідно якого відповідач зобов'язався передати у власність третьої особи, а третя особа зобов'язалася прийняти та оплатити нежилі будівлі та споруди, які складаються з нежилої будівлі депо з підвалом (літера М) загальною площею 251,20 кв.м; майстерні (літера А) загальною площею 277,70 кв.м; гаражу (літера В) загальною площею 197,60 кв.м; майстерні (літера Д) загальною площею 448,30 кв.м; складу ПММ (літера Е) загальною площею 180,90 кв.м; складу (літера З) загальною площею 49,20 кв.м, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Зрошувальна, 2.

За змістом наявних у матеріалах справи документів, вказані договори у встановленому законом порядку та з передбачених діючим законодавством підстав не визнані недійсними, внаслідок чого з урахуванням положень ст.204 Цивільного кодексу України є правомірними правочинами та приймаються судом до уваги у якості належної підстави для виникнення у позивача та третьої особи цивільних прав та обов'язків щодо купівлі-продажу спірного майна.

За приписами ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

У п.3.1 та п.3.2 договорів купівлі-продажу від 30.09.2011р. сторонами узгоджено, що право власності на предмет договору переходить до покупця з моменту підписання цього договору та його державної реєстрації в уповноважених на те органах.

Виходячи зі змісту надписів, зроблених на другій сторінці вказаних договорів, останні були нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Мороз Г.О. та зареєстровані у реєстрі за номерами 756 та 755.

Одночасно, за змістом витягів №10452499 та 10452096 проведено державну реєстрацію договорів купівлі-продажу від 30.09.2011р., укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Світ»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будметалпласт», про що до Єдиного реєстру правочинів внесено записи відповідно №4664779 та №4664587.

Таким чином, приймаючи до уваги обумовлений положеннями законодавства момент переходу до набувача майна права власності на придбані об'єкти нерухомості, враховуючи проведення нотаріального посвідчення та державної реєстрації договорів купівлі-продажу від 30.09.2011р., суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будметалпласт»набуло право власності на будівлі та споруди, які розташовані по вул.Зрошувальній, 2 у місті Києві та були предметом купівлі-продажу.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння. Право на позов про визнання права власності виникає у особи у разі порушення або невизнання цього права іншими особами, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегатек Інвест»звернулося до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно, яке розташовано по вул.Зрошувальній, 2 у місті Києві, суд дійшов висновку стосовно наявності спору щодо власника вказаного нерухомого майна та наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будметалпласт» права на звернення до суду з розглядуваним позовом.

За таких обставин, враховуючи висновки суду відносно набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Будметалпласт» права власності на нерухоме майно на підставі договорів купівлі-продажу від 30.09.2011р., приймаючи до уваги, що вказане право оспорюється та не визнається позивачем, позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору є правомірним та таким, що підлягає задоволенню.

Заява б/н від 06.10.2011р. позивача про накладення арешту на спірне майно підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке:

Згідно із ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до змісту Інформаційного листа №01-8/2776 від 12.12.2006р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики забезпечення позову»при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За змістом ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача, заявником мають бути визначені підстави такого звернення, обставини, за наявності яких виконання імовірного позитивного рішення по справі може стати неможливим, докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Проте, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не доведено наявності обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно.

При цьому, як встановлено судом, предметом судового розгляду за первісним позовом є вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та визнання права власності. Таким чином, незалежно від результатів вирішення господарським судом спору по даній справі, видача наказу та примусове виконання рішення по даній категорії позовних вимог не провадиться, оскільки право позивача захищається шляхом визнання факту (у разі задоволення позовних вимог), а не передачі майна та вчинення певних дій.

З урахуванням викладеного, вжиття запропонованих позивачем заходів до забезпечення позову суперечить змісту ст.66 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що ніяким чином не може вплинути на виконання рішення у даній справі. Аналогічна позиція викладена у постанові від 26.10.2011р. Вищого господарського суду України по справі №47/184.

За таких обставин, враховуючи приписи ст.ст.4-3, 33, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, зміст Інформаційного листа №01-8/2776 від 12.12.2006р. Вищого господарського суду України, заява б/н від 06.10.2011р. позивача підлягає залишенню без задоволення.

Клопотання відповідача без номеру та без дати, яке надійшло на адресу господарського суду міста Києва 26.10.2011р. про витребування у позивача документів на підтвердження права власності на виробничий комплекс і нежилі будівлі та споруди, що розташовані по вул.Зрошувальній, 2 у місті Києві, а також документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою, на якій знаходяться об'єкти нерухомості, залишені судом без задоволення з огляду на наступне:

Статтею 38 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Тобто, підставою для витребування документів в порядку названої норми Господарського процесуального кодексу України є обґрунтована відсутність у особи можливості самостійно представити певний доказ.

При цьому, відповідачем до матеріалів справи не надано документів, які б свідчили про відмову позивача у наданні перелічених документів.

Крім того, судом також прийнято до уваги пояснення позивача про відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна.

Судові витрати згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатек Інвест»до суду) підлягають віднесенню на позивача. Одночасно, виходячи з того, що позивачем при поданні позовної заяви не було доплачено державне мито в сумі 85 грн., державне мито у вказаному розмірі підлягає стяганню з позивача на користь державного бюджету в порядку норм ст.46 Господарського процесуального кодексу України (у відповідній редакції).

Приймаючи до уваги висновки суду стосовно задоволення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимога на предмет спору, судовий збір за вказаними вимогами підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатек Інвест»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будметалпласт».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.26, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатек Інвест», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Світ», м.Київ про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатек Інвест»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Світ»08.02.2010р., посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Онопрієнко Н.М. та зареєстрованого в реєстрі за №77;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатек Інвест»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Світ»08.02.2010р., посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Онопрієнко Н.М. та зареєстрованого в реєстрі за №78;

- визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатек Інвест», м.Донецьк права власності на виробничий комплекс загальною площею 2182,10 кв.м, який складається з: будівлі для зберігання ПММ (літера Ж) загальною площею 131,20 кв.м; майстерні електрозварювальної (літера Б) загальною площею 899,20 кв.м; туалету (літера И) загальною площею 5,40 кв.м; гаражу-майстерні (літера Г) загальною площею 135,10 кв.м; гаражу для тракторів; пилорами (літера К) загальною площею 139,60 кв.м; складу зберігання матеріалів; депо (літера Л) загальною площею 871,60 кв.м, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Зрошувальна, 2;

- визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатек Інвест», м.Донецьк права власності на нежилі будівлі та споруди загальною площею 1404,90 кв.м, які складаються з: нежилої будівлі депо з підвалом (літера М (М1) загальною площею 251,20 кв.м; майстерні (літера А) загальною площею 221,80 кв.м; електрощитової (літера а1) загальною площею 33,40 кв.м; прохідної (літера а2) загальною площею 22,50 кв.м; гаражів (літера В) загальною площею 197,60 кв.м; майстерень (літери Д, д, д1, д2) загальною площею 448,30 кв.м; складу ПММ 9 (літера Е) загальною площею 180,90 кв.м; складу (літера З) загальною площею 49,20 кв.м, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Зрошувальна, 2.

Задовольнити повністю позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будметалпласт», м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатек Інвест», м.Донецьк про визнання права власності на:

- виробничий комплекс загальною площею 2182,10 кв.м, який складається з: будівлі для зберігання ПММ (літера Ж) загальною площею 131,20 кв.м; майстерні електрозварювальної (літера Б) загальною площею 899,20 кв.м; туалету (літера И) загальною площею 5,40 кв.м; гаражу-майстерні (літера Г) загальною площею 135,10 кв.м; гаражу для тракторів; пилорами (літера К) загальною площею 139,60 кв.м; складу зберігання матеріалів; депо (літера Л) загальною площею 871,60 кв.м, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Зрошувальна, 2;

- нежилі будівлі та споруди загальною площею 1404,90 кв.м, які складаються з: нежилої будівлі депо з підвалом (літера М) загальною площею 251,20 кв.м; майстерні (літера А) загальною площею 277,70 кв.м; гаражу (літера В) загальною площею 197,60 кв.м; майстерні (літера Д) загальною площею 448,30 кв.м; складу ПММ (літера Е) загальною площею 180,90 кв.м; складу (літера З) загальною площею 49,20 кв.м, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Зрошувальна, 2.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Будметалпласт», м.Дніпропетровськ право власності на:

- виробничий комплекс загальною площею 2182,10 кв.м, який складається з: будівлі для зберігання ПММ (літера Ж) загальною площею 131,20 кв.м; майстерні електрозварювальної (літера Б) загальною площею 899,20 кв.м; туалету (літера И) загальною площею 5,40 кв.м; гаражу-майстерні (літера Г) загальною площею 135,10 кв.м; гаражу для тракторів; пилорами (літера К) загальною площею 139,60 кв.м; складу зберігання матеріалів; депо (літера Л) загальною площею 871,60 кв.м, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Зрошувальна, 2;

- нежилі будівлі та споруди загальною площею 1404,90 кв.м, які складаються з: нежилої будівлі депо з підвалом (літера М) загальною площею 251,20 кв.м; майстерні (літера А) загальною площею 277,70 кв.м; гаражі (літера В) загальною площею 197,60 кв.м; майстерні (літера Д) загальною площею 448,30 кв.м; складу ПММ (літера Е) загальною площею 180,90 кв.м; складу (літера З) загальною площею 49,20 кв.м, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Зрошувальна, 2.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатек Інвест»(83022 м.Донецьк, вул.Вуглегорська, буд.3-в, ЄДРПОУ 34304258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будметалпласт» (49100 м.Дніпропетровськ, проспект Героїв, буд.9, кв.166, ЄДРПОУ 05443558) судовий збір в розмірі 42000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатек Інвест»(83022 м.Донецьк, вул.Вуглегорська, буд.3-в, ЄДРПОУ 34304258) на користь державного бюджету України державне мито в сумі 85 грн.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 09.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повне рішення складено 14.12.2011р.