Постанова

від 13.12.2012 по справі 2а/1270/8717/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/8717/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Качуріної Л.С.

при секретарі: Горобець В.О.

в присутності сторін:

від позивача: Масалов Є.В., довіреність від 23.10.2012 № б/н;

від позивача: Лубянов О.А., довіреність від 23.10.2012 № б/н;

від позивача: Ройзман О.Ю., директор;

від відповідача: Шуст Ю.В., довіреність від 01.10.2012 року № 11927/10;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгаз» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 жовтня 2012 року № 0001892310 та № 0001902310, -

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгаз» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 жовтня 2012 року № 0001892310 та № 0001902310.

В обґрунтування заявленого позову позивачем зазначено, що спірні податкові повідомлення рішення від 26 жовтня 2012 року № 0001892310 та № 0001902310 були прийнятті відповідачем на підставі документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Будгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Сорекс-2006» за грудень 2010 року, за результатами якої було складено акт від 12 жовтня 2012 року № 1581/22/30463931, в якому зазначено, що позивачем занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на загальну суму ПДВ 100 234, 00 грн. та податок на прибуток підприємств за IV квартал 2010 року на загальну суму 125 292, 00 грн..

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню, а висновки Акту перевірки від 12 жовтня 2012 року № 1581/22/30463931- є такими, що не відповідають нормам, податкового законодавства, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Підставою для зробленого податковим органом висновку про наявність порушення позивачем податкового законодавства, стало твердження відповідача про заниження податку на додану вартість на суму 100 234, 00 грн. за грудень 2010 року та податку на прибуток підприємств на суму 125 292, 00 грн. за IV квартал 2010 року став висновок, що нереальності здійснення господарських операцій з поставки товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Сорекс-2006» на адресу ТОВ «БУДГАЗ» у грудні 2010 року, тобто визнав договір № 01.12/1 від 19 листопада 2010 року, укладений позивачем з ТОВ «Сорекс-2006» нікчемним на підставі ст. 228 ЦК України, як такий, що порушує публічний порядок і суперечить моральним засадам суспільства.

Реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сорекс-2006», на думку позивача, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: договором, специфікацією, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

В судове засідання прибули представники позивача, які надали пояснення аналогічні викладеним в позові та просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання прибув представник відповідача, який просив відмовити в задоволенні позовних вимог, підтримали доводи викладенні в запереченні на адміністративний позов, пояснивши, що під час проведення перевірки позивачем не було надано договір поставки товарів від ТОВ «Сорекс-2006» № 01.12/1 від 01 лютого 2010 року та документи, що підтверджують факт транспортування ТМЦ. Факт здійснення транспортних перевезень повинен бути підтверджений товарно-транспортними накладними. Крім того, в ході проведення перевірки не встановлено наявність відповідних документів, що підтверджують факт відвантаження чи отримання товарів. Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтранспорту від 19 листопада 1998 року № 460 «Про затвердження бланків перевізних документів» на час проведення перевірки відсутні.

Перевіркою встановлено, що операцій з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились, та як наслідок у ході перевірки не виявлено факт передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з його відсутністю.

Відповідно до листа слідчого Управління ГУМВС України у Луганській області від 22 вересня 2012 року № 4/12565 у провадженні СУ ГУМВС України в Луганській області знаходиться кримінальна справа № 39/12/0049, порушена за фактом посягання посадовими особами ТОВ «Сорекс-2006» (код ЄДРПОУ 34202418) на заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, скоєного в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 191 КК України. У ході досудового слідства по вказаній кримінальній справі встановлено, що ТОВ «Сорекс-2006» на протязі 2010-2012 року входило до складу та було задіяне у незаконних схемах підприємств конвертаційного центру», який діяв на території м. Луганська і надавав послуги з проведення безготівкових коштів у готівку та мінімізації реальних доходів суб'єктів господарювання від зайняття господарською діяльністю, що сприяло у подальшому ухиленню останніх від сплати податків та інших загальнообов'язкових платежів до бюджету, прикриття своєї незаконної діяльності. На підставі вищевикладеного податковим органом зроблено висновок, що ТОВ «Сорекс-2006» не могло поставити товар на адресу ТОВ «Будгаз», а отже й ТОВ «Будгаз» не отримувало товари від ТОВ «Сорекс-2006» у грудні 2010 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На момент виникнення спірних правовідносин діючими були норми Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість ", а відтак надання оцінки обставинам, викладеним у позові має відбуватися з огляду на положення вказаного Закону та підзаконних актів, що видані на виконання цього Закону.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будгаз», зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 16 червня 1999 року та є платником з податку на додану вартість з 20 липня 1999 року.

У період з 28 вересня 2012 року по 10 жовтня 2012 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби проводилася документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сорекс-2006»за грудень 2010 року, за результатами якої було складено акт від 12 жовтня 2012 року № 1581/22/30463931.

Відповідно до Акту перевірки від 12 жовтня 2012 року № 1581/22/30463931 перевіркою встановлено наступні порушення:

1. п. п. 7.5.1 п. 7. 5 ст. 7, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на загальну суму ПДВ 100 234 грн.;

2. п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2. п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994и року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 125 292 грн., у тому числі за IV квартал 20101 року на суму 125 292 грн.

На підставі Акта перевірки від 12 жовтня 2012 року № 1581/22/30463931 Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 26 жовтня 2012 року № 0001892310, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю «Будгаз» з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 125 292,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 31, 323 грн. (а. с. 27).

На підставі акта перевірки від Акта перевірки від 12 жовтня 2012 року № 1581/22/30463931 Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 26 жовтня 2012 року № 0001902310, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю «Будгаз» з податку на додану вартість за основним платежем - 100 234,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25 058, 50 грн. (а. с. 28).

В Акті перевірки від 12 жовтня 2012 року № 1581/22/30463931 зазначено, що контрагентом позивача у перевіряємому періоді було ТОВ «Сорекс-2006».

Під час розгляду справи судом встановлено, що між ТОВ «Будгаз» та його контрагентом - ТОВ «Сорекс-2006» 03 листопада 2010 року було укладено договір підряду № 03.11-1, згідно якого ТОВ «Сорекс-2006» виконувало для позивача роботи з капітального ремонту фасаду будівлі на загальну суму 126 167, 00 грн.

На виконання договору підряду ТОВ «Сорекс-2006» виконало прийняті на себе зобов'язання, що підтверджується Актом прийняття виконаних робіт за грудень 2010 року. ТОВ «Будгаз» було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Сорекс-2006» грошові кошти на підставі договору підряду № 03.11-1 від 03 листопада 2010 року.

Крім того, 19 листопада 2010 року між ТОВ «Будгаз» та ТОВ «Сорекс-2006» було укладено договір купівлі-продажу труби ст. ел. св.. ф 273 мм х 6.

На виконання вимог договору купівлі-продажу позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Сорекс-2006» 421 979, 39 грн. Позивачем було отримано труби та позивачу були видані видаткові накладні.

Також, 02 грудня 2010 року між ТОВ «Будгаз» та ТОВ «Сорекс-2006» було укладено договір № 02.12.-1, згідно якого ТОВ «Сорекс-2006» повинно було виконати для ТОВ «Будгаз» роботи на об'єкті «Підвідний газопровід високого тиску м. Лутугино- с. В. Тарасівка Лутугинського району» на суму 53 256, 00 грн. На виконання договору від 02 грудня 2010 року № 02.12.-1 ТОВ «Сорекс-2006» виконало прийняті на себе зобов'язання, що підтверджується Актом прийняття виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за грудень 2010 року.

В свою чергу ТОВ «Будгаз» виконав прийнятті на себе, як замовником, зобов'язання та перерахував згідно рахунку-фактури № 10.12/10-1 від 10.12.2010 року платіжним дорученням № 273 обумовлену п. 2.1 договору суму у розмірі 53 256, 00 грн. Відповідно до вимог податкового законодавства ТОВ «Сорекс-2006» видало ТОВ «Будгаз» податкову накладну № 10126 від 10.12.2010 року на зазначену суму .

Посилання відповідача на те, що правочин між позивачем та TOB «Сорекс-2006» здійснений без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемним - не знайшло свого підтвердження у наданих до матеріалів справи доказах.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Позивачем до суду було надано: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, платіжні доручення, які підтверджують факт виконання ТОВ «Сорекс-2006» договору підряду.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

У позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт виконання робіт) ТОВ «Сорекс-2006» на користь позивача.

Відповідачем не спростовується факт того, що ТОВ «Сорекс-2006» на момент укладення договору та складення податкової накладної було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На момент укладення договору, що викликає сумнів у відповідача щодо реальності його виконання, ТОВ «Сорекс-2006» та TOB «Будгаз» мали статус платників податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, тому формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, оформлених ТОВ «Сорекс-2006» є правомірним.

Суд зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету - це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язок здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і, в подальшому, за можливі, будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання. Також законодавець не встановлює відповідальності для суб'єкта господарювання через відсутність висновків зустрічних перевірок його постачальників, та не визначає певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість " податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість " датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що підтверджує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість " встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами) згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Таким чином, положення статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість " передбачають лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для скасування платнику податку на додану вартість сум вказаного податку, у разі якщо останній виконав усі передбачені законом обов'язки по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) та має всі документи на підтвердження задекларованих сум.

На момент проведення перевірки за результатами якої винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, сума податку на додану вартість, що включена позивачем до податкового кредиту підтверджена податковими накладними (а. с. 47-50, 64,70), які відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість ".

Акт перевірки також не відображає наявності прямих доказів тих обставин, що ставлять під сумнів реальність виконання сторонами цих угод. Відповідач визнає фактичну сплату сум ПДВ позивачем з вказаних господарських операцій, що також підтверджено первинними бухгалтерськими документами позивача, які досліджені посадовими особами податкового органу.

З урахуванням вищевикладеного, відсутні підстави вважати угоди, укладені між TOB «Будгаз» та ТОВ «Сорекс-2006» нікчемними.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд погоджується з доводами позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби від 26 жовтня 2012 року № 0001892310, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю «Будгаз» з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 125 292,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 31, 323 грн. та від 26 жовтня 2012 року № 0001902310, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю «Будгаз» з податку на додану вартість за основним платежем - 100 234,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25 058, 50 грн.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 13 грудня 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови в повному обсязі відкладено, про що сторони повідомлено в судовому засіданні з урахуванням вимог ст. 167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгаз» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 жовтня 2012 року № 0001892310 та № 0001902310 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби від 26 жовтня 2012 року № 0001892310.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби від 26 жовтня 2012 року № 0001902310.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгаз» (код ЄДРПОУ 30463931) судові витрати у розмірі 2146,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано у повному обсязі 17 грудня 2012 року

СуддяЛ.С. Качуріна