Постанова

від 12.10.2012 по справі 2а-10506/12/0170/29

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 жовтня 2012 р. (15:23) Справа №2а-10506/12/0170/29

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Пакет Т.В.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 4125 Внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх справ України про стягнення грошової компенсації.

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Військової частини 4125 Внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх Справ України про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно у сумі 6253,00 грн.

Позов мотивовано положеннями ст.ст. 2, 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і тим, що відповідач має заборгованість з виплати позивачу грошової компенсацій за недоотримане речове майно при звільненні.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Янчиковський І.М. у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, з підстав викладених у письмових запереченнях на позов.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, ї права, та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З матеріалів справи вбачається, що наказом начальника Управління Кримського територіального командування Внутрішніх Військ Міністерства Внутрішніх Справ України від 05 вересня 2012 року №49о/с звільнено у запас (за віком) старшого прапорщика ОСОБА_1 (7-9).

Наказом командира Військової частини 4125 Внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх справ України (по стройовій частині) від 07 вересня 2012 року №205 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 з 08 вересня 2012 року (а.с.10).

Згідно з довідкою-розрахунком №10, виданою т.в.о. начальника речової служби Військової частини 4125 Внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх Справ України, вартість речового майна належного до видачі ОСОБА_1 становить 6253,00 грн. (а. с. 6).

Позивач 07 вересня 2012 року звернувся з рапортом до командира в/ч 4125 про виплату компенсації за речове майно, але йому було відмовлено з підстав відсутності коштів (а.с.5).

Відповідно до ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст. 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними.

Згідно зі ст.ст. 2, 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою КМ України от 28 жовтня 2004 року № 1444, встановлено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Таким чином, законодавством України передбачено право вибору військовослужбовцем, який звільнюється зі Збройних Сил України отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього. Зазначене право не може бути обмежено, скасовано або змінено відповідачем на власний розсуд без передбачених законом підстав.

Позивач у своєму рапорті на ім'я командира в/ч 4125 та позовних вимогах заявив про бажання одержати компенсацію за недоотримане речове майно, відмовляючись від його отримання в натурі, що являється його правом відповідно до п. 27 Положення.

Доводи представника відповідача щодо невизнання позову з підстав відсутності фінансування на ці видатки військової частини не можуть бути прийняті до уваги судом як обґрунтовані, так як до обов'язку Військової частини 4125 Внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх Справ України віднесені функції належного грошового забезпечення військовослужбовців при проходженні військової служби у Збройних силах України відповідно до норм діючого законодавства.

Суд зазначає, що за умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату даних грошових коштів це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначені кошти. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання компенсації за речове майно, яку передбачено законом.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої невиплати компенсації за не отримане речове майно звільненим військовослужбовцям.

За таких обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Під час судового засідання, яке відбулось 12 жовтня 2012 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАС України повний текст постанови складено 16 жовтня 2012 року.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути Військової частини 4125 Внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати грошової компенсації за речове майно не отримане під час проходження військової служби у розмірі 6253 (шість тисяч двісті п'ятдесят три) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 107 грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.В.Пакет