Постанова

від 21.12.2012 по справі 2а-14150/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 грудня 2012 року № 2а-14150/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку адміністративного провадження адміністративну справу

за позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби доПриватного підприємства «Ефа-Сервіс» пронакладення арешту на кошти та інші цінності, платника податків, що знаходяться у банках, -

В С Т А Н О В И В:

11 жовтня 2012 року Вінницька ОДПІ Вінницької області ДПС звернулась до суду з позовом до ПП «Ефа-Сервіс» про накладення арешту на кошти та інші цінності, платника податків, що знаходяться у банках.

Свої вимоги позивач обґрунтовує наявністю у відповідача заборгованості з податку на прибуток у розмірі 821 757,26 грн. та зі сплати податку на додану вартість у розмірі 788 507,18 грн., яка на день звернення до суду відповідачем не сплачена, серед майна у відповідача рахується тільки причіп легковий-В, 1994р. випуску, інше рухоме і нерухоме майно за відповідачем не зареєстровано. Зазначені обставини, на думку позивача є підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності, платника податків, що знаходяться у банках.

Належним чином повідомлений позивача в призначені на 01 листопада 2012 року, 13 листопада 2012 року і на 29 листопада 2012 року судові засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, направив до суду клопотання про розгляд справи у відсутність повноважного представника Вінницька ОДПІ Вінницької області ДПС на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Ухвала суду та судові повістки були направлені за адресою відповідача, наявною в матеріалах справи. Проте кореспонденція суду повернулась з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». Згідно частини 11 статті 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Аналогічне положення міститься і в абз.2 частини 3 статті 167 КАС України, відповідно до якого судове рішення вважається врученим, у тому числі у разі повернення поштового відправлення, яке не вручено адресату з незалежних від суду причин, та у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, зважаючи на клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України перейшов до розгляду справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Ефа-Сервіс»(код ЄДРПОУ 13325655) перебуває на обліку Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС (за місцем фактичного перебування) та відповідно до вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України несе обов'язок по сплаті належних сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у декларації за півріччя 2012 року №9045845997 від 03.08.2012 року -у розмірі 231,00 грн.

Також в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень 2012 року №9039629578 від 11.07.2012 року і за липень 2012 року №9047824109 від 09. 08.2012 року платником самостійно визначено зобов'язання зі сплати вказаного податку у розмірах 302,00 грн. і 3 026,00 грн. відповідно.

Згідно п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України (далі по тексту -ПК України), податкова декларація, розрахунок -це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків -фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із визначенням, наведеним в п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг -сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

З матеріалів справи також вбачається, що на підставі акта №1998/2350/13325655 від 04.08.2008 року, яким було встановлено порушення відповідачем вимог п.3.1 ст.3, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), ДПІ у м. Вінниці винесено податкове повідомлення-рішення №0000332350/0 від 11.08.2008 року, яким відповідачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 821 899,00 грн. (з них: основний платіж -555 491,00 грн., штрафні санкції -266 408,00 грн.).

На підставі вказаного акта ДПІ у м. Вінниці 11.08.2008 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000342350/0, яким відповідачу за порушення вимог п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено податкове зобов'язання з цього податку на загальну суму 788 498,00 грн. (з них: основний платіж -525 665,00 грн., штрафні санкції -262 833,00 грн.).

Наведені податкові повідомлення-рішення були оскаржені підприємством в судовому порядку. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010р. в задоволені позовних вимог ПП «Ефа-Сервіс»відмовлено. Постанова суду першої інстанції залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2012 року.

Відповідно до п.п.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі по тексту -Закон № 2181), день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. Аналогічне по суті положення міститься і в статті 56 ПК України.

Згідно даних облікових карток платника податків станом на 07.09.2012 року заборгованість відповідача з податку на прибуток з огляду на часткову сплату зобов'язань і нараховану пеню становить 821 757,26 грн., з податку на додану вартість -788 507,18 грн.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України).

На виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України Вінницькою ОДПІ Вінницької області ДПС було направлено відповідачу податкову вимогу від 18.07.2012 року №529 на суму 1 610 245,41 грн. (повернулась не врученою з відміткою поштового відділення «за зазначеною адресою не знаходиться»і відтиском печатки, датованою 23.07.2012 року).

Відомостей про сплату боргу у повному обсязі до суду не надано.

Таким чином, сума податкового боргу відповідно до вимог чинного законодавства України є узгодженою і визнається сумою податкового боргу платника податків, розмір якої підтверджується даними облікової картки платника податку та визнана відповідачем.

Згідно положень статті 19 1 ПК України (в редакції Закону України від 05.07.2012 р. №5083-VI) до функцій органів державної податкової служби, зокрема, віднесено: здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом (п.п.19 1 .1.1 п.19 1 .1 ст.19 1 ПК України); здійснення контролю за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі (п.п.19 1 .1.15 п.19 1 .1 ст.19 1 ПК України); організація роботи та здійснення контролю за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку (п.п.19 1 .1.19 п.19 1 .1 ст.19 1 ПК України).

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено право органів державної податкової служби у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення податкового боргу.

Органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України).

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Відповідно до п.94.3, п.94.4, п.94.5 ст.94 ПК України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України).

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) визначається як винятковий спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Відповідно до п.7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011р. №1398, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Наведені вище норми законодавства, яким регулюється підстави і порядок накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку, визначають обов'язкові обставини, з якими законодавець пов'язує виникнення права податкового органу на звернення до суду із даними вимогами. Так, на виконання покладених на нього функцій з огляду на положення п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України податковий орган уповноважений на звернення до суду із вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку за умови наявності у платника податків податкового боргу, узгодженого у встановленому законодавством порядку та відсутності у останнього майна, за рахунок якого такий борг може бути погашений та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Однією з підстав для припинення адміністративного арешту майна платника податків є погашенням податкового боргу платника податків (п.п.94.19.2 п.94.19 ст.94 ПК України).

При цьому арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 ПК України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків свої зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

На підтвердження факту відсутності у платника податків майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, позивачем було надано копію Акта опису майна від 20 липня 2012 року №109. Водночас, в своєму позові податковий орган зазначає про наявність у відповідача причепу легковий-В, 1994р. випуску, що в свою чергу свідчить про наявність у платника податків майна за рахунок якого (в разі визначення вартості цього майна) можливо погасити заборгованість платника.

При цьому, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження внесення вказаного майна до акта опису активів у податкову заставу, визначення балансової вартості вказаного майна та встановлення факту недостатності суми її вартості для погашення податкового боргу. До того ж, вжиття податковим органом всіх необхідних заходів, спрямованих на розшук іншого майна відповідача з метою погашення податкового боргу позивачем не доведено.

Суд звертає увагу позивача на те, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу, а наявність у відповідача такого боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

Крім того, слід зазначити, що накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку не може призвести до позитивного наслідку, як то забезпечення виконання платником податків його обов'язків без вжиття заходів, спрямованих на безпосереднє стягнення такого боргу у судовому порядку, зокрема, шляхом звернення до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих платника. Доказів на підтвердження звернення до суду із відповідним позовом позивач також суду не надав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та не надав необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог, що дає суду підстави для відмови позивачу у задоволені його вимог про застосування виняткового способу забезпечення виконання платником податків його обов'язків -накладення арешту на кошти та цінності відповідача, що знаходяться в банку.

Враховуючи викладене та керуючись вимогами ст.ст.69-71, 94, ч.6 ст.128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити Вінницькій об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби у задоволенні їх адміністративного позову до Приватного підприємства «Ефа-Сервіс»про накладення арешту на кошти та інші цінності, платника податків, що знаходяться у банках.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя: Н.А. Добрівська