Ухвала

від 13.03.2013 по справі 2а-6777/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 року Справа № 876/932/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Запотічного І.І., Шавеля Р.М.,

за участю секретаря Губач Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.12.2012 р. у справі № 2а-6777/12/1370 за позовом Приватного підприємства «Новий Дизайн» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2012 р. № 0000602304,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.12.2012 р. у справі № 2а-6777/12/1370 за позовом Приватного підприємства «Новий Дизайн» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2012 р. № 0000602304, позов було задоволено повністю, скасовано податкове повідомлення-рішення №0000602304 від 11.05.2012 р. та стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Новий Дизайн» судові витрати у сумі 242 грн.

В апеляційній скарзі, поданій 17.12.2012 р., апелянт просить постанову Львівського окружного адміністративного суду скасувати та відмовити позивачу у позові.

Апеляційна скарга повторює мотиви заперечень відповідача та ґрунтується на висновках акту Бориспільської ОДПІ від 23.11.2011 р. №780/7/23-2/35023063 «Про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТЗОВ «Комплектспецтрейдмарк» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період липень - вересень 2011 року», відповідно до якого контрагент позивача не знаходиться за юридичною адресою, не має майна та необхідних трудових ресурсів. Правочини позивача з таким контрагентом вважає нікчемними, а податкове повідомлення-рішення - підставним. Звертає увагу на неврахування судом першої інстанції відсутності товарно-транспортних накладних, які б підтверджували фактичну доставку товару.

В судових засіданнях представник апелянта апеляційну скаргу підтримав із зазначених у ній мотивів.

Представник позивача апеляційну скаргу заперечив за безпідставністю, з мотивів, наведених у письмовому запереченні. Посилається, зокрема, на те, що податкове повідомлення - рішення прийняте з порушення норм матеріального права, є таким, що суперечить чинному законодавству України, є необґрунтованим з огляду на реальність вчинених господарських операцій з ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк», що належним чином відображено у бухгалтерському обліку позивача. Вказує також на те, що вся первинна документація складена з дотриманням норм чинного законодавства. А доводи відповідача про те, що здійснення вантажних перевезень можливе лише за умови наявності товарно-транспортних накладних є помилковим, оскільки товарно-транспортна накладна є лише одним, але не єдиним, з рекомендованих форм документів для здійснення вантажних перевезень. Факт відсутності товарно-транспортних накладних, за наявності інших необхідних документів, які підтверджують факт отримання позивачем придбаних товарів, не може бути доказом нездійснення господарських зобов'язань.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було підставно встановлено судом першої інстанції, актом від 13.04.2012 р. позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Новий Дизайн» з питань підтвердження відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» (код ЄДРПОУ 35023063) за період з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року констатовано непідтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» за період з 01.07.2011 р. по 31.08.2011 р.; завищення суми податкового кредиту у деклараціях з ПДВ за липень 2011 р. у сумі 19355 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає скасуванню та сплаті у бюджет за підсумками поточного звітного (податкового періоду) з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 19355 грн., у зв'язку із чим порушено п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, ст.200 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 року №88; невіднесення ПП «Новий Дизайн» у серпні 2011 р. до податкового кредиту сум ПДВ по контрагенту ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк». З цих підстав відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000602304 від 11.05.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у розмірі 24193,75 грн. (за основним платежем на 19355 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями на 4838,75 грн.).

У відповідності до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Законодавство не передбачає безспірності визнання висновків акту перевірки, у зв'язку із чим зазначені в цих актах факти підлягають перевірці доказами в ході судового розгляду. Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із ч. 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Посилання відповідача на те, що порушення, вчинені контрагентом позивача тягнуть за собою як наслідок порушення і зі сторони позивача, не ґрунтується на законодавстві. Згідно із ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Матеріалами справи встановлено, що 16.11.2010 р. між ПП «Новий Дизайн» (покупець) та ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» (постачальник) укладено договір поставки №1/14, за яким постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця торгово-технологічне обладнання для підприємств торгівлі та громадського харчування (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно умов договору. Додатком №1 від 30.11.2010 р. було внесено зміни до договору поставки №1/14 від 16.11.2010 р., зокрема було передбачено, що асортимент, кількість та вартість товару погоджуються сторонами окремо у кожному випадку поставки та фіксуються в додатках до договору (або видаткових накладних) та замовлення на товар формується покупцем на підставі наданих постачальником прайс-листів. Договір фактично виконувався сторонами, підтвердженням чого є замовлення, видаткові накладні №РН-0000543 від 07.07.2011 р. на 14333,33 грн., №РН-0000562 від 14.07.2011 р. на 15670,92 грн., №РН-0000567 від 14.07.2011 р. на 57702,44 грн., №РН-0000580 від 18.07.2011 р. на 28419,08 грн., акти здачі-приймання робіт №НП/7-0012365 від 12.07.2011 р. та №303-07.11АТЕ від 20.07.2011 р.; податкові накладні №38 від 07.07.2011 р. на 14333,33 грн., №63 від 14.07.2011 р. на 15670,92 грн., №66 від 14.07.2011 р. на 57702,44 грн., №80 від 18.07.2011 р. на 28419,08 грн. Платіжними дорученнями №711 від 15.07.2011 р. та №715 від 18.07.2011 р. позивач оплатив частково вартість товару в сумах 8600,00 грн. та 28851,22 грн. на користь ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк». У подальшому придбані товари позивачем у ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» використано у власній господарській діяльності шляхом реалізації їх своїм контрагентам: ТзОВ «Львівхолод», ПП «Древній Град», ПАТ «Івано-Франківськцемент», підтвердженням чого є видаткові накладні, податкові накладні та виписки з рахунків про оплату товарів, що свідчить про використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності та, водночас, спростовує посилання апелянта на безтоварний характер операцій. Переміщення придбаного товару підтверджується, зокрема, договором на комплексне логістичне обслуговування №WH-2/21/2008LV від 21.08.2008 р., додатком №1 від 21.08.2008 р. та додатковою угодою №1/1 від 12.03.2010 р. до вказаного договору, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №РН-12235 від 15.07.2011 р., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №РН-12479 від 31.07.2011 р., розпорядженнями на відвантаження товару, актами приймання-передачі товару на відповідальне зберігання тощо. Відтак, не зважаючи на неподання суду першої інстанції копій товарно-транспортних накладних, реальний характер операцій підтверджується іншими доказами, правильно оціненими судом першої інстанції в їх сукупності.

Суд першої інстанції дійшов підставного висновку про відповідність цих первинних документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року №168/704, належних доказів протилежного відповідач суду не надавав. При цьому, згідно з листом ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» від 24.07.2012 р. податкові зобов'язання по виданих позивачу накладних підприємством відображено у податкових деклараціях з ПДВ за липень 2011 р. та серпень 2011 р., поданих податковому органу -Бориспільській ОДПІ.

Крім того, Наказ Міністерства транспорту та Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», на який посилається апелянт, не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, а тому його вимоги не є обов'язковими для підприємств, що не знаходяться у сфері управління міністерств. Загалом, відповідно до преамбули «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, правилами визначено права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. Норми цих правил не поширюються на відносини, пов'язані з переходом права власності на майно, набуте за угодами купівлі-продажу, та їх подальше відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 12.10.2012 р. У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» роз'яснено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до п. п. 198.1. - 198.3. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Апелянт у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду та відмови у позові, не надав інших доказів, які б не подавались суду першої інстанції з обґрунтуванням неможливості їх подання такому суду.

Враховуючи наведене, судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.12.2012 р. у справі № 2а-6777/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 18.03.2013 року.

Головуючий суддя : Костів М.В.

Судді: Запотічний І.І.

Шавель Р.М.