Постанова

від 17.12.2012 по справі 5011-9/12331-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2012 р. Справа№ 5011-9/12331-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання: Петрову Д.В.,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія»

на рішення господарського суду міста Києва

від 25.10.2012 року

у справі № 5011-9/12331-2012 (суддя - Бондаренко Г.П.)

за позовом приватного підприємства «Еллада Плюс», м. Житомир,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія», м. Київ,

про стягнення 24000,00 грн., -

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Еллада Плюс» (надалі - ПП «Еллада Плюс») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» (надалі -ТОВ «Універсальна компанія») 24000,00 грн., обґрунтовуючи вимоги наявністю заборгованості перед позивачем за отриманий товар за договором №66 від 29.03.2012 року.

Під час розгляду справи позивач подав до суду заяву №251012/01 від 25.10.2012 р., якою підтверджує наявність заборгованості відповідача у розмірі 14500,00грн. (а.с.53). В протоколі судового засідання від 25.10.2012 року міститься посилання про звернення позивача із заявою про зменшення позовних вимог (а.с.55).

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.10.2012 року по справі №5011-9/12331-2012 позов задоволено повністю з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Стягнуто з відповідача на користь позивача 14500,00грн.

Рішення мотивовано доведеністю позивачем факту порушення відповідачем зобов'язань по сплаті заборгованості.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2012 року та прийняти рішення про стягнення 12000,00грн. заборгованості.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на неповне з'ясування судом обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено в судове засідання на 17.12.2012 року.

Позивач скористався своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу.

Представники сторін в судове засідання 17.12.2012 року не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Позивач надіслав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Колегія суддів, порадившись і врахувавши, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги без їх участі, за наявними у справі матеріалами.

17.12.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишеним без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 29.03.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» (за текстом договору - покупець) та приватним підприємством «Еллада Плюс» (на текстом договору - продавець) був укладений договір № 66 (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов'язався продати, а покупець зобов'язався прийняти будівельні матеріали та оплатити їх на умовах даного договору (а.с.10).

Згідно п. 2.1 договору, ціна товару та марка визначається в рахунках-фактурах або у видаткових накладних.

Відповідно до п. 4.2 договору товар вважається зданим продавцем та прийнятим покупцем по кількості та номенклатурі згідно видатковій накладній на виробничій дільниці покупця на 109 кілометрі траси Київ-Житомир.

Згідно п.5.1 договору, покупець зобов'язався оплатити товар за договірною ціною шляхом перерахування грошей на поточний рахунок продавця згідно рахунка-фактури на умовах попередньої оплати або згідно накладної на протязі 3-х банківських днів після отримання товару. Моментом отримання товару вважається дата видачі видаткової накладної та отримання товару на виробничій дільниці покупця на 109 кілометрі траси Київ-Житомир.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2012 року, стосовно фінансових розрахунків по даному договору - до повного виконання сторонами зобов'язань сторонами (п.8.1 договору).

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки та одночасно договору купівлі-продажу.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно (товар) у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, укладення ПП «Еллада Плюс» та ТОВ «Універсальна компанія» договору №66 від 29.03.2012 року було спрямоване на отримання останнім товару та обов'язку здійснювати плату за отриманий товар.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання договору №66 від 29.03.2012 року відповідачу було поставлено цемент на загальну суму 77162,25грн., що підтверджується видатковими накладними №371 від 29.04.2012 р., №375 від 30.04.2012р., №411 від 04.05.2012р., товарно-транспортними накладними №371 від 29.04.2012р., №375 від 30.04.2012р., №411 від 04.05.2012р. (а.с.22-27). Зазначені накладні підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

За поставлений товар відповідач розрахувався частково.

04.05.2012 року між сторонами був укладений акт звірки розрахунків, згідно якого відповідач станом на 04.05.2012р. визнав заборгованість за отриманий товар в сумі 51028,87грн. (а.с.28). Зазначений акт підписаний сторонами та завірений печатками підприємств.

ТОВ «Універсальна компанія» за поставлений товар розрахувався частково 12.06.2012р., 19.06.2012р., 22.06.2012р., 03.07.2012р., 31.07.2012р., 27.08.2012р., 29.08.2012р., 10.09.2012р., 17.09.2012р., 27.09.2012р., 28.09.2012р., 02.10.2012р., 12.10.2012р. у сумі 27028,87 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку (а.с.29-30, 46-51).

Згідно заяви №251012/01 від 25.10.2012 р., у відповідача перед позивачем наявна заборгованості у розмірі 14500,00грн. (а.с.53).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції скаржником не було надано доказів погашення заборгованості в повному обсязі.

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отримання товару відповідачем на виконання договору №66 від 29.03.2012 року без зауважень в розумінні статей 33, 34 ГПК України є належним доказом виконання позивачем обов'язку поставки товару, а отже породжує обов'язок відповідача оплатити його вартість.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що на дату прийняття оскаржуваного рішення у відповідача існує заборгованість перед позивачем за договором №66 від 29.03.2012 р. в сумі 14500,00грн.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника як на підставу зміни рішення суду першої інстанції на неврахування судом телеграми відповідача про відкладення розгляду справи в зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів часткової оплати заборгованості (а.с.52).

Статтею 75 ГПК України передбачено, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Стаття 77 ГПК України передбачає, що господарський суд відкладає розгляд справи, лише у випадку якщо за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Отже, місцевий суд має право розглянути справу за відсутності учасників провадження, якщо відсутні обставини, за яких спір не може бути вирішено без їх участі. Задоволення клопотання про відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду.

Надані скаржником в якості доказів часткової оплати заборгованості платіжні доручення та подана позивачем заява №111212/02 від 11.12.2012р. свідчать про здійснення такої оплати після винесення рішення місцевого суду від 25.10.2012 року, а відповідно у місцевого суду були відсутні підстави врахування такої оплати під час винесення такого рішення.

Часткова оплата заборгованості, здійснена відповідачем після винесення рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2012 року, може бути врахована під час виконання рішення суду.

Посилання скаржника як на підставу зміни рішення місцевого суду на наявність описки в його резолютивній частині, згідно якої з відповідача стягнуто «14500,00грн. (чотирнадцять тисяч сімсот чотири) грн. 34коп.» колегія суддів вважає необґрунтованою, оскільки як вбачається з мотивувальної частини з відповідача підлягає стягненню саме 14500,00грн., а зазначена описка не призвела до прийняття неправильного рішення суду в розумінні ч.2 ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2012 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2012 року у справі № 5011-9/12331-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2012 року у справі № 5011-9/12331-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-9/12331-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Зеленін В.О.

Остапенко О.М.