Ухвала

від 18.12.2012 по справі 2а-9195/09/1570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2012 року м. Київ К-38016/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2010 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року по справі № 2-а-9195/09/1570 за позовом Науково-комерційної фірми «Граніка»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Науково-комерційна фірма «Граніка»звернулась до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000492301/0 від 27.02.2009 року, яким позивачу донарахований податок на прибуток у сумі 4715,00 грн. та штрафні санкції у сумі 1504,00 грн. та №0000502301/0 від 27.02.2009 року, яким позивачу донарахований податок на додану вартість у сумі 62389,00 грн. та штрафні санкції у сумі 31195,00 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2010 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у Київському районі проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання НКПФ «Граніка»вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки та внаслідок процедури адміністративного оскарження ДПІ у Київському районі прийняті спірні податкові повідомлення-рішення за порушення НКПФ «Граніка»п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання інформаційно-консультаційних послуг є в наявності у позивача.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 згаданого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За наведених обставин, витрати на оплату інформаційно-консультаційних послуг правомірно включені до складу валових витрат НКПФ «Граніка», оскільки пов'язані з її господарською діяльністю, а факт їх придбання підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Крім того, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період.

Описку в податковій накладній щодо кількості товару не можна розглядати як виключну підставу для висновку про відсутність у платника податку права на формування податкового кредиту зі сплачених сум податку на додану вартість. Характер наявних в ній недоліків не є таким, що позбавляє накладну сили звітного податкового і одночасно розрахункового документу, на підставі якого формується податковий кредит, про що обґрунтовано зазначено судами.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2010 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року по справі № 2-а-9195/09/1570 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.