Постанова

від 20.12.2012 по справі 2/072-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2012 р. Справа№ 2/072-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Смірнової Л.Г.

Тищенко О.В.

при секретарі судового засідання Марченко Ю.І.

за участю представників:

від позивача: Бекірова С.Н. - за довіреністю

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ріжки»

на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2012 року

у справі № 2/072-12 (суддя Конюх О.В.)

за позовом : Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Ріжки»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ріжки»

про стягнення 215600,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Виробничий сільськогосподарський кооператив "Ріжки" звернувся до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ріжки" про стягнення грошових коштів в сумі 215600,00 грн. як безпідставно набуте майно.

Рішенням господарського суду Київської області від 07.11.2012 року у справі № 2/072-12 (суддя Конюх О.В.) позовні вимоги Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Ріжки» задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ріжки» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Ріжки».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012р. у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Смірнова Л.Г., Тищенко О.В., апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ріжки» у справі № 2/072-12 прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.12.2012 року.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення ґрунтувалось на неповно з'ясованих обставинах, оскільки апелянт отримав від позивача грошові кошти на підставі договору та чітким призначенням - орендна плата за землю згідно договору від 14.04.2011 року, тобто на достатній правовій підставі. З огляду на таке апелянт зазначає, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи та при постановленні рішення судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні, що відбулось 20.12.2012 року представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, посилаючись на те, що рішення прийнято у відповідності до законодавства України.

Відповідач до судового засідання, що відбулось 20.12.2012 року, не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності відповідача є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, зокрема, копією платіжного доручення від 22.04.2011р. № 250 та копією виписки по особовому рахунку ТОВ "Агрофірма "Ріжки" в АБ "Київська Русь" за 22.04.2011р., позивачем було перераховано відповідачу суму грошових коштів в розмірі 215600,00 грн.

При цьому, в графі «призначення платежу» визначено: орендна плата за землю згідно договору №1 від 14.04.2011р. без ПДВ.

Як вбачається з тексту апеляційної скарги, відповідачем не заперечуються та, навпаки, підтверджуються наведені обставини.

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача наведеної суми грошових коштів як таких, що набуті безпідставно. При цьому, позивач стверджував, що зазначений платіж здійснено ним помилково, оскільки договірних відносин щодо оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем на момент здійснення платежу не існувало.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про укладення між сторонами договору оренди землі №1 від 14.04.2011р., який визначений в платіжному дорученні в якості підстави перерахування позивачем відповідачу суми грошових коштів в розмірі 215600,00 грн.

Інших документальних підстав набуття відповідачем коштів в сумі 215600,00 грн. як орендної плати за землю, матеріали справи не містить також.

Відповідно до ст.ст. 14, 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до пунктів 4, 161, 13 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. № 1021, Книга записів в паперовому вигляді ведеться територіальним органом Держземагентства. Державна реєстрація здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Книги записів. Державна реєстрація документа, що посвідчує право на земельну ділянку, проводиться за місцем розташування земельної ділянки.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2011р. № 974 "Про утворення територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів" прийнято рішення про реорганізацію територіальних органів Державного комітету із земельних ресурсів шляхом приєднання до новоутворених територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів. Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011р. № 835 "Деякі питання надання Державним агентством земельних ресурсів та його територіальними органами платних адміністративних послуг" встановлено, що до завершення здійснення заходів з утворення територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів функції з ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі покладаються на територіальні органи Державного комітету із земельних ресурсів.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що державна реєстрація договору оренди на земельну ділянку в селі Ріжки належить до компетенції Управління Держкомзему в Таращанському районі Київської області.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки Управління Держкомзему в Таращанському районі Київської області від 01.10.2012р. № 708, договір оренди між ВСК "Ріжки" та ТОВ "АФ "Ріжки" управлінням не реєструвався.

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача про те, що перерахування орендної плати відповідачу, який позбавлений можливості користуватися земельними ділянками, є правомірним, оскільки позивач фактично користується земельними ділянками в селі Ріжки, які належать громадянам - власникам земельних паїв, і на які укладено договори оренди між громадянами власниками та ТОВ "АФ "Ріжки", відповідно.

Так, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що такі твердження відповідача не ґрунтується на нормах чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" та частини 1 ст. 93 ЗК України оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно до ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно до частин першої та другої ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" закон відносить орендну плату за землю із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату до істотних умов договору оренди землі, відсутність хоча б однієї з яких є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди землі та визнання такого договору недійсним.

Відповідно до ст.ст. 14, 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За таких обставин суть взаємних прав та обов'язків осіб щодо оренди земельної ділянки полягає в тому, що орендодавець за письмовим договором, що підлягає державній реєстрації, зобов'язується передати орендарю земельну ділянку, необхідну останньому для здійснення діяльності, що в свою чергу тягне за собою обов'язок орендаря сплачувати орендодавцю обумовлену договором орендну плату.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, правовими підставами нарахування та сплати позивачем відповідачу орендної плати за землю та належним доказом правомірності набуття відповідачем спірних грошових коштів в сумі 215600,00 грн. як орендної плати за землю, повинен бути укладений в належній формі та зареєстрований у встановленому порядку договір оренди землі, якій повинен містити всі необхідні істотні умови для договорів даного виду.

Разом з тим, як зазначалось, матеріали справи не містять доказів про укладення між позивачем та відповідачем договору оренди землі № 1 від 14.04.2011р., або будь-якого іншого договору оренди землі. Згідно довідки Управління Держкомзему в Таращанському районі Київської області від 01.10.2012р. № 708 договір оренди між ВСК "Ріжки" та ТОВ "АФ "Ріжки" управлінням не реєструвався

З матеріалів справи не вбачається також та сторонами не зазначено про наявність будь-яких інших підстав, які б могли свідчити про наявність правових підстав для набуття відповідачем за рахунок позивача грошових коштів в розмірі 215600,00 грн.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що грошові кошти позивача в сумі 215600,00 грн., сплачені останнім платіжним дорученням від 22.04.2011р. № 250, є такими, що набуті відповідачем безпідставно.

Судова колегія зазначає, що лише зазначення в платіжному дорученні від 22.04.2011р. № 250 відомостей про те, що перерахування грошових коштів здійснюється згідно договору, не може підтверджувати факт існування такого договору, як і дійсну наявність правових підстав для здійснення такого перерахування .

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Зазначене положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до пункту 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року №22 та зареєстрованої в Мінюсті 29.03.2004р. за № 377/8976, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатись ним у строк, встановлений законодавством України.

За таких обставин, апеляційний суд робить висновок про наявність у відповідача обов'язку повернення позивачу грошових коштів в сумі 215600,00 грн., які, як встановлено, набуті відповідачем безпідставно.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення коштів від 24.08.2012р. № 33, на яку отримав відповідь від 27.09.2012р. № 28, з якої вбачається, що відповідач відмовився повернути позивачу кошти, посилаючись на те, що ТОВ "АФ "Ріжки" зазначені кошти направило на проведення оплати власникам земельних паїв за їх оренду, які фактично використовуються ВСК "Ріжки", тобто належним чином виконало свої зобов'язання перед ВСК "Ріжки" щодо проведення розрахунків з власниками земельних паїв за їх використання.

Разом із тим, з матеріалів справи не вбачається наявності існування між позивачем та відповідачем зобов'язальних відносин, за якими відповідач мав би обов'язок розраховуватися з громадянами - власниками земельних паїв за орендне користування позивачем зазначеними земельними паями.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області від 07.11.2012 року у справі № 2/072-12 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ріжки», викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ріжки» на рішення господарського суду Київської області від 07.11.2012 року у справі № 2/072-12 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ріжки» на рішення господарського суду Київської області від 07.11.2012 року у справі № 2/072-12 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2012 року у справі № 2/072-12 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 2/072-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Гончаров С.А.

Судді Смірнова Л.Г.

Тищенко О.В.