Постанова

від 19.12.2012 по справі 2а-6299/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2012 р. № 2а-6299/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лунь З.І.

за участю секретаря

судового засідання Чижук М.М.

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Карпина Я.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт господарської діяльності ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2011 року №0001721702/0.

В судовому засіданні 21.11.2012 року позивач уточнив формулювання прохальної частини позовної заяви, а саме: просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Залізничному районі м. Львова від 09.12.2011 року №0001721702/0.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні на позовну заяву. У задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Працівниками Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова складено Акт від 24.11.2011 року №3845/17-3/НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПП «МКМ-Сервіс»за листопад 2010 року та з ТзОВ «Ком-Тет»за травень 2011 року (далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками Акта перевірки перевіркою встановлено порушення п. 185.1, ст.185, п.188.1 ст.188,п.198.2, п.198.3, п.198.4 ст.198, ст. 201.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ (із змінами та доповненнями), та п.1.4, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.2.3, п.7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п. 7.4., п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»? встановлено завищення податкового кредиту в сумі 34147, 00 грн.

На підставі зазначеного вище Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення 09.12.2011 року №0001721702/0 за платежем податок на додану вартість, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 34147,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 43319,75 грн.

Судом встановлено, що позивач у листопаді 2010 року включив до податкового кредиту податкову накладну виписану ПП «МКП-Сервіс»на загальну суму 103650,00 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 17275,00 грн., та у травні 2011 року включив до податкового кредиту податкову накладну виписану ТзОВ «Ком-Тет»на загальну суму 101232,00 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 16872,00 грн., які включені в декларації з ПДВ та реєстри отриманих та виданих податкових накладних відповідно за листопад 2010 року та травень 2011 року.

При перевірці позивача відповідачем було взято до уваги Акт позапланової виїзної перевірки ПП «МКМ-Сервіс»(ЄДРПОУ 35383182) від 23.06.2011 №1649/23-209/35383182 за період з 01.04.08р. по 16.06.11. ДПІ у Галицькому районі м. Львова згідно з яким, оскільки у ПП «МКМ-Сервіс» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської операції між підприємствами, тому угоди поставки є нікчемними.

Крім того, при перевірці позивача відповідачем було взято до уваги Акт невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Ком-Тет»(ЄДРПОУ 37031909) від 15.08.2011 №2444/23-100/37031909 за травень 2011 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, згідно з яким враховуючи відсутність фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Ком-Тет»з підприємством-постачальником ТОВ «Трейд Сервіс Плюс», відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ «Ком-Тет», податкові накладні, виписані ТОВ «Ком-Тет»в подальшому покупцям за відповідними фінансово-господарськими операціями, що не відповідають чинному законодавству, а тому податкові накладні, складені та видані із порушенням податкового законодавства України, не можуть вважатися належним доказом на підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствами-покупцями.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_2 у ПП «МКМ-Сервіс»було придбано гравій та пісок згідно з наявними в матеріалах справи видатковою та податковою накладною, товар оплачено згідно з платіжними дорученнями.

Крім того, ФОП ОСОБА_2 придбав у ТОВ «Ком-Тет»пісок згідно з наявними в матеріалах справи видатковою та податковою накладною, товар оплачено згідно з платіжними дорученнями.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем у травні 2011 року та листопаді 2010 пісок та гравій постачався іншим контрагентам.

Судом встановлено, що позивач володіє транспортними засобами (КАМАЗ, 3 од., МАЗ), а також позивачем укладено трудові договори з працівниками (водіями), які зареєстровані в порядку, передбаченому законодавством. В обгрунтування позовних вимог позивач покликається також на інформацію, викладену у подорожній листах вантажного автомобіля, що долучені до матеріалів справи.

Як вбачається з преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.1997р. №363 «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», на який посилається Відповідач, Правила, затверджені цим наказом, розроблені для виконання цілої низки державних документів, направлених на забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби із злочинністю. Тобто, дотримання Правил, зокрема, вимога про наявність товарно-транспортної накладної під час перевезення вантажів є обов'язковою для перевізників. За таке порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами автомобільної інспекції, які здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення вантажів. Правила, розроблені Мінтрансом України, стосуються виключно порядку здійснення перевезення вантажів та не мають відношення до бухгалтерського та податкового обліку підприємств, які є вантажовідправниками та вантажоотримувачами та не можуть встановлювати правила ведення вказаних видів обліку .

Самі ж товарно-транспортні накладні є документами, які регламентують взаємовідносини тільки перевізника та замовника як учасників транспортного процесу.

Враховуючи те, що позивач перевозив товар в межах власної підприємницької діяльності власним транспортом, відтак підстав для оформлення товарно-транспортних накладних у нього не було.

Так, відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4. ст.7, 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема,у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Підпунктом 7.4.5. п.7.4 ст. Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як визначено в ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3. ст.198 ПК України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності є визначальною умовою для виникнення права на формування податкового кредиту.

Стосовно відсутності основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів у постачальника ПП «МКМ-Сервіс», що покладено в основу висновку відповідача про неможливість фактичного здійснення господарської операції між підприємствами, тому угоди поставки є нікчемними, то таке не береться судом до уваги з огляду на те, що судом встановлено, що транспортування товару, придбаного у ПП «МКМ-Сервіс»здійснювалося позивачем власними транспортними засобами.

Суд також наголошує на тому, що чинним законодавством не передбачено обов'язку суб'єктів господарювання перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, посвідчень особи керівників підприємства-контрагента тощо. Також в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність трудових та матеріальних ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит та витрати лише за їх наявності.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, згідно з актом невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Ком-Тет»(ЄДРПОУ 37031909) від 15.08.2011 №2444/23-100/37031909 за травень 2011 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва встановлено, зокрема, що під час перевірки було використано наступну інформацію: договір щодо взаємовідносин з контрагентом-постачальником ТОВ «Трейд Сервіс Плюс»від 02.05.2011 року; копії податкових накладних, видаткових накладних за травень 2011 року; декларація з податку на додану вартість за травень 2011 року від 20.06.11 №50375, та додаток 5 до податкової декларації з ПДВ; акт ДПІ у Приморському р-ні м. Одеси від 04.08.2011 №1946/23-5/35992112 «Про неможливість проведення документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Сервіс Плюс», код за ЄДРПОУ - 35992112 щодо підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період: травень 2011 року; службову записку від 21.07.11 №833/23-120 щодо опитування посадових осіб підприємства ТОВ «Ком-Тет». Враховуючи відсутність фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Ком-Тет»з підприємством-постачальником ТОВ «Трейд Сервіс Плюс», відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ «Ком-Тет», податкові накладні, виписані ТОВ «Ком-Тет»в подальшому покупцям за відповідними фінансово-господарськими операціями, що не відповідають чинному законодавству, а тому податкові накладні, складені та видані із порушенням податкового законодавства України, не можуть вважатися належним доказом на підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствами-покупцями.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ком-Тет»суд бере до уваги відносини саме між цими суб'єктами господарювання, оскільки дані податкового обліку були сформовані на підставі господарських операцій, що відбувалися тільки між зазначеними суб'єктами.

Враховуючи те, що судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Трейд Сервіс Плюс»жодних господарських операцій не відбувалося, висновок відповідача про пов'язаність відсутності фінансово-господарської діяльності ТОВ «Трейд Сервіс Плюс»з неправомірним включенням сум податкового кредиту позивача є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо неправомірності проведення перевірки позивача як однієї із підстав позову, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79); документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79).

Таким чином, однією із обов'язкових умов, що легітимізують проведення документальної позапланової невиїзної перевірки є надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Як вбачається з Акта про незнаходження за юридичною та фактичною адресою СГД-ФО ОСОБА_2 при виході на адресу підприємця: АДРЕСА_1 встановлено, що СГД-ФО ОСОБА_2 -відсутній.

У зв'язку із «відсутністю»СГД-ФО ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 відповідачем зроблено висновок про незнаходження його за юридичною та фактичною адресою.

Водночас судом встановлено, що згідно з наявними в матеріалах справи доказами ОСОБА_2 регулярно, зокрема, в період з 10.11.2012 по 15.11.2012 року отримував рекомендовану кореспонденцію з повідомленням про вручення під розпис. Крім того, згідно з інформацією Залізничного районного відділу ЛМУ ГУ МВС у Львівській області ОСОБА_2, 1978 р.н. зареєстрований та проживає за адресою: м. Львів, вул.. Вільхова, 29 кв.2.

Враховуючи зазначене вище, незнаходження СГД-ФО ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, внаслідок чого йому не було вручено під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, призвело до порушення норм ПК України про процедуру проведення перевірки.

Враховуючи норму ч.3 ст.70 КАС України, відповідно до якої докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги, суд не бере до уваги покликання відповідача на встановлене Актом перевірки.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про правомірність включення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ПП «МКМ-Сервіс»та ТОВ «Ком-Тет».

Таким чином, суд вважає позовні вимоги СГД-ФО ОСОБА_2 обґрунтованими, з огляду на що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 94 КАС України судовий збір у розмірі 384,68 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова від 09.12.2011 року № 0001721702/0.

Стягнути з Державного бюджету на користь Суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_2 (місцезнаходження: 79040, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 68 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Постанову в повному обсязі складено 24.12.2012 року

Суддя Лунь З.І.