Постанова

від 13.12.2012 по справі 0870/10753/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 року (15 год. 50 хв.) Справа № 0870/10753/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання - Кай К.В.,

за участю:

представників позивача - Берегової С.М., Мажари О.О.,

представника відповідача - Крошки В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

13.11.2012 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» (далі - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.11.2012 № 0000710026 в повному обсязі.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період листопад 2010 року по взаємовідносинам з ПП «Капрі» та за період серпень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Запоріжспецтрансгаз» від 23.10.2012 № 442/26-0/00191885 (далі - Акт перевірки) відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 06.11.2012 № 0000710026, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 250031,25 грн., з яких за основним платежем - 200025,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 50006,25 грн. Позивач вважає, що висновки відповідача про не підтвердження позивачем реального товарного характеру господарських операцій позивача із ПП «Капрі» є необґрунтованими та недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідача прийняте з порушенням чинного законодавства України і підлягає скасуванню в повному обсязі.

Ухвалою суду від 14.11.2012 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 27.11.2012.

У судове засідання 27.11.2012 представник відповідача не прибув, проте надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів.

27.11.2012 розгляд справи було відкладено до 04.12.2012.

У судовому засіданні 04.12.2012 за клопотанням представника відповідача розгляд справи було відкладено до 13.12.2012.

У судовому засіданні 13.12.2012 представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив у повному обсязі, з підстав викладених у запереченнях, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 13.12.2012 проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі повідомлення від 08.10.2012 № 51/26-0, виданого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, відповідно до наказу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби від 08.10.2012 № 452 та згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства за період листопад 2010 по взаємовідносинам з ПП «Капрі» (код ЄДРПОУ 32787331) та за період серпень 2011 по взаємовідносинам з ТОВ «Запоріжспецтрансгаз» (код ЄДРПОУ 30546153). За наслідками перевірки відповідачем було складено Акт перевірки, згідно висновків якого встановлено, що на порушення абз. 4 пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за №250/2054, позивачем занижено податок на додану вартість за листопад 2010 по взаємовідносинам з ПП «Капрі» , на загальну суму 200024,54 грн. Зазначеною перевіркою не встановлено порушень податкового законодавства по операціям з ТОВ «Запоріжспецтрансгаз» за період з 01.08.2010 по 31.08.2010.

30.10.2012 позивачем до відповідача були подані заперечення на Акт перевірки, які не були задоволенні відповідачем.

06.11.2012 відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000710026, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 250031,25 грн., з яких 200025 грн. за основним платежем, а 50006,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

В обґрунтування висновків Акту перевірки відповідач посилається на те, що ним встановлено неправомірне включення в листопаді 2010 року позивачем до складу податкового кредиту операцій по взаємовідносинам з ПП «Капрі» за період з 01.11.2010 по 30.11.2010.

Судом встановлено, що 16.02.2009 між позивачем та ПП «Капрі» був укладений договір поставки №18-170, за умовами якого ПП «Капрі» зобов'язалося поставити та передати у власність позивача на умовах оплати вогнетривкий лом, кількість, ціна та умови поставки якої визначається специфікаціями до цього договору, які є його невід'ємними частинами. При цьому строк дії цього договору додатковою угодою від 21.12.2009 №1 було продовжено до 31.12.2010.

Згідно специфікації №5 від 28.07.2010 до договору №18/170 від 16.02.2009 ПП «Капрі» зобов'язалось щомісячно поставляти позивачу лом магнезіальних виробів марки ЛМ-1 ТУ У 322-24-032-94 залізничним або автомобільним транспортом на умовах DDP - ВАТ «Запоріжвогнетрив».

Зі змісту Акту перевірки судом встановлено, що для перевірки відповідачу були надані:

- договір №18/170 від 16.02.2009, додаткова угода від 21.12.2009 №1 до цього договору, специфікація №5 від 28.07.2010 до цього договору;

- банківські виписки щодо сплати позивачем на користь ПП «Капрі» грошових сум за платіжними дорученнями №235 від 18.01.2011, №468 від 01.02.2011, №541 від 07.02.2011, №16 від 06.01.2011, №6235 від 23.12.2010;

- податкові накладні №238 від 10.11.2010, №230 від 05.11.2010, №239 від 11.11.2010, №227 від 03.11.2010 та №226 від 02.11.2010;

- виписані ПП «Капрі» видаткові документи, а саме: видаткові накладні РП-00134/1 від 10.11.2010, РП-00130 від 05.11.2010, РП-00134/2 від 11.11.2010, РП-00127/1 від 03.11.2010, РП-00127 від 02.11.2010, рахунки-фактури СФ-00201/1 від 10.11.2010, СФ-000197 від 05.11.2010, СФ-00201/2 від 11.11.2010, СФ-00194/1 від 03.11.2010, СФ-000194 від 02.11.2010;

- документи щодо транспортування товару: накладні на групу вагонів №52178342 від 10.11.2010, №52178326 від 05.11.2010, №52178345 від 11.11.2010, №52178322 від 03.11.2010, №52178320 від 02.11.2010, дорожні відомості №№117, 118, 56, 57, 119, 120, 51, 52, 37 та 36

- документи щодо оприбуткування товару: прибуткові ордери №№ 12649, 12632 від 14.11.2010, №№ 12632, 12631/1631 від 08.11.2010, №№12650, 12641/1735 від 14.11.2010, № 12604 від 07.11.2010, №12603/1630 від 06.11.2010, №12600 від 05.11.2010, №12599/1629 від 05.11.2010.

Відповідно до даних видаткової накладної від 02.11.2010 №РН-00127 ПП «Капрі» передало позивачу лом хромомагнезіальних виробів марки ЛМ-1 ТУ У 322-24-032-94 у кількості 138,75 т на суму 242811,95 грн., в тому числі ПДВ - 40468,66 грн. На цю партію товару ПП «Капрі» була виписана податкова накладна №226 від 02.11.2010.

Згідно даних видаткової накладної від 03.11.2010 № РН-00127/1 ПП «Капрі» передало позивачу лом хромомагнезіальних виробів марки ЛМ-1 ТУ У 322-24-032-94 у кількості 136,7 т на суму 239224,45 грн., в тому числі ПДВ - 39870,74 грн. На цю партію товару ПП «Капрі» була виписана податкова накладна №227 від 03.11.2010.

Відповідно до даних видаткової накладної від 05.11.2010 №РН-00130 ПП «Капрі» передало позивачу лом хромомагнезіальних виробів марки ЛМ-1 ТУ У 322-24-032-94 у кількості 135,35 т на суму 236861,96 грн., в тому числі ПДВ - 39476,99 грн. На цю партію товару ПП «Капрі» була виписана податкова накладна №230 від 05.11.2010.

Згідно даних видаткової накладної від 10.11.2010 № РН-00134/1 ПП «Капрі» передало позивачу лом хромомагнезіальних виробів марки ЛМ-1 ТУ У 322-24-032-94 у кількості 136,35 т на суму 238611,96 грн., в тому числі ПДВ - 39768,66 грн. На цю партію товару ПП «Капрі» була виписана податкова накладна №238 від 10.11.2010.

Відповідно до даних видаткової накладної від 11.11.2010 №РН-00134/2 ПП «Капрі» передало позивачу лом хромомагнезіальних виробів марки ЛМ-1 ТУ У 322-24-032-94 у кількості 138,65 т на суму 242636,94 грн., в тому числі ПДВ - 40439,49 грн. На цю партію товару ПП «Капрі» була виписана податкова накладна №239 від 11.11.2010.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року № 9005594194 від 17.12.2010, додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту» № 9005593961 від 17.12.2010 позивачем відображено формування податкового кредиту по операціях з ПП «Капрі» в листопаді 2010 року на суму 200024,54 грн.

Судом досліджено фактичне відвантаження, транспортування та отримання лому хромомагнезіальних виробів марки ЛМ-1 ТУ У 322-24-032-94.

Зокрема позивачем надано до суду копії залізничних накладних на групи вагонів: №52178320 (вагони №67905042 та №66714254; дата відправки - 02.11.2010); №52178322 (вагони №60604543 та №67904979; дата відправки - 03.11.2010); №52178326 (вагони №67891226 та №66242488; дата відправки - 05.11.2010); №52178342 (вагони №66116534 та №60327673; дата відправки - 10.11.2010); №52178345 (вагони №66120270 та №64668924; дата відправки - 11.11.2010), де відправником є ТОВ «АЛТІС АМД» м. Алчевськ, платником - ПП «Пенжеко», а у графі 1 «Заяви і відмітки відправника» зазначено «у власність ПП «Капрі».

Також, позивач надав копії дорожніх відомостей: № 36 подачі вагону №67905042-52178320; № 37 подачі вагону №66714254-52178320; № 51 подачі вагону №60604543-52178322; № 52 подачі вагону №67904979-52178322; № 56 подачі вагону №67891226-52178326; № 57 подачі вагону №66242488-52178326; № 117 подачі вагону №66116534-52178342; № 118 подачі вагону №60327673-52178342; № 119 подачі вагону №66120270-52178345; № 120 подачі вагону №64668924-52178345.

Позивач надав до суду копії прибуткових ордерів №12599/1629 від 05.11.2010, №12600 від 05.11.2010, №12604 від 07.11.2010, №12603/1630 від 06.11.2010, №12632 від 08.11.2010, №12631/1631 від 08.11.2010, №12649 від 14.11.2010, №12648/1733 від 14.11.2010, №12650 від 14.11.2010, №12641/1735 від 14.11.2010 та копії рахунків-фактур №СФ-000194 від 02.11.2010, №СФ-00194/1 від 03.11.2010р, №СФ-000197 від 05.11.2010, №СФ-00201/1 від 10.11.2010, №СФ-00201/2 від 11.11.2010.

Розрахунок за придбаний товар проводився у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

Отже, поставлений ПП «Капрі» товар був оприбуткований та використаний позивачем у власній господарській діяльності. Факт використання поставленого товару підтверджується наданим позивачем балансу сировини по цеху магнезіальних виробів за листопад 2010.

Вищевказані обставини та наявність всіх документів бухгалтерської звітності, які б підтверджували реальне придбання товару, наявні у позивача та були надані для перевірки відповідачу у повному обсязі, що підтверджується Актом перевірки.

В Акті перевірки відповідач посилається на дані акту перевірки, отриманого від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська із супровідним листом від 17.05.2012 №16221/7/23-321.

Зокрема на сторінках 12-15 Акту перевірки викладені дані акту перевірки ТОВ «Нержавіючий супермаркет», за висновками якого встановлено безпідставне формування податкового зобов'язання по операціям продажу товарів (робіт, послуг) ТОВ «Нержавіючий супермаркет» за листопад 2010 року в сумі 342363,01 грн. Крім того, у зазначеному акті зроблений висновок, із посиланням на ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, про нікчемність правочину укладеного між ПП «Капрі» та ТОВ «Нержавіючий супермаркет» за листопад 2010 року.

Крім того, позивач посилається на дані автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту щодо постачальників ПП «Капрі» в листопаді 2010 року, відповідно до яких сума ПДВ сформована ПП «Капрі» по операціях із своїми постачальниками в листопаді 2010 року значно менше суми ПДВ сформованого по операціях із позивачем.

Разом з тим, в Акті перевірки не висвітлено жодного взаємозв'язку із встановленим Актом перевірки порушенням позивачем вимог податкового законодавства та наведеними на стор. 12-15 Акту перевірки обставинами. Судом також не встановлено жодного взаємозв'язку із висвітленими на стор. 12-15 Акту перевірки обставинами із тим, порушенням, яке ставиться в провину позивачу.

Крім того, відповідно до положень п. 36.1, 36.5, 38.1, 44.1, 47.1, 49.2 ПК України обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну (персональну) відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Окрім того, згідно закріпленого в Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. В даному випадку позивач, яким при здійсненні господарської діяльності додержано всіх норм податкового законодавства, не зобов'язаний нести відповідальність за дії інших осіб.

На стор. 16-17 Акту перевірки відповідач робить аналіз норм законодавства України та на стор. 17 доходить такого висновку:

«Перевіркою встановлено, що товар, обумовлений угодами не поставлявся. Дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття «продаж товарів», яке відповідно визначено в п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями). Господарські зобов'язання у даному випадку укладені без наміру викликати реальне настання правових наслідків, обумовлених договорами купівлі-продажу та з метою безпідставно одержати кошти з державного бюджету шляхом відшкодування ПДВ, і зумовлює висновок про нікчемність правочину передбаченого приписами ст. ст. 203, 215 ЦК України.

З приводу такого висновку суд зазначає, що згідно висновків Акту перевірки перевіркою не встановлено порушення позивачем вимог законодавства щодо оподаткування прибутку підприємств, тому є незрозумілим посилання відповідача на норму Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, на стор. 18 Акту перевірки відповідач зазначає, що документи щодо включення операцій по взаємовідносинам з ПП «Капрі» до складу валових витрат позивачем до перевірки не надано. Разом з тим, зі змісту Акту перевірки вбачається, що проведена відповідачем перевірка не мала тематичного характеру, тобто призначалась з приводу дотримання позивачем вимог податкового законодавства щодо всіх податків та зборів по задекларованих позивачем в листопаді 2010 року операціях з ПП «Капрі».

Отже, не проводячи перевірку позивача з приводу дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток підприємств, відповідач самостійно обмежив себе у питанні визначення наявності чи відсутності порушення позивачем вимог законодавства щодо цього податку.

Щодо посилання відповідача на нікчемність правочину укладеного між позивачем та ПП «Капрі» суд зазначає наступне.

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені без повного та всебічного дослідження наявної інформації.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним, внаслідок укладання та виконання позивачем та ПП «Капрі» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угода між позивачем та ПП «Капрі» порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямована на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - що є лише припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статті 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки товарів ПП «Капрі» на користь позивача, посилання відповідача на абз. 4 пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», наказ Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за №250/2054, в обґрунтування своєї позиції є порушенням норм матеріального права.

Аналогічна позиція висловлювалась Вищого адміністративного суду України в постанові цього суду від 14.11.2012 по справі №2а-9864/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення (в Єдиному державному реєстрі судових рішень №27477204).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладену вище позицію суду, суд доходить висновку про обґрунтованість заявленого позову, про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та необхідність його скасування, а відтак про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби від 06.11.2012 №0000710026, яким Публічному акціонерному товариству «Запоріжвогнетрив» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 250031,25 грн., з яких за основним платежем - 200025,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 50006,25 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль

Постанова виготовлена у повному обсязі 17.12.2012