Ухвала

від 06.12.2012 по справі а4/093-07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" грудня 2012 р. м. Київ К-31023/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

на постанову Господарського суду Київської областi від 24.04.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010

у справі № А4/093-07

за позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

до 1.Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегапромсервіс»

2.Приватного підприємства «Аквілон-Ко»

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області (далі по тексту -позивач, ДПІ у Вишгородському районі Київської області) звернулась до Господарського суду Київської областi з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегапромсервіс»(далі по тексту -відповідач 1, ТОВ «Мегапромсервіс») та Приватного підприємства «Аквілон-Ко»(далі по тексту - відповідач 2, ПП «Аквілон-Ко») про визнання недійсним договору.

Підставами позову зазначено ст. ст. 207, 208 ГК України, п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Постановою Господарського суду Київської областi від 24.04.2007 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010 скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору, укладеного між відповідачами із закриттям провадження у справі в цій частині. В решті постанову Господарського суду Київської областi від 24.04.2007 залишено без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що 25.08.2004 між відповідачами був укладений договір купівлі-продажу №25/8-04, згідно умов якого, ТОВ «Мегапромсервіс»постачає товар у кількості та асортименті, замовленому покупцем, а ПП «Аквілон-Ко»приймає та оплачує товар протягом 10 днів на розрахунковий рахунок постачальника з моменту надходження товару на склад покупця.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Мегапромсервіс»виписало відповідні податкові накладні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «Мегапромсервіс»уклав зазначений договір з умислом, спрямованого на досягнення мсти, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Даний договір, на думку позивача, є нікчемним, що є підставою для визнання його недійсним та застосування наслідків, передбачених ст. ст. 207, 208 ГК України.

Суд першої інстанції приймаючи рішення щодо відмови у задоволенні позову виходив з того, що вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу, який укладено з метою, суперечною інтересам держави, не підтверджено допустимими доказами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу та закриваючи провадження у справі в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення ст. ст. 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим, за змістом ч. 1 ст. 208 ГК України застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

Частиною 1 ст. 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем вимоги про застосування наслідків, передбачених ст. 208 ГК України, заявлені поза межами строків, встановлених ст. 250 ГК України, тому висновок про відмову у задоволенні позову в цій частині є правомірним.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова