Постанова

від 13.12.2012 по справі 2а/0570/15914/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/15914/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.

при секретарі Паращевіній О.О.

за участю:

представника позивача Стадник В.В.,

представників відповідача Ємельянова В.А., Бондар Ю.М.,

Воробйової С.Г., Руднєвої Н.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛЬДАН» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЛЬДАН», звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000501504 від 08.10.2012 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що за результатами камеральної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛЬДАН» відповідачем складено акт перевірки №2755/15-4/36560655 від 03.10.2012 року. На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №0000501504 від 08 жовтня 2012 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 20000000,00 грн.

Позивач вказує на те, що він вважає вищевказане податкове повідомлення - рішення незаконним та таким, що не ґрунтується на нормах діючого законодавства.

На підставі вищезазначеного позивач просив визнати недійсним податкове повідомлення - рішення № 0000501504 від 08 жовтня 2012 року.

До початку розгляду справи по суті позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛЬДАН» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по декларації за серпень 2012 року в загальному розмірі 20000000,00 грн. шляхом перерахування останньої на розрахунковий рахунок позивача.

Ухвалою суду від 10 грудня 2012 року залучено до участі у справі у якості відповідачів Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області та Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Донецька.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач 1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, надав заперечення згідно яких вказав, що податковий орган дійшов до висновку, що у зв'язку із тим, що між підприємствами - контрагентами не було договірних відносин та поставки товарно - матеріальних цінностей, первинні та податкові документи (угоди, видаткові накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні, інші документи), отримані позивачем від ТОВ «Євробуддонбас-8» та по ланцюгу постачальників ТОВ «Донтрейдпостач», ТОВ «Буд сервіс ЛТД», ТОВ «Індастрі Трейд», ТОВ «Термінал», ТОВ «Донметіндастрі» не можуть підтверджувати факт здійснення господарських операцій по постачанню відходів вуглезабезпечення.

Відповідачем 2 - ГУДКСУ у Донецькій області позовні вимоги також не визнані з огляду на те, що на адресу відповідача 2 від ДПІ у Київському районі м. Донецька не надходили висновок та реєстр на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок ТОВ «ГОЛЬДАН», а тому, посилаючись на приписи сумісного Наказу Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 27.04.2004 року № 82/245 «Про затвердження Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження з Державного бюджету України з податку на додану вартість» у ГУДКСУ у Донецькій області відсутні законні підстави для відшкодування позивачу податку на додану вартість за серпень 2012 року у розмірі 20000000,00 грн. Таким чином, відповідач-2 просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Також, відповідач-2 просив суд розгляд справи проводити без участі представника.

Відповідачем 3 УДКС у Київському районі м. Донецька позовні вимоги також не визнані, підтримав заявлене відповідачем 2, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Також, відповідач 3 просив суд розгляд справи проводити без участі представника.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як юридична особа 16 липня 2009 року виконавчим комітетом Донецької міської ради Донецької області, ідентифікаційний код юридичної особи 36560655 згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №432180 серія А01, перебуває на обліку у Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби з 17.07.2009 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків № 793/10/18-214 від 25.06.2012 року.

Судом встановлено, що в період з 12.09.2012 року по 03.10.2012 року відповідачем здійснено камеральну перевірку позивача, на підставі якої складено акт №2755/15-4/36560655 від 03.10.2012 року про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо суми бюджетного відшкодування.

Вищезазначеним актом перевірки серед іншого встановлені наступні порушення позивачем: абз. а п.185.1 ст. 185, абз. а, б п.186.1 ст. 186, абз. б п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п.193.1 ст. 193, п.п.194.1.1 п.194.1 ст. 194, абз. а п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.3, п.200.4, п.200.5 ст. 200, п.201.7, п.201.10 ст. 201. п.10 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України внаслідок чого ТОВ «ГОЛЬДАН» завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за серпень 2012 року у розмірі 20000000,00 грн. (рядок 23.1 декларації) та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації за серпень 2012 року у сумі 100000,00 грн. (рядок 24 декларації)._

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення - рішення №0000501504 від 08 жовтня 2012 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 20000000,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем 12.09.2012 року надано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - серпень 2012 року.

Відповідно до рядка 23.1 цієї декларації сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника становить 20000000,00 грн. (двадцять мільйонів). Разом із зазначеною декларацією позивачем до ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС подані: додаток № 2 «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишаться непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», додаток № 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування», додаток № 4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування», додаток № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Згідно додатку 2 до вищевказаної податкової декларації залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (рядок 22 податкової декларації звітного періоду) склався із сум ПДВ, які виникли у липні 2012 року.

Також позивачем 16.08.2012 року надано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - липень 2012 року.

Разом із зазначеною декларацією позивачем до ДПІ у Київському районі м.Донецька Донецької області ДПС наданий додаток № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Податковий кредит за липень 2012 року позивачем сформований згідно проведеним господарським операціям щодо придбання відходів вуглезбагачення (порода) від постачальників. З цього приводу суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 липня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБУДДОНБАС-8», яке є продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «ГОЛЬДАН», яка є покупцем, укладено договір купівлі - продажу товару № Д/1607/12-1 від 16.07.2012 року, предметом якого є наступне: в порядку та на умовах, визначених договором, продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити відходи вуглезбагачення - порода у розмірі 4000000 тон. Відповідно до п.3.1 розділу 3 даного договору ціна товару становить 30,15 грн. за тону з урахуванням податку на додану вартість. Загальна сума договору складає 120600000,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

На підтвердження виконання вищезазначеного договору позивачем надані наступні документи: акт прийому - передачі товару від 23.07.2012 року до договору №Д/1607/12-1 від 16.07.2012 року, видаткові накладні (а.с. 41-60), податкові накладні (а.с. 61-80).

Факт сплати позивачем за отриманий товар за вищевказаним договором підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банківської установи на суму 120000000,00 грн.

Таким чином, спірною обставиною у справі є правомірність формування податкового кредиту за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ЄВРОБУДДОНБАС-8» у липні 2012 року.

Суд не погоджується з висновком податкового органу, що у зв'язку із тим, що між підприємствами - контрагентами не було договірних відносин та поставки товарно - матеріальних цінностей, первинні та податкові документи (угоди, видаткові накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні, інші документи), отримані позивачем від «ЄВРОБУДДОНБАС-8» та по ланцюгу постачальників ТОВ «Донтрейдпостач», ТОВ «Буд сервіс ЛТД», ТОВ «Індастрі Трейд», ТОВ «Термінал», ТОВ «Донметіндастрі» не можуть підтверджувати факт здійснення господарських операцій по постачанню відходів вуглезабезпечення, оскільки така позиція суперечить принципу індивідуалізації відповідальності, закріпленому у частині другій статті 61 Конституції України, коли один суб'єкт господарювання звільнений від відповідальності за дії або бездіяльність іншого суб'єкта господарювання. До того ж податковим органом не наведено жодної правової норми, яка передбачає встановлення такої відповідальності взагалі, або у даному спірному випадку.

Згідно п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ст. 198 Податкового кодексу України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст.198 ст. 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4. ст. 198 ст. 198 Податкового кодексу України - якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.5. ст. 198 ст. 198 Податкового кодексу України ,- якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами.

Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ст. 198 Податкового кодексу України , - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України ,- якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до ч.1,2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704,- первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.15 цього положення,- первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Згідно п. 2.16 цього положення,- забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Судом встановлено, що на підтвердження правомірності формування податкового кредиту за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин з «ЄВРОБУДДОНБАС-8» надано: договір № Д/1607/12-1 від 16.07.2012 року, акт прийому - передачі товару від 23.07.2012 року, видаткові накладні (а.с. 41-60), податкові накладні (а.с. 61-80), виписка банківської установи.

Перевіривши надані документи суд не знаходить невідповідності зазначених первинних документів приписам ст.ст. 3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 2.4, п.п. 2.15 п. 2.16 Положення про документальне підтвердження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Порушень Податкового кодексу України щодо форми та правильності заповнення податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит звітних періодів, судом також не встановлено.

Таким чином, оскільки у судовому засіданні не знайшли підтвердження факти вчинення позивачем порушень встановлених актом перевірки, є неправомірним зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 20000000,00 гривень та відповідно застосування штрафу на суму 5000000,00 гривень, здійснене відповідачем відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Згідно абз. 2 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України,- податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, як вбачається із наведеної норми, при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.

Згідно п. 55.1. ст. 55 Податкового кодексу України,- податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Оскільки відповідач не довів суду правомірність підстав нарахування позивачу податкових зобов'язань, суд приходить до висновку про скасування спірного рішення.

За пп. 14.1.18 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків передбачається приписами статті 200 розділу V Податкового кодексу України.

Так, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України) .

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України (п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України ).

З урахуванням наведених доводів та обставин суд дійшов висновку, що у позивача достатні підстави на відшкодування податку на додану вартість з бюджету, а тому позовні вимоги про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за серпень 2012 року в сумі 20000000,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, податковим органом в порушення вимог Податкового кодексу України не був направлений в орган Державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведена правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України та позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛЬДАН» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000501504 від 08.10.2012 року та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - задовольнити.

Визнати недійним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби №0000501504 від 08.10.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України по Донецькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛЬДАН» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по декларації за серпень 2012 року в загальному розмірі 20000000 (двадцять мільйонів) грн. шляхом перерахування останньої на розрахунковий рахунок позивача.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛЬДАН» судовий збір у розмірі 2146 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 13.12.2012 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 18.12.2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.