Постанова

від 07.12.2012 по справі 2а-6777/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2012 р. № 2а-6777/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сасевича О.М.

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

за участю сторін:

представника позивача Навроцького А.І.,

представника відповідача Карпина Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Новий Дизайн»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000602304 від 11.05.2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємств «Новий Дизайн»(надалі-ПП «Новий Дизайн») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі-ДПІ у Залізничному районі м.Львова), у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000602304 від 11.05.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечить чинному законодавству України, вважає його необґрунтованими, посилаючись на реальність вчинених господарських операцій із ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк», що, зокрема, належним чином відображено у бухгалтерському обліку позивача. Також, вказав, що уся первинна документація складена з дотриманням норм чинного законодавства. Окрім того, позивач посилався на те, що платник податків не несе відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентами та контрагентами його контрагентів, а отже, ПП «Новий Дизайн»відповідає виключно за вчинені ним правочини.

Згідно ухвали судді від 02 серпня 2012 року, провадження у даній адміністративній справі відкрито.

Розгляд справи відкладався з підстав, визначених ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав суду письмові заперечення, в яких вказав на правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Посилався на те, що позивачем на час проведення перевірки не представлено належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій ПП «Дизайн Проект»з ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк». Відповідач вважає, що Підприємством безпідставно завищено суми податкового кредиту у деклараціях з ПДВ за липень 2011 року у сумі 19355,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті у бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 19355,00 грн. Окрім цього, зазначив, що аргументи позивача не спростовують наявних порушень, зафіксованих в акті перевірки від 13.04.2012 року №344/15-40/33533346 «Про результати проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Новий Дизайн»(код ЄДРПОУ 33533346) з питань підтвердження відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк»(код ЄДРПОУ 35023063) за період з 01.07.2011 р. по 31.08.2011 р. (надалі-акт перевірки) та, відповідно, не можуть бути підставами для скасування податкового повідомлення-рішення №0000602304 від 11.05.2012 року.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (серія А00 №378204), ПП «Новий Дизайн»зареєстроване як юридична особа 04.05.2005 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради за №1 415 102 0000 004722.

Також позивача взято на податковому облік в органах ДПС з 16.05.2005 року і станом на період проведення перевірки останній перебуває на обліку в ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області ДПС (місцезнаходження: 79040, м.Львів, вул.Л.Патона, б.№15, кв.№18).

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.06.2005 року №17743783, виданого ДПІ у Залізничному районі м.Львова, ПП «Новий Дизайн» зареєстровано платником ПДВ.

Згідно довідки №4351 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності за КВЕД, яке здійснює ПП «Новий Дизайн»є: 51.65.0 -оптова торгівля іншими промисловими обладнаннями; 51.47.1 -оптова торгівля меблями, килимами та іншим підлоговим покриттям, а також неелектричними побутовими приладами; 51.44.0 -оптова торгівля виробами з кераміки, скла і господарськими товарами; 29.24.3 -монтаж та установлення інших машин загального призначення; 29.24.4 -ремонт (спеціалізований) інших машин загального призначення; 51.43.1 -оптова торгівля електропобутовими приладами.

Із матеріалів справи вбачається, що у період з 06.04.2012 року по 06.04.2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором сектору контролю за правомірністю бюджетного відшкодування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області ДПС Качмаром В.М., відповідно до вимог п.п.78.1.1. п.78.1. ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, наказу ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області ДПС від 21.03.2012 року №28 «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Новий Дизайн»та повідомлення від 21.03.2012 року за №6/15-40, виданого ДПІ у Залізничному районі м.Львова, проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПП «Новий Дизайн»з питань підтвердження відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк»(код ЄДРПОУ 35023063) за період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області ДПС дійшла висновку щодо:

-непідтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк»за період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року, у зв'язку із порушенням ПП «Новий Дизайн»вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-IV, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями), Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»від 24.05.1995 року №88;

-завищення суми податкового кредиту у деклараціях з ПДВ за липень 2011 року у сумі 19355,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає скасуванню та сплаті у бюджет за підсумками поточного звітного (податкового періоду) з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 19355,00 грн., у зв'язку із порушенням вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-IV, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями), Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»від 24.05.1995 року №88;

-невіднесення ПП «Новий Дизайн»у серпні 2011 року до складу податкового кредиту сум ПДВ по контрагенту ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк».

На підставі висновків, визначених в акті перевірки від 13.04.2012 року, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000602304 від 11.05.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість у розмірі 24193,75 грн. (за основним платежем на 19355,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями на 4838,75 грн.)

Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Суд звертає увагу на те, що позивач спірного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку не оскаржував.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ПП «Новий Дизайн»оскаржило його до суду.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до абз.3 п.198.6 ст.198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відтак, згідно вимог ПК України, який регулює, зокрема, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, підставою, що позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є не підтвердження його податковими накладними, або підтвердження податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПК України, проте, як в ході проведення перевірки, так і в ході судового розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності таких обставин, так само як і не надано доказів на порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 ПК України.

Відповідно до абз.«а» п.200.4 ст.200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи позивачем було сформовано суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню відповідно до вимог пп.200.4 ст.200 ПК України, оскільки дана сума бюджетного відшкодування формувалась на підставі податку на додану вартість фактично сплаченому отримувачем послуг.

Вимоги до податкової накладної визначено ст.201 Податкового кодексу України, якою встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби та виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал такої податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Таким чином, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи судом встановлено, що 16.11.2010 року між ПП «Новий Дизайн»(Покупець) та ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк»(Постачальник) укладено Договір поставки №1/14, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця торгово-технологічне обладнання для підприємств торгівлі та громадського харчування (надалі товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно умов Договору. Додатком №1 від 30.11.2010 року, укладеного між цими ж сторонами, було внесено змін до Договору поставки №1/14 від 16.11.2010 року, зокрема було передбачено, що асортимент, кількість та вартість товару погоджуються сторонами окремо у кожному випадку поставки та фіксуються в додатках до Договору (або видаткових накладних) та замовлення на товар формується Покупцем на підставі даних Постачальника прас-листів.

Придбаний товар позивач отримав у відповідності до оформлених замовлень (а.с.70-73), підтвердженням фактичної передачі товарів та виконання послуг є видаткові накладні, а саме: №РН-0000543 від 07.07.2011 року на суму 14333,33 грн., в т.ч. ПДВ 2388,89 грн.; №РН-0000562 від 14.07.2011 року на суму 15670,92 грн., в т.ч. ПДВ 2611,82 грн.; №РН-0000567 від 14.07.2011 року на суму 57702,44 грн., в т.ч. ПДВ 9617,04 грн.; №РН-0000580 від 18.07.2011 року на суму 28419,08 грн., в т.ч. ПДВ 4736,48 грн. (а.с.62-65), акт здачі-приймання робіт №НП/7-0012365 від 12.07.2011 року та акт прийому виконаних робіт №303-07.11АТЕ від 20.07.2011 року.

У свою чергу, на виконання умов вищевказаного Договору ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк»було видано ПП «Новий Дизайн»належним чином оформлені податкові накладні: №38 від 07.07.2011 року на загальну суму 14333,33 грн., в т.ч. ПДВ 2388,89 грн.; №63 від 14.07.2011 року на загальну суму 15670,92 грн., в т.ч. ПДВ 2611,82 грн.; №66 від 14.07.2011 року на загальну суму 57702,44 грн., в т.ч. ПДВ 9617,04 грн.; №80 від 18.07.2011 року на загальну суму 28419,08 грн., в т.ч. ПДВ 4736,48 грн. (а.с.66-69).

Судом встановлено, що позивач на підставі платіжних доручень №711 від 15.07.2011 року та №715 від 18.07.2011 року перерахував на рахунок ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк»грошові кошти у сумі 8600,00 грн. та 28851,22 грн. (часткова оплата товарів).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з припису норм Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

При цьому, згідно з ч.2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Частиною 2 статті 3 цього Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2.4 глави 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно із пунктами 2.15-2.16 глави 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Отже, первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-ХІV.

У подальшому придбані товари позивачем у ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк»використано у власній господарській діяльності шляхом реалізації їх своїм контрагентам: ТзОВ «Львівхолод», ПП «Древній Град», ПАТ «Івано-Франківськцемент», підтвердженням чого є видаткові накладні, податкові накладні (а.с.98-109) та виписки з рахунків, про оплату товарів (а.с.110-118).

Вищенаведені фактичні обставини справи підтверджують факт придбання позивачем торгово-технологічного обладнання для підприємств торгівлі та громадського харчування та використання його у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Оскільки, як встановлено судом, господарські операції позивача з ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк»мали місце, відтак, помилковим є висновок відповідача про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит.

Суд звертає увагу відповідача, що покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцями, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї.

Суд вважає, що позивачем вжито належних заходів щодо обізнаності з відомостями про контрагента, оскільки позивачем до матеріалів справи долучено отримані від ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк», зокрема, копії: Свідоцтва про державну реєстрацію ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк», Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, довідки з ЄДР, статуту. Окрім цього, із пояснень представника позивача у судовому засіданні, судом також з'ясовано, що позивачем під час здійснення операцій із ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк»на сайті ДПС України перевірялася наявність такого свідоцтва.

Згідно листа ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк»від 24.07.2012 року (а.с.119), податкові зобов'язання по виданих позивачу накладних Підприємством відображено у податкових деклараціях з ПДВ за липень 2011 року та серпень 2011 року, поданих податковому органу -Бориспільській ОДПІ.

Судом також досліджено долучені до матеріалів справи представником позивача копію Договору суборенди №407 від 01.09.2010 року між ТОВ «С-Сервіс»(Орендодавець) і ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк»(Суборендар), копію акту прийому-передачі від 01.09.2010 року, які є підтвердженням того, що ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк»користувалося складськими приміщенями за адресою: м.Вишневе, вул.Ломоносова,1.

Із здійсненого судом аналізу доказів, наданих представником ПП «Новий Дизайн», а саме: копії Договору на комплексне логістичне обслуговування №WH-2/21/2008LV від 21.08.2008 року, додатку №1 від 21.08.2008 року та Додаткової угоди №1/1 від 12.03.2010 року до вказаного Договору, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №РН-12235 від 15.07.2011 року, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №РН-12479 від 31.07.2011 року, рахунків-фактури № LV11000290(WHS1) від 15.07.2012 року, №LV11000306(WHS1) від 31.07.2011 року, розпоряджень на відвантаження товару (а.с. 183-186), актів приймання-передачі товару на відповідальне зберігання (а.с. 187-188), вбачається, що такі, у свою чергу, свідчать про наявність у ПП «Новий Дизайн»складських приміщень та рух придбаного у ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк»товару.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що надані ПП «Новий Дизайн»докази у повній мірі підтверджують обставини щодо здійснення поставки позивачу товару (робіт, послуг), а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно положень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Щодо посилань відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних суд враховує наступне.

Відповідно до ст.48 Закон України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи па транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу па законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Отже, доводи відповідача про те, що здійснення вантажних перевезень можливе лише за умови наявності товарно-транспортних накладних є помилковим, оскільки товарно-транспортна накладна є лише одним, але не єдиним, з рекомендованих форм документів для здійснення вантажних перевезень. Факт відсутності товарно-транспортних накладних, за наявності інших необхідних документів, які підтверджують факт отримання позивачем придбаних товарів, не може бути доказом нездійснення господарських зобов'язань.

Товар придбаний позивачем у ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк»згідно видаткових накладних (а.с. 62-65) перевозився ТОВ «Нова Пошта» та ПТЕП «Автотрансекспедиція», доказом чого є виписані вказаними підприємствами рахунки на транспортні послуги (а.с.76-77) та акти здачі-прийняття транспортних послуг та Договір про надання транспортно-експедиційних послуг №4133-11 від 19.07.2011 року (а.с. 78).

Судом, крім цього, також враховано, що Наказ Міністерства транспорту та Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, а тому його вимоги не є обов'язковими для підприємств, що не знаходяться у сфері управління міністерств. Загалом, відповідно до преамбули «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, правилами визначено права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту -перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. Норми цих правил не поширюються на відносини, пов'язані з переходом права власності на майно, набуте за угодами купівлі-продажу, та їх подальше відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Щодо доводів відповідача про нікчемність правочинів, укладених між ПП «Новий Дизайн» та ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк», суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на час укладення та виконання договорів, ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк»мав усі необхідні для здійснення господарських операцій підтверджуючі документи та обсяг відповідних повноважень, а тому вимоги щодо умов укладання та виконання угоди жодною із сторін, в розумінні ст.203 Цивільного кодексу України, порушені не були.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст.234 ЦК України). Доказів (рішень судів) про визнання вказаних вище договорів недійсними відповідачем суду не представлено.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної у диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду.

Наявність умислу позивача чи ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк»відповідачем не доведена та доказів суду не надано.

Окрім цього, проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року (з наступними змінами і доповненнями), суд приходить до висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Суд зауважує, що підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Таким чином, з огляду на докази, що містяться у матеріалах справи, правочин між позивачем та ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк»не може вважатися нікчемним (недійсним) з огляду на наявність належним чином оформлених документів на їх укладення та виконання обома сторонами. В ході судового розгляду справи податковим органом не було надано належних доказів, які б підтвердили вину позивача чи ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк», яка полягає в намірі порушити публічний порядок, а також відповідачем дані обставини належними чином не спростовані. Відтак, правочини, укладені позивачем не є нікчемними, тобто його нікчемність законом не встановлена.

На думку суду не можуть бути доказом безтоварності господарської операції з придбання позивачем товару у ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк»посилання податкового органу на взаємовідносини позивача із контрагентом, оскільки, у даному випадку, ПП «Новий Дизайн»не несе відповідальності за можливі порушення податкового законодавства третіми особами, такими як ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк». У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»роз'яснено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що в судовому засіданні було встановлено наявність усіх обставин проведення господарських операцій між ПП «Новий Дизайн»та ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк»та, зокрема, документального їх підтвердження, суд вважає, що ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області ДПС, як суб'єктом владних повноважень не надано до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її заперечення, окрім цього належними документально обґрунтованими доказами не підтверджено наявності правових підстав винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення і не спростовано доводів позивача на обґрунтування позовних вимог, а тому позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0000602304 від 11.05.2012 року, підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства «Новий Дизайн»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000602304 від 11.05.2012 року -задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000602304 від 11.05.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Новий Дизайн»судові витрати у сумі 242 (двісті сорок дві) грн. 00 коп., що пов'язані із сплатою судового збору.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11 грудня 2012 року.