Постанова

від 21.12.2012 по справі 2а-14977/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 грудня 2012 року № 2а-14977/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва доТовариства з обмеженою відповідальністю «Ріко-Групп» простягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, штрафних санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

29 жовтня 2012 року УПФУ в Подільському районі м. Києва направило до суду позов до ТОВ «Ріко-Групп»про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, штрафних санкцій та пені на загальну суму 490,80 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що товариством у визначені законодавством терміни не було перераховано суму страхових внесків за період з 01.01.2009р. по 31.01.2009р. у сумі 438,00 грн. та штрафних санкцій та пені, визначених у рішенні УПФУ в Подільському районі м. Києва №0161 від 25.03.2010 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив його задовольнити з підстав, наведених у позові.

Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки про виклик направлялись ТОВ «Ріко-Групп»за наявною у матеріалах справи адресою, яка внесена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, але кореспонденція суду повернулась з відміткою пошти «за зазначеною адресою не значиться».

Відповідно до ч.11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно ч.3 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення вважається врученим, у тому числі у разі повернення поштового відправлення, яке не вручено адресату з незалежних від суду причин або за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, чи для фізичних осіб, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, яка зареєстрована у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час і місце проведення судового засідання.

Враховуючи неявку в судове засідання відповідача, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта у даній справі, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розглядає справу у порядку письмового провадження на основі наявних у справі доказів.

Вивчивши надані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріко-Групп»(код ЄДРПОУ 33305252) перебуває на обліку в УПФУ в Подільському районі м. Києва як платник внесків, передбачених чинним законодавством України.

На момент виникнення спірних правовідносин, вони були врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі по тексту -Закон № 1058-IV), в преамбулі якого було вказано, що цей Закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»та розробленою відповідно до Закону №1058-IV Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року (далі по тексту -Інструкція № 21-1).

Відповідно до абз.1 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Абзацом 1 статті 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, -для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники -це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Частина 2 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачає, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у п.п.1, 2, 5-7, 9, 10, 12 та 15 статті 11 цього Закону здійснюються страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до п.11.11 Інструкції №21-1 платники страхових внесків щомісяця складають у двох примірниках розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків за формою згідно з додатком 23 цієї інструкції.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Ріко-Групп»було подано до управління Пенсійного фонду України розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за січень 2009 року, в якому товариством самостійно визначено суму страхових внесків, що підлягає сплаті.

Частиною 6 статті 20 Закону №1058-IV встановлено обов'язок страхувальників сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників є календарний місяць. Відповідно до ч.12 ст.20 Закону №1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Статтею 106 Закону №1058-IV передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не сплачені страхувальникам в строки, визначені ст.20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмкою).

Згідно розрахунку суми боргу ТОВ «Ріко-Групп»до УПФУ в Подільському районі м. Києва станом на 25.10.2012 року та даних карток особового рахунку страхувальника відповідач має заборгованість (недоїмку) зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за січень 2009 року на загальну суму 438,00 грн.

У зв'язку з наявною заборгованістю за вказаний період та у відповідності з вимогами п.5 Інструкції №21-1 Управлінням Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва було надіслано до ТОВ «Ріко-Групп»вимогу про сплату боргу №Ю-2475у від 07.11.2011р. (повернулась неврученою з відміткою поштового відділення «за зазначеною адресою не існує»).

Дії та рішення позивача з цього приводу відповідач ні в судовому, ні в адміністративному порядку не оскаржував.

Пунктом 7 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

З огляду на наведене суд приходить до висновку наявність підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з ТОВ «Ріко-Групп»недоїмки зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за січень 2009 року на загальну суму 438,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з товариства заборгованості зі сплати штрафних санкцій у розмірі 44,00 грн. та пені у сумі 8,80 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підпунктом 2 частини 9 статті 106 Закону №1058-IV встановлено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Зазначені положення Закону знайшли своє відображення і в Інструкції №21-1 (п.9.1, п.п.9.3.2 п.9.3), відповідно до яких, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.

25 березня 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва було складено рішення за №0161 про застосування до ТОВ «Ріко-Групп»штраф у розмірі 44,00 грн. та нарахування пені в розмірі 8,80 грн. за період з 20.01.2009р. по 09.02.2009р.

Перший примірник вказаного рішення отримано директором ТОВ «Ріко-Групп»26.03.2010р., про що посадовою особою товариства власноруч здійснена відмітка на звороті рішення.

Згідно пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України від 08.07.2010р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»заборгованість із сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованого до 1 січня 2004 року, не погашена станом на 1 січня 2011 року, з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, із сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 1 січня 2011 року, підлягає розстроченню не більш як на 60 календарних місяців починаючи з 1 січня 2011 року.

Повідомлення про розстрочення суми заборгованості, пені та штрафних санкцій надсилається платникам у встановленому Пенсійним фондом порядку.

Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»та пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 № 1261 Правлінням Пенсійного фонду України 27 вересня 2010 року винесено постанову за №21-4, якою затверджено Порядок проведення органами Пенсійного фонду України розстрочення сум заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованого до 1 січня 2004 року, з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, із сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 1 січня 2011 року (далі по тексту -Порядок), який розроблено відповідно до пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно підпункту 3 пункту 2 Порядку, розстроченню підлягає, зокрема, заборгованість із сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 1 січня 2011 року.

Заборгованість із сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованого до 1 січня 2004 року, з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та із сплати фінансових санкцій і пені, зазначена у пункті 2 цього Порядку (далі -заборгованість), підлягає розстроченню для сплати рівними частками терміном не більш як на 60 календарних місяців, починаючи з 1 січня 2011 року (п.3 Порядку).

Управління Пенсійного фонду України у районі, місті або районі у місті (далі -орган Пенсійного фонду) визначає суму заборгованості, яка підлягає розстроченню, згідно з картками особових рахунків платників та направляє їм повідомлення про розстрочення сум заборгованості за формою згідно з додатком до цього Порядку (п.4 Порядку).

За заявою платника, яка надається (надсилається) органу Пенсійного фонду за місцем взяття його на облік за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, орган Пенсійного фонду здійснює звірення сум заборгованості із платниками, результати якого оформлюються відповідним актом, та протягом 10 робочих днів з дня підписання акта звірення вручає (надсилає) платнику рішення про розстрочення за формою згідно з додатком до цього Порядку (п.5 Порядку).

Отже, за приписами наведених норм законодавства процедура розстрочення сум заборгованості зі сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 1 січня 2011 року, і обов'язковість здійснення якої закріплена в пункті 7 розділу VIII Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI, розпочинається визначенням орган Пенсійного фонду суми заборгованості, яка підлягає розстроченню та направленням платнику повідомлення про розстрочення сум заборгованості за встановленою формою.

При цьому, право органів Пенсійного фонду на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості зі сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 1 січня 2011 року виникає з дня прийняття керівником органу Пенсійного фонду рішення про скасування рішення про розстрочення з підстав, визначених в пункті 7 Порядку, оскільки саме з цього моменту у страхувальника виникає обов'язок сплатити невнесену суму розстроченої заборгованості.

Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження виконання вимог законодавства щодо визначення суми заборгованості, що підлягає розстроченню та направлення відповідного повідомлення платнику та/або прийняття керівником УПФУ в Подільському районі м. Києва рішення про скасування рішення про розстрочення. Натомість, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що такі повідомлення органом Пенсійного фонду не складались, що, в свою чергу, свідчить про недотримання позивачем процедури, яка передує стягненню визначених до 01.01.2011 року штрафних санкцій і пені, а також зумовлює виникнення права управління Пенсійного фонду на звернення до суду з такими позовними вимогами.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з товариства заборгованості зі сплати штрафних санкцій у розмірі 44,00 грн. та пені у сумі 8,80 грн.

Враховуючи викладене, адміністративний позов УПФУ в Подільському районі м. Києва підлягає частковому задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись вимогами ст.ст.69-71, 94, ч.6 ст.128, ст.ст.158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріко-Групп»(код ЄДРПОУ 33305252, адреса: 04086, м. Київ, вулиця Рилєєва, 34) на користь Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 438 (чотириста тридцять вісім) гривень 00 коп.

В задоволені решти позовних вимог -відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя: Н.А. Добрівська