Рішення

від 18.12.2012 по справі 5015/4185/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.12 Справа№ 5015/4185/12

За позовом : Першого заступника прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі органу, уповноваженому здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України, м. Київ, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів, військової частини А2678, м. Львів

до відповідача : Львівської міської ради, м. Львів

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Управління Держкомзему у м. Львові, м. Львів

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Спільне українсько-англійське підприємство "Західна нафтова група", м. Луцьк; Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп», м.Луцьк

про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельних ділянок від 31.12.2001 р. серії АЕЕ№729587 в частині продажу ділянки, що відноситься до категорії земель оборони та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та користування

суддя Мороз Н.В.

при секретарі Ю.Шиманській

Представники:

Від прокуратури- Покора К.В.

Від позивачів - Деркач Р.В.

Відповідача -не з'явився

Від третіх осіб - Корінь Р.В.

Суть спору:

Позовну заяву подано першим заступником прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі органу, уповноваженому здійснювати відповідні функції у спірних відносинах -Міністерства оборони України, м. Київ, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів, військової частини А2678, м. Львів, до Львівської міської ради, м. Львів, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління Держкомзему у м. Львові, м. Львів, третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів- Спільне українсько-англійське підприємство "Західна нафтова група", м. Луцьк; Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп», м. Луцьк про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу земельних ділянок від 31.12.2001 р. серії АЕЕ№729587 в частині продажу земельної ділянки у м. Львові по вул. Левандівській площею 1600 кв.м., яка перебуває на балансі у квартирно-експлуатаційному відділі м. Львова та на якій розміщуються будівлі (контрольно-пропускний пункт, не житлова будівля та інші споруди) військової частини А2678; витребування з чужого незаконного володіння та користування земельної ділянки у м. Львові, вул. Левандівська, площею 1600 кв.м.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.10.2012 р. було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 06.11.2012 р. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 06.11.2012 р., 27.11.2012р., 03.12.2012р.

Ухвалою суду від 18.12.2012р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- ТзОВ «Вест ойл груп», м. Луцьк, вул. Кременецька, 38.

Представникам сторін та третіх осіб роз'яснено їх права та обов»язки згідно ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні прокурор та представники позивача позов підтримали з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердили, зокрема, що оскаржуваним договором, укладеним на виконання ухвали Львівської міської ради №688 від 29.06.2000 р. "Про продаж вільних земельних ділянок несільськогосподарського призначення у м. Львові", Львівська міська рада як продавець відчужила на користь на даний час ліквідованого ПП "Галицькі страви" ряд земельних ділянок, у т.ч. спірну, яка належить до території військового містечка №140 та на якій розміщується військова частина А2678. Відповідно до п. 9.1. договору, Львівська міська рада гарантувала, що спірна земельна ділянка входить до категорії земель, що можуть бути приватизовані згідно законодавства України, вільні від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб. 28.09.2005 р. ПП "Галицькі страви" виготовило на вказану земельну ділянку (кадастровий №4610136300:06:021:0008) та отримало державний акт на право власності НА№738452, зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №02.05.438.01995 кн. 02-3, а згодом, на підставі договору ВСЕ№516525 купівлі-продажу відчужило вказану земельну ділянку СУАП ТзОВ "Західна нафтова група". На даний час ухвала Львівської міської ради №688 від 29.06.2000 р. скасована ухвалою Львівської міської ради №889 від 24.05.2007 р. "Про відміну ухвали Львівської міської ради від 29 червня 2000 року №688". Відповідно до довідки Львівського міського управління земельних ресурсів №40/5/853 від 15.01.2004 р. функціональне використання земель по вул. Левандівській, 5 -землі оборони. Таким чином, вказана земельна ділянка належала до державної, а не комунальної власності, і Львівська міська рада не мала права нею розпоряджатись. Згідно ст. 4 ЗК України 1990 р., землі оборони не можуть передаватись у колективну та приватну власність. Посилається на неможливість використання спірної земельної ділянки набувачем без знесення існуючого на ній військового майна. Просить позов задовольнити.

Щодо того, що військовий прокурор Західного регіону України у 2007 р. вже звертався із позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Львівської КЕЧ району, 124 центру забезпечення продовольством і зберігання техніки та майна продовольчої служби Міністерства оборони України до Львівської міської ради про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу земельних ділянок від 31.12.2001 р. серії АЕЕ№729587 в частині продажу земельної ділянки у м. Львові по вул. Левандівській, площею 1600 кв.м., який розглядався в межах справи №18/274 господарського суду Львівської області, скерованої на новий розгляд постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2009 р. №18/274, яка ухвалою суду від 24.12.2009р. залишена без розгляду, то прокурор зазначає, що дана справа є відмінною з точки зору підстав заявленого позову, що не перешкоджає її розгляду.

Представник відповідача в судове засідання 27.11.2012р. з»явився, із вказаними у позовній заяві твердженнями погодився. Позовні вимоги визнав.

Представник третьої особи - Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі ТзОВ позов заперечив за безпідставністю. Посилається на те, що рішенням господарського суду Львівської області від 07.03.2007 р. у справі №1/727-19/246 за позовом Львівської міської ради до Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі ТзОВ, ПП "Галицькі страви", за участю третіх осіб, зокрема, військової частини №124 Генштабу Збройних Сил України, Міністерства оборони України, Львівської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України, за участю прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.12.2001 р. та витребування земельної ділянки по вул. Левандівській чужого незаконного володіння СУАП "західна нафтова група" у формі ТзОВ, у позові було відмовлено. Рішення було залишене без змін постановою львівського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 р., постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2008 р. та постановою Верховного Суду України від 23.09.2008 р. Крім того, рішенням господарського суду Львівської області від 02.03.2007 р. у справі №1/643-15/210а за позовом СУАП "Західна нафтова група" у формі ТзОВ до Львівської міської ради було визнано право власності СУАП "Західна нафтова група", зокрема, на земельну ділянку по вул. Левандівська, площею 0,16га. Це рішення залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2008 р. та постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2008 р. Ухвалою Верховного Суду України від 25.09.2008 р. було відмовлено у перегляді в касаційному порядку зазначеної постанови Вищого господарського суду України. Просить у позові відмовити.

Просив також залучити приватне підприємство "Галицькі страви" в якості відповідача по справі. Однак, згідно із спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців вказане підприємство було припинене та виключене з реєстру, у зв'язку із чим таке клопотання не підлягає задоволенню.

Представник третьої особи- ТзОВ «Вест Ойл Груп», м. Луцьк позов заперечив з аналогічних підстав, поданих Спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група".

Інші особи відзивів чи пояснень по справі не надали.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника сторін, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

З матеріалів справи, зокрема, клопотання від 19.07.2012 р. вбачається, що 124 центр забезпечення продовольством і зберігання техніки та майна продовольчої служби (124 ЦЗП і ЗТ та МПС), військова частина А2678 були реформовані у військову частину А2678 (м. Львів, вул. Левандівська, 5) згідно із директивою міністра оборони України від 30.07.2011 р. №Д-322/1/06. Згідно з інформацією щодо використання земель Міністерства оборони України б/д, б/н, у КЕВ м. Львова за вказаною адресою обліковується земельна ділянка площею 11,98 га. Згідно із довідкою №9147 від 15.01.2004 р. №40/5/853 про визначення грошової оцінки земельної ділянки в м. Львові, земельна ділянка у м. Львів, вул. Левандівська, 5 площею 101100 кв.м. належала до земель громадського призначення (землі оборони).

Ухвалами суду від 27.11.2012р. та 03.12.2012р. суд витребовував у прокурора та позивача представити довідку про правовий статус земельної ділянки станом на день розгляду справи. Проте, вимоги ухвал суду виконані не були. Згідно ст.38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. Проте, таке клопотання ні прокурором, ні позивачем заявлено не було.

Посилання прокурора на належність позивачам спірної земельної ділянки (в частині 1600 кв.м.) ґрунтується на рішенні виконкому Львівської міської ради №3-"С" від 08.02.1985 р. "Про встановлення меж земельних ділянок військових містечок на території м. Львова", яким закріплено земельні ділянки за КЕЧ Львівського району (п. 1), зобов'язано Архітектурно-планувальне управління м. Львова виконати відвід таких земельних ділянок і винести їх межі в натуру за рахунок КЕЧ Львівського району (п. 2). Однак, жодних доказів виконання такого рішення суду надано не було.

У відповідності до висновку №3934/3935 від 20.02.2012 р. судової будівельно-технічної експертизи по господарській справі №7/219 (18/275) за позовом військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Львівської КЕЧ району -124 центру забезпечення продовольством і зберігання техніки та майна продовольчої служби МО України до спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, що відноситься до земель оборони, межі земельної ділянки по вул. Левандівській у м. Львові площею 0,16 га частково накладається на земельну ділянку, що відноситься до земель оборони та перебуває в постійному користуванні МО України -землі військового містечка №140. Однак, згідно із ст.ст. 22, 23 ЗК України 1990 р. в редакції, чинній на час існування відповідних відносин, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутаті.

Однак, таких доказів набуття відповідного права на земельну ділянку до дати укладення оскаржуваного договору суду надано не було, у зв'язку із чим посилання прокурора як на підставу позову на ст. 4 ЗК України 1990 р., згідно із якою землі оборони не можуть передаватись у колективну та приватну власність, є необгрунтованим.

Ухвалою Львівської міської ради №303 від 01.07.1999 р. "Про погодження місця розташування та надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження для земельних ділянок, що пропонуються на продаж шляхом конкурсу", надано відповідне погодження, зокрема, щодо земельної ділянки по вул. Левандівській площею 1600 кв.м. під будівництво АЗС. Рішеннями виконавчого комітету Львівської міської ради від 16.06.2000 р. №304 "Про затвердження проектів відведення та надання дозволу на проведення продажу земельних ділянок шляхом конкурсу" та від 16.06.2000 р. №305 "Про затвердження матеріалів попереднього погодження на земельні ділянки, які пропонуються на продаж шляхом конкурсу" були затверджені відповідні матеріали, зокрема, щодо спірної земельної ділянки.

Ухвалою Львівської міської ради №688 від 29.06.2000 р. "Про продаж вільних земельних ділянок несільськогосподарського призначення у м. Львові", було затверджено технічні паспорти та стартові ціни продажу земельних ділянок, у т.ч. спірної, наказано Департаменту економічної політики та ресурсів провести конкурс по продажу цих земельних ділянок, укласти договори купівлі-продажу, а Львівському міському управлінню земельних ресурсів -внести відповідні зміни в земельно-кадастрову документацію та зареєструвати такі договори. З матеріалів справи вбачається, що вказана ухвала була фактично виконана і на дату її скасування вичерпала свою обов'язковість одноразовим застосуванням як правовий акт індивідуального характеру. Ухвалою Львівської міської ради №889 від 24.05.2007 р. "Про відміну ухвали міської ради від 29.06.2000 р. №688" зазначену ухвалу було відмінено, що не впливає на чинність та законність правочинів /дій спрямованих на виконання відміненої ухвали до дати її відміни.

Ухвала Львівської міської ради №688 від 29.06.2000 р. позивачами не оскаржувалась, недійсною не визнавалась. У позовній заяві прокурор обґрунтовує своє диспозиційне право визначати предмет позову і стверджує про недоцільність визнання недійсною такої ухвали після її відміни і таке посилання в силу ст. 22 ГПК України враховується судом. При цьому, наслідки визнання правового акту недійсним та його відміни органом, який його прийняв, є різними, а відтак подальша відміна реалізованого правового акту не впливає на дійсність правочинів, вчинених на його виконання під час його дії.

31.12.2001 р. між Львівською міською радою (продавець) та приватним підприємством "Галицькі страви" (покупець-переможець конкурсу) був укладений оскаржуваний договір купівлі-продажу земельних ділянок, посвідчений приватним нотаріусом львівського міського нотаріального округу Пікулицькою Н.М., зареєстрований в реєстрі за №6522, зареєстрований у Львівській міській раді 31.12.2001 р. №105 кн. 6-ю. За вказаним договором було продано, зокрема, спірну земельну ділянку. Приватне підприємство "Галицькі страви" 28.09.2005 р. отримало державний акт на право власності на земельну ділянку ЯА№738452.

12.10.2005 р. між ПП "Галицькі страви" (продавець) та Спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі ТзОВ був укладений договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Луньом А.В., зареєстрований в реєстрі за №4762.

04.07.2012р. між Спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі ТзОВ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп», м.Луцьк був укладений договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Н.А., зареєстрований в реєстрі за №2238.

Згідно п. 2 Постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Згідно ст. 48 ЦК УРСР, який діяв на дату укладення оспорюваного договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. Однак, належних доказів наявності передбачених законом підстав для визнання договору недійсним суду надано не було.

У відповідності до акту приймання-передачі будівель, комунальних споруд та інженерних мереж, благоустрою та території військового містечка №140 м. Львів, вул. Левандівська, 5 від 14.07.2006 р., затвердженого 25.04.2007 р., об'єкти, розташовані за вказаною адресою були від 124 ЦЗП і ЗТ та МПС прийняті КЕВ міста Львова. У відповідності до листа Фонду державного майна України від 13.07.2007 р. №10-15-11066, за адресою м. Львів, вул. Левандівська, 5 розташоване державне майно, яке обліковується в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності та знаходиться на балансі Міністерства оборони України. Однак, та обставина, що на земельній ділянці площею 11,98 га у м. Львів, вул. Левандівська, 5 розташовані майнові об'єкти, не впливає на характер спірних відносин, оскільки право власності на такі об'єкти сторонами по справі не оскаржується. Питання неможливості будівництва АЗС на частині вказаної ділянки площею 1600 кв.м. без знесення існуючих споруд стосується спору подальшої реалізації власниками землі та / або користувачами своїх прав на земельну ділянку, які виникли на підставі договору, що не впливає на чинність такого договору. Сам по собі перехід права на земельну ділянку не тягне за собою перехід права власності і на розташовані на ній об'єкти і не дає права демонтовувати їх.

Згідно ст. 387 ЦК України, лише власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. З урахуванням наведеного, не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині витребування земельної ділянки.

Щодо визнання відповідачем позову, слід зазначити, що згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, №18 від 26.12.2011р. «Про практику застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача -про визнання позову. На підставі ч. 6 ст. 22 ГПК, у разі якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного удового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку в позові відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 4-7, 32, 33, 43, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Суддя Мороз Н.В.

Рішення складено 21.12.2012р.