Рішення

від 17.12.2012 по справі 19пд/5014/2966/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.12.12 Справа № 19пд/5014/2966/2012

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Стаханово-Алчевського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Боково-Платівської селищної ради, смт.Боково-Платове, м.Антрацит Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергокомплекс", с.Бобрикове Луганської області

про зобов"язання проведення рекультивації земельної ділянки та повернення земельної ділянки власнику

в присутності представників сторін:

від заявника -Трофименко П.В., старший прокурор, посвідчення № 008305 від 09.10.2012; Закарян Б.Н., прокурор, посвідчення № 008373 від 09.10.2012;

від позивача -Лобанова О.В., спеціаліст-землевпорядник, довіреність № 807 від 04.12.2012;

від відповідача -представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: прокурором Стаханово-Алчевської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері заявлені вимоги про зобов"язання Товариство з обмеженою відповідальністю „Енергокомплекс" провести рекультивацію земельної ділянки площею 1,0 га, розташованої на території смт.Боково-Платове Антрацитівського району, яку воно раніше використовувало на підставі договору оренди земельної ділянки від 27.12.2005 та угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.06.2011; про зобов"язання Товариство з обмеженою відповідальністю „Енергокомплекс" повернути Боково-Платівській селищній раді земельну ділянку, яку воно раніше використовувало на підставі договору оренди земельної ділянки від 27.12.2005 та угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.06.2011, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав за актом приймання-передачі.

Представники заявника та позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач надав лист № 822 від 14.12.2012, в якому повідомив, що при передачі в оренду земельної ділянки порушень землі не було, орендодавець та орендар взаємних претензій по прийому-передачі земельної ділянки не мали. Внаслідок господарської діяльності відповідача порушена цілісність грунтів, тому повернути земельну ділянку, на думку позивача, відповідач може після проведення рекультивації. Попередньо відбулось складування гірської породи, яка є результатом господарської діяльності відповідача. Порода не вивезена, а розпланована по земельній ділянці, яка використовується відповідачем.

Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки відповідач суду не повідомив.

В п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2012 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В п.3.9.2 зазначеної постанови передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З п.3.13 цієї ж постанови вбачається, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

У наведених в даному пункті випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

В п.3.14 постанови визначено, що нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Тобто до повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на час розгляду справи.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Відповідач позовні вимоги не оспорив.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників заявника та позивача, які прибули у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Боково-Платівською селищною радою (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Енергокомплекс" (орендар, відповідач) 27.12.2005 був укладений договір оренди земельної ділянки, державна реєстрація від 27.12.2005 за № 103453/040539800040, за умовами якого орендодавець на підставі рішення сесії Боково-Платівської селищної ради від 19.09.2005 № 22/1 передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку під розміщення проммайданчика для виконання проектно-вишукувальних робіт по пласту К7 в межах штатного поля Відокремленого підрозділу „Шахта „Краснолуцька" без права видобування вугілля за адресою: м.Антрацит, с-ще Бокове-Платове в районі вул.Р.Люксембург.

В п.3.1 договору сторони дійшли згоди, що договір укладено на 5 років. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов"язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. Якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк та на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням. Для поновлення договору оренди землі орендар повинен звернутись з письмовою заявою до Боково-Платівської селищної ради про продовження терміну користування земельною ділянкою за два місяці до закінчення договору оренди.

23.06.2011 між сторонами була укладена угода про поновлення договору оренди земельної ділянки від 27.12.2005 № 103453/040539800040, державна реєстрація від 23.06.2011 за № 441034534000003, за умовами якої орендодавець на підставі рішень сесії Боковоплатівської селищної ради від 19.09.2005 № 22/1 та від 29.12.2010 № 2/4, передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під розміщення проммайданчика для проведення проектно-вишукувальнх робіт по пласту К7 в межах шахтного поля Відокремленого підрозділу шахти "Краснолуцька" без права видобутку вугілля, яка знаходиться за адресою: на території смт.Боково-Платове (п.1 угоди).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,00 га, у тому числі землі промисловості -1,00 га; на земельних ділянках об"єкти нерухомого майна та інші об"єкти інфраструктури -відсутні (п.п.2-3 угоди).

Відповідно до п.8 угоди договір укладено терміном до 28.04.2012. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Пунктом 21 угоди передбачено, що після припинення дії договору орендар по акту приймання-передачі повертає орендодавцеві на протязі семи днів після закінчення строку договору земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Відмова від подальшого користування земельною ділянкою здійснюється листом-повідомленням. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов"язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв"язується у судовому порядку. Аналогічні умови визначені в п.31 угоди.

Як вбачається з п.41 угоди за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та договору, в тому числі: у разі невиконання орендарем обов"язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов"язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки, в тому числі затрати на приведення земельної ділянки до стану, придатного для подальшого використання, а також недоотриманні доходи (упущену вигоду). Розміри збитків та затрат визначаються орендодавцем. У разі недосягнення сторонами згоди про розмір відшкодування збитків спір вирішується в судовому порядку.

Перевіркою додержання вимог природоохоронного законодавства, проведеною Стаханово-Алчевською міжрайонною природоохоронною прокуратурою встановлено, що підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю „Енергокомплекс" відповідно до договору оренди земельної ділянки від 27.12.2005 та угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.06.2011 використовувало земельну ділянку площею 1,0 га під розміщення проммайданчика для виконання проектно-вишукувальних робіт по пластику К7 в межах шахтного поля Відокремленого підрозділу шахти „Краснолуцька" на території смт.Боково-Платове м.Антрацит. Строк оренди земельної ділянки, відповідно до п.8 угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 27.12.2005, скінчився 28.04.2012.

Згідно п.8 угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 27.12.2005 після закінчення строку дії договору орендар у встановленому порядку не звернувся до орендодавця -Боково-Платівської селищної ради про поновлення договору оренди. Крім того, у Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергокомплекс" закінчилася дія дозволу на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки Держгірпромнагляду № 1325.07.30-10.10.1 від 28.04.2007, яке надавало право проводити підземні гірничі роботи в межах гірничого відводу Відокремленого підрозділу „Шахта „Краснолуцька" Державного підприємства „Донбасантрацит", що було метою використання спірної земельної ділянки.

До теперішнього часу відповідач земельну ділянку не повернув та не звернувся у порядку ст.33 Закону України „Про оренду землі" до Боково-Платівської селищної ради про поновлення строку оренди земельної ділянки чи укладення нового договору оренди земельної ділянки, як це передбачено п.21 угоди. Не дивлячись на те, що листом за № 274 від 10.05.2012 виконкомом Боково-Платівської селищної ради було запропоновано директору Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергокомплекс" надати документи на продовження дії договору оренди або звільнити земельну ділянку, жодних документів відповідачем не було надано, у тому числі дозволу Держгірпромнагляду на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки.

Проте, відповідно до актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складених комісією Боково-Платівської селищної ради, Товариство з обмеженою відповідальністю „Енергокомплекс" продовжує використовувати земельну ділянку, розмістивши на ній тимчасові приміщення, будівлі та споруди. Крім того, як свідчить акт перевірки стану земельної ділянки від 07.11.2012, проведеної на спірній земельній ділянці, внаслідок господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергокомплекс" порушена цілісність грунтів через влаштування 2-х відкритих стволів, а також по території ділянки розміщено гірську породу.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергокомплекс" у передбачений договором строк не звільнило та не передало земельну ділянку позивачу, заявник звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Статтею 121 Конституції України передбачено, що на органи прокуратури України покладається представництво інтересів громадян або держави в судах у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст.20 Закону України „Про прокуратуру" (станом на момент звернення до суду з позовом) прокурор або його заступник при виявленні порушень закону має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України „Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 прокурор звертається до господарського суду з позовом в інтересах держави, самостійно визначаючи та обгрунтовуючи у позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави або в чому існує загроза державним інтересам.

Згідно ст.13 Конституції України, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах України, є об"єктом права власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування, а згідно ст.5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до системи місцевого самоврядування входять міські, сільські селищні ради.

Даний позов поданий Стаханово-Алчевським міжрайонним прокурором з нагляду за додержанням законів в природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Боково-Платівської селищної ради Антрацитівського району Луганської області з підстав порушення вимог земельного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергокомплекс" в процесі використання земельної ділянки.

Згідно ст.14 Конституції України і ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно ст.ст.142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади безпосередньо або через органи самоврядування, в межах їх повноважень, визначених законом, шляхом прийняття рішень, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Відповідно до п.„а" ч.1 ст.12 Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Статтею 123 Земельного кодексу України встановлений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Статтею 16 Закону України „Про оренду землі" та ст.124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч.5 ст.126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цих Законів, а також договором оренди землі.

Згідно до ст.13 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч.1 ст.31 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як вбачається з матеріалів справи, та не оспорюється відповідачем, відповідно до п.8 угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 27.12.2005 № 103453/040539800040 договір припинив свою дію у передбаченому законодавством порядку з 29.04.2012.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України „Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 21 угоди сторони визначили, що після припинення дії договору орендар по акту приймання-передачі повертає орендодавцеві на протязі семи днів після закінчення строку договору земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Відмова від подальшого користування земельною ділянкою здійснюється листом-повідомленням. Аналогічні умови визначені в п.31 угоди.

Згідно підпункту 3.1 п.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Оскільки відповідач ні у передбачений п.21 угоди від 23.06.2011 строк, ні в подальшому не повернув земельну ділянку і продовжує користуватися нею без правовстановлюючих документів, має місце самовільне зайняття земельної ділянки.

В статті 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" дається визначення самовільного зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З огляду на викладене, господарський суд вважає обгрунтованою вимогу заявника стосовно зобов"язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокомплекс" повернути Боково-Платівській селищній раді земельну ділянку, яка раніше використовувалась на підставі договору оренди земельної ділянки від 27.12.2005 та угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.06.2011, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав за актом приймання-передачі.

Стосовно вимоги заявника про зобов"язання відповідача провести рекультивацію земельної ділянки площею 1,0 га, розташованої на території смт.Боково-Платове Антраацитівського району, яку останній раніше використовував на підставі договору оренди земельної ділянки від 27.12.2055 та угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.06.2011, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.166 Земельного кодексу України рекультивація порушених земель - це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель.

Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації.

Для рекультивації порушених земель, відновлення деградованих земельних угідь використовується ґрунт, знятий при проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, шляхом його нанесення на малопродуктивні ділянки або на ділянки без ґрунтового покриву.

Стаття 52 Закону України "Про охорону земель" також дає визначення рекультивації земель, а саме рекультивації підлягають землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та в гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт.

При проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтового покриву, відокремлена ґрунтова маса підлягає зняттю, складуванню, збереженню та перенесенню на порушені або малопродуктивні земельні ділянки відповідно до робочих проектів з рекультивації порушених земель та підвищення родючості ґрунтів.

При знятті ґрунтового покриву здійснюється пошарове зняття і роздільне складування верхнього, найбільш родючого шару ґрунту, та інших прошарків ґрунту відповідно до структури ґрунтового профілю, а також материнської породи.

Об'єм ґрунтової маси, що підлягає зняттю і роздільному складуванню, визначається в проектах рекультивації порушених земель.

Рекультивація земельних ділянок здійснюється шляхом пошарового нанесення на малопродуктивні земельні ділянки або ділянки без ґрунтового покриву знятої ґрунтової маси, а в разі потреби - і материнської породи в порядку, який забезпечує найбільшу продуктивність рекультивованих земель.

Роботи із зняття, складування, збереження та нанесення ґрунтової маси на порушені земельні ділянки здійснюються за рахунок фізичних та юридичних осіб, з ініціативи або вини яких порушено ґрунтовий покрив, а роботи з нанесення знятої ґрунтової маси на малопродуктивні землі здійснюються за бажанням власників або землекористувачів, у тому числі орендарів, цих земельних ділянок за їх рахунок.

Крім того слід звернути увагу заявника на те, що в п.41 угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.06.2011 сторони домовились, що за невиконання або неналежне виконання договору вони несуть відповідальність відповідно до закону та договору, в тому числі: у разі невиконання орендарем обов"язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов"язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки, в тому числі затрати на приведення земельної ділянки до стану, придатного для подальшого використання, а також недоотриманні доходи (упущену вигоду). Розміри збитків та затрат визначаються орендодавцем. У разі недосягнення сторонами згоди про розмір відшкодування збитків спір вирішується в судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що проведення рекультивації земельної ділянки не є обов"язком відповідача, а може бути здійснена, у разі необхідності, за бажанням власником з подальшим відшкодуванням понесених витрат.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 17.12.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги Стаханово-Алчевського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Боково-Платівської селищної ради, смт.Боково-Платове, м.Антрацит Луганської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокомплекс", с.Бобрикове Луганської області, задовольнити частково.

2.Зобов"язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергокомплекс", Луганська область, Антрацитівський район, село Бобрикове, вул.Советська, б.1А, код 32260860, повернути Боково-Платівській селищній раді міста Антрацит Луганської області, Луганська область, м.Антрацит, смт.Боково-Платове, вул.Жовтнева, б.31, код 04336748, земельну ділянку, яку використовувало на підставі договору оренди земельної ділянки від 27.12.2005 та угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.06.2011, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому одержало її за актом приймання-передачі, видати наказ.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокомплекс", Луганська область, Антрацитівський район, село Бобрикове, вул.Советська, б.1А, код 32260860 в доход державного бюджету України на поточний рахунок 31214206783006, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Луганській області, одержувач -УДКСУ у м.Луганську, МФО 804013, код за ЄДРПОУ 37991503, код класифікації доходів (ККД): 22030001, назва „Судовий збір" (Державна судова адміністрація України, 050); символ звітності банку: 206, судовий збір в сумі 536 грн. 50 коп., видати наказ Антрацитівській об"єднаній державній податковій інспекції Луганської області Державної податкової служби.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 24.12.2012.

Суддя Т.В.Косенко