Постанова

від 27.02.2013 по справі 2а-14150/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-14150/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді: Бєлової Л.В., суддів: Денісова А.О., Міщука М.С. при секретарі: Салоїд І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою позивача - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби до Приватного підприємства «Ефа-Сервіс» про накладення арешту на кошти та інші цінності, платника податків, що знаходяться у банках , -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2012 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Ефа-Сервіс», в якому просив накласти арешт на кошти та інші цінності ПП «Ефа Сервіс» (код ЄДРПОУ 13325655), що знаходяться у банках (податковий борг 1 610 264,44 грн.).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2012 року у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та заслухавши з'явившихся сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «Ефа-Сервіс»(код ЄДРПОУ 13325655) перебуває на обліку Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС (за місцем фактичного перебування) та відповідно до вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України несе обов'язок по сплаті належних сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у декларації за півріччя 2012 року №9045845997 від 03.08.2012 року -у розмірі 231,00 грн.

Також в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень 2012 року №9039629578 від 11.07.2012 року і за липень 2012 року №9047824109 від 09. 08.2012 року платником самостійно визначено зобов'язання зі сплати вказаного податку у розмірах 302,00 грн. і 3 026,00 грн. відповідно.

З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення позивача до суду, відповідач має заборгованість перед бюджетом у сумі 1 610 264,44 грн.

При ухваленні оскаржуваної постанови, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу, а наявність у відповідача такого боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з вищезазначеним висновком та вважає, що постанова суду першої інстанції від 21 грудня 2012 року підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі акта №1998/2350/13325655 від 04.08.2008 року, яким було встановлено порушення відповідачем вимог п.3.1 ст.3, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), ДПІ у м. Вінниці винесено податкове повідомлення-рішення №0000332350/0 від 11.08.2008 року, яким відповідачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 821 899,00 грн. (з них: основний платіж -555 491,00 грн., штрафні санкції -266 408,00 грн.).

На підставі вказаного акта ДПІ у м. Вінниці 11.08.2008 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000342350/0, яким відповідачу за порушення вимог п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено податкове зобов'язання з цього податку на загальну суму 788 498,00 грн. (з них: основний платіж -525 665,00 грн., штрафні санкції -262 833,00 грн.).

Наведені податкові повідомлення-рішення були оскаржені підприємством в судовому порядку. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010р. в задоволені позовних вимог ПП «Ефа-Сервіс»відмовлено. Постанова суду першої інстанції залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2012 року.

Відповідно до п.п.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181), день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. Аналогічне по суті положення міститься і в статті 56 ПК України.

Згідно даних облікових карток платника податків станом на 07.09.2012 року заборгованість відповідача з податку на прибуток з огляду на часткову сплату зобов'язань і нараховану пеню становить 821 757,26 грн., з податку на додану вартість -788 507,18 грн.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України Вінницькою ОДПІ Вінницької області ДПС було направлено відповідачу податкову вимогу від 18.07.2012 року №529 на суму 1 610 245,41 грн. (повернулась не врученою з відміткою поштового відділення «за зазначеною адресою не знаходиться» і відтиском печатки, датованою 23.07.2012 року), про те відомості про сплату боргу у повному обсязі в матеріалах справи відсутні.

Отже, сума податкового боргу відповідно до вимог чинного законодавства України є узгодженою і визнається сумою податкового боргу платника податків, розмір якої підтверджується даними облікової картки платника податку та визнана відповідачем.

Згідно положень статті 191 ПК України (в редакції Закону України від 05.07.2012 р. №5083-VI) до функцій органів державної податкової служби, зокрема, віднесено: здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом (п.п.191.1.1 п.191.1 ст.191 ПК України); здійснення контролю за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі (п.п.191.1.15 п.191.1 ст.191 ПК України); організація роботи та здійснення контролю за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку (п.п.191.1.19 п.191.1 ст.191 ПК України).

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено право органів державної податкової служби у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення податкового боргу.

Відповідно до п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно з п.94.3, п.94.4, п.94.5 ст.94 ПК України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України).

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) визначається як винятковий спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Відповідно до п.7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011р. №1398, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Наведені вище норми законодавства, яким регулюється підстави і порядок накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку, визначають обов'язкові обставини, з якими законодавець пов'язує виникнення права податкового органу на звернення до суду із даними вимогами. Так, на виконання покладених на нього функцій з огляду на положення п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України податковий орган уповноважений на звернення до суду із вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку за умови наявності у платника податків податкового боргу, узгодженого у встановленому законодавством порядку та відсутності у останнього майна, за рахунок якого такий борг може бути погашений та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Однією з підстав для припинення адміністративного арешту майна платника податків є погашенням податкового боргу платника податків (п.п.94.19.2 п.94.19 ст.94 ПК України).

При цьому арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 ПК України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків свої зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що судом зроблено помилковий висновок про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження внесення вказаного майна до акта опису активів у податкову заставу, визначення балансової вартості вказаного майна та встановлення факту недостатності суми її вартості для погашення податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту відсутності у платника податків майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, позивачем було надано копію Акта опису майна від 20 липня 2012 року №109 (а.с. 14).

Судом першої інстанції зазначено, що позивач що у відповідача є причеп легковий-В, 1994р. випуску, що в свою чергу свідчить про наявність у платника податків майна за рахунок якого (в разі визначення вартості цього майна) можливо погасити заборгованість платника, проте позивач не надав жодних доказів на підтвердження внесення вказаного майна до акта опису активів у податкову заставу, визначення балансової вартості вказаного майна та встановлення факту недостатності суми її вартості для погашення податкового боргу.

Проте, колегія суддів не погоджується з вищезазначеним твердженням та зазначає, що позивачем доведено необхідність арешту коштів на рахунку платника податків.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, призвели до неправильного вирішення справи, а тому постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови по справі, якою позов Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби - необхідно задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу позивача - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року - скасувати та ухвалити по справі нову постанову, якою адміністративний позов Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби до Приватного підприємства «Ефа-Сервіс» про накладення арешту на кошти та інші цінності, платника податків, що знаходяться у банках - задовольнити повністю.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Приватного підприємства «Ефа Сервіс» (код ЄДРПОУ 13325655), що знаходяться у банках.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 01.03.2013 року.

Головуючий суддя: Л.В. Бєлова

Судді: А.О. Денісов,

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Денісов А.О.

Міщук М.С.