Постанова

від 26.12.2012 по справі 2а-3723/10/0470

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 грудня 2012 р. Справа № 2а-3723/10/0470 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Потолової Г.В.

при секретарі -Савчук Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Імпекс»про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Південна МДПІ (правонаступник -Криворізька південна МДПІ) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Імпекс»на користь державного бюджету податкового боргу з податку на додану вартість у загальному розмірі 83626грн.50коп., у т.ч. за основним платежем у сумі 55751грн.00коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 28875грн.50коп.

В матеріалах справи наявні клопотання сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За викладених обставин та відповідно до вимог ст. 128 КАС України судом на місці ухвалено щодо здійснення подальшого розгляду адміністративної справи за даної явки сторін та на підставі наявних доказів, в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши матеріали справи, розглянувши подані документи та оцінивши їх, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Транс-Імпекс» зареєстрованевиконавчим комітетом Криворізькоїміської ради 09.10.2008 р. (а.с.50-51).

Позивач перебуває на податковому обліку у Південній МДПІ (правонаступник -Криворізька південна МДПІ) з 10.10.2008р. (а.с.54) та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100147022 від 22.10.2008 року (а.с.60).

На підставі направлень від 08.02.2010 року №113-23/2 та від 19.02.2010р. №162/23-2, виданих Південною МДПІ у м.Кривому Розі, згідно із п.1 ст.11, ч.ч.1, 2, 4, 9, 11 ст.11 1 , ст.11 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Транс-Імпекс».

За результатами перевірки складено акт від 01.03.2010р. №178/

231/36041998 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.10.2008р. по 31.12.2009р., відповідно до якого встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 1 Деклараціях з податку на додану вартість «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів»у сумі 70087грн.00коп., в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати за квітень 2009р. в сумі 55751грн.00коп. та завищений залишок від'ємного значення ПДВ на загальну суму 14336грн.00коп. (а.с.9-45).

Зазначений Акт перевірки вручено під підпис 01.03.2010р. посадовим особам підприємства (а.с.45).

Як зазначає позивач, для забезпечення можливості добровільної сплати платником податків розрахованих із застосуванням звичайних цін податкових зобов'язань, відповідачу надіслано лист-пропозицію від 05.03.2010р. №5353/10/231 щодо самостійної сплати розрахованих із застосуванням звичайних цін податкових зобов'язань, на який останнім надано відповідь за № 32 від 12.03.2010 р., відповідно до якої ТОВ «Транс-Імпекс»просив надати рішення податкового органу для вирішення питання про сплату податкових зобов'язань.

При цьому, позивач зазначає, що відповідно до п.п.4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Таким чином, Південна МДПІ (правонаступник -Криворізька південна МДПІ) звернулася з відповідним позовом до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.

За результатами перевірки показників, задекларованих ТОВ «Транс-Імпекс»в деклараціях з податку на додану вартість, поданих до Південної МДПІ (з урахуванням уточнених розрахунків) встановлено, що відхилення між обсягом реалізації товарів за період з 10.10.2008р. по 31.12.2009р. перевірки, визначений підприємством, та митною вартістю з урахуванням ввізного мита, визначеного митним органом становить 350437грн.00коп., ПДВ складає 70087грн.00коп., у т.ч. за грудень 2008р. у сумі 126462грн.00коп.та ПДВ - 25292грн.00коп., лютий 2009р. у сумі 112545грн.00коп. та ПДВ -22509грн.00коп., березень 2009 у сумі 26348грн.00коп. та ПДВ - 5270грн.00коп., квітень 2009р. у сумі 59127грн.00коп. та ПДВ 11825грн.00коп., вересень 2009р. у сумі 25954грн.00коп. та ПДВ 5191грн.00коп.Розрахунок відхилення суми ПДВ, сплаченого митним органам при імпорті товару від суми ПДВ, визначеного за звичайними цінами наведено у додатку № 7 до акту перевірки.

У зв'язку з чим позивачем зроблено висновок, що в порушенняп.1.18 ст.1, п. 4.1, 4.3 ст.4, п.п7.7.1 п.7.7. п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «Транс-Імпекс»занижено податкові зобов'язання за період з 10.10.2008р. по 31.12.2009р. у сумі 70087грн.00коп., у т.ч. за грудень 2008р. у сумі 25292грн.00коп., лютий 2009р. у сумі 22509грн.00коп., березень 2009р. у сумі 5270грн.00коп., квітень 2009р.у сумі 11825грн.00коп., вересень 2009р. у сумі 5191грн.00коп.

Крім того позивач стверджує, що за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування та іншого законодавства у періоді вчинення порушення відповідальні посадові особи ТОВ «Транс-Імпекс»: директор Носенко Олег Анатолійович за період з 07.10.2008р. по 15.05.2009р. згідно з наказом про призначення від 07.10.2008р. №1-к. Наказ про звільнення від 15.05.2009р. №02-к; директор Коноваленко Анжела Петрівна за період з 18.05.2009р по день підписання акта перевірки згідно з наказом про призначення від 18.05.2009р. №03-к.; головний бухгалтер Рожкова Тетяна Іванівна за період з 15.10.2008р. по день підписання акту перевірки, наказ керівника про призначення від 15.10.2008р. №2-к.

Позивач зазначає, що посадовими особами ТОВ «Транс-Імпекс»письмові пояснення щодо встановлених порушень не надавались. Узагальнений перелік документів, які було використані при проведенні перевірки підприємства, наведений у додатку 4, 7 до акту перевірки.

Крім того позивач зазначає, що податковим органом на підставі акту перевірки винесене рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін №0000442301/0 від 13.03.2010p. на суму податкового зобов'язання за основним платежем на суму 55751грн.00коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 27875грн.50коп. та не винесене податкове повідомлення-рішення на підставі п.п.4.3.5. п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пояснюючи, що рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Отже, позивач вважає, що податковим органом правомірно проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Транс-Імпекс»(код ЄДРПОУ 36041998) з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.10.2008р. по 31.12.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 10.10.2008р. по 31.12.2009р. та винесене рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін №0000442301/0 від 13.03.2010p. не суперечить чинному законодавству України. Позов просив задовольнити в повному обсязі.

Не погоджуючись з такими діями податкового органу, ТОВ «Транс-Імпекс»також звернулося з відповідним позовом до суду.

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду розглядалася адміністративна справа № 2а-3809/10/0470 за позовом ТОВ «Транс-Імпекс»до Південної МДПІ про визнання протиправними дій щодо нарахування податкових зобов'язань у сумі 83626грн. 50коп.

У зв'язку з чим, провадження в даній адміністративній справі №2а-3723/10/0470 за позовом Південної МДПІ (правонаступник -Криворізька південна МДПІ) до ТОВ «Транс-Імпекс»про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість зупинялось до вирішення справи № 2а-3809/10/0470.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2011 р. по справі № 2а-3809/10/0470 позовну заяву ТОВ «Транс-Імпекс»залишено без розгляду.

Відповідач підтвердив, що зазначена ухвала по справі № 2а-3809/10/0470 не оскаржувалась та набрала законної сили 31.05.2011 р.

Дослідивши матеріали справи, надані представниками сторін докази, суд виходить з наступного.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VІ, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Проте, оскільки правовідносини у даній адміністративній справі виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, в даному випадку, при розгляді справи, слід застосовувати норми раніше діючого законодавства, так як згідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Згідно ст.67 Конституції України кожен громадянин зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Згідноп.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між: сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

На підставі п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону.

Згідно п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), або дата відвантаження товарів.

На підставі п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), що включаються до ціни товарів (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком, податку на додану вартість, а також; збору на. обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Аналогічно цьому, відповідно до п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Згідно п.1.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п.1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Згідно ст.249 Митного кодексу України від 11.07.2002 №92-ІV,митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. При визначенні митної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно додатку до ВМД митним органом здійснюється розрахунок митної вартості, яка розраховується згідно ст.273 Митного Кодексу України, та ст.18. Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1375 від 28.08.2003р.

Згідно ст. 18 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1375 від 28.08.2003р., та внесеними змінами від 31.03.2004 р. N 409, у разі коли декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів або коли виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може вимагати подання декларації митної вартості та самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи, передбачені Митним кодексом України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно із зазначеним Кодексом.

Згідно ч.2(а) ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) від 15.04.94, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути основана на дійсній вартості ввезеного товару, який оподатковується митом, або аналогічного товару, та не повинна базуватися на вартості товару вітчизняного походження або на вільних або фіктивних оцінках.

Згідно ч.2(а) с.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, під дійсною вартістю повинна розумітися ціна, по якій у часі та у місці визнаних законодавством країни імпортера, той або ідентичний товар продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Таким чином, оскільки ціна імпортованого товару з метою обчислення ПДВ регулюється нормами Закону про ПДВ та митного законодавства, та встановлюється у розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування, то сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений у відповідності до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При подальшій реалізації імпортного товару податкові зобов'язання визначаються за правилами, встановленими пунктом 4.1 статті 4 Закону, а саме, у разі, якщо його договірна (контрактна) вартість буде нижче за звичайну ціну (митну вартість), база оподаткування такої операції розраховується виходячи з рівня звичайної ціни, тобто не нижче договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування.

Відповідно до п.п.4.3.5. п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

З аналізу вищезазначених норм законодавства України, суд зазначає, що позивачем доведене заниження відповідачем податкових зобов'язань за перевіряємий період, а тому податковим органом правомірно винесене рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін від 13.03.2010р. №0000442301/0 на загальну суму 83626грн.50коп.

Стаття 19 Конституції України, зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На час розгляду справи податкова заборгованість у загальному розмірі83626грн.50коп.в добровільному порядку відповідачем не сплачена, а тому підлягає примусовому стягненню.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по справі з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158-163, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Імпекс» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Імпекс» (50006, м.Кривий Ріг, вул.Косіора, 70/201, код ЄДРПОУ 36041998) на користь державного бюджету України (на р/р31114029700020, код бюджетної класифікації 14010100, одержувач УДК у м.Кривому Розі, код ЗКПО 24230992, банк одержувача ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012) податковийборг з податку на додану вартістьу загальному розмірі83626грн.50коп. (вісімдесят три тисячі шістсот двадцять шість грн.50коп.), у т.ч. за основним платежем у сумі 55751грн.00коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 28875грн.50коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя Г.В. Потолова