Постанова

від 30.11.2012 по справі 2а-5866/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2012 р. № 2а-5866/09/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача Пчелінцевої Ф.І.,

представник відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Галсервіспостач»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Приватне підприємство «Галсервіспостач»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2009 року № 0000912321/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 403077 грн. (в т.ч. 268718 грн. -платіж та 134359 грн. -штрафні (фінансові) санкції); податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2009 року № 000922321/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 322459 грн. 50 коп. (в т.ч. 214973 грн. -платіж та 107486 грн. 50 коп. -штрафні (фінансові) санкції) та рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій) від 21 квітня 2009 року №00015593311, яким застосовано штрафні (фінансові санкції) за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 1281123 грн. 98 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта ДПІ у Галицькому районі м.Львова, на підставі якого, прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача та є необґрунтованими. Позивач зазначає, що витрати на придбання робіт та послуг у контрагентів підтверджуються належним чином оформленими документами та платіжними дорученнями. Щодо нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість зазначив, що такий висновок ДПІ не ґрунтується на нормах законодавства, оскільки відповідно до пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого податку) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Як підтверджено актом перевірки, віднесення суми 214973 грн. до складу податкового кредиту, здійснено позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих контрагентом позивача. Позивач також вважає, що висновок податкового органу про порушення ПП «Галсервіспостач»пп.2.8, 3.5 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті України», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 є неправомірним, оскільки зазначене порушення є адміністративним та у відповідності до ст. 250 Господарського кодексу України накладення адміністративних санкцій можливе лише протягом одного року. Крім того, зазначив, що визначення порушення, пов'язаного з непідписанням розхідного ордеру, як зберігання готівки в касі є некоректним, оскільки не відповідає фактичним обставинам.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова подано до суду заперечення на позов від 02.02.2010р., в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що згідно з наданими СВ ПМ ДПА у Львівській області до перевірки оборотно-сальдовими відомостями, рахунками бухгалтерського обліку, аналізів рахунків встановлено, що ПП «Галсервіспостач»безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних товарів у ТзОВ «БП Авангард», оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі №2-2632/2006 від 17.04.2006р. установчі документи ТзОВ «БП Авангард»визнано недійсними з моменту їх реєстрації. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено, що ПП«Галсервіспостач» віднесено до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ по податкових накладних у відповідних періодах, отриманих від контрагентів, установчі документи яких податковим органом визнано недійсними з моменту їх реєстрації, а саме ТзОВ «БП Авангард», ТзОВ «Юкна», ТзОВ КП «Олива».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що господарські відносини між позивачем та контрагентами носили реальний характер, що підтверджуються належними первинними документами. Крім того, зазначив, що висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи. На цих підставах, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Додатково пояснив, що проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача встановлено неможливість виконання відповідного договору, укладеного з позивачем, що, в свою чергу, свідчить про укладення договору без мети настання реальних наслідків. Позивачем, натомість, не подано суду достатніх та належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами. У зв'язку з викладеним вище, просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Позивач -Приватне підприємство «Галсервіспостач», юридична адреса: 79007, м.Львів, вул. Огієнка, 20/16, фактична адреса: м. Львів, вул. Листопадового Чину, 6, зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа 26.12.2011р., код ЄДРПОУ -31804443, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Позивач взятий на облік як платник податків в ДПІ у Галицькому районі м. Львові 04.02.2002р. за № 9589, станом на 14.04.2009р. перебуває на обліку в ДПІ у Галицькому районі м. Львова.

Відповідно до постанови Слідчого відділу податкової міліції Державної податкової служби у Львівській області від 24.12.2008р. та направлення від 01.04.20009р. № 169, від 08.04.2009р. №176 та на ч. 13 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»проведена позапланова невиїзна перевірка ПП «Галсервіспостач»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р., валютного та іншого законодавства за період з01.01.2006р. по 31.12.2008р.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 14.04.2009р. № 735/23-209/31804443. Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. №283/97-ВР в результаті чого заниженого податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 268718 грн. у тому числі за ІІ квартал 2006р. в сумі 97473 грн., за ІІІ квартал 2006р. в сумі 120931 грн., за IV квартал 2006р. в сумі 9299 грн., за І квартал 2007р. в сумі 41015 грн.

- пп.7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 214973 грн., в тому числі за квітень 2006р. в сумі 2823 грн., травень 2006р. -68820грн., червень 2006р. -6335 грн., липень 2006р. - 207 грн., серпень 2006р. -88918 грн., вересень 2006р. 7620 грн., жовтень 2006р. -7010 грн., листопад 2006р. 428 грн., січень 2007р. -32812 грн.

- п. 2.8, 3.5 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті України», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637, а саме: підприємство зберігало у своїй касі готівку понад встановлений ліміт каси у сумі 640561 грн. 99 коп.

На підставі акта перевірки від 14.04.2009р. № 735/23-209/31804443 ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 квітня 2009 року №0000912321/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 403077 грн. (в т.ч. 268718 грн. -основний платіж та 134359 грн. -штрафні (фінансові) санкції); податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2009 року № 000922321/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 322459 грн. 50 коп. (в т.ч. 214973 грн. -основний платіж та 107486 грн. 50 коп. -штрафні (фінансові) санкції) та рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій) від 21 квітня 2009 року № 00015593311, яким застосовано штрафні (фінансові санкцій) за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 1281123 грн. 98 коп.

При вирішенні спору по суті суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та ТзОВ «БП Авангард»було укладено договір купівлі-продажу №18/05 від 01.10.2005р. товарів в асортименті.

Згідно з п. 1.1 договору постачальник ТзОВ «БП Авангард»зобов'язаний поставити замовнику ПП «Галсервіспостач»товари згідно з рахунками. Назва товару, кількість, ціна окремих і загальна сума вказується постачальником в накладних. Загальна сума договору становить 3 000 000 млн. грн., в тому числі ПДВ -20%.

На підтвердження виконання умов договору №18/05 від 01.10.2005р., позивач надав податкові накладні: від 01.11.2005р. №102, від 01.12.2005р. №115, 05.01.2006р. №8, від 01.02.2006р. №17, від 17.02.2006р. №21, від 01.02.2006р. №19, від 27.02.2006р. №23, від 10.04.2006р. №30, від 27.04.2006р. №31, від 28.04.2006р. №33, від 30.04.2006р. №34, від 02.03.2006р. №25, від 03.04.2006р. №29, від 23.05.2006р. №44, від 01.05.2006р. №39, від 02.05.2006р. №42, від 26.05.2006р. №45, від 31.05.2006р. №47, від 06.06.2006р. №52, від 01.06.2006р. №49, від 02.06.2006р. №50, від 15.06.2006р. №55, від 01.08.2006р. №68, від 28.09.2006р. №75, від 25.09.2006р. №73

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору Постачальник приймання товару по кількості та якості проводиться замовником в момент отримання його від постачальника.

На вимогу суду позивачем не надано доказів, що б підтверджували транспортування (перевезення) товару, який в подальшому використовувався в господарській діяльності, в яких було б вказано, яке саме підприємство здійснювало перевезення, копії дорожніх листів, чи будь-які інші документи, які б підтверджували перевезення товару, отриманого від ТзОВ «БП Авангард» та, в свою чергу, які б засвідчували реальність здійснення господарських операцій. Позивачем не надано актів приймання - передачі товару або інших доказів, які б підтверджували таку передачу від ТзОВ «БП Авангард». Відсутні докази, які б підтверджували проведення розвантажувально -навантажувальних робіт при передачі товару. Не надано доказів, які б підтверджували фактичне зберігання товару.

Твердження позивача про те, що всі документи, які б підтверджували реальність виконання господарських операцій з ТзОВ «БП Авангард, вилучені при проведенні обшуку працівниками податкової міліції спростовуються листом Управління податкової міліції ДПС у Львівській області №1341/09-1 від 17.03.2009р. Згідно з ним накладні на придбання, товаротранспортні накладні, акти виконаних робіт та інші документи, які б підтверджували факт перевезення товарно -матеріальних цінностей в ході проведення обшуку в офісному приміщенні ПП «Галсервіспостач»виявлено та вилучено не було.

Судом, виходячи з принципу офіційного з'ясування обставин, закріпленого у ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі винесено ухвалу про витребування доказів від 08.06.2010р. від УПМ ДПА у Львівській області, на яку отримано відповідь про те, що ухвалу виконати неможливо, оскільки матеріали кримінальної справи передано Галицького районного суду м.Львова. У зв'язку з цим судом зроблено запити до Галицького районного суду м.Львова від 28.09.2010р. та 24.11.2010р. про надання копій відповідних документів. Проте, вказані запити залишились без виконання. Виходячи з наведеного, суд вважає, що ним були вжиті всі можливі заходи щодо збирання доказів у справі.

Таким чином, суду не подано достатніх та належних доказів підтвердження виконання умов договору №18/05 від 01.10.2005р.

Також суд враховує те, що під час проведення перевірки ПП «Галсервіспостач», ДПІ у Галицькому районі м.Львова використано відомості по рахунках бухгалтерського обліку, аналізу рахунків, декларацій з податку на прибуток ПП «Галсервіспостач», які надано слідчим відділом податкової міліції ДПА у Львівській області.

Так, згідно з перевіркою оборотно-сальдових відомостей по рахунках бухгалтерського обліку, аналізу рахунків, декларацій з податку на прибуток ПП «Галсервіспостач»віднесено до складу валових витрат вартість придбаних товарів і послуг на суму 1074870 грн., в тому числі за ІІ кв. 2006р. в сумі 389893 грн., ІІІ кв. 2006р. в сумі 483722 грн., IV кв. 2006р. в сумі 37194 грн., І кв. 2007р. в сумі 164061 грн.

Перевіркою встановлено завищення задекларованих ПП «Галсервіспостач»показників у рядку 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)», крім визначених у рядку 04.11 всього на суму 1074870 грн., в тому числі за ІІ кв. 2006р. в сумі 389893 грн., ІІІ кв. 2006р. в сумі 483722 грн., IV кв. 2006р. в сумі 37194 грн., І кв. 2007р. в сумі 164061 грн. Вказані господарські операції відображені підприємством в оборотно-сальдових відомостях по рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»з 17.04.2006р. по 03.01.2007р. наступними бухгалтерськими проведеннями: Дт рах. 28 «Товари», Кт рах. 631«Розрахунки з вітчизняними постачальниками»та включено до декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2006р. та І квартал 2007р.

Суд в межах цього спору враховує рішення Шевченківського районного суду м.Києва у справі №2-2632/2006 від 17.04.2006р. яким визнано недійсними статут ТзОВ «БП «Авангард»з моменту його реєстрації та свідоцтво про реєстрацію платника податку з моменту внесення в реєстр платника податку на додану вартість, а також протокол зборів №1 засновників ТзОВ «БП «Авангард»від 04.05.2005р.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Суд зазначає, що правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. В Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 12.10.2005р. № 448, зазначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

З огляду на викладене, судом встановлено, що ПП «Галсервіспостач»віднесло до складу валових витрат за 2006р. і І квартал 2007р. вартість товарів і послуг, на придбання яких підприємство не понесло, а тому податкове повідомлення -рішення від 29 квітня 2009 року №0000912321/0 є правомірним.

Стосовно доводів позивача про протиправність податкового повідомлення -рішення від 29 квітня 2009 року № 000922321/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 322459 грн. 50 коп., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р. задекларовано податковий кредит з ПДВ у сумі 1578519,00 грн.

Відповідачем при проведенні перевірки повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р. встановлено його завищення на суму 214973 грн., в тому числі за квітень 2006р. в сумі 2823 грн., травень 2006р. -68820грн., червень 2006р. -6335 грн., липень 2006р. -207 грн., серпень 2006р. -88918 грн., вересень 2006р. - 7620 грн., жовтень 2006р. -7010 грн., листопад 2006р. 428 грн., січень 2007р. -32812 грн.

Перевіркою податку на додану вартість встановлено, що ПП «Галсервіспостач»віднесено суми ПДВ по податкових накладних у відповідних періодах, отриманих від контрагента позивача - ТзОВ «БП Авангард», статут якого рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від №2-2632/2006 від 17.04.2006р. визнано недійсним з моменту його реєстрації. Позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 347131,54 грн., в тому числі за 2006р. у сумі 314319,34 грн., за І квартал 200р. у сумі 32812,20 грн., а також від контрагентів позивача, які не проводили діяльності та зареєстровані на підставних осіб, а саме:

- по взаєморозрахунках з ТзОВ «Юкна 2005»(код ЄДРПОУ -33747279) судом встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 356492,51 грн., в тому числі за 2006р.в сумі 356492,11 грн. Згідно з поясненнями засновника та директора ТзОВ «Юкна 2005»Вільданової Т.Б. вона не є засновником та директором вказаного підприємства, жодних документів та податкової звітності від імені ТзОВ «Юкна 2005»не підписувала;

- по взаєморозрахунках з ТзОВ КП «Олива»(код ЄДРПОУ -34570132) судом встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 494741,85 грн., в тому числі за 2006р. в сумі 135367,59 грн., за 2007р. у сумі 359374,26 грн. Згідно з поясненнями засновника та директора ТзОВ КП «Олива»Бабійченко І.М. вона не є засновником та директором вказаного підприємства, жодних документів та податкової звітності від імені ТзОВ КП «Олива»не підписувала.

Жодних належних та достатніх доказів, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій з ТзОВ «БП Авангард», ТзОВ КП «Олива», ТзОВ «Юкна 2005», крім податкових накладних, виписаних ТзОВ «БП «Авангард»на обґрунтування своєї позиції, позивачем не надано.

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи зі змісту п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податків.

Суд також вказує на те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.

Враховуючи відсутність належних доказів щодо отримання позивачем товару від ТзОВ «БП Авангард», ТзОВ «Юкна», ТзОВ КП «Олива», та відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних послуг, податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право позивача на його формування. Належних доказів, що підтверджують належне виконання договору та реальне настання правових наслідків позивачем не надано.

Стосовно доводів позивача про протиправність рішення від 21 квітня 2009 року №0001593311 про застосування штрафних (фінансових санкцій) за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 1281123 грн. 98 коп., суд зазначає наступне.

При проведенні перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п.п.2.8, 3.5 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті України», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637, оскільки позивач зберігав у своїй касі готівку понад встановлений ліміт каси, а саме: відповідно до наданих документів позивач у видаткових касових документах видача коштів з каси підприємства не підтверджена підписами одержувачів коштів.

Позивач стверджує, що визначення порушення, пов'язаного із непідписанням розхідного ордеру як зберігання готівки в касі є некоректним, оскільки не відповідає фактичним обставинам. Документами, що знаходились у розпорядженні відповідача підтверджено, що фактично кошти були отримані та напрями їх використання документально підтверджені.

Проте, така позиція частково узгоджується з фактичним обставинами справи, виходячи з такого.

Позивачем на неодноразові вимоги суду не надано відповідних доказів, які б підтверджували фактичне отримання та напрями використання готівкових коштів.

Разом з тим, у справі міститься додаток 1 «Дотримання встановленого ліміту готівки в касі ПП «Галсервіспостач», підписаний директором Шиховим А.М. В цьому додатку в 5-й колонці містяться дані щодо перевищення встановленого ліміту каси, що, в свою чергу, дає підстави вважати, що позивач визнав факт порушення.

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтвердив правильність даних, наведених в додатку 1.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду усі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо сторона не може самостійно надати докази з поважних причин, суд сприяє в реалізації цього обов'язки і витребовує необхідні докази.

Судом неодноразово витребовувались докази від сторін щодо порушення норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, проте такі не були надані.

Згідно з ч.3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

В процесі розгляду справи встановлено, що сторонами не заперечуються дані щодо періодів перевищення ліміту каси, встановленого ліміту каси, фактичних залишків готівки в касі, а також перевищення встановленого ліміту каси та розміру порушення -640561, 09 грн.

Із врахуванням викладеного суд вважає, що факт порушення позивачем п.п. 2.8, 3.5 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті України», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637 є доведеним.

Стосовно доводів позивача про порушення відповідачем строків застосування штрафних (фінансових) санкцій, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

В преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, зазначено, що Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також, він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), сплата яких передбачена законами з питань оподаткування. Отже, вказаний Закон не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті.

Відповідно до п. 1.5 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ штрафна санкція (штраф) -це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Штраф, нарахований органами державної податкової служби за порушення вимог Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»не є формою відповідальності за порушення правил оподаткування та відповідно не може визнаватись податковим зобов'язанням в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, а тому норми вказаного Закону не поширюються на вказаний вище штраф. У разі несплати такий штраф не може набувати статусу податкового боргу, а також не може застосовуватися порядок його стягнення, передбачений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ.

Таким чином, системний аналіз норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, зокрема п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону, дає підстави вважати, що вони за своїм регулятивним механізмом не поширюються на порядок нарахування і сплати штрафу, який передбачений п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»за порушення порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті.

В цьому контексті суд зазначає, що відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. А, з ч. 2 вказаної статті вбачається, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються вказаним Кодексом та іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Види адміністративно-господарських санкцій передбачені ст. 239 Господарського кодексу України. При цьому, перелік адміністративно-господарських санкцій, які передбачені Господарським кодексом України не є вичерпним. Так, згідно з ч. 1 вказаної статті, одним з видів таких санкцій є адміністративно-господарський штраф.

Поняття адміністративно-господарського штрафу та загальні підстави його застосування дається у ст. 241 Господарського кодексу України. Зі змісту зазначеної статті вбачається, що адміністративно-господарський штраф -це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Згідно з ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами, правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на те, що адміністративно-господарські санкції, в тому числі і штраф за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, є конфіскаційними, оскільки своїм наслідком мають вилучення державою у суб'єкта господарювання основних чи оборотних фондів, іншого майна, їх застосування, відповідно до ст. 41 Конституції України, можливе лише за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті мало місце, починаючи з 20.01.2006р. по 28.11.2008р., тоді як порушення виявлено 14.04.2009р. (дата складення акта перевірки), а самі штрафні санкції застосовано більш, ніж через рік з дня порушень -21.04.2009 року (дата винесення відповідачем оскаржуваного рішення), тобто частково після спливу річного терміну з дня вчинення правопорушення. У зв'язку з цим, в межах річного строку підлягає застосуванню штрафна (фінансова) санкція в розмірі 622,08 грн. (за порушення вчинене 28.11.2008р. в розмірі 311,04 грн.)

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення від 21 квітня 2009 року №0001593311 про застосування штрафних (фінансових санкцій) є частково протиправним, у зв'язку із спливом строків застосування таких санкцій та підлягає частковому скасуванню в розмірі 1 280 501, 9 грн. (1 281 123,98 грн -622, 08 грн.).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, на користь позивача належить стягнути судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про застосування штрафних (фінансових санкцій) від 21 квітня 2009 року №0001593311 в розмірі 1 280 501 грн. 90 коп.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Галсервіспостач»судовий збір у розмірі 1 грн. 13 коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений та підписаний 05 грудня 2012 року.

Суддя Гулик А.Г.