Ухвала

від 28.03.2013 по справі 2а-2562/12/0170/14

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-2562/12/0170/14

28.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кірєєв Д.В. ) від 08.11.12 у справі № 2а-2562/12/0170/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Статум" (вул. Дм. Ульянова, 1/А,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95013)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0015382301 від 23.02.2012р.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Статум" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0015382301 від 23.02.2012р., - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0015382301 від 23.02.2012 року на суму 418 264,52 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 334 611,62 грн., та штрафних санкцій у сумі 83 652, 90 грн.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2012 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норма матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на підставі повідомлення № 26/23-4 від 12.01.2012 року та наказу № 102/23-4 від 12.01.2012 року була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Статум» (ЄДРПОУ 34523695) з питань перевірки даних наведених у декларації з ПДВ за серпень 2011 року.

За результатами вищенаведеної перевірки було складено акт № 634/23-4/34523695 від 25.01.2012 року, у якому встановлено порушення п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту у серпні 2011 року у сумі 334611,62 грн. В результаті чого донараховано податкових зобов'язання з податку на додану вартість усього у сумі 418264,50 грн., у тому числі 83652,90 грн. - штрафні санкції.

Не погодившись з висновками акут перевірки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим № 634/23-4/34523695 від 25.01.2012 року позивач 15.02.2012 року оскаржив його в адміністративному порядку (вих. № 1502/003).

22.02.2012 року відповідачем було надано відповідь на заперечення, відповідно до якої всі порушення діючого законодавства вказані в акті перевірки, є дійсними і відображають дійсності.

На підставі зазначеного акту було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0015382301 від 23.02.2012 року на загальну суму 418264,52 грн., у тому числі 33411,62 грн. - за основним платежем, 83652,90 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з висновками акту перевірки № 634/23-4/34523695 від 25.01.2012 року та податковим повідомленням - рішенням № 0015382301 від 23.02.2012 року позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні правові підстави для збільшення розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 334 611,62 грн. за основним платежем, то й відсутні і підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 83 652,90 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.39 ст. 14 ПКУ встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.п.14.1.178 ст. 14 ПКУ податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

В свою чергу п. 14.1.191 ст. 14 ПКУ визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 185 ПКУ закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПКУ.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПКУ виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу податкову накладну, оформлену відповідно до вимог, визначених цією нормою.

Пунктом 201.6 ст. ПКУ встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наказом ДПА України від 21.12.2010р. № 969, яким затверджено форму Податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної, також встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п. 2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п. 5). Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати обов'язкові реквізити, визначені цією нормою.

Судовою колегією безперечно встановлено, що 01 січня 2011 року між ТОВ «Статум» та СПД-ФО ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі-продажу товару (папір, канцелярське приладдя, побутова хімія, витратні матеріали, меблі та інше) № 8 від 01.01.2011 року. Відповідно до умов вказаного Договору Постачальник здійснює передачу товару на підставі замовлення у строки, узгоджені в заявці. Кількість та асортимент товару фіксується Постачальником у видаткової накладної. Товар зданий Постачальником та прийнятий Замовником в асортименті та кількості вказаній у видатковій накладній Постачальника з моменту підписання видаткової накладної та інших супровідних документів на товар уповноваженою особою Замовника.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов вказаного договору постачальником ФОП ОСОБА_3 у період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року сторонами підписані видаткові накладні на загальну суму 2 009 562,72 грн., у тому числі ПДВ 334 611,62 грн.

Вказані податкові накладні відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних відповідних періодах та внесені до декларації з ПДВ

Видані СПД - ФО ОСОБА_3 за відповідний податковий період на адресу позивача вище названі податкові накладні повністю відповідають вимогам 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Згідно акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі № 634/23-4/34523695 від 25.01.2012 року СПД - ФО ОСОБА_3 25 листопада 2011 року було знято з обліку платника ПДВ, у зв'язку з ліквідацією за власним бажанням.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент складання податкових накладних СПД - ФО ОСОБА_3 було зареєстровано як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового Кодексу України мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Отже, отримавши від СПД - ФО ОСОБА_3 вищезазначені податкові накладні позивач включив суми ПДВ в них до складу податкового кредиту у серпні 2011 року, що повністю відповідає приписам чинного податкового законодавства.

Судова колегія зазначає , що реальність господарських операції між ТОВ «Статум» та ФОП ОСОБА_3 за вказані товари здійснені у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, які надані відповідачем та знаходяться в матеріалах справи.

Матеріалами справи (платіжними дорученнями та виписками банку ) підтверджено проведення розрахунків через розрахунковий рахунок за отримані послуги ТОВ «Статум» від СГД-ФО ОСОБА_3 за постачання товарів.

Первинними документами регістри, бухгалтерського та податкового обліку підприємства, підтверджують здійснення господарських операцій на виконання умов договору за серпень 2011 року, сторонами підписані видаткові накладні на загальну суму 2 009 562,72 грн., у т.ч. ПДВ 334 611,62 грн. отримані від СГД-ФО ОСОБА_3 у ТОВ «Статум».

СПД-ФО ОСОБА_3 виписані податкові накладні ТОВ «Статум» на вказану суму вартості товару.

Отже, СПД-ФО ОСОБА_3 надало товар, а ТОВ «Статум» прийняло та сплатило його вартість на загальну суму 2 009 562,72 грн., у т.ч. ПДВ 334 611,62 грн.

Господарські операції знайшли своє підтвердження в регістрах бухгалтерського обліку, а також у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних відповідних податкових періодах та внесені до декларації з ПДВ.

Будь-яких доказів недобросовісності саме позивача як платника податку на додану вартість податковим органом до суду першої інстанції не подано, судом апеляційної інстанції не добуто. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, та не заперечується колегією суддів, що на час формування податкового кредиту по операціям з СПД-ФО ОСОБА_3 за серпень 2011р., позивачем було отримано и сплачено товар, який був отриманий від СПД-ФО ОСОБА_3, що підтверджується документами податкового та бухгалтерського обліку.

В зв'язку з чим, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення податкових накладних платником податку на додану вартість, отримання товару, керуючись зазначеними вище положеннями ст. 198 Податкового кодексу України, судова колегія дійшла висновку, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту за серпень 2011 року суми ПДВ, сплаченої СПД-ФО ОСОБА_3, за поставлений товар.

Також, згідно до висновків експертного дослідження № 87/12 з адміністративної справи № 2562/12/0170/14 судово-економічна експертиза, з якими погоджується колегією суддів встановлено, що висновки, викладені в акті відповідача № 634/23-4/34523695 від 25.01.2012 р., щодо завищення податкового кредиту у серпні 2011 року в сумі 334 611,62 грн. первинними документам бухгалтерського і податкового обліку підприємства не підтверджені. Оскільки заниження податкового кредиту не підтверджено, донарахування податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 418 264,50 грн., у тому числі штрафні санкції у сумі 83 652,90 грн. є безпідставним. Суму штрафних (фінансових) санкцій у податковому повідомленні-рішенні № 0015382301 від 23.02.2012 року розраховано безпідставно. Відповідно до наданих документів для дослідження, тобто первинні документами, регістри, бухгалтерського та податкового обліку підприємства, підтверджують здійснення господарських операцій на виконання умов договору за серпень 2011 року, сторонами видаткові накладні на загальну суму 2 009 562,72 грн., у тому числі ПДВ 334 611,62 грн. СГД-ФО ОСОБА_3 виписані податкові накладні ТОВ «Статум» на вказану суму вартості послуг. Отже, СГД-ФО ОСОБА_3 надала товари, а ТОВ «Статум» прийняло та сплатило їх на загальну суму 2 009 562,72 грн., у т.ч. ПДВ 334 611,62 грн. Господарські операції знайшли своє підтвердження формуванням валових витрат та відображення показників Декларації з податку на прибуток підприємства також у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних у серпні 2011 року, віднесені у вказаному періоді до складу податкового кредиту, та внесені до декларації з ПДВ.

Таким чином суд першої інстанції вірно дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених за наслідком проведеної перевірки, про встановлені порушення позивачем норм податкового законодавства, а прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення - рішення № 0015382301 від 23.02.2012р., визнав протиправним та скасував.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.11.12 у справі № 2а-2562/12/0170/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна