Постанова

від 08.11.2012 по справі 2а-2562/12/0170/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2012 р. 12:25 Справа №2а-2562/12/0170/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., за участю секретаря Цатурян С.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Борейко Л.П,, довіреність від 01.03.2012 року;

від відповідача - не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Статум"до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим,про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0015382301 від 23.02.2012р.,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Статум" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративною позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0015382301 від 23.02.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 418 264,52 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 334 611,62 грн., та штрафних санкцій у сумі 83 652,90 грн., яке винесене на підставі акту № 634/23-4/34523695 від 25.01.2012 року.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.03.2012 р. відкрито провадження по справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.03.2012 року призначено по справі судово-бухгалтерську експертизу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.03.2012 року зупинено провадження по справі до одержання результатів судово-бухгалтерської експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.09.2012 року поновлено провадження по справі.

У судовому засіданні 08.11.2012 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 08.11.2012 року не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, керуючись ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Статум» зареєстроване у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 16.08.2006 року (Ідентифікаційний код юридичної особи 34523695). Юридична адреса: 95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Д. Ульянова, б. 1А, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 146019 (т.2,а.с.133).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Статум» знаходиться на податковому обліку в Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим за № 4853 від 18.08.2006 року.

Позивач є платником податку на додану вартість з 09.12.2009 року, індивідуальний податковий номер 345236901096, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100258454 (т.2, а.с.135).

Судом встановлено, що співробітниками Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на підставі повідомлення № 26/23-4 від 12.01.2012 року та наказу № 102/23-4 від 12.01.2012 року була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Статум» (ЄДРПОУ 34523695) з питань перевірки даних наведених у декларації з ПДВ за серпень 2011 року.

За результатами вищенаведеної перевірки було складено акт № 634/23-4/34523695 від 25.01.2012 року, у якому встановлено порушення п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту у серпні 2011 року у сумі 334 611,62 грн. В результаті чого донараховано податкових зобов'язання з податку на додану вартість усього у сумі 418 264,50 грн., у тому числі 83 652,90 грн. - штрафні санкції. (т.1, а.с.14-20).

Не погодившись з висновками акут перевірки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим № 634/23-4/34523695 від 25.01.2012 року позивач 15.02.2012 року оскаржив його в адміністративному порядку (вих. № 1502/003) (т.1, а.с.22).

22.02.2012 року відповідачем було надано відповідь на заперечення, відповідно до якої всі порушення діючого законодавства вказані в акті перевірки, є дійсними і відображають дійсності.

На підставі зазначеного акту було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0015382301 від 23.02.2012 року на загальну суму 418 264,52 грн., у тому числі 334 611,62 грн. - за основним платежем, 83 652,90 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т.1, а.с.12).

Не погодившись з висновками акту перевірки № 634/23-4/34523695 від 25.01.2012 року та податковим повідомленням - рішенням № 0015382301 від 23.02.2012 року позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.39 ст. 14 ПКУ встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.п.14.1.178 ст. 14 ПКУ податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

В свою чергу п. 14.1.191 ст. 14 ПКУ визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 185 ПКУ закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПКУ.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПКУ виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. ПКУ встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наказом ДПА України від 21.12.2010р. № 969, яким затверджено форму Податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної, також встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п. 2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п. 5). Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом встановлено, що 01 січня 2011 року між ТОВ «Статум» (далі-Замовник) та СПД-ФО ОСОБА_2 було укладено Договір купівлі-продажу товару (папір, канцелярське приладдя, побутова хімія, витратні матеріали, меблі та інше) № 8 від 01.01.2011 року. Відповідно до умов вказаного Договору Постачальник здійснює передачу товару на підставі замовлення у строки, узгоджені в заявці. Кількість та асортимент товару фіксується Постачальником у видаткової накладної. Товар зданий Постачальником та прийнятий Замовником в асортименті та кількості вказаній у видатковій накладній Постачальника з моменту підписання видаткової накладної та інших супровідних документів на товар уповноваженою особою Замовника.

На виконання умов вказаного договору у період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року сторонами підписані видаткові накладні на загальну суму 2 009 562,72 грн., у тому числі ПДВ 334 611,62 грн.

Постачальником ФОП ОСОБА_2 виписані податкові накладні ТОВ «Статум»: № 612 від 01.08.2011 року на суму 362,25 грн., № 611 від 01.08.2011 року на суму 226 373,11 грн., у тому числі ПДВ 37 728,85 грн., № 625 від 05.08.2011 року на суму 256 843,94 грн., у тому числі ПДВ 42 807,32 грн., № 614 від 08.08.2011 року на суму 411,49 грн., № 627 від 08.08.2011 року на суму 162 351,33 грн., у тому числі ПДВ 27 058,56 грн., № 1 від 09.08.2011 року на суму 26 620,85 грн., у тому числі ПДВ 4 436,81 грн., № 626 від 11.08.2011 року на суму 156 539,56 грн., у тому числі ПДВ 26 089,93 грн., № 615 від 13.08.2011 року на суму 236 227,16 грн., у тому числі ПДВ 39 371,19 грн., № 616 від 13.08.2011 року на суму 559,17 грн., № 628 від 17.08.2011 року на суму 291 138,35 грн., у тому числі ПДВ 48 523,06 грн., № 617 від 19.08.2011 року на суму 253 441,55 грн., у тому числі ПДВ 42 240,26 грн., № 618 від 19.08.2011 року на суму 154,96 грн., № 619 від 25.08.2011 року на суму 295 053,72 грн., у тому числі ПДВ 49 175,62 грн., № 620 від 25.08.2011 року на суму 177,72 грн., № 621 від 31.08.2011 року на суму 103 078,75 грн., у тому числі ПДВ 17 179,79 грн., № 622 від 31.08.2011 року на суму 228,75 грн.

Вказані податкові накладні відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних відповідних періодах та внесені до декларації з ПДВ

Видані СПД - ФО ОСОБА_2 за відповідний податковий період на адресу позивача вище названі податкові накладні повністю відповідають вимогам 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Згідно акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі № 634/23-4/34523695 від 25.01.2012 року СПД - ФО ОСОБА_2 25 листопада 2011 року було знято з обліку платника ПДВ, у зв'язку з ліквідацією за власним бажанням.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин, суд приходить до висновку, що на момент складання податкових накладних СПД - ФО ОСОБА_2 було зареєстровано як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового Кодексу України мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Отже, отримавши від СПД - ФО ОСОБА_2 вищезазначені податкові накладні позивач включив суми ПДВ в них до складу податкового кредиту у серпні 2011 року, що повністю відповідає приписам чинного податкового законодавства.

Розрахунки між ТОВ «Статум» та ФОП ОСОБА_2 за вказані товари здійснені у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 306 від 02.08.2011 року на суму 60 000,00 у тому числі ПДВ 10 000,00 грн., № 309 від 03.08.2011 року на суму 1 623 000,00 у тому числі ПДВ 27 050,00 грн., № 317 від 08.08.2011 року на суму 33 000,00 у тому числі ПДВ 5 500,00 грн., № 319 від 09.08.2011 року на суму 43 000,00 у тому числі ПДВ 7 166,67 грн., № 320 від 10.08.2011 року на суму 69 000,00 у тому числі ПДВ 11 500,00 грн., № 322 від 11.08.2011 року на суму 75 000,00 у тому числі ПДВ 12 500,00 грн., № 323 від 12.08.2011 року на суму 186 000,00 у тому числі ПДВ 31 000,00 грн., № 324 від 15.08.2011 року на суму 42 000,00 у тому числі ПДВ 7 000,00 грн., № 325 від 16.08.2011 року на суму 102 000,00 у тому числі ПДВ 17 000,00 грн., № 328 від 17.08.2011 року на суму 111 000,00 у тому числі ПДВ 18 500,00 грн., № 329 від 18.08.2011 року на суму 81 000,00 у тому числі ПДВ 13 500,00 грн., № 331 від 19.08.2011 року на суму 54 000,00 у тому числі ПДВ 9 000,00 грн., № 333 від 22.08.2011 року на суму 81 000,00 у тому числі ПДВ 13 500,00 грн., № 334 від 23.08.2011 року на суму 84 000,00 у тому числі ПДВ 14 000,00 грн., № 335 від 23.08.2011 року на суму 90 000,00 у тому числі ПДВ 15 000,00 грн., № 339 від 25.08.2011 року на суму 81 000,00 у тому числі ПДВ 13 500,00 грн., № 341 від 26.08.2011 року на суму 55 500,00 у тому числі ПДВ 9 250,00 грн., № 343 від 29.08.2011 року на суму 81 000,00 у тому числі ПДВ 8 333,33 грн., № 344 від 30.08.2011 року на суму 90 000,00 у тому числі ПДВ 15 000,00 грн., № 345 від 31.08.2011 року на суму 18 000,00 грн. у тому числі ПДВ 3 000,00 грн., № 346 від 31.08.2011 року на суму 80 000,00 грн. у тому числі ПДВ 13 333,33 грн., № 354 від 01.09.2011 року на суму 25 000,00 грн. у тому числі ПДВ 4166,67,00 грн., № 356 від 02.09.2011 року на суму 25 000,00 грн. у тому числі ПДВ 4 166,67 грн., № 359 від 05.09.2011 року на суму 15 000,00 грн. у тому числі ПДВ 2 500,00 грн., № 361 від 06.09.2011 року на суму 105 000,00 грн. у тому числі ПДВ 17 500,00 грн., № 362 від 06.09.2011 року на суму 180 000,00 грн. у тому числі ПДВ 30 000,00 грн., № 364 від 07.09.2011 року на суму 10 000,00 грн. у тому числі ПДВ 1 666,67 грн., № 366 від 08.09.2011 року на суму 45 000,00 грн. у тому числі ПДВ 7 500,00 грн., № 367 від 09.09.2011 року на суму 105 000,00 грн. у тому числі ПДВ 17 500,00 грн., № 374 від 12.09.2011 року на суму 28 500,00 грн. у тому числі ПДВ 4 750,00 грн., № 381 від 14.09.2011 року на суму 90 000,00 грн. у тому числі ПДВ 15 000,00 грн., № 386 від 14.09.2011 року на суму 40 000,00 грн. у тому числі ПДВ 6 666,67 грн., № 390 від 15.09.2011 року на суму 5 000,00 грн. у тому числі ПДВ 833,33 грн., № 392 від 16.09.2011 року на суму 110 000,00 грн. у тому числі ПДВ 18 333,33 грн., № 395 від 16.09.2011 року на суму 45 000,00 грн. у тому числі ПДВ 75 000,00 грн., № 400 від 19.09.2011 року на суму 27 000,00 грн. у тому числі ПДВ 4500,00 грн., № 408 від 20.09.2011 року на суму 75 000,00 грн. у тому числі ПДВ 12 500,00 грн., № 414 від 21.09.2011 року на суму 90 000,00 грн. у тому числі ПДВ 15 000,00 грн., № 424 від 22.09.2011 року на суму 100 000,00 грн. у тому числі ПДВ 16 6660,67 грн., № 430 від 23.09.2011 року на суму 36 000,00 грн. у тому числі ПДВ 6 000,00 грн., № 441 від 26.09.2011 року на суму 65 000,00 грн. у тому числі ПДВ 10 833,33 грн., № 456 від 29.09.2011 року на суму 26 000,00 грн. у тому числі ПДВ 4 333,33 грн., № 463 від 29.09.2011 року на суму 36 000,00 грн. у тому числі ПДВ 6 000,00 грн., № 464 від 30.09.2011 року на суму 105 000,00 грн. у тому числі ПДВ 17 500,00 грн.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містіть письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача;

Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Матеріалами справи (платіжними дорученнями та виписками банку ) підтверджено проведення розрахунків через розрахунковий рахунок за отримані послуги ТОВ «Статум» від СГД-ФО ОСОБА_2 за постачання товарів.

Первинними документами регістри, бухгалтерського та податкового обліку підприємства, підтверджують здійснення господарських операцій на виконання умов договору за серпень 2011 року, сторонами підписані видаткові накладні на загальну суму 2 009 562,72 грн., у т.ч. ПДВ 334 611,62 грн. отримані від СГД-ФО ОСОБА_2 у ТОВ «Статум».

СПД-ФО ОСОБА_2 виписані податкові накладні ТОВ «Статум» на вказану суму вартості товару.

Отже, СПД-ФО ОСОБА_2 надало товар, а ТОВ «Статум» прийняло та сплатило його вартість на загальну суму 2 009 562,72 грн., у т.ч. ПДВ 334 611,62 грн.

Господарські операції знайшли своє підтвердження регістрах бухгалтерського обліку, а також у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних відповідних податкових періодах та внесені до декларації з ПДВ.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано суду будь-яких доказів, що спростовують правомірність дій позивача.

Будь-яких доказів недобросовісності саме позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на час формування податкового кредиту по операціям з СПД-ФО ОСОБА_2 за серпень 2011р., позивачем було отримано и сплачено товар, який був отриманий від СПД-ФО ОСОБА_2, що підтверджується документами податкового та бухгалтерського обліку.

В силу викладеного, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення податкових накладних платником податку на додану вартість, отримання товару, керуючись зазначеними вище положеннями ст. 198 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту за серпень 2011 року суми ПДВ, сплаченої СПД-ФО ОСОБА_2, за поставлений товар.

Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для збільшення розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 334 611,62 грн. за основним платежем, то й відсутні і підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 83 652,90 грн.

Також, згідно до висновків експертного дослідження № 87/12 з адміністративної справи № 2562/12/0170/14 судово-економічна експертиза, з якими погоджується суд, встановлено, що висновки, викладені в акті відповідача № 634/23-4/34523695 від 25.01.2012 р., щодо завищення податкового кредиту у серпні 2011 року в сумі 334 611,62 грн. первинними документам бухгалтерського і податкового обліку підприємства не підтверджені. Оскільки заниження податкового кредиту не підтверджено, донарахування податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 418 264,50 грн., у тому числі штрафні санкції у сумі 83 652,90 грн. є безпідставним. Суму штрафних (фінансових) санкцій у податковому повідомленні-рішенні № 0015382301 від 23.02.2012 року розраховано безпідставно. Відповідно до наданих документів для дослідження, тобто первинні документами, регістри, бухгалтерського та податкового обліку підприємства, підтверджують здійснення господарських операцій на виконання умов договору за серпень 2011 року, сторонами видаткові накладні на загальну суму 2 009 562,72 грн., у тому числі ПДВ 334 611,62 грн. СГД-ФО ОСОБА_2 виписані податкові накладні ТОВ «Статум» на вказану суму вартості послуг. Отже, СГД-ФО ОСОБА_2 надало товари, а ТОВ «Статум» прийняло та сплатило їх на загальну суму 2 009 562,72 грн., у т.ч. ПДВ 334 611,62 грн. Господарські операції знайшли своє підтвердження формуванням валових витрат та відображення показників Декларації з податку на прибуток підприємства також у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних у серпні 2011 року, віднесені у вказаному періоді до складу податкового кредиту, та внесені до декларації з ПДВ.

Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених за наслідком проведеної перевірки, про встановлені порушення позивачем норм податкового законодавства, а прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення - рішення № 0015382301 від 23.02.2012р.,є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Зазначений розмір судових витрат не перевищує граничних розмірів, встановлених ст. ст. 87, 92 КАС України, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 і Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року №710. Тому суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму витрат на проведення судової експертизи у розмірі 12 920,00 грн., що підтверджено документально, а саме: калькуляцією № 87/12 витрат на проведення судово-економічної експертизи, рахунком № 87/12 від 18.05.2012 року, платіжним дорученням №1610 від 22.06.2012 року.

У судовому засіданні 08.11.2012 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, згідно зі ст. 160 КАСУ постанова складена у повному обсязі 09.11.2012 року.

Керуючись ст.ст. 94,158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0015382301 від 23.02.2012 року на суму 418 264,52 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 334 611,62 грн., та штрафних санкцій у сумі 83 652,90 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Статум" (ЄДРПОУ 34523695) витрати зі сплати судового збору у сумі 2 146,00 грн., та витрати на проведення судово-економічної експертизи у розмірі 12 920,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кірєєв Д.В.