Постанова

від 20.12.2012 по справі 12617/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 грудня 2012 р. Справа №2а-12617/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Носач І.О.,

за участю:

представника позивача - Ушивець О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕПТОР" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АКЦЕПТОР", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.05.2012 року №0000042208, від 23.05.2012 року №0000052208.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з позицією податкового органу щодо встановлених в ході документальної планової виїзної перевірки ТОВ "АКЦЕПТОР" за період з 01.04.2010 по 31.12.2011 порушень податкового законодавства. При проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце недотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, вказані у позовній заяві, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до ст.35 КАС України, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд вважає, що відповідач є належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, перешкод для розгляду справи у судовому засіданні немає, тому справу можливо розглянути за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АКЦЕПТОР»27.10.2000р. зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Харківської міської ради, ідентифікаційний код 31152642, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «АКЦЕТОР»(код ЄДРПОУ 31152642) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2011р., за результатами якої складений акт від 28.04.2012р. №647/22-8/31152652, яким встановлені порушення вимог п.п. 4.1.3 п. 4.3. ст. 4; п. 6.1 ст. 6; п.п. 7.4.2, 7.4.3 п. 7.4, п.п. 7.6.1, 7.6.3, 7.6.4 п. 7.6 ст. 7; п. 22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.п. 135.5.4, 135.5.14 п. 135.4 ст.135, п. 153.8 ст.153 Податкового кодексу України з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акту перевірки начальником ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення: від 23.05.2012 р. за №0000042208, яким підприємству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток фінансових установ, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, за винятком страхових організацій у розмірі 99842,00грн. (за основним платежем) та нараховані штрафні санкції у розмірі 14770,00грн.; від 23.05.2012р. за №0000052208, яким підприємству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 992228,00грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався правом адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, відповідно до приписів ст.56 Податкового кодексу України, в результаті якого податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги ТОВ «АКЦЕПТОР»- без задоволення.

Згідно висновків вищезазначеного акту перевірки відповідачем встановлено завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 125615,00 грн., у зв'язку з порушенням вимог п.150.1 ст.150 та пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ (а.с.27 з обороту).

Судом встановлено, що факт цього порушення був зафіксований в акті камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року, за результатами якої складений акт №3971/15-1/31152642 від 08.11.2011р. На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби податковим повідомленням-рішенням №00001591501 від 13.02.2012 р. позивачу вже було зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 125615,00 грн.

Позивач оскаржив зазначене рішення відповідача у судовому порядку. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2012р. по справі №2а-6933/12/2070 податкове повідомлення-рішення №00001591501 від 13.02.2012 р. скасовано (а.с.92-95). Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 р. зазначене рішення залишено без змін (а.с.133-134).

Відповідно до ч.3 ст. 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач неправомірно зменшив суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 125615,00грн.

Також, згідно даних акту перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ «АКЦЕПТОР» п.7.6.3 п.7.6. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у зв'язку з включенням до складу витрат окремого податкового обліку операцій з акціями витрат по придбаних цінних паперах, які не відповідають вимогам до акцій, встановленим ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та не відповідають вимогам, установленим законодавством про цінні папери, що призвело до завищення показника витрат звітного періоду -2 кварталу 2011 року Додатку К3 до рядка 01.4 Декларації з податку на прибуток підприємства в сумі 111200грн. В результаті вказаних порушень, позивачем завищено збитки від операцій з акціями на суму 1 541 533,00 грн. (а.с.30-31).

Вказані висновки акту мотивовано тим, що у періоді, що перевірявся ТОВ «АКЦЕПТОР»здійснювалися операції з акціями, які не відповідають вимогам до акцій, встановлених законодавством, а саме акції ВАТ «Донбасенергоремонт»(код ЄДРПОУ 5470992), ВАТ «М'ясоконсервний завод»(код ЄДРПОУ 30981572).

Постановою Господарського суду Донецької області від 08.12.05 ВАТ

«Донбасенергоремонт»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 13.11.09 по справі №12/16-Б-09 ВАТ «М'ясоконсервний завод»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Судом встановлено, що у періоді, що перевірявся, ТОВ «АКЦЕПТОР» укладено наступні договори купівлі-продажу цінних паперів:

1) ТОВ ФК «ФІНЕКС-УКРАЇНА»(код за ЄДРПОУ 31063268) договір купівлі-продажу цінних паперів від 01.04.10 р. №100401/25-Д; 0410/01-Д-25 на придбання акцій ВАТ «Донбасенергоремонт»(код за ЄДРПОУ 5470992) у кількості 32000,00 шт., загальна сума за договором - 107200,0 грн.

Цінні папери зараховані на рахунок в цінних паперах ТОВ «АКЦЕПТОР»29.04.10 у кількості 32000шт. Грошові кошти по вищевказаному договору перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ ФК «ФІНЕКС-УКРАЇНА»02.07.10 у сумі 107200,0 грн.

2) ТОВ «ФІНЕКС-УКРАЇНА»(код за ЄДРПОУ 31063268) договір купівлі-продажу цінних паперів від 06.04.10 р. №100406/23-Д; 0410/06-Д-29 на придбання акцій ВАТ «М'ясоконсервний завод»(код за ЄДРПОУ 30981572) у кількості 25000 шт., загальна сума за договором - 4000,0 грн.

Цінні папери зараховані на рахунок в цінних паперах ТОВ «АКЦЕПТОР»29.04.10р. у кількості 25000шт. Грошові кошти по вищевказаному договору перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ ФК «Фінекс-Україна»02.07.10 р. у сумі 4000,00 грн.

Що стосується висновків відповідача відносно неправомірного придбання позивачем акцій ВАТ «Донбасенергоремонт»та ВАТ «М'ясоконсервний завод», то в цій частині з висновками відповідача суд погодиться не може, оскільки правила оподаткування операцій з цінними паперами встановлені п.7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час виникнення відповідних правовідносин, підпунктом 7.6.1 якого зазначено, що платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатам фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного період) від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінним паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами і деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінним паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотнього викупу або погашення таким платником податку.

Також суд зазначає, що під витратами згідно з п.п.7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»законодавець розуміє суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості чи суму будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Аналізуючи положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що їх дія поширюється виключно на господарські операції, предметом яких є цінні папери чи деривативи. При цьому витрати виникають з моменту реального виконання правочину з придбання цінних паперів чи деривативів.

Пунктом 1.4 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що цінним папером є документ, який засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Відповідно до ч. 1 ст.6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивіденді та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові трава, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Згідно положень ч. 3-4 ст.5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, а також по знерухомленним документарним цінним паперам, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача цінних паперів. Підтвердженням права власності на цінні папери в разі їх емісії в бездокументарній формі, а також по знерухомленним документарним цінним паперам, є виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач цінних паперів зобов'язаний надавати власник цінних паперів.

Суд зазначає, що цінний папір, згідно п.1.4 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»це документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам установленим законодавством про цінні папери.

Частиною 10 ст.6 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»передбачено, що реєстрацію випуску акцій здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку. Обіг акцій дозволяється після реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.

Порядок скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій затверджено Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України №222 від 30.12.1998 р. Пунктами 1.4. - 1.6. «Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій»встановлено, що реєструвальний орган (ДКЦПФР України) забезпечує опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному зі своїх друкованих видань протягом 15 календарних днів з дати видання розпорядження про зупинення обігу акцій. Починаючи з дати опублікування зазначеної інформації в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу, забороняється здійснення цивільно-правових договорів з акціями, обіг яких зупинено. Дата опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу с датою на яку складається зведений обліковий реєстр і здійснюється операція обмеження в обігу акцій (при бездокументарній формі випуску акцій).

Суд аналізуючи вищезазначені положення нормативно правових актів, приходить до висновку, що з часу прийняття рішення Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку про скасування реєстрації акцій, обіг акцій зупиняється та забороняється вчиняти будь які цивільно-правові угоди з акціями обіг яких зупинено.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскільки на момент здійснення правочинів рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України відносно ВАТ «Донбасенергоремонт»та ВАТ «М'ясоконсервний завод»про скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій не було прийнято, зазначені підприємства містилися на момент вчинення правочинів в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, відомості стосовно припинення їх діяльності були відсутні, а отже в даному випадку позивач правомірно застосував положення п.п. 7.6.1, п.п. 7.6.3, п. 7.6 ст. 7, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при віднесенні до складу витрат, як витрати від операцій з акціями ВАТ «Донбасенергоремонт»та ВАТ «М'ясоконсервний завод».

Підтвердженням факту того, що на момент вчинення правочинів акції не були обмежені в обігу є виписки по операціям з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № 011417 за період з 01.04.10 по 30.04.2010 р. (а.с.104-106)

Позивачем було надано в обґрунтування своїх доводів копію рішення Вищого адміністративного суду України від 26.08.2012 р. по справі К/991/18895/12, в якому суд надав оцінку правомірності знаходження у вільному обігу на фондовому ринку, у період здійснення правочинів позивачем, акцій ВАТ «Донбасенергоремонт»та ВАТ «М'ясоконсервний завод»(а.с.96-97).

Також, згідно даних акту перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ «АКЦЕПТОР» п.п.7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 п.7.4, п.п.7.6.3, 7.6.4 п.7.6 ст.7 з урахуванням п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим завищено витрати від операцій з облігаціями за 2 квартал 2010 року на суму 549325,99 грн. (а.с.28-29).

Відповідач дійшов висновку, що відхилення фінансового результату по операціям з облігаціями виникло внаслідок укладання позивачем договорів купівлі-продажу цінних паперів (облігацій) з нерезидентами. До цих господарських операцій відповідач застосовував норми, які стосуються отримання доходів та понесення витрат платником податків у зв'язку з продажем або придбанням товарів (робіт, послуг) пов'язаними особам, виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни.

З цього приводу суд зазначає, що згідно з п.п.1.26 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

- юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

- фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного капіталу платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного капіталу платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

Відповідач у ході розгляду справи не довів, що позивач та нерезиденти є пов'язаними особами, виходячи з норм діючого законодавства.

Що стосується застосування поняття «звичайних цін»до господарських операцій позивача суд зазначає наступне:

Так матеріали справи свідчать про те, що позивач 16.06.2012р. уклав договір купівлі-продажу цінних паперів №100616/53-Б-1;0610/16-Д-39 з Приватною компанією «МАРАІОН ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД». Згідно умов договору позивач придбав у власність облігації відсоткові іменні ТОВ «Сітіком»у кількості 541 шт. на загальну вартість 549866,99 грн. (а.с.107-109).

Також 16.06.2012р. ТОВ «АКЦЕПТОР»уклав договір купівлі-продажу цінних паперів №0610/16-Д-40 з ТОВ ПТК «Мегаком», за умовами якого продав облігації відсоткові іменні ТОВ «Сітіком»у кількості 541 шт. на загальну вартість 549866,99 грн. (а.с.110-112). Підтвердженням здійснення даної операції є виписка про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах №011417 за період з 01.06.2010 по 30.06.2010 р. згідно з якої цінні папери емітента ТОВ «Сітіком»у кількості 541 шт. 16.06.2010 р. були спочатку зараховані на рахунок, а потім списані з рахунку. (а.с.113-115).

16.06.2010р. ТОВ «АКЦЕПТОР»також уклав договір купівлі-продажу цінних паперів №0610/16-1-Б(В)-1; 100616/52-Б-1 з ТОВ ФК «Фінекс-Україна», яке діє від імені, за рахунок та в інтересах Приватної компанії «МАРАІОН ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД». При укладанні цього договору позивач діяв від імені, за рахунок та в інтересах Компанії з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛОНА ІНВЕСТМЕНТС ЛТД»та на підставі договору доручення №0610/16-1-Б від 16.06.2010 р. Згідно з умовами договору позивач діючи як повірений продав в інтересах довірителя облігації відсоткові імені ТОВ «Сітіком»у кількості 2 706,00 шт. на загальну вартість 2706,00 грн. Виконання умов договору доручення підтверджується атом виконаних робіт від 23.07.2010 р. (а.с. 116-117; 118-119; 120).

Відповідно до ст.17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»брокерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи. Дилерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, проаналізувавши норми законодавства та надані до матеріалів справи договори суд робить висновки, що позивач по операціям купівлі-продажу цінних паперів (облігації відсоткові іменні ТОВ «Сітіком») діяв окремо як дилер та брокер.

Брокерська діяльність ТОВ «АКЦЕПТОР»підтверджується випискою про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах №011417 за період з 01.06.2010 по 30.06.2010 р. Згідно цієї виписка облігації ТОВ «Сітіком»не списувалися з рахунку позивача, так як були власністю довірителя (а.с.113-115).

Правовою базою державної цінової політики на момент здійснення вищезазначених операцій купівлі-продажу цінних паперів був Закон України «Про ціни і ціноутворення»від 02.12.90р. №507-ХІІ. Статтею 6 цього Закону передбачалося, що крім вільних цін і тарифів, у народному господарстві застосовуються також державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. При цьому окремо застережено (ст. 7 цього Закону), що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Повноваження відповідних органів у цій сфері встановлено Постановою КМУ від 25.12.96р. №1548. Зазначена постанова містить повний та вичерпний перелік товарів і послуг, ціни на які регулюються органами виконавчої влади і виконавчими органами міських рад.

Згідно пункту 7.6 Закону про прибуток дано визначення термінів «доходи»і «витрати», які застосовуються в цілях оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами. Згідно з цими визначеннями до складу доходів (витрат) від операцій з ЦП включаються суми грошових коштів і вартість майна, отримані (сплачені) платниками податків.

Згідно з п.п.7.6.3 п. 7.6 ст.7 Закону про прибуток під витратами слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податків продавцеві цінних паперів к компенсація їх вартості. А виходячи з п.п. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 цього ж Закону доходами є сума коштів або вартість майна, отримана (нарахована) платником податків від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, збільшена на вартість будь-яких матеріальних цінностей або нематеріальних активів, які передаються платникові податків у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Жодним із загальних документів не передбачається можливість обмеження мінімальної чи максимальної вартості цінних паперів. Таким чином, чинне законодавство не містить обмежень для продажу облігацій за ціною, нижчою за номінал і доходи та витрати від операцій з цінними паперами не пов'язує зі звичайними цінами.

Отже, посилання відповідача на здійснення позивачем господарських операцій з пов'язаними особами та за цінами, меншими за звичайні не обгрутованими.

Також, згідно даних акту перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ «АКЦЕПТОР»п.п.135.5.4 п.135.4 ст.135 ПКУ (а.с.22-23)

Судом встановлено, що 11.10.2011р. ТОВ «АКЦЕПТОР»уклав договір купівлі-продажу цінних паперів з ТОВ «БЮРО СТАНДАРТИ ТА ЯКІСТЬ»№1011/11-Д-4. Предметом договору були імені інвестиційні сертифікати ПЗНВІФ «Грот»у кількості 3656 шт. на загальну суму 25592000,00 грн. Згідно додаткової угоди до договору укладеної 25.10.2011 сторони домовилися розірвати вищезазначений договір (а.с.98-99;100).

12.10.2011р. ТОВ «АКЦЕПТОР»уклав договір купівлі-продажу цінних паперів з ТОВ «КОМУНІКАЦІЙНИЙ ЦЕНТР»№1011/12-Д-2. Предметом договору були імені прості акції ЗНКІФ «Бізань»у кількості 22651 шт. на загальну суму 25999130,00 грн. Згідно додаткової угоди до договору укладеної 25.10.2011 сторони домовилися розірвати вищезазначений договір. (а.с.101-102; 103)

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, при удаваному правочині зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 20 ПКУ не містить у переліку права податкових органів, щодо визнання правочинів удаваними або недійсними.

Проаналізувавши норми законодавства суд робить висновок, що визнання правочину удаваним можливо тільки при розгляді справи про визнання правочину, який намагалися приховати, недійсним, та у податкових органів відсутнє право самостійно в позасудовому порядку, визнавати будь-який правочин удаваним.

Відповідно до п.14.1.257 п.14. 1 ст.14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це:

-сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

-сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

-сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

-основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

-сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Отже, предметом договору поворотної фінансової допомоги повинні бути кошти, і обов'язковою умовою -строк повернення цих коштів.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він визнаний судом недійсним.

Відповідач не довів що ці правочини є недійсними на підставі закону, або на підставі рішення суду.

Відповідно до ст.213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною або судом.

Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 4 ст.563 сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, сторони можуть за згодою розірвати будь-який договір та передбачити у договорі умови повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору.

Проаналізувавши норми права та умови договорів купівлі-продажу цінних паперів суд дійшов до висновку, що ці договори не відповідають поняттю договору поворотної фінансової допомоги.

Також, згідно даних акту перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ «АКЦЕПТОР» норм п.п.7.6.1, 7.6.3 п.7.6. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.153.8 ст.153 ПКУ у зв'язку з визнанням векселів такими, що не відповідають визначенню цінних паперів (а.с.31-32).

Підставою виникнення вищезазначеного порушення у перевіряємому періоді є те, що векселя ТОВ «Харківінвестагро», ВАТ «Первомайське РТП», які станом на 01.04.10р. рахуються на балансі позивача, та вексель ТОВ ТД «Вигода», не відповідають визначенню цінних паперів, згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок», у зв'язку з чим не можуть бути враховані у складі витрат у відповідності з п. 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та враховуватися у складі від'ємного фінансового результату попереднього звітного року, який згідно п.п. 7.6.1 п. 7.6. ст. 7 вищезазначеного Закону переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами такого ж виду майбутніх звітних періодів. Також, операції по векселю ТОВ ТД «Вигода»згідно норм п. 153.8 ст. 153 ПКУ не можуть бути враховані у складі як валових витрат так і у складі валових доходів.

З цими висновками суд погодитися не може з наступних підстав.

Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»цінний папір є документом, що засвідчує право володіння або відносини вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Відповідно до ст. 3 ч. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»цінні папери -документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала) і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливості передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Положеннями ч. 5 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»визначено групи цінних паперів, які можуть бути у цивільному обороті, серед яких зазначено боргові цінні папери (боргові цінні папери -цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплати у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання), до яких Законом віднесено вексель.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»- цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вексель -це борговий цінний папір, який містить в собі безумовне зобов'язання сплатити певну суму коштів власнику векселя.

Виходячи з цього визначення здійснення або передача посвідчених цінним папером прав можливі тільки за умови його пред'явлення.

Крім того, позивач веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами відповідно до п.п.7.6.1, 7.6.3 п.7.6. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.153.8 ст.153 ПКУ. Придбавши або передавши вищезазначені цінні папери, позивач зараховував їх на баланс та відносив на витрати та доходи звітного періоду.

Згідно п.п.7.6.1 п.7.6. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.6.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Відповідно до п.153.8 ст.153 ПКУ, якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Як встановлено матеріалами справи, позивач враховував придбані або передані векселя у складі від'ємного фінансового результату попереднього звітного періоду, який відповідно до п.п.7.6.1 п. 7.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.153.8 ст.153 ПКУ переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами такого ж виду майбутніх періодів.

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються нормами спеціального вексельного законодавства, а саме: Уніфікованого закону про переказні та простий векселі, запровадженого на території України 06.01.2000 р., Законом України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено «Уніфікований закон про переказні та прості векселі»за № 826-ХIV від 06.07.1999 року (надалі за текстом -Уніфікований закон), Закону України «Про обіг векселів в Україні»№ 2374 від 05.04.2001 р. Тобто, вексельне законодавство, яке діє на території України також застосовується у багатьох європейський державах. Також, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів»№ 5 від 08.06.2007 р. (надалі -Постанова № 5), визначено, що необхідно також враховувати, що вексельні правочини (зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва, індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202-211, 215-236, 509-609 Цивільного кодексу України). Тому за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до правочинів з векселями застосовуються загальні норми Цивільного кодексу України з урахуванням їх особливостей.

Статтею 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні»векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені). Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

Оскільки, всі критерії недійсності векселя, які містяться в положеннях вказаних нормативних актів, не відповідають опису, визначеного відповідачем, висновок податкового органу щодо невідповідності спірних векселів визначенню цінних паперів суд вважає помилковим та таким, що ґрунтується на довільному тлумаченні чинного законодавства України.

Придбані позивачем прості векселі ВАТ «Первомайське РТП»складені з відміткою строку платежу за пред'явленням, з урахуванням вимог ст. 33, 75 Уніфікованого закону про переказні та простий векселі, що означає що вони належать до сплати при його пред'явленні.

Згідно ст. 34 Уніфікованого закону вексель повинен бути пред'явлено для платежу на протязі одного року від дати його складання.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат»нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Статтею 91 Закону України «Про нотаріат»виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.21 Закону України «Про виконавче провадження»інші виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 43 Уніфікованого закону визначено, що держатель векселю може використати своє право регресу проти індосанта, трасанта та інших зобов'язаних осіб. Також, Відповідно до ст. 47 Уніфікованого закону держатель має право пред'явити позов к кожному із цих осіб окремо або до всіх разом, при цьому необов'язково додержуватись тієї послідовності, в якій вони зобов'язались. Таке ж право належить кожній особі, яка поставила свій підпис на векселі, після того як вона прийме його та здійснить платіж за ним. Пред'явлення позову до одного із зобов'язаних осіб не перешкоджає пред'явленню позову до інших осіб, навіть якщо вони ідуть після особи, до якої пред'явлений позов.

Крім того, щоб звернутися з позовною заявою про стягнення заборгованості за векселем, необхідно додержуватися строків позовної давності, які зазначені у статті 79 Уніфікованого закону -позовні вимоги, які випливають із векселя погашаються із закінченням трьох років, які розраховуються від дати настання строку платежу.

Вищезазначене свідчить про те, що ТОВ «АКЦЕПТОР»мав право віднести до складу витрат придбанні цінні папери, або до складу доходів передані цінні папери - векселі, і не мав підстав щодо не віднесення їх до витрат, у перевіряємий період, до того часу, поки має право на стягнення боргового зобов'язання, а саме -по закінченню чотирьох років з дати складання -один рік, відповідно до Уніфікованого закону плюс три роки загальної позовної давності, це стосується веселів за пред'явленням. Що стосується простих веселів, то строк позовної давності три роки у перевіряємому періоді ще теж не настав.

Суд зазначає, що нормами п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України визначено принципи податкового законодавства України, серед яких у 4.1.4 передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що відповідач, діючи всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не довів правомірність висновків акта перевірки.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представника позивача судом встановлено відсутність порушень в діях позивача норм податкового законодавства.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-14, 69, 70, 71, 86, 94, 128, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АКЦЕПТОР" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 23.05.2012 року №0000042208, від 23.05.2012 року №0000052208.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцептор"(61013, м. Харків, вул. Шевченка, б. 28-А, п/р 26507010060680 в АТ "Банк Золоті ворота", МФО 351931, код ЄДРПОУ 31152642) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі текст постанови виготовлено 21.12.2012р.

Суддя І.С. Нуруллаєв